Постанова

від 03.02.2009 по справі 48/216

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

48/216

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 03.02.2009                                                                                           № 48/216

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Євсікова О.О.

 суддів:            Лосєва  А.М.

          Борисенко  І.В.

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача -

 від відповідача -

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва

 на рішення Господарського суду м.Києва від 17.09.2008

 у справі № 48/216 (Сулім В.В.)

 за позовом                               Відкрите акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал"

 до                                                   Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва

 третя особа позивача             

 третя особа відповідача            

 про                                                   стягнення боргу 5004878,17 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Комунального підприємства по управлінню житловим господарством Дарницького району м. Києва заборгованості за надані послуги з водопостачання і водовідведення за період з липня 2007 року та березень 2008 року в загальній сумі 5004878,17 грн., до якої входить: 4439269,48 грн. – основний борг, 221963,47 грн. – штраф, 343645,22 грн. – збитки від інфляції, а також просив стягнути з Відповідача судові витрати.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.09.2008 у справі 48/216 (далі – Рішення суду) позов задоволено частково, стягнуто з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дарницького району м. Києва (02002, м. Київ, вул. Челябінська, 9-Г, п/р 26001301331707 в Дніпровському ПІБ м. Києва, МФО 322142, код ЄДРПОУ 03366612) на користь Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, м. Київ, вул. Лейпцигзька, 1-а, п/р 2600747013279 в Подільській філії ВАТ КБ «Хрещатик», МФО 380139, код ЄДРПОУ 03327664) основний борг у сумі 4439269,43 грн., інфляційні втрати у сумі 343645,22 грн., штраф у сумі 221963,47 грн., державне мито у сумі 25500,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду зі скаргою (з урахуванням доповнення до неї від 02.02.2009), в якій просить скасувати Рішення суду та припинити провадження у справі.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Скаржник стверджує, що:

- в розрахункових листах позивач безпідставно враховує обсяги холодної води, що йде на підігрів, які не визнаються відповідачем як такі, що не є предметом Договору № 02723/2-04 від 08.07.2003 на надання послуги водопостачання та водовідведення;

- господарський суд м. Києва, постановляючи рішення про часткове задоволення позову, не вказав відносно якої частини в позові відмовлено, що свідчить про те, що суд не в повному обсязі вивчив і дослідив матеріали справи;

- місцевим судом було порушено норми процесуального права, а саме справу розглянуто судом за відсутності відповідача, що згідно з п. 2 ч. 3 ст. 104 ГПК України є у будь-якому випадку підставою для скасування рішення суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2008 задоволено клопотання відповідача про відновлення пропущеного процесуального строку, відновлено  відповідачу пропущений строк подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2008 у справі № 48/216, прийнято до розгляду апеляційну скаргу Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва і порушено апеляційне провадження у справі № 48/216, розгляд справи призначено на 23.12.2008.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2008 продовжено  строк апеляційного розгляду справи за згодою сторін, розгляд апеляційної скарги відкладено  на 03.02.2009.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2009 Новікова М.М. у зв'язку з виробничою необхідністю та з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків справу передано для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді: Євсікова О.О. (доповідач), суддів: Борисенко І.В., Лосєва А.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2009 прийнято до розгляду апеляційну скаргу Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва колегією суддів у наступному складі: головуючий суддя – Євсіков О.О. (доповідач), судді: Борисенко І.В., Лосєв А.М., розгляд апеляційної скарги призначено на 03.02.2009.

Представник відповідача у судовому засіданні 03.02.2009 підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд її задовольнити та скасувати Рішення суду повністю, а провадження у справі припинити.

Представник позивача у судовому засіданні 03.02.2009 заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив суд відмовити в її задоволенні та залишити без змін оскаржуване Рішення суду як таке, що прийняте з повним та всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Як підтверджено матеріалами справи, 08 липня 2003 року Відкрите акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» (постачальник) уклало із Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (абонент) договір № 02723/204 на послуги водопостачання та водовідведення (надалі – Договір).

Пунктом 1.1 Договору встановлено, що за Договором постачальник зобов'язується надавати Абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, абонент зобов'язується розраховуватися за вищезазначені послуги згідно умов Договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994.

Згідно з п. 2.1 Договору постачальник зобов'язався постачати питну воду, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82 «Вода питна», приймати каналізаційні стоки, які не перевищують гранично-допустимих концентрацій шкідливих речовин.

Абонент зобов'язався відповідно до пп. «а» п. 2.2 Договору сплачувати вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата послуг абонентом здійснюється за новими тарифами з часу їх введення в дію без внесення змін до цього Договору.

Сторони у п. 2.3 Договору погодили, що  абонент в кінці кожного місяця направляє до постачальника свого повноваженого представника з письмовою інформацією, відповідно з додатком № 1 даного договору, щодо об'єму спожитих ним послуг з водопостачання (водовідведення) за останній місяць для проведення звірки розрахунків з постачальником та підписання відповідного акту.

Відповідно до п. 3.1 Договору кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показників водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента.

Абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому органами виконавчого влади, у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи. Постачальник інформує абонента про розмір діючих тарифів у платіжних документах, що направляються щомісячно до банківської установи абонента (п. 3.4 Договору).

У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов'язаний у 5-ти денний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обґрунтовуючими  документами для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акту в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом (п. 3.5 Договору).

Позивач направляв Відповідачу дебетово-інформаційні повідомлення для оплати наданих послуг, на підтвердження чого Позивач надав довідки, видані Центральним відділенням Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Хрещатик».

Згідно з п. 4.1 Договору за безпідставну відмову від оплати наданих послуг абонент сплачує штраф у розмірі 5% від несплаченої суми.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що Відповідач своєчасно та належним чином не виконував грошових зобов'язань у період з липня 2007 року по березень 2008 року, внаслідок чого у Відповідача виникла заборгованість у розмірі 4.439.269,48 грн.

Місцевий суд зазначив, що відповідач не надав суду доказів, які спростовували б наявність заборгованості перед позивачем, а отже Відповідач допустив порушення договірного зобов'язання.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 1 Закону України „Про житлово-комунальні послуги” встановлено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; виробник - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги; комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством; споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Стандарти, нормативи, норми і правила встановлюють комплекс якісних та кількісних показників і вимог, які регламентують вироблення та виконання житлово-комунальних послуг з урахуванням соціальних, економічних, природно-кліматичних та інших умов регіонів та населених пунктів. Стандарти, нормативи, норми, порядки і правила у сфері житлово-комунальних послуг розробляють і затверджують Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації, центральний орган виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах їхніх повноважень та згідно із законодавством. Інші центральні органи виконавчої влади затверджують нормативно-правові акти у сфері житлово-комунальних послуг, що видаються в межах їхніх повноважень після погодження або спільно з центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства і реєструються в установленому законодавством порядку (ст. 8 Закону).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Позивач просить стягнути з Відповідача заборгованість за надані послуги з водопостачання і водовідведення за період з липня 2007 року по березень 2008 року у сумі 4.439.269,48 грн.

Суд, перевіривши надані позивачем уточнені розрахунки заборгованості, встановив розмір заборгованості Відповідача за Договором становить 4.439.269,43 грн.

Період          Нараховано, грн.          Сплачено, грн.          Різниця, грн.

Липень 2007          2046518,45          1534324,82          512193,63

Серпень 2007          2194119,82          1636140,04          557979,78

Вересень 2007          2272928,47          1705880,90          567047,57

Жовтень 2007          2256152,29          1718657,16          537495,13

Листопад 2007          2314710,45          1821114,63          493595,82

Грудень 2007          2255198,60          1700850,03          554348,57

Січень 2008           2364132,93          1712527,00          651605,93

Лютий 2008           2274922,33          1998142,03          276780,30          

Березень 2008          2141894,05          1853671,35          288222,70

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення основного боргу є обґрунтованими саме частині 4439269,43 грн., тобто на 0,05 грн. менше, ніж просить позивач.

При цьому необґрунтованим є твердження апелянта про те, що Господарський суд м. Києва, постановляючи рішення про часткове задоволення позову, не вказав, відносно якої частини в позові відмовлено.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими, зокрема, є: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 Господарського процесуального кодексу України). Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач не надав доказів того, що він виконав умови п. 3.5 Договору, а отже облікові дані позивача є прийнятими відповідачем відповідно до умов Договору. Таким чином, несплата відповідачем у повному обсязі отриманих розрахункових документів є безпідставною.

Пунктом 4.1 Договору встановлено, що за безпідставну відмову оплатити направлений рахунок Відповідач сплачує Позивачу штраф у розмірі 5% від суми, яку Відповідач не сплатив.

Перевіривши розрахунки штрафу, колегія суддів вважає обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення штрафу в розмірі 221.963,47 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Фактичні обставини справи свідчать, що Відповідач прострочив грошове зобов'язання, а тому у Позивача є правові підстави вимагати стягнення боргу із урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час простроченная

Перевіривши розрахунок Позивача, колегія суддів вважає обґрунтованим розрахунок інфляційних втрат у сумі 343.645,22 грн.

Переглядаючи рішення по суті, колегія суддів враховує те, що апеляційна скарга обґрунтована, зокрема і тим, що місцевим судом безпідставно враховано обсяг холодної води для приготування гарячої води в складі основного боргу, що, на думку скаржника, суперечить умовам договору №. 02723/2-04 від 08 липня 2003 року.

Разом з тим таке посилання апелянта відхиляється колегією суддів, виходячи з наступного.

Як зазначалось вище, пунктом 1.1 Договору встановлено, що за Договором постачальник зобов'язується надавати Абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, абонент зобов'язується розраховуватися за вищезазначені послуги згідно умов Договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994.

Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що виробник - це суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово - комунальні послуги; виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, а споживач - є фізична чи юридична особа, яка отримує житлово-комунальні послуги.

Отже, ВАТ «АК «Київводоканал» виробляє таку комунальну послугу як холодна вода, а житлово-експлуатаційні організації є постачальниками житлово-комунальних послуг споживачам, в тому числі і гарячого водопостачання.

Гаряча вода складається із холодної води, яка використана для підігріву, та вартості її підігріву.

Виробником холодної води є ВАТ «АК «Київводоканал», а підігрів води здійснюють теплопостачальні організації, на балансі яких перебувають теплові пункти (АЕК «Київенерго», ЗАТ «ЕК «ДАРтеплоцентраль»).

Відповідно до розпорядження Київської державної адміністрації (далі - КМДА) від 27.01.1997 № 80 Головний інформаційно-обчислювальний центр (далі - ГІОЦ) здійснює розщеплення платежів, які надійшли на його транзитний розподільчий рахунок від населення за житлово-комунальні послуги (в тому числі послуги з гарячого водопостачання), та перераховує розподілені суми на розрахункові рахунки підприємств-постачальників житлово-комунальних послуг.

Складовою тарифу гарячого водопостачання є: вода, яка іде на підігрів, та тепло, яке підігріває воду.

До 01.10.2005 ГІОЦ здійснювало розщеплення від коштів, які надійшли від населення за гарячу воду в наступному порядку:

- 88,5% для теплопостачальної організації, в т.ч. і АЕК «Київенерго» (складається із вартості холодної води та вартості підігріву цієї води); - 1,0 % для банку; - 0,5 % для ГІОЦ; - 4 % для ЖЕО; - 6 % для балансоутримувача теплового пункту.

Починаючи з 01.10.2005, ГІОЦ здійснює розщеплення від коштів, які надійшли від  населення за гарячу воду згідно зі Схемою розщеплень, а саме в такому порядку: - 75,5% для теплопостачальної організації, в т.ч. і АЕК «Київенерго» (становить вартість підігріву води); - 13 % для ВАТ «АК «Київводоканал» (становить вартість води, що підігрівається), - 1,0 % для банку; - 0,5%  для ГІОЦ; - 4 % для ЖЕО; - 6 % для балансоутримувача теплового пункту.

Отже, з 01.10.2005 з суми коштів, які надійшли до ГІОЦ від населення за гарячу воду, підлягає перерахуванню ВАТ «АК «Київводоканал» сума вартості води, яка використана для підігріву гарячої води.

Виробником  холодної води є ВАТ «АК «Київводоканал», а підігрів води здійснюють теплопостачальні організації, на балансі яких перебувають теплові пункти (АЕК «Київенерго» ЗАТ «ЕК «ДАРтеплоцентраль»).

Тому житлово-експлуатаційні організації, які надають споживачам послуги з гарячого водопостачання, повинні сплачувати теплопостачальним організаціям вартість підігріву холодної води, а ВАТ «АК «Київводоканал» - вартість холодної води, в частині, що споживається у вигляді гарячої води.

Скаржник також стверджує, що місцевим судом було порушено норми процесуального права, а саме справу розглянуто судом за відсутності відповідача, не повідомленого належним чином, що згідно з п. 2 ч. 3 ст. 104 ГПК України є у будь-якому випадку підставою для скасування рішення суду.

З цього приводу колегією суддів встановлено наступне.

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Комунального підприємства по управлінню житловим господарством Дарницького району м. Києва заборгованості за надані послуги з водопостачання і водовідведення за період з липня 2007 року та березень 2008 року в загальній сумі 5004878,17 грн., до якої входить: 4439269,48 грн. – основний борг, 221963,47 грн. – штраф, 343645,22 грн. – збитки від інфляції, а також просив стягнути з Відповідача судові витрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2008 порушено провадження у справі № 48/216, розгляд справи призначено на 24.07.2008.

Відповідач у судове засідання 24.07.2008 не з'явився, в зв'язку з чим Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2008 розгляд справи було відкладено на 04.09.2008.

В судове засідання 04.09.2008 відповідач не з'явився.

До початку судового засідання директор відповідача Д.І. Ложешнік 04.09.2008 через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із хворобою представника. Тобто у день судового засідання 04.09.2008 директор відповідача Д.І. Ложешнік або інший представник підприємства знаходився у приміщенні Господарського суду міста Києва.

В зв'язку з цим Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2008 розгляд справи було відкладено на 17.09.2008.

В судове засідання 17.09.2008 відповідач знову не з'явився.

До початку судового засідання директор відповідача Д.І. Ложешнік 17.09.2008 через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із хворобою представника. Тобто у день судового засідання 17.09.2008 директор відповідача Д.І. Ложешнік або інший представник підприємства знаходився у приміщенні Господарського суду міста Києва.

Колегія суддів враховує, що в судове засідання 17.09.2008 відповідач вдруге не з'явився, однак  докази, наявні в матеріалах справи,  були достатніми для прийняття рішення у справі. Відомостей щодо повної оплати суми, заявленої до стягнення позивачем, інших доказів на спростування позовних вимог місцевому суду (як в подальшому і апеляційному суду) станом на час прийняття рішення у справі не повідомлено та не надано.

Статтею 28 ГПК України передбачено, що справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, оскаржувати судові рішення господарського суду в установленому цим Кодексом порядку, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом.

Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Колегія суддів вважає, що відповідач під час розгляду справи в суді першої інстанції не скористався своїм правом бути присутнім при розгляді справи, який за його клопотанням, а також у зв'язку з неявкою відкладався.

За висновком колегії суддів, причини неявки відповідача до суду обґрунтовано визнані місцевим судом неповажними. Відповідачем у справі є підприємство (Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва), а не конкретний представник, ГПК України передбачено ведення справи через представника, що дозволяє направити в судове засідання іншу уповноважену особу, в т.ч. і директора.

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість рішення суду першої інстанції розглядати справу за відсутності представника відповідача.

Таким чином,  Господарським судом міста Києва обґрунтовано відповідно до ст. 75 ГПК України прийнято рішення у справі 17.09.2008 за відсутності представника відповідача.

З урахуванням усього вище викладеного, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивні вимоги є доведеними в частині стягнення основного боргу у сумі 4.439.269,43 грн., інфляційних втрат у сумі 343.645,22 грн., штрафу у сумі 221.963,47 грн. та такими, що підлягають задоволенню в цій частині.

Доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи.

Всі інші доводи та заперечення сторін, надані на їх підтвердження докази колегією суддів до уваги не беруться на підставі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не мають значення для справи з урахуванням заявлених позовних вимог та визначених законодавством підстав для їх задоволення.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва у справі № 48/216 від 17.09.2008 прийняте з повним та всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга позивача, з викладених у ній підстав, задоволенню не підлягає.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати, понесені відповідачем при поданні апеляційної скарги зі сплати державного мита, не відшкодовуються та покладаються на відповідача (апелянта).

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 49, 75, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства по утриманню житловогогосподарства Дніпровського району м. Києва залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва у справі № 48/216 від 17.09.2008 - без змін.

2. Матеріали справи № 48/216 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до касаційної інстанції у встановленому законом порядку.

 Головуючий суддя                                                                      Євсіков О.О.

 Судді                                                                                          Лосєв  А.М.

                                                                                          Борисенко  І.В.