Рішення

від 05.02.2009 по справі 11/249

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/249

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.02.09                                                                                           Справа№ 11/249

Суддя Сало І.А.

    Секретар судового засідання Легуцький І.Б.

    По справі:

    За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ”БаДМ”, м.Дніпропетровськ

    До відповідача: Приватного підприємства „Мелбі”, м.Львів

    Про стягнення 69060,00грн.

    У відкритому судовому засіданні взяли участь представники:

    Від позивача: Бойко-предст. доручення № 154 від 16.12.2008року

    Від відповідача: Гілета-д-р

    Сторонам, які беруть участь у справі, роз'яснено зміст ст.22 ГПК України, зокрема їх право заявляти відвід.

    Суть позову: Розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „БаДМ” про стягнення із Приватного підприємства „Мелбі” 69060грн. боргу.     

    Ухвалою господарського суду від 26.11.2008року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 13.01.2009року.

    За клопотанням відповідача  розгляд справи було відкладено на 05.02.2009року.

    Від здійснення звукозапису судового процесу сторони відмовились.

    В процесі розгляду справи суд встановив наступне:

    На підставі укладеного між сторонами договору поставки № Л-293 від 02.01.2008року позивач (постачальник за договором) зобов'язався передати у власність покупця лікарські препарати та засоби гігієни та догляду за хворими, лікувальну косметику та інші форми медичного асортименту, а відповідач (покупець за договором) –прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

    На виконання умов договору позивач поставляв відповідачу товар, що підтверджується відповідними накладними, копії яких долучено до матеріалів справи.

    В зв'язку з тим, що вартість товару оплачена лише частково, позивач звернувся до суду із позовом про примусове стягнення заборгованої суми, що на момент подання позову складає 62012,40грн.

Крім суми основної заборгованості позивачем нараховано пеню в розмірі 846,46грн. та штраф за затримку оплати понад 20днів в розмірі 6201,24грн.

Таким чином, загальна сума позову складає 69060грн.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, суд вважає позовні вимоги підтвердженими матеріалами справи та такими що підлягають до задоволення частково з огляду на наступне:

    02.01.2008року сторони уклали договір поставки № Л-293 згідно з умовами якого позивач прийняв на себе зобов'язання передати у власність, а відповідач, в свою чергу, зобов'язався –прийняти та оплатити товар на умовах та в порядку визначених договором.

    Згідно частини 2 ст.509 ЦК України, зобов'язання виникають з підстав, вказаних у ст. 11 ЦК України, у тому числі з угод, передбачених законом, а також із угод, хоча і не передбачених законом, але не суперечних йому.         

    Виникнення прав та обов'язків пов'язано з юридичними фактами, які підтверджують виникнення між сторонами правовідносин. Таким чином, між сторонами виникли правовідносини, у силу яких позивач поставляв відповідачу товар, а відповідач зобов'язався провести оплату у визначений договором строк.

    Факт поставки позивачем товару підтверджений відповідними накладними, копії яких долучено до матеріалів справи.

Згідно статті 193 ч. 7 ГК України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

    Відповідно до ч.1 ст.263 Господарського кодексу України, господарсько-торгівельною діяльністю є діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання у сфері товарного обігу, спрямована на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання, а також допоміжна діяльність, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних послуг. Ч.1 ст. 264 зазначає, що матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного так і придбаних у інших суб»єктів господарювання, здійснюється суб»єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

    Згідно приписів ч.1 ст. 665 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов”язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов”язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму в розмірі, встановленому домовленістю, відповідно до ст. 632 ЦКУ. Моментом виконання обов”язку продавця передати товар покупцеві є накладна, яка є і доказом отримання останнім товару. Ст. 692 ЦК України покладає на покупця обов”язок оплатити товар після його прийняття. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплату товару.

    Відповідно до ст. 526 Цивільного Кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, а ст. 525 ЦК України не допускає односторонньої відмови від виконання договору чи зміни умов його виконання.

    Відповідно до п. 6.1 договору поставки, строк оплати покупцем вартості поставленого товару визначається у видаткових накладних на кожну партію товару, які є невід'ємною частиною договору.

    Остання партія товару була поставлена 04.08.2008року. Датою оплати сторони визначили 25.08.2008року.

    Оскільки кошти повністю перераховані не були позивач мав підстави для захисту своїх охоронюваних законом прав та інтересів, шляхом звернення до суду із позовом про примусове стягнення 62012,40грн.

    Крім суми основної заборгованості позивачем правомірно нараховано передбачену п.7.2 договору пеню за порушення строку оплати поставленого товару в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення. Від суми простроченого платежу за кожен день прострочки, що складає 846,46грн., та штраф передбачений п.7.3 договору в розмірі 10% від простроченої суми за користування чужими коштами, що складає 6201,24грн.

    В судове засідання позивачем подано клопотання про зменшення суми позову в зв'язку із частковою оплатою відповідачем суми основної заборгованості в розмірі 27404,66грн.

    Таким чином, стягненню підлягає 34607грн. основного боргу та 7047,70грн. пені та штрафу.

    Відповідач проти позову не заперечує, однак просить суд зменшити розмір пені та штрафу, оскільки в огляду на важке фінансове підприємство має значну заборгованість перед іншими підприємствами, ліквідовано три структурних підрозділи, звільнено шість провізорів.

Відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Виходячи із положень ч.4 ст.231 ГК України законом може бути обмежено розмір штрафних санкцій.

    Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

    Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України:

-          у разі якщо належні до сплаті штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

-          Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з врахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

    Це положення доповнюється також і змістом ч. 3 ст. 551 ЦК України, відповідно до якого розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення та положенням п.3 ст. 83 ГПК України, згідно якого господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

    З огляду на викладене, з метою забезпечення виконання судового рішення, суд вважає доцільним  зменшити розмір нарахованих пені та штрафу до 10%.

    Судові витрати покласти на відповідача повністю, оскільки спір виник з його вини.

    Керуючись ст. 49, п.1.1. ст..80, ст.-ст.82-84, 116 ГПК України, суд,-

      в и р і ш и в :

            Позов задоволити частково.

    Стягнути з Приватного підприємства „Мелбі”, м.Львів, вул.Городоцька, 113

(код ЄДРПОУ 30163035) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „БаДМ”, м.Дніпропетровськ, вул.Панікахи, 2 (код ЄДРПОУ 31816235) 34607,74грн. основного боргу, 84,65грн.пені, 620,12грн. штрафу, 690,60грн. державного мита та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

    В частині стягнення 27404,66грн. провадження у справі припинити.

    В рештій частині позову відмовити.

    Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.         

Суддя                                                                                             Сало І.А.