Рішення

від 05.02.2009 по справі 9/241

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/241

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

05.02.09 р.                                                                                                       Справа № 9/241                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом приватного підприємства “Південьелектромонтаж” м. Кривий Ріг (код ЄДРПОУ 20263575)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю „Птахофабрика „Волноваська” с. Рибінське (код ЄДРПОУ 30942418)

про стягнення 29960,06 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Сліпенко Т.М. за довіреністю № 73 від 04.02.2009 р.

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява приватного підприємства “Південьелектромонтаж” м. Кривий Ріг до товариства з обмеженою відповідальністю „Птахофабрика „Волноваська” с. Рибінське про стягнення 29960,06 грн.

Ухвалою суду від 24.12.2008 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 9/241, сторони зобов'язані надати документи та виконати певні дії.

Розпорядженням від 16.01.2009 р. заступника голови господарського суду Донецької області справу № 9/241 передано на розгляд судді Богатир К.В.

У судовому засіданні представником відповідача було заявлено письмове клопотання  про ведення судового засідання без здійснення технічної фіксації, у зв'язку з чим відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України судом не здійснювалося фіксування судового процесу. Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судовому засіданні пояснення представника відповідача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

12.06.2008 р. сторони уклали договір № 04/06/08, згідно якого постачальник (позивач) зобов'язався передати у власність замовника обладнання, а замовник (відповідач) зобов'язався прийняти вказаний товар і своєчасно сплатити за нього певну грошову суму на умовах, передбачених даним договором.

Пунктами 2.1, 2.2 договору передбачено, що сума договору складає 50748,79 грн., в т.ч. ПДВ. Замовник перераховує постачальнику 100% вартості закупівлі згідно представленого рахунку, а також після отримання та підписання замовником накладних на обладнання. Замовник гарантує своєчасну оплату на умовах даного договору.

Згідно п. 6.3 договору за порушення сторонами умов цього договору винна сторона сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення. Завірена копія договору додана до позовної заяви.

На виконання умов вказаного договору позивач 02.07.2008 р. передав відповідачу товар за видатковою накладною на суму 50748,79 грн., завірена копія якої міститься в матеріалах справи.

Факт отримання відповідачем товару на суму 50748,79 грн. підтверджується крім вказаної видаткової накладної довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей серії НБК № 051691/39 від 04.07.2008 р. та рахунком № 16 від 12.06.2008 р. на суму 50748,79 грн., завірені копії яких також додані до позову.

Висновок стосовно того, що товар за вищевказаною накладною був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору № 04/06/08 від 12.06.2008 р. суд робить виходячи з того, що найменування, кількість та ціна товару, зазначеного у накладних, повністю відповідають тим, що вказані у договорі.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні – покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

В договорі встановлено, що замовник перераховує постачальнику 100% вартості закупівлі згідно представленого рахунку після отримання та підписання накладних на обладнання. Оскільки видаткова накладна підписана 02.07.2008 р., то строк виконання грошового зобов'язання для відповідача наступив 03.07.2008 р., а вже з 04.07.2008 р. почалося прострочення виконання зобов'язання.

В позовній заяві позивач вказує, що відповідачем отримана за договором продукція була оплачена частково в сумі 25000,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 20.10.2008 р., тому сума боргу на момент подання позову до суду складає 25748,79 грн. (50748,79 грн. – 25000,00 грн. = 25748,79 грн.).

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву за вих. № 79 від 05.02.2009 р. У вказаному відзиві відповідач підтверджує факт укладення договору між сторонами, визнає позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 25748,79 грн. Відповідач проти сплати пені, інфляційних нарахувань та трьох процентів річних заперечує, визнаючи ці вимоги незаконними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що пунктом 6.3 договору сплата інфляції та трьох процентів річних не передбачена.

Статтею 78 ГПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб. В даному випадку дії відповідача, пов'язані із визнанням позову в частині основного боргу, не суперечать закону та не порушують права та інтереси інших осіб.

Заперечення відповідача проти пені, інфляції, 3% річних – не приймається судом до уваги, тому що не відповідає вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи.

Таким чином суд дійшов висновку про те, що відповідач не виконав зобов'язання оплатити вартість отриманого від позивача товару на суму 25748,79 грн., тому позовні вимоги щодо стягнення основного боргу підлягають задоволенню.

У зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання позивач, керуючись п. 6.3 договору нарахував відповідачу пеню у розмірі 2547,17 грн. (розрахунок доданий до позову). Суд вважає вимоги в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інший розмір процентів не встановлений умовами спірного договору для даних правовідносин сторін.

Крім суми основного боргу позивач згідно ст. 625 ЦК України нарахував інфляцію за період з липня 2008 р. по жовтень 2008 р. в розмірі 1117,64 грн. (розрахунок доданий до позову). Суд вважає вимоги в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того позивач згідно ст. 625 ЦК України нарахував 3% річних за період з 05.07.2008 р. по 20.10.2008 р. (від моменту виникнення заборгованості до часткової її оплати) в сумі 449,13 грн. та за період з 21.10.2008 р. по 04.12.2008 р. (з моменту часткової оплати заборгованості до дати подачі позовної заяви до суду) в сумі 97,33 грн., а разом 546,46 грн. (розрахунок доданий до позову). Але позивач при розрахунку припускається помилки по кількості днів прострочення. У зв'язку з цим розрахунок позивача суд до уваги не приймає. Розрахунки суду наступні: по періоду з 05.07.2008 р. по 20.10.2008 р. – 107 днів прострочення, 50748,79 грн. х 3% х 107 днів : 366 днів = 445,09 грн.; по періоду з 21.10.2008 р. по 04.12.2008 р.  – 44 дня прострочення, 25748,79 грн. х 3% х 44 дня : 366 днів = 92,86 грн., 445,09 грн. + 92,86 грн. = 537,95 грн. Позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в розмірі 546,46 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 537,95 грн. В частині стягнення 3% річних на суму 546,46 грн. – 537,95 грн. = 8,51 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Крім того, позивач у позовній заяві просить суд для забезпечення позову накласти арешт на майно та грошові суми, що належать відповідачу та знаходяться за адресою: 85737, Донецька область, Волноваський район, с. Рибінське, розрахунковий рахунок 260080101024 в ТОВ КБ „Фінансова ініціатива” м. Київ, МФО 380054, ОКПО 30942418, в розмірі суми позову та судових витрат.

Відповідач у відзиві на позов заперечує щодо вжиття заходів до забезпечення позову тим, що такі заходи негативно вплинуть на фінансове становище та ділову репутацію підприємства.

Згідно ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд, розглянувши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням вищевказану вимогу, вважає її такою, що заснована на необґрунтованих припущеннях позивача, тому відмовляє у задоволенні вимоги про вжиття заходів щодо забезпечення позову у зв'язку з недоведеністю реальних обставин того, що грошові кошти, майно, які є у відповідача, можуть зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитись за якістю на момент винесення рішення господарським судом. Крім того, арешту може підлягати тільки конкретно визначене майно або конкретна сума грошових коштів, за умови їх фактичної наявності у відповідача, що також не було доведено позивачем належними доказами.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати при частковому задоволенні позову покладаються на сторони пропорційно: в частині задоволених позовних вимог – на відповідача, в частині відмови в задоволенні позову – на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34; 36; 43; 49; 78; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Птахофабрика „Волноваська” (юридична адреса: 85737, Донецька область, Волноваський район, с. Рибінське, контора ТОВ ПФ „Волноваська”; код ЄДРПОУ 30942418; розрахунковий рахунок 260080101024 в ТОВ КБ  “Фінансова ініціатива” м. Київ, МФО 380054) на користь приватного підприємства “Південьелектромонтаж” (юридична адреса: 50029, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Бучми, 9; код ЄДРПОУ 20263575; розрахунковий рахунок 26008301144200 в філії “Центрально-Міського відділення ПІБ” м. Кривий Ріг, МФО 305493) суму 29951,55 грн. (а саме: основний борг у сумі 25748,79 грн., інфляційні нарахування у сумі 1117,64 грн., пеню в розмірі 2547,17 грн., 3% річних в сумі 537,95 грн.), витрати по сплаті державного мита у розмірі 299,52 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 117,96 грн.

Відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних на суму 8,51 грн.

У судовому засіданні 05.02.2009 р. оголошено рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У разі  подання  апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення,  якщо його не скасовано,  набирає  законної  сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

               Суддя