Ухвала
від 11.02.2013 по справі 11/387
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2013 року м. Київ К-52820/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2009

та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.07.2008

по справі № 11/387 (22-а-29163/08)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіпек»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гіпек»звернулось до суду з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 17.10.2007 №0007792312/0.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.07.2008, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2009 позов задоволено: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 17.10.2007 №0007792312/0.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної невиїзної документальної перевірки ТОВ «Гіпек»з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Батекс»за період з 01.08.2004 по 31.08.2007, складено акт № 4010/23-12/14354109 від 03.10.2007, в якому зафіксовано порушення пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: не підтвердження формування податкового кредиту з ПДВ за податковою накладною ТОВ «Батекс», оскільки останнє на момент складання податкової накладної не було платником податку на додану вартість, що призвело до заниження податкових зобов'язань у лютому 2006 року на суму 2 500 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 17.10.2007 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0007792312/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 3 750 грн., в т.ч.: 2 500 грн. основного платежу та 1 250 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач сформував податковий кредит з ПДВ на підставі податкової накладної, виданої ТОВ «Батекс»від 04.10.2005 на суму 15 000 грн., в т.ч. ПДВ на суму 2 500 грн., в результаті господарської операції купівлі-продажу товару (ноутбук Toshiba Qjsmio E15-AV101).

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 16.02.2006 визнано недійсними установчий договір, статут ТОВ «Батекс»з моменту перереєстрації підприємства, тобто з 23.06.2001.

Актом № 65/01 від 01.08.2007 було анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Батекс».

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що податкова накладна, видана ТОВ «Батекс»є належним доказом формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість.

Суд касаційної інстанції погоджується з зазначеним висновком судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до абз. 1, 3 пп. 7.2.3., пп. 7.2.4. п. 7.2. ст. Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках; оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг); податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом; право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з п. 1.7 ст. 1, абз. 1, 2 пп. 7.4.1 п. 7.4 , абз. 3 пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 цього Закону податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом; податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, єдиним випадком неможливості такого включення є відсутність податкової накладної чи митної декларації взагалі.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»якщо відомості які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатись на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатись на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Відповідно до положень п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість»свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість діє до дати його анулювання.

Як встановлено судами, позивачем до складу податкового кредиту включені суми податку на додану вартість сплачені у вартості придбаного товару, що підтверджується податковою накладною та не оспорюється відповідачем; дані про припинення юридичної особи, анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість контрагента позивача під час здійснення господарської операції та видачі податкової накладної відсутні.

Зважаючи на вищезазначене та за відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва відхилити.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2009 та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.07.2009 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис)В.В. Кошіль Судді (підпис)І.В. Борисенко (підпис)О.А. Моторний

СудВищий адміністративний суд України
Дата ухвалення рішення11.02.2013
Оприлюднено21.02.2013
Номер документу29459237
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —11/387

Постанова від 19.10.2009

Адміністративне

Черкаський окружний адміністративний суд

Винокуров К.С.

Постанова від 19.10.2009

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Винокуров К.С.

Постанова від 19.10.2009

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Винокуров К.С.

Ухвала від 08.02.2013

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Кошіль В.В.

Ухвала від 11.02.2013

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Кошіль В.В.

Ухвала від 04.01.2012

Господарське

Господарський суд Донецької області

Соболєва С.М.

Рішення від 20.12.2011

Господарське

Господарський суд міста Києва

Смирнова Ю.М.

Ухвала від 09.12.2011

Господарське

Господарський суд Донецької області

Соболєва С.М.

Ухвала від 28.10.2011

Господарське

Господарський суд міста Києва

Смирнова Ю.М.

Ухвала від 07.07.2010

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Сергейчук О.А.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні