Постанова

від 19.10.2009 по справі 11/387

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 Вн. № < Внутрішній Номер справи >

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 жовтня 2009 року 18 год. 35 хв. № 11/387

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Винокурова К.С.

при секретарі судового засідання Давиденко Д.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За позовом ОСОБА_1

до 1) Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області

2) Головного управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в м. Києві

3) Головного управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в Київській області

4) Головного управління Державного казначейства України в м. Києві

про зобов`язання вчинити певні дії

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області (далі відповідач 1, ГУ ПФУ в Київській області), Головного управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій в м. Києві (далі відповідач 2, ГУ МНС в м. Києві) про визнання дій відповідача 1 при обчисленні та нарахуванні пенсії неправомірними, зобов`язання здійснити перерахунок призначеної пенсії, виходячи з розміру 1 771,65 грн., визнання неправомірними дії ГУ МНС України в Київській області при обчисленні пенсії (далі відповідач 3), яке було залучено у якості співвідповідача ухвалою суду від 18.06.2009 р., а також стягнення з ГУ МНС в м. Києві грошову компенсацію за не отримане продовольче забезпечення з 11.03.2000 р. по 08.12.2006 р. з урахуванням індексу інфляції за цей період. Крім того, позивач просив стягнути солідарно з відповідачів 30 гривень сплачених на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Позовні вимоги викладені з урахуванням поданих заяв про уточнення позову від 21.04.2009 р. і 06.06.2009 р.

Ухвалою суду від 06.08.2009 року у зв`язку із заявленими вимогами про стягнення коштів з Державного бюджету України у якості співвідповідача залучено до участі у справі Головне управління Державного казначейства України в м. Києві.

Позивач та його представник підтримали під час судового розгляду уточнений позов у повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог посилались на ст. 43 Закону України Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, та деяких інших осіб`в редакції Закону від 04.04.2006 року, якою передбачено, що пенсії особам офіцерського складу обчислюються з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством.

Разом з тим, відповідачі при обчисленні пенсії неправомірно застосували статтю 40 Закону України Про Державний бюджет України на 2006 рік , згідно з якою установлено, що звільненим у 2006 році особам офіцерського складу… для обчислення пенсій враховуються відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентна надбавка за вислугу років у розмірах, встановлених за останньою штатною посадою перед звільненням, а також щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірі, що визначаються за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Ця ж норма кореспондується зі ст. 37 Закону України Про Державний бюджет України на 2007 рік .

Оскільки на день звільнення, згідно з довідкою ГУ МНС України в м. Києві позивач отримував заробітну плату в сумі 2 362,20 грн., він вважає, що пенсія йому повинна бути обчислена виходячи з саме цього розміру, що передбачено ч. 3 ст. 43 Закону Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, та деяких інших осіб .

Крім того, позивач зазначає, що всупереч ст.ст. 19, 22 Конституції України, відповідач 2 не виплачував грошову компенсацію за продовольче забезпечення у період з 11.03.2000 р. по 08.12.2006 р., тому просить стягнути її в судовому порядку.

Представник відповідача 1 позов не визнав, подав заперечення проти позовних вимог, де зазначив, що функції з призначення і виплати пенсії окремим категоріям громадян здійснюється лише з 01.01.2007 р., тоді як позивачу пенсія призначена з 05.12.2006 р. Органи Пенсійного фонду призначають пенсію особам, які мають право на пенсійне забезпечення згідно із Законом України Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, та деяких інших осіб`виключно на підставі фінансових документів, наданих уповноваженими структурними підрозділами Міністерств, інших відомств, їх територіальними підрозділами.

Відповідач 1 також звернув увагу на пропущення строків звернення до суду, оскільки позивач з часу призначення пенсії знав, з якого розміру грошового забезпечення розрахована пенсія та у якій сумі виплачувалась. Також позивачем пропущено строк позовної давності щодо стягнення грошової компенсації за недоотримане речове майно та продовольчі пайки за період з 11.03.2000 р. по 08.12.2006 р.

Відповідач 2 заперечує проти позову в частині стягнення грошової компенсації за не отримане продовольче забезпечення з 11.03.2000 р. по 08.12.2006 р. з тих підстав, що Законом України від 17.02.2000 р. Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів`призупинено дію ч. 2 ст. 9 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей`в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них. Відповідно на виконання норм цього Закону, нарахування та видача грошової компенсації за речове майно та продовольчі пайки не проводиться з березня 2000 року.

Відповідач 3 і відповідач 4 у судове засідання не направили своїх повноважних представників, хоча про час і місце судового розгляду повідомлялися судом належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про вручення повісток.

Нез`явлення відповідача -суб`єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин, не перешкоджає розгляду справи судом відповідно до ст. 128 КАС України на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивача ОСОБА_1 -старшого прапорщика внутрішньої служби, командира відділення пожежного корабля Подільського районного управління з питань надзвичайних ситуацій ГУ МНС України в м. Києві згідно з наказом ГУ МНС України в м. Києві (по особовому складу) від 04 грудня 2003 року № 210 було звільнено у відставку (за станом здоров`я). Відповідно до витягу з наказу № 210 від 04.12.2006 р. вислуга років позивача становить 25 років та 16 днів.

Позивачу з 09.12.2006 р. була призначена пенсія у відповідності до Закону України від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (далі Закон № 2262).

Відповідачем пенсія була обчислена, виходячи з положень ст. 40 Про Державний бюджет України на 2007 рік , 37 Закону України Про Державний бюджет України на 2007 рік , згідно з якою установлено, що звільненим у 2006 році особам офіцерського складу… для обчислення пенсій враховуються відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентна надбавка за вислугу років у розмірах, встановлених за останньою штатною посадою перед звільненням, а також щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірі, що визначаються за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Позивачем у судовому засіданні надана довідка від 24.03.2009 р. № 229, видана ГУ МНС України в м. Києві, у якій зазначено, що розмір заробітної плати ОСОБА_1 складає 2 362,20 грн. Позивач наполягає, що пенсія йому повинна бути обчислена відповідно до ст. 43 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб`у розмірі 75 % від розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством.

Суд не приймає до увагу подану позивачем довідку № 229, у якій визначено розмір заробітної плати 2 362,20 грн., оскільки у довідці не зазначено складові заробітної плати, а відтак неможливо встановити, чи містить така сума надбавки, доплати, премії тощо, які слід враховувати при визначенні розміру грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія.

Натомість, у матеріалах судової справи знаходиться грошовий атестат ГУ МНС України в м. Києві, на підставі якого був складений висновок про призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , який був затверджений ГУ МНС України в Київській області (за місцем проживання позивача). Для виплати пенсії позивачу всі ці документи були передані до ГУ ПФУ в Київській області, яке з 01 січня 2007 року відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 р. № 1522 Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян`є органом, що призначає і здійснює виплати пенсій категоріям осіб відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб .

Так, у грошовому атестаті до складу грошового забезпечення позивача увійшли: посадовий оклад у розмірі 105,00 грн., оклад за спец. звання -65,00 грн., відсоткова надбавка за вислугу років у розмірі 40%, що дорівнює 68,00 грн., 100% надбавка згідно з Указом Президента України від 31.08.2001 р. -238,00 грн., надбавка за особливі умови служби 50% - 85 грн., надбавка за безперервну службу 90% - 504,90 грн., премія 33,3 % в сумі 354,94 грн., щомісячна додаткова грошова винагорода - 150 грн., доплата до пенсії в розмірі 50% - 328,65 грн.; всього нараховано -1899,49 грн.

Судом під час розгляду справи по суті з`ясовано, що щомісячна додаткова грошова винагорода в сумі 150 грн. була встановлена позивачу згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2005 р. № 299 Про встановлення розміру додаткової грошової винагороди деяким категоріям військовослужбовців та іншим особам та наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 10.02.2006 р. № 79. У п. 2 постанови КМ України № 299 установлено, що щомісячна додаткова грошова винагорода не включається до суми грошового забезпечення, з якої обчислюються пенсії та грошова допомога при звільненні.

Також, при розрахунку пенсії не повинна враховуватись доплата до пенсії у розмірі 50%, що становить 328,65 грн., яка встановлювалась згідно з постановою КМ України від 8 липня 1999 р. № 1223 Про заходи щодо виконання статті 2 Указу Президента України від 16 червня 1999 р. № 650 та наказом МНС України від 15.07.1999 р. № 542, оскільки згідно з ч. 2 ст. 40 Закону України Про Державний бюджет України на 2006 рік`при обчисленні пенсій у розрахунок грошового забезпечення не включаються щомісячні надбавки (доплати), встановлені особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі.

У протоколі по пенсійній справі N/A - 11/257 від 01.01.2007 р. ГУ ПФУ у Київській області при обчисленні пенсії враховано посадовий оклад, оклад за військове звання, процентна надбавка за вислугу років 40% та додаткова грошова надбавка, що в загальній сумі становило 1096,50 грн. Таким чином, основний розмір пенсії позивача у розмірі 70 % грошового забезпечення становив 767,55 грн., яка була призначена йому з 09.12.2006 р.

Разом з тим, суд вважає, що відповідачем 1 неправомірно застосовано обмеження, встановлені Законом України Про Державний бюджет України на 2006 рік`у частині врахування видів грошового забезпечення за останні 24 календарні місяці служби підряд перед звільненням і безпідставно не враховано ст. 43 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб в редакції від 04.04.2006 р. при призначенні пенсії, виходячи з наступного.

Згідно з ст. 1-1 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб`законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Законом України Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців`від 04.04.2006 року № 3591-IV внесено зміни до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб`від 09.04.1992 року, зокрема, викладено у новій редакції статтю 43 Закону, змінено його назву - Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб .

Одночасно з цим, Законом України Про Державний бюджет України на 2007 рік`від 19.12.2006 р. зупинено на 2007 рік дію ч. 3 ст. 43 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб .

Зупинення дії законів є способом тимчасового припинення їх дії в часі та/або за колом осіб і має здійснюватися відповідно до вимог Конституції України. Ця юридична процедура знаходиться в органічному зв`язку із скасуванням законів, внесенням до них змін та доповнень. Отже, у такому випадку законом про Державний бюджет України припиняється на певний строк правове регулювання відносин у сфері соціального захисту, зупиняється дія механізму реалізації конституційних соціально-економічних прав громадян, що призводить до обмеження права на соціальний захист. Систематичне зупинення законами про Державний бюджет України дії чинних законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій фактично скасовує їх дію.

Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України. У статті 64 Конституції України вичерпно визначено такі випадки, а саме передбачено, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод людини із зазначенням строку дії цих обмежень, та визначено ряд прав і свобод, які не можуть бути обмежені за жодних обставин.

Закон про Державний бюджет України як правовий акт, чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України - він стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, зокрема і видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України. Таке положення закріплено і в частині третій статті 27 Бюджетного кодексу України.

Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Станом на грудень 2006 року, час видачі грошового атестату позивача та призначення йому пенсії, частина 3 статті 43 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб`діяла у редакції Закону від 04.04.2006 р. та передбачала, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством.

Аналізуючи вищенаведені норми законодавства, суд робить висновок, що пенсія позивачу повинна бути обчислена на підставі його грошового атестату, виходячи з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, включаючи усі перелічені у ньому надбавки, за винятком щомісячної додаткової грошової винагороди в сумі 150,00 грн. та 50-ти відсоткової доплати до пенсії в сумі 328,65 грн.

У частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, при призначенні пенсії позивачу відповідачу 1 слід було керуватись діючою на той час редакцією ст. 43 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб , яка не передбачала будь-яких обмежень при нарахуванні та обчисленні пенсії щодо видів грошового забезпечення та строку, за який враховується додаткове грошове забезпечення.

Позовні вимоги у частині стягнення з відповідача грошової компенсації замість продовольчого забезпечення, починаючи з 11.03.2000р. по грудень 2006 р. не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей`передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям матеріальне та інше забезпечення у розмірах, що стимулюють заінтересованість громадян України у військовій службі.

Дію ч. 2 ст. 9 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей , згідно з якою передбачалось, що військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них, було призупинено на підставі Закону України Про деякі заходи економії бюджетних коштів`від 17.02.2000 р.

Норма п. 2 Закону України Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів`не була визнана неконституційною, а відтак є діючою з моменту набрання чинності цим Законом.

Як пояснив у судовому засіданні представник відповідача 2, на виконання норм цього Закону, нарахування та видача грошової компенсації за речове майно та продовольчі пайки не проводиться з березня 2000 року.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12.03.1996 р. № 316 "Про норми забезпечення продовольчими пайками військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства, військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу Міністерства внутрішніх справ" було визначено порядок здійснення продовольчого забезпечення та грошового відшкодування замість нього.

Згідно з п. 1 зазначеної постанови було передбачено затвердити та ввести у дію з 1 березня 1996 р. норми забезпечення продовольчими пайками військовослужбовців Збройних Сил, Прикордонних військ, Національної гвардії, Служби безпеки, Цивільної оборони, Управління державної охорони, військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу Міністерства внутрішніх справ.

Згідно з п. 2 цієї ж постанови 2 було встановлено, що з 01.03.1996 розмір грошової компенсації за продовольчі пайки, яку одержують військовослужбовці Збройних Сил та інших військових формувань, а також військовослужбовці та особи рядового і начальницького складу Міністерства внутрішніх справ визначається у встановленому порядку згідно з додатком № 2.

29.03.2002 року з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України № 426 "Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань та осіб рядового, начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту та Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації" постанова Кабінету Міністрів України № 316 втратила чинність. Постанова № 426 взагалі не містить норм щодо видачі пайків чи компенсації замість них.

Таким чином, позивач мав право на отримання продовольчих пайків або грошового забезпечення замість них до 29.03.2002 року.

Під час судового розгляду представник відповідача наполягав на застосуванні наслідків пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду.

Як вбачається з наданих позивачем розрахунків, останній просить суд стягнути заборгованість, починаючи з 11.03.2000 р. по грудень 2006 р. включно.

Моментом, з якого позивач вважає, що було порушено його право, є 11.03.2000 року.

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом за захистом своїх прав 22.01.2008 року.

Відповідно до ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Якщо законом встановлена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то обчислення строку звернення до адміністративного суду починається з дня, коли позивач дізнався про рішення суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Отже, позивачу станом на 11.03.2000 р. було відомо про порушення його права, проте перше звернення до суду мало місце лише у 2008 році, тобто з порушенням встановленого ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Враховуючи те, що факт пропуску строку звернення до адміністративного суду є встановленим, а також наявність клопотання відповідача про застосування вимог закону щодо пропущення такого строку, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні вимог у цій частині позову.

У відповідності до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи все вищевикладене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є частково обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158-163 КАС України, адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 , виходячи з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням відповідно до частини третьої статті 43 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб`в редакції від 04.04.2006р. з моменту її призначення та виплатити недоотриману суму пенсії.

3. В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.С. Винокуров

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі -30.10.2009.