Рішення

від 15.02.2013 по справі 2-3321/12

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251

печерський районний суд міста києва

Справа № 2-3321/12

Категорія 39

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2013 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Бортницька В.В.,

при секретарі - Клименко О. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Української редакції «Радіо Вільна Європа/Радіо Свобода» про захист честі, гідності, ділової репутації, визнання відомостей недостовірними,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом та просить визнати відомості, поширені 17 вересня 2012 року за на інтернет сайті відповідача за інтернет - адресою http://www.radiosvoboda.org/content/article/АДРЕСА_1 в статті «ІНФОРМАЦІЯ_1», а саме:

· «ОСОБА_1 поступив як маріонетка. Ним хтось там управляє або він сам торгує оцими плівками. Ці плівки в принципі не можуть бути використані, як доказ, тому що є рішення КСУ...»,

· «... а явно, що вони були незаконним шляхом одержані»

· «Бачите, просить підтримати його родину матеріально. Значить, іде торгівля. Я правий був. Йде торгівля цими «касетними розмовами». ... Не можна ж так безсовісно поступами. ... А зараз, дивіться: то він нам підкидає ще щось, то він підкидає ще щось. Він несерйозна людина.»

недостовірними, такими, що не відповідають дійсності, порушують права і свободи, ганьблять честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1. Також просить зобов'язати власника веб-сайту http://radiosvoboda.org Українська редакція «Радіо Вільна Європа/Радіо Свобода» офіційно вибачитись за вчинення ними неправомірних дій, а також спростувати поширену ним 17 вересня 2012 року за інтернет-адресою http://www.radiosvoboda.org/content/article/АДРЕСА_1 в інтернет-статті інформацію щодо нього у той самий спосіб, в який вона поширена, на протязі 15 днів з моменту набрання чинності судового рішення.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач поширенням вказаної інформації принизив честь і гідність та ділову репутацію позивача.

В судовому засіданні представник позивача -ОСОБА_2. вимоги позову підтримав в повному обсязі. Зазначив, що відповідач поширив на належному йому інтернет - ресурсі висловлювання особи, які стосувалась саме ОСОБА_1., є викладенням недостовірних фактів. Його довірителю не було дано право на відповідь.

Представник відповідача проти заявленого позову заперечувала у повному обсязі, пояснивши, що інформація була поширена адвокатом ОСОБА_3, який був запрошений для того, щоб прокоментувати вислови позивача, надані в відповідачу в режимі інтернет - зв'язку, про що зазначено на веб-ресурсі відповідача. Крім того, вказана інформація є оціночними судженнями ОСОБА_3, оскільки зроблена на основі загальновідомих фактів, які викликані громадським інтересом до розслідування ряду резонансних справ.

З метою встановлення місця знаходження особи, яка є автором осопорюваних висловлювань, згідно положень пунктів 9-12 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи ", направлено запит до Вищої кваліфікаційної дисциплінарної комісії адвокатури, який було перенаправлено до Національної асоціації адвокатів України. Згідно листа вказаної організації відомостей про адвоката ОСОБА_3 в реєстрі Вищої кваліфікаційної-дисциплінарної комісії адвокатури VI-го скликання не міститься.

Суд, заслухавши сторін, дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Конституція України визнає честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю, а також проголошує право кожного на повагу до його гідності (статті 3, 28). Статтями 297, 299 ЦК України закріплює право фізичної особи на повагу до її гідності та честі, недоторканість ділової репутації.

Разом із цим, ст. 34 Конституції України гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб на свій вибір.

Відповідно до п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

З пояснень представників сторін, досліджених в судовому засіданні письмових доказів по справі встановлено, що 17 вересня 2012 року на веб сайті http://radiosvoboda.org в інтернет-статті була розміщенням інформація наступного змісту:

· «ОСОБА_1 поступив як маріонетка. Ним хтось там управляє або він сам торгує оцими плівками. Ці плівки в принципі не можуть бути використані, як доказ, тому що є рішення КСУ...»,

· «... а явно, що вони були незаконним шляхом одержані»

· «Бачите, просить підтримати його родину матеріально. Значить, іде торгівля. Я правий був. Йде торгівля цими «касетними розмовами». ... Не можна ж так безсовісно поступами. ... А зараз, дивіться: то він нам підкидає ще щось, то він підкидає ще щось. Він несерйозна людина.»

Поширена інформація стосується особи позивача, була, поширена в мережі Інтернет на сайті http://radiosvoboda.org та стала доступною необмеженому колу осіб.

Вказані факти представник відповідача не оспорює.

Звертаючись до суду з позовом, позивач зазначає, що у спірних висловах викладена недостовірна інформація, в якій його фактично звинувачують у діяльності спрямованій на популяризацію його особи та одержання фінансової вигоди від цієї діяльності.

Вирішуючи питання, про достовірність та визначаючи характер поширеної щодо позивача інформації, суд приходить до наступного.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Згідно зі статті 277 ЦК негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про інформацію" ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Аналізуючи зміст оспорюваних тверджень, суд приходить до беззаперечного висновку, що вони не містять фактичних даних, а лише висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири і не можуть бути перевірені на предмет їх відповідності дійсності. Тому на підставі ч.2 ст. 30 Закону України «Про інформацію» є оціночними судженням.

Відповідно до статті 277 ЦК оціночні судження не є предметом судового захисту, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України 7 липня 1997 року N 475/97-ВР (далі - Конвенція).

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 10 Конвенції кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.

Стаття 10 Конвенції захищає не лише суть висвітлених ідей та інформації, але також і форму, в якій вони надані.

Висновки, які бути проголошені в рішенні Європейського Суду з прав людини у справі від 15 липня 2010 року «Газета Україна - центр проти України» зазначають, що повідомлення новин, засноване на інтерв'ю або відтворенні висловлювань інших осіб, відредагованих чи ні, становить один з найбільш важливих засобів, за допомогою яких преса може відігравати свою важливу роль «сторожового пса суспільства» (див., наприклад, рішення у справі «The Observer and The Guardian v. the United Kingdom», від 26 листопада 1991 року, п. 59, Series A. 216). У таких справах слід розрізняти ситуації, коли такі висловлювання належали журналісту, і коли були цитатою висловлювання іншої особи, оскільки покарання журналіста за участь у розповсюдженні висловлювань інших осіб буде суттєво заважати пресі сприяти обговоренню питань суспільного значення та не повинно розглядатись, якщо для іншого немає винятково вагомих причин (див. рішення у справі «Педерсен і Баадсгаард проти Данії», зазначене вище, п.77; рішення у справі «Торгейр Торгейрсон проти Ісландії» (Thorgeir Thorgeirson v. Iceland»), від 25 червня 1992 року, п. 65, Series A,. 239; і рішення у справі«Джерсільд проти Данії», зазначене вище, п. 35)», свідчать про захист професійної журналістської діяльності.

Тобто, поширення інформації висловленою іншими особами (не журналістами) під час інтерв'ю, чи іншої журналістської діяльності, про осіб та їх вчинки, які мають широкий громадський резонанс не може бути розцінена, як порушення особистих немайнових прав позивача і вимоги про спростування такої інформаціїї як недостовірної до задоволення не підлягають.

Оскільки судом встановлено, що інформація, розповсяюджена відповідачем є оціночними судженнями, а також те, що статтями 16, 277 ЦК України не передбачено такого способу захисту як вибачення, у задоволені вимог про зобов'язання офіційно вибачитися відповідача перед позивачем слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 3, 28, 34 Конституції України,ст. 10 Конвенції з захисту прав людини та основоположних свобод, ст. 15, 16, 200, 277, 297, 299 ЦК України, ст. 30 Закону України "Про інформацію" в редакції від 13.11.2011 року, ст. ст. 10, 60, 88, 212-214, 223, 294 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Української редакції «Радіо Вільна Європа/Радіо Свобода» про захист честі, гідності, ділової репутації, визнання відомостей недостовірними - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду м. Києва протягом 10 днів з дня його проголошення через Печерський районний суд м. Києва.

В разі подання апеляційної скарги, рішення набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.В. Бортницька