Постанова

від 19.02.2013 по справі 5019/1843/12

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" лютого 2013 р. Справа № 5019/1843/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Огороднік К.М.

суддя Тимошенко О.М. ,

суддя Коломис В.В.

при секретарі судового засідання Ващук К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Кредобанк" на рішення господарського суду Рівненської області від 03.01.2013 року у справі № 5019/1843/12 (суддя Войтюк В.Р.)

за позовом Приватного підприємства "Регіональна компанія "Лідер-М"

до Публічного акціонерного товариства "Кредобанк" в особі Рівненської філії ПАТ "Кредобанк"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області Бештинарський Олександр Васильович

про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню

за участю представників сторін:

позивача - Світличний Р.В., за довіреністю.

відповідача - Шевчук Г.Є., за довіреністю.

третьої особи - не з'явився.

В судовому засіданні 19.02.2013 року відповідно до ст.ст. 85, 99 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області 03.01.2013 року у справі № 5019/1843/12 задоволено позов ПП "Регіональна компанія "Лідер-М" до ПАТ "Кредобанк" в особі Рівненської філії ПАТ "Кредобанк". Виконавчий напис № 328 від 18.09.2009 року, вчинений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області Бештинарським О.В. визнано таким, що не підлягає виконанню. Здійснено розподіл судових витрат у відповідності до ст.49 ГПК України.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ПАТ "Кредобанк" звернулось до Рівненського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Рівненської області 03.01.2013 року у справі № 5019/1843/12 та прийняти нове, яким відмовити в позові. В обґрунтування апеляційної скарги, відповідач посилається на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, оскільки оскаржуване рішення місцевого господарського суду у справі прийнято з повним та всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 05.09.2007 року між ПП "Регіональна компанія "Лідер" та ВАТ "Кредобанк" (правонаступником якого є ПАТ "Кредобанк") укладено договір кредитної лінії № 227-07. за умовами якого банк зобов'язався відкрити позичальнику кредитну лінію, в межах якої надавати йому кредити у розмірі та на умовах, обумовлених цим договором, а позичальник зобов'язується повернути кредити і сплатити проценти за користування ними, а також інші платежі передбачені цим договором (п. 1.1. Договору).

Визначений п. 2.1.6. договору термін дії кредитної лінії двічі продовжувався сторонами, та договором № 2 від 16.01.2009 року про внесення змін до договору кредитної лінії № 227-06 від 05.09.2007 року встановлений по 02.09.2009 року включно.

16.01.2009 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області Кострикіним В.І. посвідчено укладений між ПП "Регіональна компанія "Лідер" та ВАТ "Кредобанк" договір іпотеки № 227-07/2, предметом якого визначено належне на праві власності позивачу нерухоме майно. Цим договором в повному обсязі забезпечено вимоги іпотекодержателя (відповідача) до іпотекодавця (позивача), що випливають з договору кредитної лінії № 227-06 від 05.09.2007 року.

12.10.2012 року державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції Панчук І.В. складено акт опису й арешту майна, що належить на праві власності позивачу. Вказана дія вчинена в межах виконавчого провадження при примусовому виконанні виконавчого напису № 328 виданого 18.09.2009 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Бештинарським О.В. про звернення стягнення на нерухоме майно, що належить на праві власності ПП "Регіональна компанія "Лідер-М" на користь ВАТ "Кредобанк". Виконавчим написом, запропоновано звернути стягнення на нерухоме майно,

розташоване за адресою: м. Рівне вул. Черняка, 41, що належить позивачу. За рахунок коштів, отриманих від реалізації вищезазначеного майна, запропоновано задовольнити вимоги ВАТ "Кредобанк" в особі Рівненської філії у розмірі 934209,53 грн. та плату за вчинення виконавчого напису в розмірі 14875,00 грн.

Відповідачем на адресу позивача направлялася претензія-вимога вих. № 02-996-2/09 від 04.08.2009 року на суму 713595,76 грн. У вимозі банком зазначалось, що заборгованість ПП "Регіональна компанія "Лідер-М" перед ВАТ "Кредобанк" становить 713595,76 грн., а саме: згідно п. 5.1. кредитного договору сума основного боргу становить 599888,08 грн.; згідно п. 4.3. кредитного договору - сума несплачених процентів за користування кредитними коштами становить 113607,68 грн.; згідно пп. 4.1.3 п. 4.1. кредитного договору сума несплаченої комісії за управління кредитною лінією становить 100,00 грн.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно зі ст. 87 Закону України "Про нотаріат" та ч.ч. 1, 2 п. 282 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 року № 20/5, чинної на момент виникнення спірних відносин, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 ст. 88 Закону України "Про нотаріат" встановлено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Згідно з частинами 4, 6 п. 283 Інструкції вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту одержання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушень. Виконавчий напис на іпотечному договорі, що передбачає задоволення вимоги іпотекодержателя за основним зобов'язанням, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами основного зобов'язання, вчиняється нотаріусом за умови подання іпотекодержателем документів, достатніх для встановлення безспірності заборгованості та прострочення виконання зобов'язання.

Заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України (ч. 2 п. 284 Інструкції).

Згідно з п. 286 Інструкції при вчинені виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів.

Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" від 29.06.1996 року № 1172 для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Аналіз наведених норм свідчить, що безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, з якою останній погоджується, що, відповідно, виключає можливість спору зі сторони боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо, а відтак документи, які підтверджують її безспірність, і на підставі яких нотаріусами здійснюються виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними та такими, що містять вираз волі стосовно наявності певної заборгованості не тільки кредитора, а й самого боржника, або ж стовідсотково підтверджують наявність у боржника перед кредитором заборгованості саме в такому розмірі.

Як встановлено судами, приватному нотаріусу Рівненського міського нотаріального округу Бештинарському О.В для вчинення виконавчого напису було надано лише договір іпотеки № 227-07/2 від 16.01.2009 року з додатком № 1, розрахунок заборгованості (станом на 01.09.2009 року), фотокопію договору кредитної лінії № 227-07 від 05.09.2007 року, фотокопію договору № 1 від 04.03.2008 року, фотокопію договору № 2 від 16.01.2009 року, фотокопію претензії-вимоги. Тобто, при вчинені виконавчого напису нотаріус не отримував первинні бухгалтерські документи на підтвердження безспірності заборгованості боржника - ПП "Регіональна компанія "Лідер-М" (документів щодо видачі кредитних коштів, погашення кредиту, сплати відсотків та інших платежів за кредитним договором, виписок з позичкового рахунку).

З урахуванням вищевикладеного, нотаріус в порушення норм ст. 88 Закону України "Про нотаріат", п. 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, п.п. "б" ч. 2 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів", вчинив виконавчий напис № 328 від 18.09.2009 року за відсутності документів, які підтверджують безспірність заборгованості за кредитним договором на відкриття кредитної лінії № 227-07.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені відповідно до вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" (платіжні доручення, меморіальні ордери, чеки тощо), при цьому, розрахунок заборгованості, здійснений відповідачем щодо наявності грошового зобов'язання по кредиту та процентам, пені, не є первинним документом, який підтверджує безспірність вимог банку до боржника.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог ПП "Регіональна компанія "Лідер-М" про визнання виконавчого напису від 18.09.2009 року таким, що не підлягає виконанню.

Колегія суддів вважає помилковими висновку господарського суду Рівненської області щодо неприпустимості звернення стягнення на майно Іпотекодержателя за виконавчим написом на суму 934209,53 грн. внаслідок перевищення обсягу відповідальності саме іпотекодавця за укладеним договором іпотеки, однак така помилка місцевого господарського суду не призвела до прийняття неправильного та помилкового рішення суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги господарського судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст. 4 ГПК України, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Колегія суддів вважає також за необхідне зазначити, що оскаржуваним виконавчим написом запропоновано звернути стягнення на нерухоме майно, що належить на праві власності ПП "Регіональна компанія "Лідер-М" на користь ВАТ "Кредобанк". На виконання вказаного виконавчого напису відкрито виконавче провадження, сторонами якого є ПП "Регіональна компанія "Лідер-М" та ПАТ "Кредобанк". Доказів зміни сторони у виконавчому провадженні відповідачем не подано ні при розгляді спору в суді першої інстанції, ні при розгляді апеляційної скарги Рівненським апеляційним господарським судом. Відтак, приймаючи рішення про визнання оскаржуваного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у місцевого господарського суду були відсутні підстави для залучення до участі у справі ТзОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції".

Колегія суддів також вважає, що місцевим господарським судом правомірно відхилено заяву відповідача про застосування позовної давності, строк якої, виходячи з періоду коли позивачу стало відомо про оспорюваний виконавчий напис (23.11.2009 року), не сплинув.

Інші посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, також є необґрунтованими, документально не підтвердженими, такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак, скаржник, в порушення вимог ст. 33 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів вважає, що вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, й ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для його скасування чи зміни та задоволення апеляційної скарги.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Кредобанк" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Рівненської області від 03.01.2013 року у справі № 5019/1843/12 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Огороднік К.М.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Коломис В.В.