Постанова

від 10.06.2013 по справі 5019/1843/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2013 року Справа № 5019/1843/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Капацин Н.В. - доповідача у справі суддів :Бернацької Ж.О. Кривди Д.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Кредобанк" на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 19.02.2013 у справі№ 5019/1843/12 господарського судуРівненської області за позовомПриватного підприємства "Регіональна компанія "Лідер-М" доПублічного акціонерного товариства "Кредобанк" в особі Рівненської філії ПАТ "Кредобанк" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області ОСОБА_4 провизнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню

за участю представників від: позивача Бріфа Д.Л. (довір. від 07.06.2013р.) відповідача Шевчук Г.Є. (довір. від 12.07.2012р.) третьої особине з"явився

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 03.01.2013р. у справі № 5019/1843/12, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 19.02.2013р., задоволено позовні вимоги Приватного підприємства "Регіональна компанія "Лідер-М" (Позивач) визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 328 від 18.09.2009р., вчинений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області ОСОБА_4, на Публічне акціонерне товариство "Кредобанк" в особі Рівненської філії ПАТ "Кредобанк" (Відповідач) покладено судові витрати у розмірі 1 073 грн.

Рішення судів попередніх інстанцій ґрунтуються на тому, що виконавчий напис нотаріуса вчинено з порушенням статті 88 Закону України "Про нотаріат", пунктів 282, 286, 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004р. № 20/5 (Інструкція), чинної на момент виникнення спірних відносин, постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" від 29.06.1996 № 1172, при вчиненні виконавчого напису нотаріус не отримав первинні бухгалтерські документи на підтвердження безспірності заборгованості боржника (документів щодо видачі кредитних коштів, погашення кредиту, сплати відсотків та інших платежів за кредитним договором, виписок з позичкового рахунку), не підтверджено безспірність заборгованості боржника, з якою останній погоджується.

Не погоджуючись із вказаними судовими актами, Публічне акціонерне товариство "Кредобанк" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд України скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 19.02.2013р. та рішення Господарського суду Рівненської області від 03.01.2013р. у справі № 5019/1843/12 і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

В касаційній скарзі заявник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги щодо дотримання судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 18 вересня 2009 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області ОСОБА_4 вчинено виконавчий напис за реєстраційним № 328 про звернення стягнення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 227-07 від 05.09.2007р. на суму 934 209,53 грн. за рахунок заставленого майна, розташованого за адресою:м. Рівне, вул. Черняка, 41, що належить на праві власності Приватному підприємству "Регіональна компанія "Лідер-М"

Заставлене нерухоме майно, а саме: торгові павільйони № 1, № 4, № 5 передані в іпотеку Відкритому акціонерному товариству "Кредобанк" на підставі договору іпотеки № 227-07/2, посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області ОСОБА_7 16.01.2009 р. і зареєстрованим за № 40.

Згідно з заявою № 02-1082 від 18.09.2009р. про вчинення виконавчого напису ПАТ "Кредобанк" надав нотаріусу наступні документи: договір іпотеки № 227-07/2 від 16.01.2009р. з додатком № 1, розрахунок заборгованості станом на 01.09.2009р., копії договору кредитної лінії № 227-07 від 05.09.2007р., договору № 1 від 04.03.2008р., договору № 2 від 16.01.2009р., претензії - вимоги № 02-996-2/09 від 04.08.2009р.

Стаття 33 Закону України "Про іпотеку" встановлює, що у разі невиконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

В статті 35 Закону України "Про іпотеку" закріплені положення про те, що у разі порушення основного зобов'язання іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону, в редакції від 15.12.2005р. № 3201.

Відповідно до статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, виконавчі написи вчиняються нотаріусом, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів від 29.06.1999р. № 1172 передбачає, що для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами, а також звернення стягнення на заставлене майно нотаріусу подаються: оригінал нотаріально посвідченої угоди, документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов"язання.

Згідно з пунктом 284 Інструкції нотаріус вчиняє виконавчі написи, зокрема, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Пунктом 283 Інструкції встановлено, що для вчинення виконавчого напису стягувачем або уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, має бути зазначено: відомості про найменування і адресу стягувача та боржника; дата та місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню або предметів, що підлягатимуть витребуванню включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для виконавчого напису.

Пунктом 286 Інструкції передбачено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені в переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів.

Тобто, вказаними приписами законодавства встановлено, що нотаріус при вчиненні виконавчого напису про звернення стягнення на предмет іпотеки не перевіряє безспірність заборгованості, не встановлює права та обов'язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність документів з урахуванням положень Переліку, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку.

При вирішенні даного спору судами попередніх інстанцій визначено характер правовідносин між сторонами.

Матеріалами справи встановлено і відзначено судовими рішеннями, що між Позивачем і Відповідачем укладено договір кредитної лінії № 227-07 від 05.09.2007р., за умовами якого, з урахуванням внесених до кредитного договору змін, Позивачеві було відкрито кредитну лінію з максимальним лімітом заборгованості 800 000 грн., термін повернення кредиту визначено до 02.09.2009р. за умовами кредитного договору передбачено нарахування відсотків за користування кредитними коштами.

В претензії-вимозі Відповідача № 02-996-2/09 від 04.08.2009р. зазначається, що Позивачем не повернуто кредитні кошти на суму 599 888,08 грн. та не сплачено проценти за користування кредитом на суму 113 607, 68 грн.

Договір № 2 від 16.01.2009р. про внесення змін до договору кредитної лінії № 227-07 від 05.09.2007р. передбачав погашення заборгованості за кредит згідно графіка, в тому числі сума 200 000 грн. мала бути повернута з 03.08.2009р. по 02.09.2009р., а тому ця сума банком не відображена як заборгованість у претензії - вимозі від 04.08.2009р.

У зверненні до приватного нотаріуса із заявою від 18.09.2009р. про вчинення виконавчого напису Банк підтвердив розмір заборгованості по кредиту на суму 799 888,08 грн. та зазначив, що розмір заборгованості по відсотках складає 134 321,45 грн. Приватному нотаріусу надано розрахунок заборгованості станом на 01.09.2009р.

Приватним підприємством "Регіональна компанія "Лідер-М" в процесі розгляду даної справи не надано жодного заперечення щодо розміру заборгованості за кредитним договором.

Статті 33, 34 Господарського процесуального кодексу України покладають на сторін обов'язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, а докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Безпідставним є посилання судів попередніх інстанцій на необхідність підтвердження боржником розміру заборгованості і надання нотаріусу первинних бухгалтерських документів згідно зі статтею 9 Закону України "Про бухгалтерських облік та фінансову звітність" (платіжні доручення, меморіальні ордери, чеки тощо), оскільки чинними правовими нормами не передбачено надання таких документів. У разі незгоди з розрахунком кредитора боржник в силу норм процесуального права має довести певними первинними документами, що він має іншу заборгованість перед кредитором (зокрема, дати докази погашення заборгованості за кредитним договором, зробити власний контррозрахунок належних до сплати сум). Чого Позивачем не було зроблено. Тобто, належними доказами не доведено, що розмір заборгованості за кредитним договором № 227-07 від 05.09.2007р., відображений у виконавчому написі від 18.09.2009р., не відповідає реальним обставинам справи, розрахунок заборгованості не спростований.

Судами попередніх інстанцій дана невірна оцінка нормам матеріального права щодо безспірності вимог, оскільки це підтверджується наявністю заборгованості за кредитним договором і нормативно врегульованим шляхом звернення стягнення цієї заборгованості за рахунок заставленого майна згідно іпотечного договору.

Згідно зі статтями 589, 590 Цивільного кодексу України у разі невиконання у встановлений строк зобов'язання забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Пункт 3.4 договору іпотеки № 227-07/2 від 16.01.2009р. передбачає, що у випадку невиконання іпотекодавцем зобов'язання за кредитним договором іпотекодержатель вправі звернути стягнення на предмет іпотеки та за рахунок вирученої від реалізації предмета іпотеки суми задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи суму кредиту, сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, а також необхідних витрат, пов'язаних з утриманням і реалізацією предмета іпотеки.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суди попередніх інстанцій прийшли до невірного тлумачення норм матеріального права і позовні вимоги Приватного підприємства "Регіональна компанія "Лідер-М" задовольнили безпідставно.

Тому, рішення Господарського суду Рівненської області від 03.01.2013р., постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 19.02.2013р. у справі № 5019/1843/12 підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в позові.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111 5 - 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Кредобанк" задовольнити.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 19.02.2013р., рішення Господарського суду Рівненської області від 03.01.2013р. у справі № 5019/1843/12 скасувати.

Прийняти нове рішення.

В позові відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства "Регіональна компанія "Лідер-М" (33022, м. Рівне, вул. Черняка, 41, офіс 11, ЄДРПОУ 31994336) на користь Публічного акціонерного товариства "Кредобанк" (79026, м. Львів, вул. Сахарова, 87, ЄДРПОУ 09807862) в особі Рівненської філії ПАТ "Кредобанк" (33028, м. Рівне, вул. Кавказька, 2) 1 376,40 грн. судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг.

Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду Рівненської області.

Головуючий - суддя Н.В. Капацин

Судді Ж.О. Бернацька

Д.С. Кривда