Постанова

від 21.02.2013 по справі 5006/12/193/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

18.02.2013 р. справа №5006/12/193/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівСтойка О.В. Діброви Г.І., Чернота Л.Ф. Представники сторін: від позивача:не з'явився; від відповідача:не з'явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес", м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 27.11.2012 р. (підписано 29.11.2012 р.) у справі№ 5006/12/193/2012 (суддя Тоцький С.В.) за позовомПриватного підприємства "Лєопард", м. Брянка Луганської області до Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес", м. Донецьк простягнення 57 180,38 грн. В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2012 року до господарського суду звернулось Приватне підприємство "Лєопард", м. Брянка Луганської області (позивач) із позовом до Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес", м. Донецьк (відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 52 000,00грн., пені в сумі 3 620,38 грн. та 3% річних інфляції в сумі 1 560,00 грн.

Позивачем 02.10.2012 р. в порядку ст.22 ГПК України було подано заяву про зміну розміру позовних вимог в частині нарахування пені з 3 620,38 грн. на 3 641,40 грн., в частині нарахування втрат від інфляції - з 1 560,00 грн. на 845,00 грн., в частині стягнення судового збору з 1 143,61 грн. на 1 609,50 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 27.11.2012р. позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 52 000,00 грн., пеню в сумі 3 633,70 грн. Провадження в частині стягнення з відповідача суми у розмірі 845,00 грн. припинено через відмову позивача від позову в цій частині.

Відповідач, не погодившись з прийнятим рішенням, подав апеляційну скаргу в якій просить спірне рішення господарського суду скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог скарги заявник посилається на те, що рішення судом першої інстанції винесено на підставі неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи та висновки, що викладені у рішенні господарського суду, не відповідають обставинам справи, а також господарським судом при винесенні рішення порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідач в апеляційній скарзі стверджував про відсутність складеного між сторонами акту звірки взаєморозрахунків, яким би підтверджувалась наявність боргу перед позивачем.

Апелянт також зазначив про відсутність у рішенні господарського суду посилань на первинні документи, що підтверджують наявність у відповідача заборгованості перед позивачем.

Розпорядженням заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 25.01.2013 р. змінено склад судової колегії, суддю Чернота Л.Ф. було змінено на суддю Шевкову Т.А.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 28.01.2013р. розгляд справи відкладався на 18.02.2013 р.

Розпорядженням голови Донецького апеляційного господарського суду від 18.02.2013 р. змінено склад судової колегії, суддю Шевкову Т.А. було змінено на суддю Чернота Л.Ф.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце слухання справи був повідомлений належним чином.

Відповідач у судове засідання не з'явився, але через канцелярію суду надав клопотання про продовження строку розгляду спору та відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку із знаходженням його представника у відпустці, в задоволенні якого судова колегія відмовила, вважаючи причину неявки неповажною, оскільки відповідач є юридичною особою та мав можливість направити іншого представника для участі в судовому засіданні.

Судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за наявними матеріалами справи у відсутності представників сторін, що не скористалися правом участі у судовому засіданні.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено договір про надання послуг охорони від 01 жовтня 2011р. №01/11 (далі - Договір), відповідно до якого відповідач передає, а позивач приймає під охорону об'єкти, перелічені та позначені в дислокації (Додаток №1) об'єкту, що охороняється, яким є територія птахогосподарства п/ф "Бахмутська" ПНВК "Інтербізнес", зі суцільною огорожею по периметру. В Додатках № 1 та № 2 до Договору сторонами узгоджено дислокацію об'єктів, які передаються під охорону позивачу та розрахунок вартості охорони об'єктів, які охороняються позивачем.

Договір набирає чинності з дня його підписання сторонами з 01.10.2011р. та діє до 01.10.2012р. Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками сторін.

Відповідно до п.2.1. Договору сума оплати складає 26 000,00 грн. щомісячно. Оплата за охорону відповідно до обумовлених тарифів та кількості годин охорони здійснюється щомісячно до 30-31 числа поточного місяця, але не пізніше 5-го числа наступного місяця за оплачуваним, за платіжними вимогами-рахунками "Охорони", які вручаються "Замовнику" із одночасним підписом актів виконаних робіт (п.2.2. Договору).

За приписами п.4.2.15. Договору замовник зобов'язаний своєчасно вносити плату за надані послуги "Охороною" сумою, обумовленою п.2.1. в строки, обумовлені п.2.2 Договору.

Згідно п.9.10. Договору у разі несвоєчасної оплати наданих послуг Замовник сплачує "Охороні" пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на час прострочення платежу, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення оплати, але не більше встановлених законодавством 180 днів.

У період з жовтня 2011р. по березень 2012р. позивачем були надані обумовлені договором послуги з охорони об'єктів, що підтверджується підписаними між сторонами актами виконаних робіт, в яких відповідач підтвердив надання послуг за даний період на суму 26 000,00грн. в місяць. Також позивачем були виставлені рахунки за період з жовтня 2011р. по березень 2012р. на оплату наданих послуг.

У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати наданих послуг позивачем надіслано на адресу відповідача претензію №10/12 від 16.02.2012р., претензію №16/12 від 27.04.2012р. та претензію №18/12 від 16.07.2012р. з вимогою сплатити суму боргу у розмірі 52000,00грн.

Позивач, через невиконанням відповідачем умов договору та несплатою наданих послуг з охорони за жовтень 2011р. та березень 2012р. звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості у сумі 52 000,00 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач факт наявності за ним заборгованості не спростував, тому судом першої інстанції законно та обґрунтовано стягнено з останнього на користь позивача заборгованість за надані за жовтень 2011р. та березень 2012р. послуги з охорони за договором від 01 жовтня 2011р. №01/11 в сумі 52000,00грн.

Судова колегія вважає безпідставними доводи відповідача щодо відсутності доказів наявності боргу у відповідача перед позивачем, а саме акту звірки та первинних документів, оскільки розрахунок спірної заборгованості здійснювався на підставі п. 2.2. Договору за яким сторони домовились, що оплата буде здійснюватися за обумовленими між сторонами тарифами та кількістю годин охорони, та буде здійснюватись щомісячно до 30-31 числа поточного місяця, не пізніше 5 числа наступного місяці за звітним, тому саме договір є підставою до стягнення боргу.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Щодо стягнення з відповідача пені відповідно до п. 9.10 договору в сумі 3641,40грн., то за приписами ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Судовою колегією арифметично перевірено розрахунок суду першої інстанції пені та визнано його обґрунтованим, отже висновок господарського суду про стягнення з відповідача пені в сумі 3 633,70грн. є вірним.

Разом з тим, висновок суду першої інстанції щодо припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми в розмірі 845,00грн. на підставі п. 4. ст. 80 ГПК України, є таким, що протирічить вимогам процесуального законодавства з наступних підстав.

Згідно з вимогами ч.ч. 4, 6 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви. Господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 78 ГПК України, відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами. До прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін.

В матеріалах справи наявна заява представника позивача (а.с.97), в якій він на підставі ст.22 ГПК України просить виключити з позовної заяви вимоги про стягнення 845,00 грн., підтримуючи решту вимог про стягнення суми основного боргу в розмірі 52000,00 грн. та суму пені в розмірі 3641,40 грн.

Зазначена заява не є заявою про відмову від позову або його частини, доказів вчинення позивачем такої дії в матеріалах справи не має.

Крім того, в протоколі судового засідання від 27.11.2012 р. (а.с.99), зазначено про зменшення позивачем розміру позовних вимог в порядку ст. 22 ГПК України та одночасно про підтримання ним вимог, викладених у позовній заяві, жодних заяв або клопотань про відмову від позову в цій частині не заявлено.

Відомостей щодо роз'яснення судом правових наслідків прийняття судом відмови від позову протокол судового засідання також не містить.

Вищезазначену заяву позивача з урахуванням змісту протоколу судового засідання від 27.11.2012р. судова колегія розцінює як використання позивачем свого процесуального права на зменшення розміру позовних вимог на вищезазначену суму 845,00 грн. в порядку ст.22 ГПК України.

Отже, припиняючи провадження в частині стягнення суми в розмірі 845,00 грн. у відсутності заяви позивача про відмову від позову, а також не роз'яснивши позивачу наслідки такої процесуальної дії, суд першої інстанції порушив вищезазначені норми процесуального права, що призвело до прийняття в цій частині невірного рішення.

За таких підстав рішення господарського суду щодо припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми у розмірі 845,00 грн. у зв'язку з відмовою позивача від позову є таким, що підлягає скасуванню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 104 ГПК України.

В іншій частині рішення господарського суду Донецької області 27.11.2012 року у справі № 5006/12/193/2012 є законним та обґрунтованим, підстав до його скасування або зміни протягом розгляду справи не встановлено, доводи апеляційної скарги його не спростовують.

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на відповідача.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес", м. Донецьк залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 27.11.2012 р. у справі № 5006/12/193/2012 скасувати в частині припинення провадження у справі щодо стягнення з відповідача суми у розмірі 845,00 грн. у зв'язку з прийняттям судом відмови від позову.

В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 27.11.2012 р. у справі № 5006/12/193/2012 - залишити без змін.

Доручити господарському суду Донецької області видати відповідний наказ.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.В.Стойка

Судді Г.І. Діброва

Л.Ф. Чернота

Надр. 5 прим

1 позивачу

2 відповідачу

3 до справи

4 ДАГС

5 ГС