Ухвала

від 14.02.2013 по справі 6/241

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" лютого 2013 р. м. Київ К/9991/9290/11

Вищий адміністративний суд України у складі:

суддівОстровича С.Е., Степашка О.І. Федорова М.О. секретаря судового засідання Волошина В.М.,

представник відповідача Марченко Р. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 листопада 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2011 року у справі за позовом Державного підприємства "Укрспецпостач" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Державне підприємство "Укрспецпостач" (далі -ДП "Укрспецпостач") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва (далі -ДПІ у Голосіївському районі м. Києва) в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 листопада 2010 року позов ДП "Укрспецпостач" задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2011 року апеляційну скаргу ДПІ у Голосіївському районі м. Києва залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 листопада 2010 року -без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції ДПІ у Голосіївському районі м. Києва подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 листопада 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ДП "Укрспецпостач" у задоволені позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ у Голосіївському районі м. Києва була проведена виїзна планова перевірка ДП «Укрспецпостач»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 року по 30.09.2006 року. За результатами перевірки був складений акт від 17.08.2007 року №460/1-23-07-32821157.

В акті перевірки зазначено про порушення позивачем пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , що призвело до заниження податку на прибуток на суму 2287585,00 грн.; п. 17.2 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року №2181-ІІІ , що призвело до не нарахування підприємством самостійно штрафних санкцій у розмірі 5% на суму недоплати в окремому податковому періоді податку на прибуток в розмірі 574084,00 грн. за результатами І півріччя 2006 року з подальшим відображенням такого податку в декларації за III квартали 2006 року.

Позивач не погодився з прийнятим податковим повідомленням-рішенням та оскаржив його в адміністративному порядку. За результатом розгляду первинної скарги Підприємства податковим органом було скасоване податкове повідомлення-рішення від 03.09.2007 року №0001262307/0 в частині на суму 272402,00 грн., в іншій частині залишено без змін.

В подальшому ДП «Укрспецпостач»звернулося з повторними скаргами до ДПА у м. Києві та ДПА України. Рішеннями вищестоящих податкових органів, скарги позивача були залишені без задоволення, податкове-повідомлення рішення - без змін. За результатами розгляду скарг, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було прийняте податкове повідомлення-рішення від 09.11.2007 року №0001262307/1.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія судців Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , валовий дохід включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Відповідно до пп. 4.2.5 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включаються до складу валового доходу суми коштів або вартість майна, що надходять платнику податку у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані таким платником податку, в тому числі грошові або майнові внески, згідно з договорами про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період якій перевірявся ДПІ у Голосіївському районі м. Києва позивача було наділено повноваженням щодо ведення обліку результатів спільної діяльності відповідно до договору про спільну діяльність від 20.07.2005 року.

Відповідно до ст. 1130 та 1131 Цивільного кодексу України , за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить закону. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Відповідно до абз. 1 п. 4.12 «Порядку обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів)», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 19.02.1998 року №80 Договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі та підлягає взяттю на облік в органах податкової служби в Україні.

Згідно з п. 2, абз. 3 п. 3 «Порядку присвоєння реєстраційних (облікових) номерів платників податків», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 03.08.1998 року №380 при взятті на облік договору про спільну діяльність її учасникам надасться реєстраційний (обліковий) номер платників податків з Тимчасового реєстру Державної податкової адміністрації України.

Відповідно до абз. 6 п. 3 «Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.03.2000 року №79 , індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість присвоюється стороні, відповідальній за утримання та внесення податку до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що договір про спільну діяльність від 20.07.2005 року було створено на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.07.2005 року №274 «Про деякі питання щодо стабілізації ринку продовольства»між НАК «Нафтогаз України»та ДП «Укрспецпостач». Вказаний Договір про спільну діяльність з 18.01.2006 року перебуває на податковому обліку в ДПІ у Голосіївському районі м. Києва.

Також, суди попередніх інстанцій дійшли до вірного висновку, що ДП «Укрспецпостач», отримавши у розпорядження 169078000,00 грн., перераховані НАК «України»для ведення спільної діяльності з метою виконання Договору про спільну діяльність від 20.07.2005 року, не порушило вимог пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , оскільки в пп. 4.2.5 п. 4.2 ст. 4 даного Закону чітко встановлено, що не включаються до складу валового доходу суми коштів або вартість майна, що надходять платнику податку у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані таким платником податку, в тому числі грошові або майнові внески, згідно з договорами про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо неправомірності прийняття ДПІ у Голосіївському районі м. Києва податкового повідомлення-рішення від 09.11.2007 року №0001262307/1.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 листопада 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2011 року -без змін.

Ухвала є остаточною, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О. І. Степашко М. О. Федоров