Постанова

від 19.02.2013 по справі 5015/2486/12

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.02.13 Справа № 5015/2486/12

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Краєвської М.В.

суддів: Галушко Н.А.

Орищин Г.В.

розглянувши апеляційну скаргу ПП "Юрма-Плюс" без номера від 16.11.2012 р.

на рішення Господарського суду Львівської області від 03.09.2012 р.

у справі № 5015/2486/12

за позовом ПП "Юрма-Плюс", м. Львів

до ТзОВ "Танк Транс", м. Городок Львівської області

про стягнення 29 024, 82 грн., у т.ч. 13 575, 7 грн. 3 % річних, 15 449, 12 грн. пені, за договором поставки

За участю представників сторін:

від позивача - Харченюк І.С (представник, довіреність від 10.05.2012 р. № б/н);

від відповідача - Ахметова Г.В. (керівник юридичного відділу, довіреність від 02.11.2011 р.).

Представникам сторін роз'яснено їх права й обов'язки, передбачені ст.22 ГПК України. Заяв про відвід суддів не поступало.

За відсутності клопотання від сторін про здійснення технічної фіксації судового процесу, в судовому засіданні не забезпечується повне фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 03.09.2012р. у справі №5015/2486/12 (суддя Фартушок Т.Б.) позов ПП "Юрма-Плюс" задоволено частково, а саме: стягнуто з відповідача на користь позивача 1 032, 99 грн. 3 % річних, 1 921, 95 грн. пені за договором поставки, 209, 24 грн. судового збору та 390 грн. витрат на оплату послуг адвоката, а в задоволенні решти сум позовних вимог відмовлено (а.с.31-42, Том 2).

Позивач з даним рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позов з врахуванням заяви про зменшення його розміру задоволити повністю, а саме: стягнути з відповідача на користь позивача 13 575, 7 грн. 3 % річних, 9 352, 27 грн. пені, 3 000, 00 грн. витрат на оплату послуг адвоката та 1609, 50 грн. судового збору, з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права (а.с.51-55, Том 2).

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, зокрема, що суд першої інстанції не прийняв до уваги помітки в платіжних дорученнях на оплату як "призначення платежу", оскільки відповідач проводив розрахунки по іншій справі згідно з виконавчим провадженням по мировій угоді, кінцевий розрахунок по якій було завершено лише в травні 2012 року; на виконання договору поставки №13-09с/10 позивачем поставлено товар на суму 5 346 208, 90 грн., а господарським судом не прийнято до уваги накладну № 0251 від 10.09.2010 р. на суму 95 477 грн.

Скориставшись своїм правом, передбаченим ст. 96 ГПК України , відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а також у задоволенні позову повністю, з підстав, викладених у ньому.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 03.12.2012р. апеляційну скаргу прийнято судом до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 15.01.2013р.

Розгляд апеляційної скарги відкладався з підстав, викладених в ухвалах Львівського апеляційного господарського суду від 15.01.2013р. та від 12.02.2013р.

Строк розгляду апеляційної скарги продовжувався з підстав, викладених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 05.02.2013р.

В судовому засіданні 05.02.2013р. за згодою представників сторін оголошено перерву до 12.02.2013р.

В судових засіданнях представники сторін підтримали свої доводи та заперечення, викладені, відповідно, в апеляційній скарзі та у відзиві на апеляційну скаргу, висловили свої міркування з питань, що виникли у ході розгляду справи.

Відповідно до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу ПП "Юрма-Плюс" слід задоволити частково, рішення Господарського суду Львівської області від 03.09.2012р. у справі № 5015/2486/12 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити частково, а саме: стягнути з відповідача на користь позивача 10 330,83 грн. 3% річних та 5 298, 29 грн. пені. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

При цьому колегія виходила з наступного.

Як встановлено місцевим господарським судом і це вбачається з матеріалів справи, 06.09.2010р. між ПП "Юрма-Плюс" (далі - постачальник) та ТзОВ "Танк Транс" (далі - покупець) укладено договір поставки №13-09с/10 (далі - договір), відповідно до п.1.1 якого, Постачальник зобов'язується передати у встановлений строк нафтопродукти (далі - товар) у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (а.с. 6-9, Том 1).

Відповідно до п.п.3.1, 3.2 дговору, ціна на кожну поставку товару зазначається у документах на відвантаження - рахунку-фактурі на оплату накладної на відпуск данного товару; факт прийняття покупцем товару є свідченням погодження ним ціни відвантаженого товару; поставка здійснюється на умовах післяоплати; покупець зобов'язаний повністю оплатити товар у строк, що не перевищує 7 (сім) днів від дня відвантаження йому товару і переходу права власності на товар до покупця.

Згідно п.3.3 договору, розрахунок покупця за товар здійснюється у національній валюті України - гривні шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

На виконання умов договору позивач відвантажив на замовлення відповідача товар на суму 5 346 208, 90 грн., яка оплачена відповідачем в повному обсязі, проте з порушенням визначених договором строків, що не заперечується представником відповідача в судових засіданнях. Жодних доказів зворотнього апеляційному суду не подано.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до вимог ст.230 ГК України у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції ( неустойку, пеню, штраф).

Згідно із п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошового зобов'язання встановлюються у відсотках, розмір яких обліковується обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано ( п. 6 ст. 232 ГК України).

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів, за прострочку платежу, пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п.п. 4.2., 4.3. договору сторони несуть повну матеріальну відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов даного договору згідно з чинним законодавством України. За порушення термінів оплати покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,06% від суми заборгованості за кожен день прострочення .

Окрім того, відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.7.1 договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє протягом одного року, а в частині розрахунку за товар, сплати пені, штрафів та збитків -до повного його виконання.

З огляду на наведені положення договору та норми чинного законодавства позивач звернувся до Господарського суду Львівської області з позовною заявою про стягнення з відповідача 13 575, 70 грн. 3 % річних, 9 352, 27 грн. пені за несвоєчасне здійснення оплати за договором (з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог).

В процесі перегляду рішення в апеляційному порядку позивачем подано заяву про уточнення вимог апеляційної скарги від 14.01.2013р. (а.с. 65-68, Том 2) та клопотання від 18.02.2013р. (а.с. 11, Том 3), в яких позивач просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити частково, а саме: стягнути з відповідача на користь позивача 10 330, 83 грн. 3 % річних та 5 298, 29 грн. пені.

Зазначеним уточненням та клопотанням позивачем фактично подано детальний розрахунок суми, заявленої до стягнення.

На виконання вимог ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 12.02.2013р. сторонами здійснено звірку розрахунків платежів, проведених відповідачем по договору поставки №03-09с/10 від 06.09.2010р. та долучено до матеріалів справи відповідний акт від 12.02.2013р. (а.с.17-28, Том 3), який підписаний відповідачем без жодних застережень.

Перевіривши вказані розрахунки колегія суддів прийшла до висновку про їх підставність та обґрунтованість, що підтверджується матеріалами справи, зокрема: актом звірки взаєморозрахунків від 12.02.2013р за період з вересня 2010р. по липень 2012р., підписаним уповноваженими представниками сторін та скріплений відтисками печаток ПП "Юрма-Плюс" та ТзОВ "Танк Транс", в якому чітко зазначені номери та дати видаткових накладних, рахунків та платіжних доручень, по яких здійснювалась оплата за договором постачання № 13-09с/10 від 06.09.2010 р.

Окрім того, як вбачається з доповнення до відзиву на заяву ПП "Юрма-Плюс" про уточнення апеляційної скарги (а.с. 9-10, Том 3) перерахована сума, що становить 10 330, 83 грн. 3 % річних та 5 298, 29 грн. пені визнається відповідачем повністю обґрунтованою та такою, що відповідає обставинам справи.

Разом з тим, колегією суддів приймаються до уваги рахунки-фактури (а.с.88-102, Том 2), на підставі яких проводилась оплата за договором постачання № 13-09с/10 від 06.09.2010 р., і з яких чітко вбачаються призначення здійснених платежів.

Таким чином, провівши перерахунки суми заборгованості відповідача перед позивачем, як на підставі матеріалів справи, що були предметом дослідження в суді першої інстанції, так і матеріалів, поданих сторонами під час перегляду рішення в апеляційному порядку, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про необґрунтованість розрахунків місцевого господарського суду та про підставність вимог позивача про стягнення з відповідача в сумі 15 629,12 грн., з яких 10 330, 83 грн. 3 % річних та 5 298, 29 грн. пені за договором постачання № 13-09с/10 від 06.09.2010 р.

Твердження ж відповідача про те, що заявою про уточнення апеляційної скарги позивачем фактично змінено підставу позову є необґрунтованими, оскільки підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. При цьому не вважається зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин, зміна посилання на норми права, посилання суду в рішенні на інші, ніж зазначено позивачем, норми права.

В даному випадку підставою для звернення з позовом у даній справі слугувало неналежне виконання відповідачем умов договору. Вказана підстава залишалась незмінною як під час розгляду справи в місцевому господарському суді, так і під час перегляду рішення в апеляційному порядку.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Задовольняючи вимогу позивача про стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що до справи в якості доказів надання адвокатських послуг позивач долучив договір А11-12 від 30.04.2012р., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №1280 від 24.01.2008р., довіреність на право здійснення адвокатом Міла-Поляков Д.П. представництва позивача та платіжне доручення №1055 від 13.07.2012р. про оплату послуг адвоката.

Проте, з таким висновком місцевого господарського суду погодитись не можна.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Аналіз зазначеної статті Господарського процесуального кодексу свідчить про те, що надані позивачем документи в обґрунтування вимог щодо стягнення витрат на послуги адвоката не можуть у даному випадку свідчити про надання адвокатом послуг, оскільки про отримання позивачем таких послуг має свідчити акт виконаних робіт, підписаний позивачем і адвокатом.

Окрім того, відповідно до п.5.1. договору про надання правової допомоги № А 11-12 від 30.04.2012р. про факт надання послуг за цим договором сторони складають акт виконаних робіт з визначенням остаточної вартості послуг виконавця (а.с. 23-25, Том 1).

Оскільки позивачем не надано суду відповідного акта виконаних робіт і він відсутній в матеріалах справи, то рішення місцевого господарського суду в частині стягнення витрат на послуги адвоката в сумі 390, 00 грн. підлягає скасуванню.

Такої ж правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України, зокрема у справі №.40/5005/16338/2011.

З огляду на все вищенаведене в сукупності, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вирішила, що апеляційну скаргу ПП "Юрма-Плюс" слід задоволити частково, рішення Господарського суду Львівської області від 03.09.2012р. у справі №5015/2486/12 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити частково, а саме: стягнути з відповідача на користь позивача 10 330,83 грн. 3% річних та 5 298, 29 грн. пені. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

У зв'язку зі частковим скасуванням рішення відповідно до п.10 ч.2 ст.105 ГПК України судом апеляційної інстанції здійснено новий розподіл судових витрат.

Керуючись ст. ст. 33, 43, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, - Львівський апеляційний господарський суд ,

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу ПП "Юрма-Плюс" задоволити частково.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 03.09.2012р. у справі №5015/2486/12 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити частково, а саме:

Стягнути з ТзОВ "Танк Транс" (81500, Львівська обл., м.Городок, вул.Івасюка, 2г, ідентифікаційний код 32115067) на користь ПП "Юрма-Плюс" (79069, м.Львів, вул.Величковського, 44/174, ідентифікаційний код 31074198) 10 330, 83 грн. 3% річних та 5 298, 29 грн. пені.

В задоволенні решти позовної вимоги відмовити.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Танк Транс" (81500, Львівська обл., м.Городок, вул.Івасюка, 2г, ідентифікаційний код 32115067) на користь приватного підприємства "Юрма-Плюс" (79069, м.Львів, вул.Величковського, 44/174, ідентифікаційний код 31074198) 1 097, 20 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 548, 60 грн. судового збору за перегляд рішення в апеляційному порядку.

4. На виконання постанови місцевому господарському суду видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повна постанова складена 22 лютого 2013р.

Головуючий-суддя Краєвська М.В.

Суддя Галушко Н.А.

Суддя Орищин Г.В.