Постанова

від 08.08.2013 по справі 5015/2486/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2013 року Справа № 5015/2486/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіДерепи В.І. суддів :Грека Б.М., - (доповідача у справі), Палія В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Танк Транс" на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 19.02.13 у справі№5015/2486/12 господарського судуЛьвівської області за позовомПриватного підприємства "Юрма-Плюс" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Танк Транс" простягнення суми за участю представників від: позивачаМіла-Поляков Д.П. (дов. від 15.06.11) відповідачаАхметова Г.В. (дов. від 02.11.11)

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство "Юрма-Плюс" звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Танк Транс", уточнивши позовні вимоги 03.09.12 про стягнення заборгованості за договором поставки нафтопродуктів від 06.09.10 №13-09с/10 на суму 29 024,82 грн., в тому числі 13 575,70 грн. - 3% річних та 15 449,12 грн. - пені.

Рішенням господарського суду Львівської області від 03.09.12 (суддя Фартушок Т.Б.) позов задоволено частково. Стягнуто 1 032,99 грн. - 3% річних, 1 921,95 грн. - пені 209,24 грн. судового збору та 390 грн. витрат на оплату послуг адвоката, врешті позовних вимог відмовлено. Зменшуючи, заявлені до стягнення пеню та 3%, місцевий суд вказав, що позивачем не вірно здійснено розрахунок зазначеної неустойки.

За результатом апеляційного перегляду справи Донецький апеляційний господарський суд (колегія суддів у складі: головуючий-суддя Краєвська М.В., судді: Галушко Н.А., Орищин Г.В.) 19.02.13 прийняв постанову, якою рішення скасував, позов задовольнив частково, стягнув 10 330,83 грн. - 3% річних та 5 298,29 грн. пені. Постанова мотивована невірним розрахунком місцевого господарського суду та обґрунтованістю позовних вимог щодо 3% на суму 10 330,83 грн. і пені на суму 5298,29 грн.

Не погоджуючись з судовими актами, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, в позові відмовити. Скарга мотивована тим, що на стадії апеляційного перегляду ПП "Юрма-Плюс" фактично провело вірне нарахування штрафних санкцій, однак тим самим змінило підставу позовних вимог, оскільки дані обставини не були предметом розгляду місцевим судом, що не було взято до уваги другою судовою інстанцією та є не припустимим на цій стадії судового розгляду, зважаючи на приписи ст.101 ГПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги щодо дотримання судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, 06.09.10 між ПП "Юрма-Плюс" та ТОВ "Танк Транс" укладено договір поставки №13-09с/10, п.1.1 якого, постачальник зобов'язується передати у встановлений строк нафтопродукти у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього кошти (а.с.6-9, т.1).

Відповідно до п.п.3.1, 3.2 договору, ціна на кожну поставку товару зазначається у документах на відвантаження - рахунку-фактурі на оплату накладної на відпуск даного товару; факт прийняття покупцем товару є свідченням погодження ним ціни відвантаженого товару; покупець зобов'язаний повністю оплатити товар у строк, що не перевищує 7 (сім) днів від дня відвантаження йому товару і переходу права власності на товар до покупця.

На виконання умов договору позивач відвантажив на замовлення відповідача товар на суму 5 346 208,90 грн., яка оплачена відповідачем в повному обсязі, проте з порушенням визначених договором строків, що не заперечується сторонами.

Пунктами 4.2., 4.3. договору встановлено, що за порушення термінів оплати покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,06% від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Предметом розгляду даної справи стало стягнення з відповідача 3% річних на суму 13 575,70 грн. та пені на суму 9 352,27 грн. за несвоєчасне здійснення оплати по договору (з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог).

Місцевий господарський суд задовольняючи частково позов, вказав на те, що позивачем проведено невірно розрахунок пені і 3% річних, оскільки не в усіх випадках вірно зазначено суми боргу за відповідні періоди, застосовано невірний розмір відсотків при розрахунку пені. А саме: розрахунок основного боргу позивачем проведено невірно, оскільки невірно зазначено суму однієї із накладних, зазначено накладні, не наведені у позовній заяві та не додані до матеріалів справи, не враховано усі проведені відповідачем оплати.

Крім того, розрахунок пені проведено невірно, оскільки застосовано величину відсотка в розмірі 0,06% за кожен день прострочення. Згідно Постанови НБУ від 09.08.10 №377, з 10.08.10 по 22.03.12 включно розмір облікової ставки НБУ становив 7.7500%. Застосований же позивачем середньоденний розмір відсотків (0,06%) у перерахунку за рік 21,84 (0,06*364) є більшим від величини подвійної облікової ставки НБУ 15,5 (7,75*2), що діяла за період, за який сплачується пеня.

А тому, місцевим судом стягнуто 3% річних у розмірі 1 032,99 грн. та пені - у розмірі 1 921,95 грн., а витрати з оплати послуг адвоката задоволені пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В процесі перегляду рішення в апеляційному порядку позивачем подано заяву про уточнення вимог апеляційної скарги від 14.01.13 (а.с.65-68, т.2) та клопотання від 18.02.13 (а.с.11, т.3), в яких позивач просив рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково, а саме: стягнути 10 330,83 грн. -3% річних та 5 298,29 грн. пені.

Задовольняючи апеляційну скаргу та скасовуючи рішення місцевого суду, апеляційний суд послався на те, що зазначеним уточненням та клопотанням позивачем фактично подано детальний розрахунок суми, заявленої до стягнення, у зв'язку із чим твердження відповідача про зміну підстав позовних вимог є необґрунтованим, зважаючи не таке.

12.02.13 сторонами здійснено звірку розрахунків платежів, проведених відповідачем по договору поставки від 06.09.10 №03-09с/10 та долучено до матеріалів справи відповідний акт (а.с.17-28, т.3), який підписаний відповідачем без жодних застережень. Зокрема: актом звірки взаєморозрахунків від 12.02.13 за період з вересня 2010 року по липень 2012 року, підписаним уповноваженими представниками сторін та скріплений відтисками печаток ПП "Юрма-Плюс" та ТОВ "Танк Транс", чітко зазначені номери та дати видаткових накладних, рахунків та платіжних доручень, по яких здійснювалася оплата за договором постачання від 06.09.10 №13-09с/10.

Окрім того, з доповнення до відзиву на заяву ПП "Юрма-Плюс" про уточнення апеляційної скарги (а.с.9-10, т3) перерахована сума становить 10 330,83 грн. - 3% річних та 5 298,29 грн. пені визнається відповідачем повністю обґрунтованою та такою, що відповідає обставинам справи. При цьому апеляційною інстанцією прийнято до уваги рахунки-фактури (а.с.88-102, т.2), на підставі яких проводилася оплата за договором і з яких чітко вбачаються призначення здійснених платежів.

Що стосується вимог про стягнення витрат на адвокатські послуги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про їх необґрунтованість, оскільки документами, що підтверджують надання таких послуг є акт виконаних робіт, підписаний позивачем і адвокатом. При цьому, матеріали справи його не містять, в супереч вимогам п.5.1 договору про надання правової допомоги від 30.04.12 №А 11-12.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне підтримати висновки апеляційного господарського суду, враховуючи наступне.

Відповідно до ст.22 ГПК України, до початку розгляду господарським судом справи по суті, позивач має право змінити підставу або предмет позову.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Разом з цим, не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Водночас і посилання суду у рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог (п.3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що подана позивачем заява фактично не є заявою про зміну підстав позову на стадії апеляційного розгляду, оскільки не змінює первісних обставин, якими позивач обґрунтовував заявлену вимогу про стягнення пені і 3% річних,. а розрахунок пені і 3% річних скаржником не оскаржується, при цьому стверджується, що фактично позивачем проведено вірне нарахування штрафних санкцій (а.с.70 т.3).

Позиція суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні вимог про стягнення витрат на послуги адвоката є також слушною, оскільки акту виконаних робіт, що підтверджує факт наданих послуг за договором про надання правової допомоги від 30.04.12 №А-11-12 матеріали справи не містять і на час розгляду справи місцевим судом заявником не надано.

Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі не спростовують висновків суду апеляційної інстанцій щодо задоволення позовних вимог і фактично зводяться до переоцінки доказів та встановлених судами обставин, що в силу положень статті 111 7 ГПК України не відноситься до повноважень касаційної інстанції.

Отже, доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, спростовуються вищевикладеним та не можуть бути підставою для скасування постанови апеляційного суду, а постанову апеляційного господарського суду слід залишити без змін, так як вона ухвалена при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Танк Транс" залишити без задоволення, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.02.13 у справі №5015/2486/12 залишити без змін.

Головуючий - суддя В. І. Дерепа

Судді Б. М. Грек

В. В. Палій