Постанова

від 06.02.2013 по справі 2а-15526/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 лютого 2013 року 17:40 № 2а-15526/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., при секретарі судового засідання Мосійчук І.М., за участю представників: позивача - Галанського Д.П., Харченко І.І., відповідача - Шила М.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНТРАКТНО-ДОСЛІДНИЦЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ ІННОФАРМ-УКРАЇНА» до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 18 липня 2012 року № 0006752209, -

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 06 лютого 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

12 листопада 2012 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «КОНТРАКТНО-ДОСЛІДНИЦЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ ІННОФАРМ-УКРАЇНА» (далі - ТОВ «ІнноФарм-Україна», позивач) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС, відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 18 липня 2012 року № 0006752209.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 листопада 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та адміністративну справу № 2а-15526/12/2670 призначено до судового розгляду на 05 грудня 2012 року.

В судових засіданнях оголошувались перерви до 23 січня 2013 року та до 06 лютого 2013 року.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ІнноФарм-Україна» (код за ЄДРПОУ 32111078) зареєстроване Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією 01 серпня 2002 року за № 10701200000007825. Вказане товариство розташоване за адресою: 01103, м. Київ, вулиця Кіквідзе, будинок 14-В літ. А.

ТОВ «ІнноФарм-Україна» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 20 серпня 2002 року за № 30526 та перебуває на обліку у ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС.

Згідно Свідоцтва № 100321324 від 01 лютого 2011 року ТОВ «ІнноФарм-Україна» є платником податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 321110726555).

В період з 14 травня 2012 року по 25 червня 2012 року ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНТРАКТНО-ДОСЛІДНИЦЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ ІННОФАРМ-УКРАЇНА» (код за ЄДРПОУ 32111078) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2012 року, за результатами якої складено Акт № 471/22-9/32111078 від 04 липня 2012 року.

В ході перевірки податковим органом встановлено порушення вимог, зокрема:

- пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР, в редакції Закону України від 22.05.1997 р. № 283 (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1 589 123 грн., у тому числі по періодам:

- 2 квартал 2009 року - 197 327 грн. (звітність за півріччя 2009 року);

- 3 квартал 2009 року - 282 803 грн. (звітність за 3 квартали 2009 року);

- 4 квартал 2009 року - 311 352 грн. (звітність за 2009 рік);

- 1 квартал 2010 року - 202 159 грн. (звітність за 1 квартал 2010 року);

- 2 квартал 2010 року - 141 427 грн. (звітність за півріччя 2010 року);

- 3 квартал 2010 року - 433 644 грн. (звітність за 3 квартали 2010 року);

- 4 квартал 2010 року - 20 409 грн. (звітність за 2010 рік).

09 липня 2012 року позивач до податкового органу подав заперечення на Акт № 471/22-9/32111078 від 04 липня 2012 року.

У висновку відповідача, складеного за результатами розгляду заперечень, від 16 липня 2012 року № 4646/10/22-910, висновки, викладені в акті № 471/22-9/32111078 від 04 липня 2012 року залишено без змін.

18 липня 2012 року ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС, на підставі Акта перевірки № 471/22-9/32111078 від 04 липня 2012 року, прийняла податкове повідомлення-рішення за формою «Р» № 0006752209, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) за порушення вимог пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР, в редакції Закону України від 22.05.1997 р. № 283 (із змінами та доповненнями) збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток на загальну суму 1 986 404 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 1 589 123 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 397 281 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення оскаржене позивачем в порядку процедури адміністративного оскарження до ДПС у м. Києві, яка своїм рішенням від 25 вересня 2012 року № 6083/10/12-114 його скаргу залишила без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.

Позивач не погоджується з висновками відповідача, вважає такі висновки необґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення - неправомірним та таким, що підлягає скасуванню.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що в разі якщо представництво здійснює функції розмитнення і передачі матеріалів на клінічні бази без факту їх продажу, не отримує від клінічних баз за матеріали оплату у будь-якому вигляді або винагороду, обліковує матеріали у себе на позабалансовому рахунку, то дії представництва по отриманню, розмитненню і передачі клінічним базам матеріалів не є господарською діяльністю і у нього не виникають валові доходи.

Позивач стверджує, що не отримував право власності на вказане майно і, як наслідок, не мав від цих операцій оподатковуваного доходу. Вказане майно надавалося позивачу спонсором (особою, яка несе відповідальність за організацію клінічного випробування лікарського засобу та його фінансування) для здійснення ним діяльності по виконанню його доручення.

А тому, висновки відповідача щодо використання позивачем у власній фінансово-господарській діяльності медичних препаратів та лабораторних інструментів на підставі того, що позивач включав витрати на їх митне очищення у валові витрати, є, на думку позивача, помилковими.

В своєму позові ТОВ «ІнноФарм-Україна» просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 18 липня 2012 року № 0006752209.

ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС подала заперечення проти позову, в яких просить в задоволенні позовних вимог ТОВ «ІнноФарм-Україна» відмовити.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд погоджується з доводами Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНТРАКТНО-ДОСЛІДНИЦЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ ІННОФАРМ-УКРАЇНА», виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Податкового кодексу України (далі - ПК України), Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР в редакції Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР (із змінами та доповненнями) (далі - Закон № 283/97-ВР).

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 1.23 ст. 1 Закону № 283/97-ВР безоплатно надані товари - це товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод.

Приписами пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону № 283/97-ВР визначено, що валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді.

В ході дослідження матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до субконтрактних договорів між позивачем та Компанією ППД Глобал ЛТД від 01.10.2008 року з додатками та Компанією PPD BULGARIA EOOD від 01.07.2010 року з додатками, на митну територію України з метою клінічних випробувань були поставлені матеріали дослідження.

Відповідно до статей 7 та 8 Закону України «Про лікарські засоби» від 04.04.1996 р. № 123/96-ВР, з урахуванням вимог Директиви Європейського Парламенту та Ради 2001/20/ЄС «Про наближення законів, підзаконних актів та адміністративних положень держав-членів стосовно запровадження належної клінічної практики при проведенні клінічних випробувань лікарських засобів для вживання людиною» від 04 квітня 2001 року (із змінами), ICH GCP, міжнародних етичних принципів біомедичних досліджень із залученням людини, Міністерством охорони здоров'я України розроблений Порядок проведення клінічних випробувань лікарських засобів та експертизи матеріалів клінічних випробувань (Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 23 вересня 2009 р. № 690, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29 жовтня 2009 р. за № 1010/17026) (далі - Порядок № 690).

Відповідно до Порядку № 690 (в редакції, чинній в момент проведення клінічних випробувань) багатоцентрове клінічне випробування (дослідження) - випробування лікарського засобу відповідно до єдиного протоколу клінічного випробування, що проводиться більш ніж в одному місці проведення дослідження, тобто за участю більш ніж одного дослідника.

Досліджуваний лікарський засіб - лікарська форма активної субстанції або плацебо, що вивчається або використовується для порівняння у клінічних випробуваннях, уключаючи препарати, на які вже видане реєстраційне посвідчення, але вони використовуються або виготовляються (складені або впаковані) в інший спосіб порівняно із зареєстрованою лікарською формою, або використовуються за незареєстрованими показами, або ж використовуються для отримання додаткової інформації про зареєстровану форму лікарського засобу.

Клінічне випробування (дослідження) лікарського засобу - науково-дослідницька робота, метою якої є будь-яке дослідження за участю людини як суб'єкта дослідження, призначене для виявлення або підтвердження клінічних, фармакологічних та/або інших фармакодинамічних ефектів одного або декількох досліджуваних лікарських засобів, та/або виявлення побічних реакцій на один або декілька досліджуваних лікарських засобів, та/або для вивчення усмоктування, розподілу, метаболізму та виведення одного або кількох лікарських засобів з метою підтвердження його (їх) безпечності та/або ефективності.

Контрактна дослідницька організація - фізична або юридична особа, яка в рамках угоди зі спонсором виконує одну чи більше його функцій (повноважень) у клінічному випробуванні й діє на підставі доручення, виданого спонсором з чітко визначеними делегованими повноваженнями.

Спонсор - юридична або фізична особа, яка несе відповідальність за ініціацію та організацію клінічного випробування лікарського засобу та/або його фінансування.

Ввезення/вивезення на/з територію(ї) України, облік та зберігання досліджуваного лікарського засобу та супутніх матеріалів, призначених для проведення клінічного випробування, біологічних зразків для лабораторних аналізів здійснюються у порядку, визначеному законодавством.

Отже, процедура клінічних випробувань передбачає, що власником матеріалів, що використовуються на всіх етапах випробування, залишається спонсор (особа, яка несе відповідальність за організацію клінічного випробування лікарського засобу та його фінансування).

На відміну від спонсора, позивач в процедурі клінічних випробувань виконує роль контрактної дослідницької організації (особи, яка в рамках угоди зі спонсором виконує одну чи більше його функцій у клінічному випробуванні й діє на підставі доручення).

Так, відповідно до п. 11 розділу III Порядку № 690 спонсор може делегувати будь-які або всі свої функції контрактній дослідницькій організації. При цьому спонсор залишається відповідальним за ініціацію та проведення клінічного випробування та за інформацію, яка була зібрана в результаті клінічного випробування.

Згідно довіреності, виданій позивачу, спонсор уповноважує і призначає позивача своєю дійсною і законною уповноваженою особою, для того щоб вона діяла від імені та замість спонсора, користуючись повними правами і повноваженнями на виконання і вчинення будь-якої дії та справи, яка є необхідною, доцільною або бажаною і яка повинна здійснюватися чи виконуватися настільки повною мірою, наскільки спонсор мав би право або міг би вчиняти чи виконувати будь-яку таку дію чи справу, якби він був безпосередньо присутній на території України, у зв'язку з організацією і проведенням клінічного дослідження із застосуванням фармацевтичних препаратів та іншої продукції, яка виготовляється спонсором, відповідно до такого протоколу.

В силу довіреності позивачем може здійснюватись серед іншого одержання і митне оформлення всіх вантажів з фармацевтичними препаратами, призначеними для застосування в клінічному дослідженні.

Таким чином, позивач не набуває власності на матеріали, отримані від спонсора, а здійснює виключно посередницькі функції.

На незареєстровані лікарські засоби, які ввозяться на митну територію України з метою проведення доклінічних досліджень, клінічних випробувань та державної реєстрації поширюється Порядок увезення незареєстрованих лікарських засобів на митну територію України з метою проведення доклінічних досліджень, клінічних випробувань та державної реєстрації, розроблений на підставі ст. 17 Закону України «Про лікарські засоби» та постанови Кабінету Міністрів України від 13.09.2000 року за № 1422 «Про затвердження порядку державної реєстрації (перереєстрації) лікарського засобу і розмірів збору за державну реєстрацію (перереєстрацію) лікарського засобу» (Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 17 січня 2002 р. № 13, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2002 р. за № 151/6439) (далі - Порядок № 13).

Відповідно до п. 2 Порядку № 13 (в редакції, що була чинна в момент проведення клінічних випробувань) підставою для ввезення в Україну незареєстрованих лікарських засобів для проведення клінічних випробувань є лист, наданий Державним фармакологічним центром. В листі, серед іншого, зазначається мета ввезення лікарських засобів.

З наявного в матеріалах справи листа Державного експертного центру від 13.05.2011 року № 581/22-ПВ, який визначає напрямок використання ввезених матеріалів, вбачається, що вони використовуються виключно з метою проведення клінічних випробувань за конкретним висновком (дозволом); матеріали мають бути надані дослідникам безкоштовно; матеріали ввозяться без права їх реалізації на території України.

Крім того, як вказано в інвойсі, що додається до ВМД: матеріали ввезені для використання у клінічному дослідженні; матеріали не призначені для продажу; вантаж не має комерційної вартості. Вартість вказана лише з метою формування митних платежів.

Таким чином, в рамках доручення майно передається повіреному (в даному випадку позивачу) з метою встановлення прав та обов'язків для довірителя (спонсора) та не передбачає набуття повіреним права власності на таке майно.

Також, відповідно до положень чинного законодавства безоплатно отримані товари є доходами лише у випадку, якщо передане право власності на такі товари.

Відповідно до пп. 7.9.1 п. 7.9 ст. 7 Закону № 283/97-ВР не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, у зв'язку з:

- отриманням платником податку фінансових кредитів від інших осіб-кредиторів, а також поверненням основної суми фінансових кредитів, наданих платником податку іншим особам-дебіторам, отриманням частини консолідованої іпотечної заборгованості власниками іпотечних сертифікатів участі, заміною однієї частки консолідованої іпотечної заборгованості на іншу;

- залученням платником податку коштів або майна в довірче управління, коштів у депозит (вклад), у тому числі шляхом випуску ощадних (депозитних) сертифікатів (іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю), або на інші строкові чи довірчі рахунки, в тому числі шляхом емісії (випуску) облігацій, а також поверненням платнику податку коштів або майна з довірчого управління, а також основної суми депозиту (вкладу), в тому числі шляхом погашення (викупу) ощадних (депозитних) сертифікатів (іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю), або з інших строкових чи довірчих рахунків, відкритих іншими особами на користь такого платника податку, в тому числі шляхом погашення облігацій;

- залученням платником податку майна на підставі договору концесії, комісії, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберігання), а також згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на таке майно, з урахуванням положень підпункту 7.9.6 цього пункту.

Разом з тим, передачу матеріалів позивач здійснював за актом, який передбачає, що матеріали приймаються установою на позабалансовий облік у натуральних вимірниках.

Отже, із встановленого вбачається, що по умовам договорів між платником та замовниками матеріали клінічних досліджень у власність позивача не переходять, вільному обігу не підлягають, позивач імпортує і використовує їх для клінічних досліджень від імені замовників по довіреності, а після припинення договорів повинен повернути невикористані залишки замовникам.

А тому, імпортовані представництвом позивача матеріали не включаються до його валового доходу, оскільки не отримані у власність.

З цих підстав, суд вважає, що відповідач дійшов хибного висновку про те, що безоплатне ввезення матеріалів в Україну є їх даруванням позивачу, адже в рамках доручення майно передається позивачу з метою встановлення прав та обов'язків для спонсора та не передбачає набуття ним права власності на таке майно.

Таким чином, оскільки право власності на матеріали, отримані від спонсора, до позивача не переходили, а такі матеріали обліковувались на позабалансовому рахунку позивача, відповідно до положень чинного законодавства вартість отриманих матеріалів не може включатися до доходів підприємства, а відтак і не є базою для оподаткування.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відтак, збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток та нарахування штрафних (фінансових) санкцій було здійснено відповідачем неправомірно, що свідчить про протиправність та необґрунтованість прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 18 липня 2012 року № 0006752209, у зв'язку із чим воно підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого, вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності свого рішення.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог і на підставі ч. 2 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за необхідне адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНТРАКТНО-ДОСЛІДНИЦЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ ІННОФАРМ-УКРАЇНА» повністю задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача всі здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 146,00 грн. з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНТРАКТНО-ДОСЛІДНИЦЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ ІННОФАРМ-УКРАЇНА» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби від 18 липня 2012 року № 0006752209.

3. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНТРАКТНО-ДОСЛІДНИЦЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ ІННОФАРМ-УКРАЇНА» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень 00 копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 11.02.2013 р.