cpg1251
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"21" травня 2014 р. м. Київ К/800/9314/14
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,
за участю секретаря Сватко А.О.
та представників сторін:
позивача - Галанського Д.П.,
відповідача - не з'явились,
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Контрактно-дослідницька організація "ІнноФарм-Україна" (далі - Товариство)
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2014
у справі № 2а-15526/12/2670
за позовом Товариства
до державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ)
про скасування податкового повідомлення-рішення.
За результатами розгляду касаційних скарг Вищий адміністративний суд України
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2012 року Товариство звернулося до окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.07.2012 № 0006752209, згідно з яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 1 986 404 грн. (у тому числі 1 589 123 грн. за основним платежем та 397 281 грн. за штрафними санкціями).
Постановою названого суду від 06.02.2013 позов задоволено з тих мотивів, що імпортовані позивачем лікарські засоби не передавалися у власність останнього, призначалися для проведення клінічних досліджень, а відтак не є безоплатно наданими товарами у розумінні пункту 1.23 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2014 назване рішення суду першої інстанції скасовано; у позові відмовлено. У прийнятті цієї постанови суд апеляційної інстанції підтримав правову позицію податкового органу по справі відносно того, що позивач повинен був відобразити у складі оподатковуваного доходу імпортовані ним на безоплатній основі медичні препарати на лікарські інструменти.
Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції, Товариство звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення окружного адміністративного суду міста Києва зі спору як помилково скасоване.
Перевіривши відповідність установлених судами попередніх інстанцій обставин справи наявним у ній доказам та правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційних скарг, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення розглядуваних касаційних вимог з урахуванням такого.
Як вбачається з установлених судами обставин справи, оспорюване податкове повідомлення-рішення було прийнято ДПІ за наслідками проведення планової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 31.03.2012, оформленої актом від 04.07.2012 № 471/22-9/32111078.
Підставою для цього донарахування став висновок податкового органу про отримання позивачем у перевіреному періоді безповоротної фінансової допомоги у вигляді безоплатно наданих товарів медичного призначення на загальну суму 6 356 492 грн., вартість яких не було включено до валового доходу позивача.
Так, під час перевірки ДПІ було встановлено, що позивачем та компаніями-нерезидентами ППД Глобал ЛТД та ППД Болгарія ЕООД було укладено договори, згідно з якими позивач зобов'язався надати комплекс послуг, пов'язаних з клінічними випробуваннями лікарських засобів. Для реалізації цих договорів позивачем було імпортовано на територію України за вантажними митними деклараціями типу ІМ-40 одержані від названих спонсорів незареєстровані лікарські препарати для їх клінічних досліджень, які в подальшому передавалися позивачем медичним закладам для проведення цих досліджень.
З огляду на те, що умовами цих договорів не передбачався перехід права власності на спірні лікарські засоби від спонсорів до позивача, а невикористані залишки підлягали поверненню замовникові суд першої інстанцій дійшов висновку про неправомірність кваліфікації податковим органом спірних лікарських препаратів та медичних інструментів як безоплатно наданих товарів.
У той же час апеляційний суд, погоджуючись з висновком податкового органу, послався на дані, зазначені у вантажних митних деклараціях, згідно з якими позивач виступає одержувачем медичних препаратів та лабораторних інструментів на безоплатній основі, а також на факт проведення Товариством повної митної очистки імпортованих лікарських засобів для використання у власній фінансово-господарській діяльності.
Втім колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може погодитися з наведеними правовими висновками судів попередніх інстанцій.
Так, наслідки у податковому обліку створюють здійснювані платником господарські операції, під якими розуміються дії або події, які викликають зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства (стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»).
В аспекті розглядуваного питання наведена норма Закону передбачає необхідність достеменного з'ясування змісту та правової природи господарської операції, в рамках якої позивачем було отримано та використано спірні медичні препарати.
При цьому слід наголосити, що в умовах дії такого принципу фінансової звітності, як превалювання сутності над формою, який полягає в тому, що операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми, для цілей оподаткування зміст господарської операції має встановлюватися на підставі аналізу дійсних змін майнового стану її учасників.
Власне порядок відображення відомостей у вантажних митних деклараціях з метою розмитнення ввезеного товару не є визначальним для надання правової кваліфікації розглядуваним правовідносинам. Так само і здійснення позивачем митної очистки товарів на виконання своїх договірних зобов'язань не наділяє спірні операції ознаками поставки.
За своєю економіко-правовою сутністю операція з проведення позивачем клінічних випробувань незареєстрованих лікарських препаратів є наданням послуг з використанням матеріалів спонсора; при цьому у якості таких матеріалів виступають імпортовані позивачем з вказаною метою лікарські засоби та препарати. Як встановлено судами, позивач, в свою чергу, з метою виконання своїх договірних зобов'язань придбавав послуги клінік та медичних установ, які безпосередньо організовували дослідження.
А відтак для того, щоб дійти обґрунтованого висновку про наявність або відсутність ознак безоплатно наданих товарів у розмінні пункту 1.23 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 14.1.13 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України у спірних лікарських засобів судам з урахуванням доводів ДПІ слід було вичерпно перевірити фактичний рух цих товарів. Для цього судам слід було встановити:
які саме засоби та в якій кількості були імпортовані Товариством від спонсорів-нерезидентів в рамках договорів на їх клінічні випробування;
які саме засоби та в якій кількості були передані позивачем медичним установам для безпосередньої організації та проведення їх досліджень,
яку кількість цих лікарських препаратів було фактично використано відповідними медичними установами, яким чином було відзвітовано про використання цих препаратів та чи було повернуто позивачеві залишок невикористаних засобів (за умови його наявності).
Лише за наслідками з'ясування цих обставин суди могли б дійти висновку про дійсні обсяги використання Товариством спірних лікарських засобів в рамках виконання своїх договірних зобов'язань з органзіації та проведення клінічних випробувань та виявити залишки цих медичних препаратів у позивача.
У разі ж виявлення в наявності у позивача невикористаних та неповернутих спонсорам залишків лікарських засобів, вартість останніх підлягає включенню до оподатковуваного доходу платника на підставі підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 135.5.4 пункту 135.3 статті 135 Податкового кодексу України як вартість безоплатно наданих товарів, незважаючи на зміст договорів, в рамках виконання яких вони були отримані.
Однак вказані обставини, які входять до предмета доказування у справі, судами досліджені не були, що позбавляє касаційний суд можливості перевірити правильність та законність оскаржуваних рішень.
Оскільки межі перегляду справи в касаційній інстанції, визначені у частині першій статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, не дають права касаційному суду встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у судовому рішенні, то прийняті у справі судові акти підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд.
Під час цього розгляду суду першої інстанції необхідно достеменно встановити викладені в цій ухвалі обставини і за наслідками встановленого правильно застосувати норми матеріального права і прийняти законне та обґрунтоване рішення.
Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
УХВАЛИВ:
1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Контрактно-дослідницька організація "ІнноФарм-Україна" задовольнити частково.
2. Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 06.02.2013 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2014 у справі № 2а-15526/12/2670 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько
Суд | Вищий адміністративний суд України |
Дата ухвалення рішення | 21.05.2014 |
Оприлюднено | 03.06.2014 |
Номер документу | 39008458 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Вищий адміністративний суд України
Костенко М.І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні