Ухвала

від 28.10.2015 по справі 2а-15526/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2015 року м. Київ К/800/600/15

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

за участю секретаря Калініна О.С.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Контрактно-дослідницька організація "ІнноФарм-Україна" (далі - Товариство)

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.07.2014

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2014

у справі № 2а-15526/12

за позовом Товариства

до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - Інспекція)

про скасування податкового повідомлення-рішення.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача - не з'явились,

відповідача - Диби Ю.Д.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2012 року Товариство звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.07.2012 № 0006752209.

Справа розглядалася судами неодноразово. Так, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.05.2014 прийняті у справі судові акти були скасовані, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення, зокрема, обсягів фактично отриманих та використаних Товариством лікарських засобів в рамках виконання своїх договірних зобов'язань з організації та проведення клінічних випробувань з метою перевірки доводів Інспекції про отримання позивачем у перевіреному періоді безповоротної фінансової допомоги у вигляді безоплатно наданих товарів медичного призначення.

За наслідками нового розгляду справи постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.07.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2014, у позові відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що позивачем не подано первинних документів на підтвердження факту передачі медичним установам для організації та проведення клінічних досліджень медичних препаратів у тій кількості, в якій вони були імпортовані Товариством від спонсорів-нерезидентів в рамках договорів на їх клінічні випробування.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Товариства, в якій воно просить скасувати прийняті у справі судові рішення та задовольнити позов.

На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій не надано правової оцінки наявним у справі доказам (актам приймання-передачі, за якими лікарські препарати передавалися зі складів-депо на клінічні бази, формам обліку лікарських засобів на клінічних базах, за якими останні звітували про використані, невикористані та втрачені лікарські препарати, актам приймання-передачі про повернення лікарських засобів з клінічних баз на склади-депо, актам знищення лікарських засобів), які містять необхідні відомості про найменування, кількість відповідних лікарських засобів та дозволяють встановити їх рух; висновок судів про відсутність листів-звітів від усіх організацій, яким передавалися препарати, спростовується матеріалами справи; зазначивши про відсутність у платника документів за окремими операціями з передачі зі складів-депо клінічних матеріалів медичним установам у зв'язку із знищенням таких документів, суди не виокремили обсяги лікарських засобів, рух яких підтверджується залученими до матеріалів справи первинними документами.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Інспекцією було проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 31.03.2012, оформлену актом від 04.07.2012 № 471/22-9/32111078.

Перевіркою виявлено, що позивачем та компаніями-нерезидентами ППД Глобал ЛТД та ППД Болгарія ЕООД було укладено договори, згідно з якими позивач зобов'язався надати комплекс послуг, пов'язаних з клінічними випробуваннями лікарських засобів. Для реалізації цих договорів позивачем було імпортовано на територію України за вантажними митними деклараціями типу ІМ-40 одержані від названих спонсорів незареєстровані лікарські препарати для їх клінічних досліджень, які в подальшому передавалися позивачем медичним закладам для проведення цих досліджень.

Кваліфікувавши зазначені лікарські препарати як безоплатно отримані товари медичного призначення, що підлягають включенню до оподатковуваного доходу платника, з огляду на вартість імпортованих препаратів (6 356 492 грн.) Інспекція визначила платникові грошове зобов'язання з податку на прибуток на 1 986 404 грн. (у тому числі 1 589 123 грн. за основним платежем та 397 281 грн. за штрафними санкціями) згідно з оспорюваним податковим повідомленням-рішенням.

В ухвалі від 21.05.2014 з даної справи Вищим адміністративним судом України вже було здійснено правову кваліфікацію розглядуваним операціям як надання позивачем послуг нерезидентам з використанням матеріалів спонсора (імпортованих лікарських препаратів). При цьому оскільки правові наслідки, до яких прагнули учасники розглядуваних операцій, полягали у проведенні клінічних досліджень медпрепаратів, а не власне у передачі позивачеві права власності на такі препарати, то останні набудуть ознак безоплатно отриманих товарів лише у випадку наявності у Товариства невикористаних та неповернутих спонсорам залишків цих препаратів.

З урахуванням наведеної правової позиції по справі Вищий адміністративний суд України надав суду першої інстанції вказівку встановити числові значення обсягів одержаних платником від спонсорів-нерезидентів лікарських засобів у рамках договорів на їх клінічні випробування, обсягів переданих позивачем субпідрядним організаціями (клінічним установам) лікарських засобів для безпосередньої організації та проведення їх досліджень, обсягів фактично використаних цими установами клінічних засобів та залишків невикористаних препаратів.

В оскаржуваних рішеннях попередніх судових інстанцій зазначено про те, що представленими позивачем доказами не підтверджується факт використання позивачем імпортованих медичних препаратів у процесі виконання Товариством своїх договірних зобов'язань з їх клінічних випробувань.

Так, на обґрунтування факту передачі позивачем спірних клінічних засобів лікарським установам позивачем подано акти прийому-передачі матеріалів для дослідження на безоплатній основі, якими засвідчено передачу відповідних матеріалів іншими суб'єктами господарювання (як-от - товариством з обмеженою відповідальністю «Агенція «С.М.О. - Україна», товариством з обмеженою відповідальністю «ІМП-Логістика Україна та ін.), які одержували відповідні лікарські засоби безпосередньо від замовників-нерезидентів. А відтак незрозумілими є посилання скаржника на відповідні акти на обґрунтування своєї правової позиції у справі.

За відсутності доказів передачі Товариством імпортованих лікарських препаратів клінічним установам складені останніми звіти, які містять дані щодо кількості виписаних, призначених та повернутих препаратів, а також акти знищення досліджуваних лікарських засобів, не можуть вважатися належними та допустимими доказами щодо подальшого руху саме тих медичних засобів, що були імпортовані позивачем у справі.

Власне ж заперечення платником наявності у нього невикористаних та неповернутих спонсорам залишків лікарських засобів не може слугувати спростуванням фактів, викладених в акті перевірки.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, обов'язок з доведення тих чи інших обставин розподіляється між учасниками процесу в залежності від матеріального права, що регулює спірні відносини та особливостей конкретного позову.

У справі, що переглядається, висновок податкового органу про наявність у позивача безоплатно одержаних товарів ґрунтується на даних вантажних митних декларацій, за якими позивач імпортував спірні лікарські засоби, що в силу принципу змагальності вимагало від Товариства подати докази, які б спростовували ці твердження відповідача. Такими доказами є документи бухгалтерського та податкового обліку, складенням яких опосередковувалося передача позивачем відповідних лікарських засобі клінічним установам для проведення досліджень.

У даному разі відповідних документів позивачем не представлено, а тому суди, використавши передбачені законом процесуальні засоби для встановлення фактичних обставин справи, дійшовши висновку, що зафіксовані в акті перевірки та підтверджені наявними у справі доказами порушення платником правил оподаткування не спростовані належними засобами доказування цілком правомірно відмовили у позові Товариства.

Норми права при вирішенні спору застосовані судами правильно. Порушень процесуальних норм, що тягнуть скасування судових актів, не виявлено. У зв'язку з цим підстав для скасування оскаржуваних постанови та ухвали судів першої і апеляційної інстанцій зі спору не вбачається.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Контрактно-дослідницька організація "ІнноФарм-Україна" залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.07.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2014 у справі № 2а-15526/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько