Постанова

від 19.02.2013 по справі 5011-13/13202-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" лютого 2013 р. Справа№ 5011-13/13202-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Алданової С.О.

Чорногуза М.Г.

за участю секретаря Драчук Р.А.

За участю представників:

від позивача Охріменка В.В. (дов. від 04.12.2012 р.)

Москаленко В.В. - директора

від відповідача Сингаївської Л.В. (дов. від 25.12.2012 р.)

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

"Єврохолдинг Груп"

на рішення

господарського суду м. Києва

від 20.11.2012 р.

по справі № 5011-13/13202-2012

(суддя Курдельчук І.Д.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

"Єврохолдинг Груп" (далі ТОВ

"Єврохолдинг Груп")

до Товариства з обмеженою відповідальністю

"Тронка-АТ" (далі ТОВ "Тронка-АТ")

про розірвання договору та стягнення

205 620,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 20.11.2012 р. по справі № 5011-13/13202-2012 в позові відмовлено.

Не погодившись із згаданим рішенням суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що при прийнятті рішення місцевим судом не взято до уваги, що поставлене відповідачем обладнання є неналежної якості, не враховано й наявних підстав для розірвання укладеного між сторонами договору на підставі ст. 651 ЦК України тощо.

В судовому засіданні представник позивача доводи скарги підтримав, просив її задовольнити, рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю за наведених в скарзі підстав.

Представник відповідача доводи скарги заперечив, просив не брати її до уваги, а відтак рішення місцевого суду як законне й обґрунтоване залишити без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню за таких обставин.

Так, 26.09.2012 р. ТОВ "Єврохолдинг Груп" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до ТОВ "Тронка-АТ" про розірвання договору поставки та стягнення 133 620,00 грн. боргу, 2 690, 70 грн. 3 % річних, 28 195,00 грн. штрафних санкцій, 13 518,99 грн. пені та 27 595,31 грн. збитків. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що відповідачем в порушення умов п. 2.4 укладеного між сторонами договору поставки № 26/EXW/10-11 від 23.11.2011 р. (далі Договір) товару не поставлено. 26.04.2012 р. позивачем надіслано повідомлення про розірвання договору в порядку ст. 188 ГК України, відповіді на яке відповідачем не надано. Крім цього, позивач просив стягнути на підставі п. 6.2 Договору 13 518,99 грн. пені, 28 195,00 грн. штрафних санкцій та на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України 2 690, 70 грн. 3 % річних. Позивач також вважав, що діями відповідача йому завдано реальних збитків на суму 27 595,31 грн. тощо.

До матеріалів справи долучено відзив ТОВ "Тронка-АТ" на позовну заяву, згідно якого позивачем порушено умови Договору, адже не сплачено 35 550,00 грн. передплати. Крім цього, в порушення п. 2.5.1 Договору після одержання повідомлення відповідача позивач протягом 3-х днів не прибув для прийому обладнання тощо.

Суд першої інстанції, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини справи, дослідивши надані ними письмові докази й положення чинного законодавства, дійшов висновку про безпідставність й необґрунтованість позовних вимог, а відтак відмовив в їх задоволенні.

Так, відмовляючи в позові, місцевий суд посилався на те, що доводи позивача про наявні для розірвання Договору підстави, не заслуговують на увагу, оскільки після направлення відповідачу пропозиції про розірвання договору, позивач перепискою продовжував узгоджувати дату приймання обладнання - вчиняв спрямовані на виконання Договору дії. Крім цього, місцевий суд на підставі на ст.ст. 852, 853 ЦК України вважав також відсутніми підстави для стягнення з відповідача 2 690,70 грн. трьох відсотків річних, 28 195 грн. штрафних санкцій, 13 518,99 грн. подвійної облікової ставки НБУ та 27 593,31 грн. понесених збитків. На думку суду першої інстанції позивач не надав суду належних доказів на підтвердження викладених в позовній заяві обставин, підстав розірвання договору та стягнення з відповідача грошових коштів не підтвердив, визначені ст. 852 ЦК України права не реалізував тощо.

Апеляційний суд не погоджується із висновками місцевого суду за таких обставин.

Так, 23.11.2011 р. між сторонами укладено Договір поставки, за умовами якого відповідач, як постачальник, зобов'язався виготовити та передати у власність (повне господарське відання) позивачу, як покупцю, визначене специфікацією обладнання, а покупець - прийняти цей товар, своєчасно та повністю оплатити на умовах Договору.

Відповідно до п. 3.1. Договору загальна сума Договору складає 281 950 грн., ПДВ - 56 390 грн., разом до сплати 338 340 грн.

Договором ( п. 2.1 ) сторони погодили застосування до поставки умов FCA ("Франко перевозчик"- до місця призначення), визначених Правилами Інкотермс в редакції 2000 року.

Додатками № 1 та 2 (п. 5) до Договору сторони обумовили форму, строки, порядок оплати вартості товару.

Відповідно до п. 5 Додатку № 1 до Договору покупець перераховує постачальнику гроші в сумі 133 620 грн., що складає 50% від загальної суми специфікації не пізніше 06.12.2011 р., а решту суми - 133 620 грн. оплачує протягом 3-ох банківських днів після виконання приписів п. 2.5 Договору.

Термін поставки обладнання 55 календарних днів з моменту надходження передплати на розрахунковий рахунок постачальника (п. 4 Додатку № 1 до Договору).

Як видно з наявного в матеріалах справи платіжного доручення № 0007/12 від 02.12.2011 р. на виконання п. 5 Додатку № 1 до Договору 02.12.2011 р позивачем сплачено передплату за специфікацію № 1 в розмірі 133 620,00 грн.

З огляду на наведене, апеляційним судом вважає, що кінцевий строк поставки товару за специфікацією № 1 - до 26.01.2012 р.

Згідно п. 2.5.1 Договору представник покупця зобов'язаний прибути на приймання обладнання протягом трьох днів після повідомлення постачальника про готовність обладнання.

У відповідності до п. 2.5.4. Договору факт приймання-передачі обладнання підтверджується актами приймання-передачі обладнання, підписаними уповноваженими представниками сторін.

Матеріалами справи встановлено та представниками сторін в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтверджено, що товар за специфікацією № 1 станом на час розгляду апеляційної скарги відповідачем не поставлено.

З наявних в матеріалах справи листів на адресу відповідача видно, що станом на 12.03.2012 р. будь-яких повідомлень про дату поставки товару відповідачем позивачу не надіслано. Станом на 27.04.2012 р. товар після запрошення відповідачем (лист № 59 від 27.04.2012 р.), останнім не передано, а представниками позивача відповідно не прийнято. Тому позивач звернувшись до суду 26.09.2012 р. й просив розірвати Договір на підставі ст. 651 ЦК України в зв'язку з істотним порушенням відповідачем умов Договору.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Договір набирає чинності з дати його укладення (підписання) сторонами та діє до 31.12.2012 р., але у будь-якому випадку, до моменту повного та належного виконання сторонами усіх зобов'язань за Договором (п. 5.1 ),отже укладений між сторонами Договір не припинив своєї дії.

За наведених обставин та відсутність доказів на підтвердження поставки товару у визначений п. 4 Додатку № 1 до Договору строк, апеляційний суд дійшов висновку про розірвання Договору через істотне порушення відповідачем його умов.

Посилання відповідача на наявне в виробничому приміщенні по вул. Шахтерській, 4а обладнання, яке підлягало поставці згідно специфікації № 1 (підтверджується висновком Київської торгово-промислової палати № В-1560 від 27.04.2012 р.), апеляційний суд розцінює як таке, що не заслуговує на увагу за відсутності доказів своєчасного повідомлення позивача про його готовність та подальшу передачу позивачу по акту приймання-передачі на підставі п. 2.5.4 Договору. Так, наявний в матеріалах справи лист ТОВ «Тронка-АТ» № 49 від 26.04.2012 р. на адресу ТОВ «Єврохолдинг Груп» стосується лише фактичної поставки частини обладнання - сушильної шафи з візками та 100 лотками та повідомлення про виготовлення в повному обсязі замовленого позивачем й недопоставленого відповідачем обладнання в повному обсязі, яке готове до поставки. Жодних пропозицій про можливість його одержання з конкретизацією часу та порядку отримання обладнання цей лист не містить. Лист відповідача № 59 від 27.04.2012 року не є запрошенням позивача для прийому продукції, адже працівниками останнього за місцем знаходження відповідача обладнання не отримано й станом на 16.07.2012 року дати такого прийому сторонами не визначено. Тому голослівними є висновки місцевого суду про те, що відповідачем виконано зобов»язання за Договором. Підтвердженням цього є відсутність підписаного сторонами та скріпленого їх печатками акту приймання-передачі обладнання.

У відповідності до ч. 2 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України).

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати на підставі ч. 2 ст. 693 ЦК України.

Оскільки відповідачем не поставлено товару за специфікацією № 1 у визначений п. 4 Додатку № 1 до Договору строк, позовні вимоги про стягнення 133 620,00 грн. попередньої оплати, є підставними та такими, що підлягають задоволенню.

Необгрунтованими в зв»язку з цим є висновки суду першої інстанції про те,що позивач після надіслання пропозиції про розірвання Договору продовжував переписку з відповідачем щодо виконання Договору, адже таку переписку ініціював відповідач вищезгаданими листами про готовність обладнання до поставки. Проте, як раніше згадувалось, до часу постановлення рішення по справі поставки не здійснено тощо.

Позивач також просив суд стягнути з відповідача 2 690, 70 грн. 3 % річних, 28 195,00 грн. штрафних санкцій.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений договором або законом строк (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, апеляційний суд вважав обґрунтованим стягнення з відповідача на користь позивача 2 690,70 грн. 3 % річних.

Як передбачено п. 6.2 Договору, в разі порушення з вини постачальника строку поставки визначеного п. 2.2 Договору обладнання, постачальник виплачує покупцю штраф в розмірі 0,5 % від загальної суми Договору за кожен день затримки передачі обладнання, але не більше 10 % від загальної суми Договору.

Штрафними санкціями законом визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки сторонами погоджено розмір штрафу не більше 10 % від загальної суми Договору, апеляційний суд здійснивши його перерахунок вважав обґрунтованим стягнення 28 195,00 грн. штрафних санкцій.

Крім цього, позивач просив стягнути 13 518,99 грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 27.01.2012 р. по 27.09.2012 р. на підставі п. 6.1 Договору та п. 3 ст. 549 ЦК України.

Перевіривши розрахунок позивача, апеляційний суд дійшов висновку, що з врахуванням вимог ч. 6 ст. 232 ГУ України пеня підлягає стягненню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ в сумі 9 978,04 грн.

Якщо договір змінено або розірвано через істотне порушення договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору (ч. 5 ст. 653 ЦК України).

Якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями ( ч. 1 ст. 232 ГК України).

Позивач просив стягнути 27 595,31 грн. збитків, які не погашено штрафними санкціями, вважаючи, що діями відповідача йому заподіяно 72 000 грн. збитків. Обгрунтовуючи розмір заподіяних збитків, позивач посилався на договір оренди № 1/10 від 24.10.2011 р., на підставі якого ним з 01.04.2012 р. щомісячно сплачувалась орендна плата в розмірі 12 000,00 грн. Витрати позивача підтверджуються наданими апеляційному суду платіжними дорученнями про сплату орендної плати (а.с. 117-126). Дане приміщення мало використовуватись для господарської діяльності після поставки відповідачем обладнання.

Як видно з договору оренди № 1/10 від 24.10.2011 р. предметом оренди є двоповерхневий будинок з підвальними приміщеннями площею 572 кв.м., об'єкт оренди передано на підставі п. 2.1 договору для здійснення підприємницької діяльності, розміщення виробничих потужностей та офісів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема, включається неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Позовні вимоги про стягнення збитків в непокритому штрафними санкціями розмірі, а саме : в сумі 27 595,31 грн., апеляційний суд вважає обґрунтованими й такими, що підлягають задоволенню.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення місцвого суду про відмову в задоволенні позовних вимог в частині розірвання договору та стягнення 133 620,00 грн. попередньої оплати, 2 690, 70 грн. 3 % річних, 28 195,00 грн. штрафу, 27 595,31 грн. збитків та 9 978,04 грн. пені є помилковим й незаконним, тому апеляційну скаргу слід задовольнити частково, судове рішення скасувати з прийняттям нового - про задоволення позову у вищенаведеній частині.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 104 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврохолдинг Груп" задовольнити частково.

Рішення господарського суду м. Києва від 20.11.2012 р. по справі № 5011-13/13202-2012 скасувати.

Прийняти нове рішення : позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврохолдинг Груп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тронка-АТ" про розірвання договору та стягнення 205 620,00 грн. задовольнити частково.

Розірвати договір поставки № 26/EXW/10-11, який укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю "Єврохолдинг Груп" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тронка-АТ" 23.11.2011 р.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тронка-АТ" (02002, м. Київ, вул. М. Раскової, 19, ідентифікаційний код 35727867) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврохолдинг Груп" (08123, Київська область, с. Личанка, вул.. Центральна, 43, ідентифікаційний код 37814921) 133 620 (сто тридцять три тисячі шістсот двадцять) грн. 00 коп. попередньої оплати, 2 690 (дві тисячі шістсот дев'яносто) грн. 70 коп. 3 % річних, 28 195 (двадцять вісім тисяч сто дев'яносто п'ять) грн. 00 коп. штрафу, 27 595 (двадцять сім тисяч п'ятсот дев'яносто п'ять) грн. 31 коп. збитків, 9 978 (дев'ять тисяч дев'ятсот сімдесят вісім) грн. 04 коп. пені та 5 114 (п'ять тисяч сто чотирнадцять) грн. 58 коп. судового збору.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тронка-АТ" (02002, м. Київ, вул. М. Раскової, 19, ідентифікаційний код 35727867) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврохолдинг Груп" (08123, Київська область, с. Личанка, вул. Центральна, 43, ідентифікаційний код 37814921) 2 557 (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят сім) грн. 29 коп. судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

Матеріали справи № 5011-13/13202-2012 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя Дикунська С.Я.

Судді Алданова С.О.

Чорногуз М.Г.