Рішення

від 21.02.2013 по справі 20/095-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" лютого 2013 р. Справа № 20/095-12

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп»

та Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-КОЛОС-05»

про стягнення 7669,69 грн.

секретар судового засідання: Калиновський Ю.С.

за участю представників:

від позивача : Грищенко О.М., довір. б/н від 16.07.2012 р.

від відповідача-1 : не з'явився

від відповідача-2 : Геращенко М.В., довір. № 1 від 21.01.2013 р.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» (далі - відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-КОЛОС-05» (далі - відповідач-2) про стягнення 43621,91 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладення 02.07.2012 р. угоди № 31/07-12 про заміну кредитора у зобов'язанні, відповідно до якої до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» перейшло право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-КОЛОС-05» щодо сплати заборгованості у сумі 43621,91 грн., що виникла в результаті неналежного виконання останнім умов договору купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу № 5-Д/08/1 від 26.05.2008 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тридента-агро» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРО-КОЛОС-05». При цьому позивач зазначає, що з метою забезпечення виконання зобов'язань за угодою № 31/07-12 від 02.07.2012 р. про заміну кредитора у зобов'язанні між ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» та ТОВ «ПК Трейдсервісгруп» було укладено договір поруки № 21-08-2012-12 від 21.08.2012 р., відповідно до умов якого відповідач-1 поручається перед позивачем за виконання зобов'язань відповідачем-2 в розмірі 1020,81 грн.

08.01.2013 р. до господарського суду Київської області ТОВ «ПК Трейдсервісгруп» було подано відзив на позов б/н, б/д (вх. № 152 від 08.01.2013 р.), відповідно до якого відповідач-1 визнає позовні вимоги ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС», які стосуються ТОВ «ПК Трейдсервісгруп», проте не може їх задовольнити у зв'язку із скрутним фінансовим становищем, а також просить суд розглянути дану справу без участі представника відповідача-1.

21.01.2013 р. до господарського суду Київської області ТОВ «АГРО-КОЛОС-05» було подано відзив на позовну заяву б/н, б/д (вх. № 1031 від 21.01.2013 р.), відповідно до якого відповідач-2 просив суд застосувати до позовних вимог ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» наслідки спливу терміну позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

07.02.2013 р. до господарського суду Київської області ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» було подано заяву № 07-2/02 від 07.02.2013 р. про відмову від позовних вимог в частині стягнення курсової різниці, 3% річних та інфляційних втрат, відповідно до якої позивач просить суд прийняти заяву ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» про відмову від позовних вимог в частині стягнення 30934,48 грн. курсової різниці, 1020,81 грн. 3% річних та 3996,93 грн. інфляційних втрат та повернути судовий збір, відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір», яку було задоволено судом.

Також, 07.02.2013 р. до господарського суду Київської області ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» було подано пояснення у справі № 07-1/02 від 07.02.2013 р., відповідно до яких позивач зазначив, що у зв'язку з неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням відповідачем-2 взятого на себе зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару згідно договору купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу № 5-Д/08/1 від 26.05.2008 р., у ТОВ «АГРО-КОЛОС-05» виникло зобов'язання щодо сплати пені, яка за умовами договору може бути нарахована до повного виконання зобов'язання.

Водночас, строк позовної давності щодо сплати (стягнення) розміру пені збільшений сторонами згідно з п. 8.3 договору № 5-Д/08/1 від 26.05.2008 р. до повного виконання ТОВ «АГРО-КОЛОС-05» свого обов'язку щодо її сплати. У зв'язку з тим, що пеня за період з 13.03.2009 р. до 15.10.2009 р. добровільно не була сплачена, строк позовної давності продовжений за домовленістю сторін до повного виконання відповідачем-2 зобов'язання.

07.02.2013 р. до господарського суду Київської області ТОВ «АГРО-КОЛОС-05» будо подано відзив б/н від 07.02.2013 р., відповідно до якого відповідач-2 просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що договір купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу № 5-Д/08/1 від 26.05.2008 р. є повністю виконаним, а пеня, всупереч приписам ст. 232 Господарського кодексу України, нарахована позивачем після спливу шестимісячного строку.

Представник позивача у судовому засіданні 21.02.2013 р. позовні вимоги підтримав, з урахуванням заяви № 07-2/02 від 07.02.2013 р.; представник відповідача-2 проти позову заперечував.

У судовому засіданні 21.02.2013 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-2, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

26.05.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРО-КОЛОС-05» (покупець) було укладено договір № 5-Д/08/1 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу, відповідно до п. 1.2 якого предметом договору є товар, який належить продавцю на момент укладення договору або буде набутий продавцем у майбутньому.

Згідно з п. 2.1 договору купівлі-продажу, асортимент товару, його кількість, ціна визначається у додатках та/або накладних документах відпуску товару, що є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктами 5.1, 5.2 договору визначено, що покупець здійснює оплату партії товару за ціною, вказаною в додатках та/або видаткових накладних, що є невід'ємною частиною цього договору. Товар оплачується на розрахунковий рахунок продавця в національній валюті.

Відповідно до п. 5.3 договору оплата товару проводиться наступним чином: 10% від вартості товару оплачується покупцем протягом 3 робочих днів з моменту підписання даного договору; 90% від вартості товару оплачується покупцем в строк до 01.10.2008 р.

Згідно з п. 6.1 договору покупець зобов'язаний, зокрема, провести оплату товару в строк і на умовах, вказаних в ст. 5 цього договору.

У відповідності з п. 8.1 договору за невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

За прострочення виконання зобов'язання покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення (п. 8.2 договору).

За умовами п. 8.3 договору, відповідно до ст. 259 ЦК України сторони домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами зобов'язань за даним договором. Крім цього, сторони, відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за даним договором здійснюється без обмеження строку.

Договір діє з моменту його підписання обома сторонами до повного виконання сторонами обов'язків за цим договором (п. 11.1 договору).

ТОВ «Тридента Агро» на виконання умов договору № 5-Д/08/1 від 26.05.2008 р. було поставлено ТОВ «АГРО-КОЛОС-05» товару на загальну суму 73127,23 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-ЧК00071 від 30.05.2008 р.

Факт отримання товару підтверджується також довіреністю серії НБЛ № 782414 від 27.05.2008 р., виданою на ім'я Ломаки С.А., на отримання товару від ТОВ «Тридента Агро», оскільки відповідно до п. 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 р. № 99, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 р. за № 293/1318, довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей.

ТОВ «АГРО-КОЛОС-05» лише 16.10.2008 р. розрахувалося з ТОВ «Тридента Агро» за поставлений товар за договором купівлі продажу № 5-Д/08/1 від 26.05.2008 р. шляхом укладення договору № 2 про переведення боргу між ТОВ «АГРО-КОЛОС-05» (первісний боржник), СТОВ імені Устименка (новий боржник) та ТОВ «Тридента Агро» (кредитор), відповідно до умов якого первісний боржник перевів на нового боржника борг, що виник на підставі договору № 5-Д/08/1 від 26.05.2008 р., а новий боржник погодився виконати зазначене грошове зобов'язання.

Звертаючись до суду з позовом, ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» просило суд стягнути з ТОВ «АГРО-КОЛОС-05» 30934,48 грн. курсової різниці, 7669,69 грн. пені, 3996,93 грн. інфляційних втрат, а також стягнути солідарно з ТОВ «АГРО-КОЛОС-05» та ТОВ «Тридента Агро» 1020,81 грн. 3% річних, 1609,50 грн. судового збору, 3500,00 грн. витрат на послуги адвоката.

07.02.2013 р. до господарського суду Київської області ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» було подано заяву № 07-2/02 від 07.02.2013 р. про відмову від позовних вимог в частині стягнення курсової різниці, 3% річних та інфляційних втрат, відповідно до якої позивач просить суд прийняти заяву ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» про відмову від позовних вимог в частині стягнення 30934,48 грн. курсової різниці, 1020,81 грн. 3% річних та 3996,93 грн. інфляційних втрат та повернути судовий збір, відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір». Водночас, позивач просить суд стягнути з ТОВ «АГРО-КОЛОС-05» 7669,69 грн. пені.

Приписами ч. 4. ст. 22 ГПК України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 ГПК України про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку щодо прийняття відмови ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» від позовних вимог в частині стягнення 30934,48 грн. курсової різниці, 1020,81 грн. 3% річних, 3996,93 грн. інфляційних втрат та припинення провадження в частині стягнення з ТОВ «АГРО-КОЛОС-05» 30934,48 грн. курсової різниці, 3996,93 грн. інфляційних втрат та солідарного стягнення з відповідачів 1020,81 грн. 3% річних.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Зі змісту укладеного договору вбачається, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором купівлі-продажу.

В силу вимог ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

До обов'язків покупця ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України відносить обов'язок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Як зазначалося вище, згідно п. 8.2 договору за прострочення виконання зобов'язання покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Водночас, п. 8.3 договору сторони встановили, що відповідно до ст. 259 ЦК України строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором. Крім того, відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України сторони домовились, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання за даним договором здійснюється без обмеження строку.

Поряд з цим, п. 11.1 договору передбачено, що договір діє з моменту його підписання обома сторонами до повного виконання сторонами обов'язків за цим договором.

За приписами ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання, зокрема, припиняються виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на викладене вище, судом встановлено, що у ТОВ «Тридента Агро» виникло право вимоги щодо нарахування пені внаслідок порушення ТОВ «АГРО-КОЛОС-05» зобов'язань за договором № 5-Д/08/1 від 26.05.2008 р.

Слід зазначити, що у відповідності з ч. 1 статті 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Пунктом 1 ч. 1 статті 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 статті 513 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Приписами статті 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто в разі заміни кредитора у зобов'язанні первісний кредитор повністю або у визначеній частині вибуває із зобов'язання, а на його місце приходить новий кредитор. При цьому зміст зобов'язання, тобто обсяг прав та обов'язків його сторін залишається незмінним. Отже, виходячи із загальних правил та положень даної статті, до нового кредитора переходять всі права первісного кредитора.

При цьому заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням (стаття 516 Цивільного кодексу України).

26.01.2011 року між ТОВ «Тридента Агро» та ФОП Грищенком О.М. було укладено угоду № 17-TA про заміну кредитора у зобов'язанні, відповідно до умов якої встановлено, що первісний кредитор (ТОВ «Тридента Агро») відступає новому кредитору (ФОП Грищенку О.М.) право вимоги виконання ТОВ «АГРО-КОЛОС-05» зобов'язання щодо сплати курсової різниці, пені, 3% річних, інфляційних втрат, штрафу, набуте первісним кредитором на підставі договору купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу № 5-Д/08/1 від 26.05.2008 р. у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням відповідачем-2 грошового зобов'язання щодо оплати отриманого товару, а новий кредитор компенсує вартість переданого зобов'язання відповідно до умов даної угоди.

На виконання умов п. 4.1 даної угоди ТОВ «Тридента Агро» було передано ФОП Грищенку О.М. перелік документів, що підтверджують право вимоги виконання ТОВ «АГРО-КОЛОС-05» обумовленого зобов'язання.

26.01.2011 р. ТОВ «Тридента Агро» та ФОП Грищенком О.М. було підписано акт прийому-передачі, відповідно до п. 1 якої первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає до виконання документи на підтвердження утворення заборгованості ТОВ «АГРО-КОЛОС-05» перед ТОВ «Тридента Агро».

У відповідності з п. 4.3 угоди, ТОВ «Тридента Агро» зобов'язане повідомити боржника - ТОВ «АГРО-КОЛОС-05» про уступку права вимоги за цією угодою.

ТОВ «Тридента Агро» було надіслано на адресу ТОВ «АГРО-КОЛОС-05» повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні, що підтверджується копіями фіскального чеку № 5302 від 21.12.2012 р. та опису вкладення у цінний лист від 21.12.2012 р.

02.07.2012 р. між ФОП Грищенком О.М. та ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» було укладено угоду № 31/07-12 про заміну кредитора у зобов'язанні, з якої вбачається, що первісний кредитор (ФОП Грищенко О.М.) відступає новому кредитору (ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС») зобов'язання щодо сплати розміру курсової різниці, пені, 3% річних, інфляційних втрат, набутих первісним кредитором на підставі договору № 5-Д/08/1 від 26.05.2008 р. та згідно з угодою № 17-ТА про заміну кредитора у зобов'язанні від 26.01.2011 р., у зв'язку з неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору № 5-Д/08/1 від 26.05.2008 р.

Згідно з п. 2.1 угоди вартість зобов'язання, що відступається за даною угодою, становить 43621,91 грн.

Первісний кредитор повідомляє, а новий кредитор погоджує, що сума, вказана у п. 2.1 угоди, що відступається за договором № 5-Д/08/1 від 26.05.2008 р., є загальною сумою (розміром) курсової різниці, пені, 3% річних, інфляційних втрат, котрі нараховані відповідно до умов та норм чинного законодавства України за період з 13.03.2009 р. до 15.10.2009 р.

На виконання умов п. 4.1 даної угоди, ФОП Грищенком О.М. було передано позивачу за актом перелік документів, що підтверджують право вимоги виконання відповідачем-2 обумовленого зобов'язання.

У відповідності з пунктом 4.3 угоди, ФОП Грищенком О.М. було надіслано на адресу ТОВ «АГРО-КОЛОС-05» повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні від 02.07.2012 р., що підтверджується копіями фіскального чеку № 5304 від 21.12.2012 р. та опису вкладення у цінний лист від 21.12.2012 р.

У зв'язку з наведеним, новий кредитор - ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» і звернувся до суду з даним позовом, який розглядається судом (з урахуванням заяви № 07-2/02 від 07.02.2013 р.) і предметом якого є стягнення з 7996,69 грн. пені.

З метою забезпечення виконання зобов'язання за угодою № 31/07-12 від 02.07.2012 р., між ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» (кредитор) та ТОВ «ПК Трейдсервісгруп» (поручитель) було укладено договір поруки № 21-08-2012-3 від 21.08.2012 р., за умовами якого поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язку ТОВ «АГРО-КОЛОС-05» щодо виконання грошового зобов'язання зі сплати розміру 3% річних, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору № 5-Д/08/1 від 26.05.2008 р. та угоди № 31/07-12 від 02.07.2012 р.

Відповідно до п. 2.1 договору поруки, під основним договором в цьому договорі розуміють угоду № 31/07-12 про заміну кредитора у зобов'язанні від 02.07.2012 р., укладену згідно з договором № 5-Д/08/1 від 26.05.2008 р.

У відповідності з п. 3.1 договору поруки, відповідальність поручителя перед кредитором обмежується частковою сплатою суми 3% річних у розмірі 1020,81 грн.

Пунктом 4.1 договору поруки визначено, що у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) боржником обов'язку за основною угодою, кредитор вправі звернутися із вимогою про виконання як до боржника, так і до поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед кредитором.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб (ст. 553 ЦК України).

Приписами статті 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» було надіслано на адресу ТОВ «ПК Трейдсервісгруп» вимогу № 17-12/09 від 17.09.2012 р. щодо виконання взятих на себе зобов'язань за договором поруки № 21-08-2012-12 від 21.08.2012 р., яка була отримана директором ТОВ «ПК Трейдсервісгруп» 21 вересня 2012 року.

У відповідь на вказану вимогу відповідач-1 повідомив, що виконати зобов'язання за договором поруки не має можливості у зв'язку із скрутним фінансовим становищем та гарантує, що зобов'язання, взяті на себе згідно з договором поруки № 21-08-2012-12 від 21.08.2012 р., виконає в строк до 31.03.2013 р.

Звертаючись до суду з позовом, ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» просило суд стягнути з ТОВ «АГРО-КОЛОС-05» 30934,48 грн. курсової різниці, 7669,69 грн. пені, 3996,93 грн. інфляційних втрат, а також стягнути солідарно з ТОВ «АГРО-КОЛОС-05» та ТОВ «Тридента Агро» 1020,81 грн. 3% річних, 1609,50 грн. судового збору, 3500,00 грн. витрат на послуги адвоката.

В подальшому, як зазначалося вище, ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» було подано до суду заяву № 07-2/02 від 07.02.2013 р. про відмову від позовних вимог в частині стягнення курсової різниці, 3% річних та інфляційних втрат, відповідно до якої позивач просив суд прийняти заяву ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» про відмову від позовних вимог в частині стягнення 30934,48 грн. курсової різниці, 1020,81 грн. 3% річних та 3996,93 грн. інфляційних втрат та повернути судовий збір, відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З долученого до матеріалів справи розрахунку пені вбачається, що позивачем було визначено розмір пені в сумі 7669,69 грн., у тому числі за період з 13.03.2009 р. до 15.09.2009 р. на суму 58950,62 грн. в сумі 6863,30 грн., з 16.09.2009 р. до 15.10.2009 р. на суму 47858,60 грн. в сумі 806,39 грн., який є обґрунтованим та арифметично вірним.

Слід зазначити, що до матеріалів справи не додано доказів сплати, зокрема, пені за договором № 5-Д/08/1 від 26.05.2008 р., стягнення якої є предметом позову у даній справі.

Натомість відповідач-2 у відзиві на позовну заяву б/н, б/д (вх. № 1031 від 21.01.2013 р.) просив суд застосувати до позовних вимог ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» наслідки спливу терміну позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Згідно з приписами статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Кодексу).

Відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У свою чергу, п. 1. ч. 2 ст. 262 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 ст. 267 ЦК України).

Проте, у даному випадку підстави для застосування до позовних вимог ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» наслідків спливу терміну позовної давності щодо стягнення пені є відсутніми, з огляду на наступне.

Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором , припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Сторонами при укладенні договору № 5-Д/08/1 від 26.05.2008 р. було встановлено домовленість відносно збільшення строку позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, зокрема, пені.

Так, п. 8.3 договору було передбачено, що відповідно до ст. 259 ЦК України строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором. Крім того, відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України сторони домовились, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання за даним договором здійснюється без обмеження строку.

Відповідно до ч. 1 статті 628, статті 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Окрім того, слід зазначити, що згадуваний пункт 8.3 договору № 5-Д/08/1 від 26.05.2008 р. не визнаний недійсним у встановленому законодавством порядку.

Отже, оскільки сторони погодили вказані умови договору та визначили випадки відповідальності сторін, то підстави для застосування наслідків спливу позовної давності та обмеження у нарахуванні штрафної санкції, передбаченого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, у даному випадку є відсутніми.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України, у тому числі у справах № 13/141-11 від 01.02.2012 р., № 23/124-11 від 07.05.2012 р. № 5023/5508/11 (н.р. 07/152-10) від 19.06.2012 р., № 8/079-11/14 від 14.08.2012 р., № 18/512/12 від 16.10.2012 р.

У зв'язку з викладеним, заява відповідача-2 про застосування наслідків спливу позовної давності до вимог позивача у даній справі залишається судом без задоволення.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» у повному обсязі, з урахуванням заяви № 07-2/02 від 07.02.2013 р.

Крім того, позивач просив суд покласти солідарно на відповідачів витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката в розмірі 3500,00 грн., а також витрати зі сплати судового збору.

Слід зазначити, що статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України «Про адвокатуру».

Згідно з ст. 12 Закону України «Про адвокатуру» оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Відповідно до ст. 4 Правил адвокатської етики (схвалених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 01.10.1999 р. № 6/VI), клієнт - особа, права і свободи якої адвокат захищає або чиї законні інтереси він представляє, або котрій він безпосередньо надає правову допомогу в інших формах, передбачених чинним законодавством. Угода про надання правової допомоги - договір (контракт), згідно з яким одна сторона - адвокат, що практикує індивідуально, або адвокатське об'єднання - приймає на себе доручення іншої сторони - клієнта (або його представника) - про надання клієнту юридичної допомоги обумовленого ним виду в інтересах клієнта на умовах, передбачених угодою, а інша сторона - клієнт (або його представник) - зобов'язується сплатити гонорар за дії адвоката по наданню правової допомоги, а також у випадку необхідності - фактичні витрати, пов'язані з виконанням угоди. Угодою можуть передбачатися також інші умови надання юридичної допомоги. Гонорар - передбачена угодою про надання правової допомоги винагорода за виконані адвокатом дії по наданню правової допомоги; гонорар не включає кошти, що вносяться клієнтом (його представником) на покриття фактичних витрат, пов'язаних з виконанням угоди.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності.

Як вбачається із матеріалів справи, правовідносини між позивачем та адвокатом Грищенком Олександром Миколайовичем підтверджуються договором № 26-07/12-2 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 26.07.2012 р. та додатковою угодою № 1 від 01.10.2012 р.

У відповідності зі Свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю № 3888, виданим 29.10.2009 р., Грищенко О.М. має право на заняття адвокатською діяльністю.

Згідно з п. 1.1 договору № 26-07/12-2 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 26.07.2012 р., з урахуванням додаткової угоди від 01.10.2012 р. № 1 до договору № 26-07/12-2 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 26.07.2012 р., за цим договором виконавець зобов'язується надати замовнику правову допомогу щодо аналізу правовідносин між замовником та ТОВ «АГРО-КОЛОС-05», які виникли на підставі договору № 5-Д/08/1 від 26.05.2009 р., угоди № 31/07-12 від 02.07.2012 р., надання консультацій з приводу можливого та законодавчо доцільного стягнення з боржника обрахованого, відповідно до норм чинного законодавства України, розміру курсової різниці, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником перед замовником зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару на підставі договору № 5-Д/08/1 від 26.05.2009 р. та угоди № 31/07-12 від 02.07.2012 р., а також на підставі договору поруки № 21-08-2012-12 від 21.08.2012 р., консультації з питань практичного застосування норм цивільного, господарського, господарсько-процесуального законодавства із врахуванням останніх змін та доповнень, що стосуються зазначених правовідносин та підстав їх виникнення, підготовки та написання від імені замовника до господарського суду відповідної позовної заяви, представництві інтересів замовника в суді під час розгляду судової справи за поданим позовом, здійснення інших процесуальних заходів направлених на виконання умов та обов'язків за даним договором.

Сторони погодили, що розмір оплати послуг виконавця (гонорар) за даним договором становить 3500,00 грн. (п. 3.1 договору).

01.10.2012 р. ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» та адвокатом Грищенком Олександром Миколайовичем було підписано акт прийому-передачі документів.

Сплата позивачем вартості адвокатських послуг за вказаним договором підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 93 від 26.07.2012 р. на суму 3500,00 грн.

Пунктом 10 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/78 від 04.03.1998 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Таким чином, враховуючи те, що позивачем підтверджено правовий статус адвоката, якому здійснено оплату, наявність доказів фактичного перерахування йому коштів на підставі договору, господарський суд дійшов висновку про кваліфікацію зазначених ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» витрат по оплаті за договором про надання правової допомоги у розмірі 3500,00 грн. в якості витрат на оплату послуг адвоката в розумінні ст. 44 ГПК України.

Поряд з цим, слід зазначити, що відповідно до п. 12 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/78 від 04.03.1998 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Дослідивши та проаналізувавши наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про часткове покладення солідарно з відповідачів понесених позивачем витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 500,00 грн., оскільки заявлений позивачем розмір на суму 3500,00 грн. понесених ним витрат на послуги адвоката є неспіврозмірним із заявленими ним позовними вимогами у даній справі.

Стосовно розподілу судових витрат у даній справі слід зазначити наступне.

Як встановлено судом, при зверненні з даним позовом позивачем було сплачено 1609,50 грн. судового збору, що підтверджується платіжним дорученням № 158 від 17.12.2012 р.

Поряд з цим, приписами ч. 2 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною 1 ст. 49 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно положень п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі закриття провадження.

Як зазначено в п. 4.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 р. № 18, у вирішенні питань розподілу судових витрат необхідно мати на увазі, що за змістом пунктів 4 і 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» припинення провадження у справі і залишення позову без розгляду тягнуть за собою повернення сплачених сум судового збору.

Окрім того, відповідно до п. 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про Закон України «Про судовий збір» від 25.08.2011 р. № 01-061175/2011 сума судового збору підлягає поверненню у випадках, зазначених, зокрема, у частині 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України (припинення провадження у справі).

Таким чином, у зв'язку з припиненням провадження у даній справі в частині стягнення 30934,48 грн. курсової різниці, 1020,81 грн. 3% річних та 3996,93 грн. інфляційних втрат, судовий збір в сумі 1326,52 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.

Витрати зі сплати решти судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на відповідачів солідарно.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Припинити провадження в частині стягнення 30934,48 грн. курсової різниці, 1020,81 грн. 3% річних та 3996,93 грн. інфляційних втрат.

2. Позовні вимоги задовольнити повністю.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-КОЛОС-05» (19753, Черкаська обл., Золотоніський р-н, с. Шабельники, вул. Горького, 120, код 33825388) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 38, кв. 23, код 38039872) - 7669 (сім тисяч шістсот шістдесят дев'ять) грн. 69 коп. пені.

4. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-КОЛОС-05» (19753, Черкаська обл., Золотоніський р-н, с. Шабельники, вул. Горького, 120, код 33825388) та Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» (08633, Київська обл., Васильківський район, с. Мархалівка, вул. Комсомольська, 22, код 38267861) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 38, кв. 23, код 38039872) - 500 (п'ятсот) грн. 00 коп. витрат на адвокатські послуги, 282 (двісті вісімдесят дві) грн. 98 коп. судового збору.

5. Видати довідку про повернення з Державного бюджету України сплаченого позивачем судового збору в сумі 1326,52 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 26.02.2013 р.

Суддя В.М. Бабкіна