Ухвала

від 28.02.2013 по справі 1016/2810/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1016/2810/12 Головуючий у І інстанції Устимчук М.Ю. Провадження № 22-ц/780/1516/13 Доповідач у 2 інстанції Ігнатченко Н.В. Категорія 26 28.02.2013

УХВАЛА

Іменем України

26 лютого 2013 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді : Поліщука М.А.,

суддів : Ігнатченко Н.В., Малорода О.І.,

при секретарі : Лопатюк В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Мегабанк» на ухвалу Макарівського районного суду Київської області від 27 листопада 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: публічне акціонерне товариство «Мегабанк», про виникнення іпотеки, -

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2012 року до суду надійшов вказаний позовом, в якому ОСОБА_2 просив визнати його іпотекодержателем земельних ділянок, які є предметом іпотеки за іпотечним договором № 06/2007-з-3 від 29.03.2007 року.

В ході розгляду справи на підставі ст.ст. 151-153 ЦПК України позивач подав до суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на шістнадцять земельних ділянок, які належать ОСОБА_3 і становлять предмет іпотеки за іпотечним договором № 06/2007-з-3 від 29.03.2007 року, що знаходяться на території Людвинівської сільської ради, Макарівського району, Київської області.

Свої вимоги обґрунтував тим, що ОСОБА_2 набув прав кредитора за кредитним договором № 06/2007 від 27.03.2007 року шляхом продажу своїх земельних ділянок, які є предметом іпотеки за іпотечним договором 06/2008-з-4 від 06.05.2008 року, укладеним між ним та ПАТ «Мегабанк» з метою забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «Конкорд Капітал» за кредитним договором, а тому у позивача виникає право на визнання його іпотекодержателем відносно предмету іпотеки за іпотечним договором № 06/2007-з-3 від 29.03.2007 року укладеного між ОСОБА_3 та ПАТ «Мегабанк», яким також забезпечені вимоги кредитного договору. У зв'язку з тим, що на даний час сума заборгованості за кредитним договором йому не виплачена і він є не єдиним кредитором, а тому є підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на нерухоме майно, зробить неможливим виконання рішення суду по даній справі, що може призвести до заподіяння шкоди інтересам позивача.

Ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 27 листопада 2012 року вказана заява про забезпечення позову була задоволена. Суд наклав арешт на нерухоме майно, а саме: шістнадцять земельних ділянок, які належать ОСОБА_3, з яких тринадцять земельних ділянок з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та три земельні ділянки для ведення садівництва, і становлять предмет іпотеки за іпотечним договором № 06/2007-з-З від 29.03.2007 року, що розташовані на території Людвинівської сільської ради, Макарівського району, Київської області.

ПАТ «Мегабанк» звернувся до Макарівського районного суду з заявою про скасування заходів забезпечення позову, посилаючись на те, що вжиті судом заходи забезпечення позову порушують права банку як іпотекодержателя на задоволення своїх вимог за основним зобов'язанням в разі його порушення.

Ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 21 грудня 2012 року у задоволенні заяви ПАТ «Мегабанк» про скасування заходів забезпечення позову відмовлено.

Не погоджуючись із ухвалою суду від 27 листопада 2012 року, ПАТ «Мегабанк» подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, з мотивів порушення судом першої інстанції норм процесуального права, та постановити нову ухвалу, якою скасувати вжиті заходи забезпечення позову.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Задовольняючи заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на шістнадцять земельних ділянок, які належать ОСОБА_3, суд першої інстанції керувався ст. 151, 152 ЦПК України та виходив з того, що невжиття своєчасних заходів для забезпечення позову може утруднити виконання рішення або зробити його виконання неможливим, оскільки земельні ділянки на той час можуть бути вже відчужені.

Судова колегія на підставі п. 1 ст. 312 України вважає, що ухвала районного суду постановлена з додержанням вимог закону, оскільки поставлене перед судом питання було вирішено у відповідності до вимог процесуального права.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно ч. 3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

За змістом вказаних норм, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовними вимогами (п.4 постанови ВСУ № 9 від 22.12.2006 р. «Про практику розгляду судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»).

Із матеріалів справи вбачається, що забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, а саме: шістнадцять земельних ділянок, які належать ОСОБА_3, з яких тринадцять земельних ділянок з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та три земельні ділянки для ведення садівництва, і становлять предмет іпотеки за іпотечним договором № 06/2007-з-З від 29.03.2007 року, що розташовані на території Людвинівської сільської ради, Макарівського району, Київської області є співмірними із заявленими позивачем вимогами, так як предметом цивільного спору є виникнення іпотеки саме щодо вказаних земельних ділянок, тому, колегія суддів, вважає, що ухвала відповідає вимогам закону і підстав для її скасування не вбачає.

Доводи ж апелянта щодо безпідставності накладення арешту на земельні ділянки, що належать відповідачу і становлять предмет іпотеки, а відтак порушують права банку як іпотекодержателя, не приймаються колегією суддів, оскільки накладення арешту іпотеки передбачає лише знерухомлення майна, право на яке оспорюється, з метою гарантування виконання рішення суду у разі задоволення позову, а не відчуження його на користь позивача.

Крім того, питання обгрунтованості позовних вимог перевіряються судом під час розгляду справи по суті і не мають розглядатися при забезпеченні позову, оскільки дана процесуальна дія є оперативним заходом, що вживається для забезпечення виконання рішення суду у разі його потенційного задоволення.

Інші доводи, які спростовували б законність і обґрунтованість постановленої судом ухвали, апеляційна скарга не містить.

Відповідно до вимог ст. 312 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для її скасування при апеляційному розгляді справи не встановлено.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 312, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Мегабанк» відхилити.

Ухвалу Макарівського районного суду Київської області від 27 листопада 2012 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді: