Рішення

від 18.02.2013 по справі 5006/29/27/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ                                     83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46                                                              Р І Ш Е Н Н Я                                                                іменем України 18.02.13 р.                                                                                Справа № 5006/29/27/2012                                Господарський суд Донецької області у складі судді Риженко Т.М., при секретарі Бондар В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «УФО», м.Київ до Відповідача: Публічного акціонерного товариства  «Енергомашспецсталь», м.Краматорськ, Донецька область про: стягнення заборгованості у розмірі 32 041,54грн., інфляційних витрат у сумі 1 960,25грн., 3% річних у розмірі 5 629,67грн., пені у сумі 5 322,88грн., штрафу у розмірі 6 408,31грн. за участю: від позивача: не з'явився; від відповідача: не з'явився; СУТЬ СПРАВИ:          Товариство з обмеженою відповідальністю «УФО», м.Київ (далі – Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства  «Енергомашспецсталь», м.Краматорськ, Донецька область(далі – Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 32 041,54грн., інфляційних витрат у сумі 1 960,25грн., 3% річних у розмірі 5 629,67грн., пені у сумі 5 322,88грн., штрафу у розмірі 6 408,31грн. В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем  зобов'язань за договором поставки №33487/63 від 13.01.2011р., щодо оплати за поставлений товар. На  підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: договору поставки №33487/63 від 13.01.2011р., специфікації №1 від 13.01.2011р. до договору, видаткової накладної №РН-000040 від 14.01.2011р., довіреності на отримання матеріальних цінностей №77 від 14.01.2011р., акту звіряння взаємних розрахунків, який підписано та засвідчено печаткою з боку Позивача, відповідно до якого заборгованість станом на 15.02.2012р. складає 32 041,97грн., претензії-вимоги №67 від 15.02.2012р., виписок з банківського рахунку з доказами здійснення Відповідачем часткових оплат за поставлений товар, правоустановчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю «УФО». Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 1, 4, 5, 61 Господарського процесуального кодексу України. Заявою від 12.04.2012р. №б/н Позивач в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України збільшив розмір позовних вимог заявивши до стягнення суму боргу у розмірі 32 041,97грн., інфляційні витрати у сумі 2 152,52грн., 3% річних у розмірі 5 629,74грн., пеню у сумі 5 284,27грн., штраф у розмірі 6 408,39грн. Суд розглядає справу відносно вимог, визначених у заяві від 12.04.2012р. №б/н, оскільки згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України Позивач вправі до прийняття рішення збільшити розмір вимог.  Суд приймає вказане збільшення, оскільки відповідні дії не суперечать законодавству і не порушують чиїх - небудь  охоронюваних законом інтересів. 08.05.2012р. Позивачем через канцелярію суду надано належним чином засвідчені копії податкових накладних та довідку №9/2012 від 12.04.2012р. за підписом головного бухгалтера та генерального директора яка свідчить про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «УФО» не має із ВАТ «Енергомашспецсталь» інших відносин, ніж ті, що визначені та виникли на підставі договору поставки №33487/63 від 13.01.2011р. Як вбачається  з свідоцтва про держану реєстрацію юридичної особи поточною назвою Відповідача є Публічне акціонерне товариство „Енергомашспецсталь”. Суд, дослідив матеріали справи, встановив, що поточною назвою Відповідача   є Публічне акціонерне товариство  «Енергомашспецсталь» Відповідно до ст.79 Господарського процесуального кодексу України провадження по справі зупинялось та поновлялось.   Представник Позивача у судове засідання 18.02.2013р. не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином. Представник Відповідача у судове засідання 18.02.2013р. не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином. До початку судового засідання надано до суду клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню. Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази,  суд ВСТАНОВИВ: 13 січня 2011 року між Відкритим акціонерним товариством  «Енергомашспецсталь» (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «УФО» (Постачальник) було укладено договір поставки №33487/63, відповідно п.1.1 якого Постачальник зобов'язується передати у встановлений строк продукцію (товар) у власність Покупця, а Покупець зобов'язується у відповідності з умовами даного договору прийняти вказану продукцію (товар) та оплатити її. Згідно п.1.2 договору найменування, номенклатура (асортимент), кількість, якісні та інші характеристики продукції (товару), її ціна, зазначаються у специфікаціях, які є невід'ємними частинами даного договору.   У пункті 2.2 договору встановлено, що приблизна сума договору на момент укладення складає 800 000,00грн. з урахуванням ПДВ. Загальна сума договору є величиною змінною та складається з суми усіх специфікацій, оформлених до даного договору. У розділі 9 договору Сторони дійшли згоди щодо умов оплати: - оплата здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника в національній валюті України (п.9.1 Договору); - Покупець здійснює оплату за продукцію у наступні строки: 15% (п'ятнадцять процентів) вартості продукції відповідно Специфікації передплата відповідно рахунку на оплату протягом 5-ти (п'яти) банківських днів з моменту його отримання; залишок вартості продукції відповідно Специфікації протягом 5-ти банківських днів з дня отримання продукції (п.9.3 Договору); - оплата за продукцію вважається здійсненою Покупцем з моменту зарахування грошових коштів на банківський рахунок (п.9.4 Договору); Згідно п.10.4 договору при несвоєчасній оплаті поставленої продукції Покупець оплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Відповідно п.10.4.1 договору у випадку прострочення Покупцем зобов'язань з оплати продукції більш ніж на 30 (тридцять) календарних днів, Покупець вважається таким, що в односторонньому порядку безпідставно відмовився від оплати продукції, за що додатково до пені, зазначеній у п.10.5 Договору, оплачує штраф у розмірі 20% (двадцять процентів) від суми заборгованості. У пункті 13.2 договору встановлено, що договір вступає в дію з моменту його підписання та діє до 31.12.2012р., а в частині грошових зобов'язань – до їх повного виконання. 13 січня 2011 року між Сторонами підписано специфікацію до договору де визначили найменування, номенклатуру (асортимент), кількість, якісні та інші характеристики продукції (товару) та суму яка склала 50 231,45грн. Відповідачем у відповідності до вимог пункту 9.3 договору здійснено передплату 13.01.2011р. у сумі 8 189,91грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку. Позивачем на виконання умов договору було здійснено поставку на суму 50 231,88грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-000040 від 14.01.2011р., вказана накладна підписана з боку обох сторін без зауважень. Відповідачем вказаний товар прийнято на підставі довіреності на отримання матеріальних цінностей №77 від 14.01.2011р. Внаслідок цього обов'язок передачі Постачальником товару вважається виконаним. Крім того факт поставки також підтверджується податковою накладною. Відповідачем було здійснено часткову оплату за поставлений товар у сумі 10 000,00грн., внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 32 041,97грн. За для досудового врегулювання спору Позивачем на адресу Відповідача було направлено претензію-вимогу №67 від 15.02.2012р. з вимогою здійснити оплату за поставлений товар у сумі 32 041,97грн. За таких обставин та у зв'язку із неналежним виконанням грошових зобов'язань Відповідачем Позивач звернувся до суду з позовом.   Дослідивши матеріали справи, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:     Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору. Оцінивши зміст даного договору з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України). Як встановлено ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у власність у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами. Судом встановлено, що відповідно до умов договору поставки №33487/63 від 13.01.2011р.  Позивачем було здійснено поставку Відповідачу на загальну суму 50 231,88грн., але Відповідачем було здійснено лише часткову оплату за поставлений товар у сумі 18 189,91грн. Документи, які б свідчили про незгоду Покупця з неналежністю виконання Постачальником своїх зобов'язань по Договору – суду не надавались. Відтак, несплачена сума, наявність якої кваліфікується судом як порушення грошових зобов'язань у розумінні ст.610 Цивільного кодексу України, становить 32 041,97грн. За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599  Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Відповідач доказів погашення суми боргу у розмірі 32 041,97грн. до матеріалів  справи не надано, у зв'язку з чим вимоги про стягнення суми боргу підлягають задоволенню та стягненню з Публічного акціонерного товариства  «Енергомашспецсталь». З огляду на викладене, враховуючи наявні в матеріалах справи докази наявності заборгованості та порушення зобов'язань за договором, суд вважає, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.    На підставі статті 625 ЦК України прострочення виконання грошового зобов'язання тягне за собою обов'язок відповідача сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За розрахунком Позивача розмір інфляційних витрат з урахуванням визначеного останнім періоду прострочення становить 2 152,52грн., 3% річних  від суми загального боргу складає 5 629,74грн. Перевіривши арифметичний розрахунок інфляційних витрат у відповідності до методики листа Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. „Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ” та період їх нарахування, суд дійшов висновку про їх часткове задоволення у розмірі 2 029,64грн. Суд, перевіривши арифметичний розрахунок  позовних вимог про стягнення 3%  річних частково задовольняє цю вимогу у розмірі   – 1 362,50грн. Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено вільне укладення договору сторонами, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За змістом розділу 5 Господарського кодексу України, за загальним правилом, учасники господарських відносин відповідають за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання на умовах, визначених положеннями статей, що містить даний розділ Господарського кодексу України, якщо інше не передбачено договором, та не відноситься до спеціальних суб'єктів, відповідальність яких встановлена законом за певний вид правопорушення. З огляду на встановлений ст. ст. 6, 627 ЦК України, принцип свободи договору, сторони при укладанні договору вправі встановлювати міру відповідальності за порушення умов договору на власний розсуд. На підставі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, до таких наслідків зокрема належать: відшкодування збитків та сплата неустойки. Згідно зі ст. 549 ЦК  України   неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (за умовами  передбаченими договором). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Відповідно п.10.4.1 договору у випадку прострочення Покупцем зобов'язань з оплати продукції більш ніж на 30 (тридцять) календарних днів, Покупець вважається таким, що в односторонньому порядку безпідставно відмовився від оплати продукції, за що додатково до пені, зазначеній у п.10.5 Договору, оплачує штраф у розмірі 20% (двадцять процентів) від суми заборгованості. Факт несвоєчасного виконання Відповідачем зобов'язань з оплати за товар, поставлений  Позивачем є доведеним, суд перевіривши арифметичний розрахунок нарахування суми штрафу, дійшов висновку про його задоволення у розмірі заявленому Позивачем, а саме 6 408,39грн. За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі – сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України. Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності. Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Згідно п.10.4 договору при несвоєчасній оплаті поставленої продукції Покупець оплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Останнє відповідає положенням Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”. Згідно Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Судом встановлено, що Позивачем невірно визначений період прострочення пені з 25.01.2011р. по 05.03.2012р., вказаний період суперечить вимогам п.6 ст.232 Господарського кодексу України Отже як встановлено Сторонами у пункті 9.3 договору Покупець здійснює оплату за продукцію у наступні строки: 15% (п'ятнадцять процентів) вартості продукції відповідно Специфікації передплата відповідно рахунку на оплату протягом 5-ти (п'яти) банківських днів з моменту його отримання; залишок вартості продукції відповідно Специфікації протягом 5-ти банківських днів з дня отримання продукції, відтак 14.12011р. + 5 банківських днів, тобто 24.01.2011р. є днем початку прострочення заборгованості, 24.07.2011р. є днем припинення зобов'язання (182 дня). Суд, перевіривши арифметичний розрахунок  позовних вимог про стягнення пені з урахуванням часткових оплат дійшов висновку про часткове задоволення пені за період з 25.01.2011р. (дата встановлена Позивачем) по 03.04.2011р., та з 04.04.2011р.(дата здійснення Відповідачем часткової оплати) по 24.07.2011р. (дата встановлена судом) у сумі 2 755,85грн. Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, ВИРІШИВ: 1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «УФО», м.Київ до Публічного акціонерного товариства  «Енергомашспецсталь», м.Краматорськ, Донецька область про стягнення заборгованості у розмірі 32 041,97грн., інфляційних витрат у сумі 2 152,52грн., 3% річних у розмірі 5 629,74грн., пені у сумі 5 284,27грн., штрафу у розмірі 6 408,39грн. задовольнити частково. 2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства  «Енергомашспецсталь» (84306, м.Краматорськ, ЄДРПОУ 00210602, р/р 26003303510738 у філії «Відділення «Промінвестбанк» м.Краматорськ, МФО 334141) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УФО» (вул.Боженка, 61, м.Київ, 03680, ЄДРПОУ 33098535, р/р 26005010035896 в ПАТ «Укрексімбанк», м.Київ, МФО 322313) заборгованість у розмірі 32 041,97грн., інфляційні витрати у сумі 2 029,64грн., пеню у розмірі 2 755,85грн., 3% річних у сумі 1 362,50грн., штраф у сумі 6 408,39грн., судовий збір у сумі 1  393,35грн. Видати наказ після набрання рішенням законної сили. 3. В іншій частині позовних вимог відмовити. У судовому засіданні 18.02.13р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.   Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги – після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.            Суддя                                                               Риженко Т.М.                                                                                                                                                           Повний текст рішення складено та підписано 25.02.13р.