Ухвала

від 14.02.2013 по справі 9/236

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" лютого 2013 р. м. Київ К-2138/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.10.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2009

у справі № 9/236

за позовом Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс ліга»

Товариства з обмеженою відповідальністю «Трігла»

про визнання правочину недійсним

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс ліга»та Товариства з обмеженою відповідальністю «Трігла»про визнання правочину недійсним.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.10.2008 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2009 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.10.2008 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Сервіс ліга»та товариством з обмеженою відповідальністю «Трігла»правочину № 27-06 П від 02.06.2006 недійсним, та провадження у справі в цій частині закрито, в іншій частині постанову суду залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів, позивач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить суд скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.10.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2009 та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, між відповідачами укладено договір поставки № 27-06 П від 02.06.2006. На виконання вказаного договору ТОВ «Сервіс ліга»виписало на адресу ТОВ «Трігла»видаткову накладну № нк-0000415 від 10.07.2006 на загальну суму 95000 грн. (з яких ПДВ 15833,33 грн.), а також податкові накладні № 581 від 19.06.2006 на суму 50000 грн. (з яких ПДВ 8333,33 грн.) та № 640 від 06.07.2006 на суму 45000,00 грн. (з яких ПДВ 7500,00 грн.), на загальну суму 95000 грн. Угода від 02.06.2006 укладена між відповідачами, виконана сторонами в повному обсязі,

Вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 06.03.2007, засновника ТОВ «Сервіс ліга»визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, а саме за фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності.

Відповідно до статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України правочин, вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, нікчемним.

Згідно ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України визнання судом такого правочину недійсним не вимагається.

У таких випадках органи державної податкової служби на підставі п.11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»мають право звертатись до судів із позовами про стягнення в дохід держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.

Відповідно до ст. 250 Господарського кодексу України адміністративно -господарські санкції можуть застосовуватись до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення правопорушення, але не пізніше одного року з дня порушення суб'єктом господарювання встановлених законодавством правил здійснення господарської діяльності.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивачем був пропущений строк для застосування до відповідача санкцій у вигляді конфіскації.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанцій, стосовно того, що позови податкових органів про визнання нікчемного правочину недійсним судовому розгляду не підлягають, а тому суд апеляційної інстанції обґрунтовано закрив провадження в частині вимог.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Рішення суду апеляційної інстанції постановлене з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.10.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2009 у справі № 9/236 слід відхилити, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 220 1 , 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва відхилити.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2009 у справі № 9/236 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. Федоров

С.Е. Острович

О.І. Степашко