Рішення

від 25.02.2013 по справі 7/5005/11421/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.02.13р. Справа № 7/5005/11421/2012 За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ

до

відповідача-1: Дніпропетровської обласної організації Товариства сприяння обороні України, м. Дніпропетровськ

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Патріот", м. Дніпропетровськ

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2: Сорока Євгенія Павлівна, м. Дніпропетровськ;

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2: Шибелист Світлана Сергіївна, м. Дніпропетровськ;

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2: Лещенко Олена Миколаївна, м. Дніпропетровськ;

третя особа-4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2: Комунальне підприємство "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ;

третя особа-5, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2: Пушкіна Тетяна Анатоліївна, м. Дніпропетровськ;

третя особа-6, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2: Дикий Вадим Анатолійович, м. Дніпропетровськ;

третя особа-7, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2: Михлик Неля Павлівна, м. Дніпропетровськ;

третя особа-8, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2: Плис Сергій Павлович, м. Дніпропетровськ;

третя особа-9, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2: Промислова компанія Товариство з обмеженою відповідальністю "Екстрім", м. Дніпропетровськ;

третя особа-10, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2: Кривцун Світлана Валеріївна, м. Дніпропетровськ;

третя особа-11, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2: Щагіна Світлана Юріївна, м. Дніпропетровськ;

третя особа-12, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2: Філатов Євген Володимирович, м. Дніпропетровськ;

третя особа-13, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2: Хабло Олександр Анатолійович, м. Дніпропетровськ;

третя особа-14, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2: Чесак Ігор Іванович, м. Дніпропетровськ;

третя особа-15, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2: Байкова Марина Леонідівна, м. Дніпропетровськ;

третя особа-16, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2: Дячкін Павло Олексійович, м. Дніпропетровськ;

третя особа-17, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2: Дячкіна Ольга Петрівна, м. Дніпропетровськ;

третя особа-18, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2: Ковальова Людмила В'ячеславівна, м. Дніпропетровськ;

третя особа-19, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2: Дрігун Людмила Дмитрівна, м. Дніпропетровськ;

третя особа-20, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2: Нікітіна Неоніла Денисівна, м. Дніпропетровськ;

третя особа-21, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2: Свічкаренко Ольга Гаврилівна, м. Дніпропетровськ;

третя особа-22, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2: Коваленко Юрій Анатолійович, м. Дніпропетровськ.

про визнання права власності, визнання договору недійсним

Суддя Коваль Л.А.

Представники:

від позивача: головний спеціаліст-юрисконсульт Коваль В.А., дов. № 96 від 01.08.2012р.;

від відповідача-1: юрисконсульт Порубай В.В., дов. № 1/03 від 08.01.2013р.;

від відповідача-2: директор Шевченко З.А., наказ № 12а від 31.05.2010р.;

від третьої особи-1: Сорока Є.П.;

від третьої особи-2: Шибелист С.С.;

від третьої особи-3: Лещенко О.М.;

від третьої особи-4: юрисконсульт Павлова О.В., дов. № 18/28-06 від 02.01.2013р.;

від третьої особи-5: Пушкіна Т.А.;

від третьої особи-6: Дикий В.А.;

від третьої особи-7: Михлик Н.П.;

від третьої особи-8: представник Михлик Н.П., дов. від 07.02.2013р., зареєстровано в реєстрі за № 186;

від третьої особи-9: директор Родін Д.О., наказ № 1 від 05.09.2003р.;

від третьої особи-10: не з'явився;

від третьої особи-11: Щагіна С.Ю.;

від третьої особи-12: не з'явився;

від третьої особи-13: не з'явився;

від третьої особи-14: не з'явився;

від третьої особи-15: Байкова М.Л.;

від третьої особи-16: Дячкін П.О.;

від третьої особи-17: не з'явився;

від третьої особи-18: Ковальова Л.В.;

від третьої особи-19: Дрігун Л.Д.;

від третьої особи-20: не з'явився;

від третьої особи-21: не з'явився;

від третьої особи-22: Коваленко Ю.А.

СУТЬ СПОРУ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області звернулось до господарського суду з позовом до Дніпропетровської обласної організації Товариства сприяння обороні України та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Патріот" про:

визнання недійсним договору про передачу у власність від 26.02.1992р., укладеного між Дніпропетровською обласною організацією Товариства сприяння обороні України та готелем "Патріот" Дніпропетровського обласного комітету Товариства сприяння обороні України;

визнання за державою в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області права власності на будівлю гуртожитку літ. А-5, загальною площею 2 658 кв.м, яка розташована за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Червонопартизанська, 1.

Ухвалою господарського суду від 24.01.2013р. до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет на спору, на стороні ввідповідача-2 залучено Сороку Євгенію Павлівну (третя особа-1), Шибелист Світлану Сергіївну (третя особа-2), Лещенко Олену Миколаївну (третя особа-3), Міське комунальне виробниче підприємство "Дніпроводоканал", яке змінило найменування на Комунальне підприємство "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради (третя особа-4), Пушкіну Тетяну Анатоліївну (третя особа-5), Дикого Вадима Анатолійовича (третя особа-6), Михлик Нелю Павлівну (третя особа-7), Плис Сергія Павловича (третя особа-8), Промислову компанію Товариство з обмеженою відповідальністю "Екстрім" (третя особа-9), Кривцун Світлану Валеріївну (третя особа-10), Щагіну Світлану Юріївну (третя особа-11), Філатова Євгена Володимировича (третя особа-12), Хабло Олександра Анатолійовича (третя особа-13), Чесак Ігоря Івановича (третя особа-14), Байкову Марину Леонідівну (третя особа-15), Дячкіна Павла Олексійовича (третя особа-16), Дячкіну Ольгу Петрівну (третя особа-17), Ковальову Людмилу В'ячеславівну (третя особа-18), Дрігун Людмилу Дмитрівну (третя особа-19), Нікітіну Неонілу Денисівну (третя особа-20), Свічкаренко Ольгу Гаврилівну (третя особа-21), Коваленко Юрія Анатолійовича (третя особа-22).

Позовні вимоги мотивовані тим, що будівництво гуртожитку по вул. Червонопартизанська, 1 у м. Дніпропетровську проводилось при дольовій участі Дніпропетровського обласного комітету ДТСААФ - 70% його кошторисної вартості, що складає 490 тисяч рублів, та за рахунок коштів облвиконкому - 30%, що складає 210 тисяч рублів. Окрім того, Товариство сприяння обороні України є правонаступником ДТСААФ УРСР. Відповідно до статуту колишнього Загальносоюзного добровільного товариства сприяння армії, авіації і флоту (ДТСААФ СРСР) товариство було побудовано за виробничо-територіальним принципом. Республіканські організації ДТСААФ та їх комітети проводили відповідно до статуту ДТСААФ СРСР в межах союзної республіки оборонно-масову роботу, організовували виконання рішень загальносоюзних з'їздів ДТСААФ і постанов ЦК ДТСААФ СРСР. Республіканські організації ДТСААФ були організаціями союзного підпорядкування, які розташовувалися на території відповідної союзної республіки, діяли за єдиним загальним статутом, затвердженим загальносоюзним з'їздом ДТСААФ, та складали організаційну структуру цієї загальносоюзної громадської організації колишнього Союзу РСР. Статут ДТСААФ СРСР передбачав, що Центральний комітет ДТСААФ союзної республіки, як і всі інші комітети товариства та створені ним підприємства, установи, організації, мали відокремлене майно, знаходились на самостійному балансі і були юридичними особами, мали право розпоряджатися, реалізовувати та орендувати майно, необхідне для виконання завдань товариства. Отже, за доводами позивача, майно ДТСААФ СРСР та ДТСААФ УРСР не було їх спільним. Відповідно до Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, є державною власністю. Отже, як вважає позивач, майно та фінансові ресурси колишнього ДТСААФ УРСР, яке було набуте за рахунок власних коштів, а також державне майно, передане йому у відання за рішенням органів влади колишнього Союзу РСР та Української РСР, майно, передане йому у власність іншими власниками відповідно до законодавства колишнього Союзу РСР та Української РСР, відповідно до чинного законодавства є державною власністю. Відтак, кошти, за які було здійснено будівництво спірного гуртожитку, виділено з державного бюджету. Це також підтверджується інформацією, отриманою від Управління капітального будівництва Департаменту комунального господарства та капітального будівництва Дніпропетровської міської ради, відповідно до якої у 1980-1987 роках фінансування всіх об'єктів по управлінню капітального будівництва Дніпропетровської міської ради народних депутатів, у тому числі і гуртожитку на 232 місць по вул. Червонопартизанська, 1, проводилось за рахунок державних капітальних вкладень. По закінченні будівництва спірний гуртожиток прийнято в експлуатацію, що підтверджується відповідним актом від 25.09.1987р. Відповідно до цього акту замовником будівництва є управління капітального будівництва Дніпропетровського міськвиконкому, експлуатуюча організація - ДТСААФ. 30.09.1987р. виконкомом Дніпропетровської міської ради народних депутатів прийнято рішення про затвердження акту державної комісії, введення гуртожитку в експлуатацію та про передачу гуртожитку на баланс Дніпропетровському комітету ДТСААФ. Передача гуртожитку на баланс не свідчила про зміну форми власності на гуртожиток та зміну його власника. Рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської обласної ради народних депутатів обласному комітету ДТСААФ було дозволено перевести спірний гуртожиток у готель другої категорії. В подальшому, на підставі укладеного договору від 02.01.1992р. Дніпропетровський обласний комітет ТСО України передав колективу готелю "Патріот" основні виробничі фонди, нормовані оборотні засоби, що знаходяться на балансі підприємства, майно та інвентар, що закріплений за готелем. 26.02.1992р. Дніпропетровський обласний комітет ТСО України та готель "Патріот" Дніпропетровського обласного комітету ТСО України уклали договір про передачу у власність останньому основних засобів, у тому числі будівлі готелю за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Червонопартизанська, 1. На підставі вказаного договору право власності на будівлю готелю було зареєстровано за Готелем "Патріот". За рішенням Дніпропетровського обласного комітету Товариства сприяння обороні України на базі готелю "Патріот" засноване акціонерне товариство (Закрите акціонерне товариство готель "Патріот"), до статутного капіталу якого в якості свого внеску Дніпропетровським обласним комітетом Товариства сприяння обороні України внесено цілісний майново-виробничий комплекс - об'єкт готель "Патріот". На даний час правонаступником Закритого акціонерного товариства готель "Патріот" є Товариство з обмеженою відповідальністю "Патріот". Враховуючи наведені вище доводи про те, що будівля гуртожитку по вул. Червонопартизанській, 1, як майно організації союзного підпорядкування, розташованої на території України, в силу приписів закону є державною власністю, відчуження якого без узгодження з відповідними органами управління, визначеними Кабінетом Міністрів України, заборонялось, а щодо укладення договору від 26.02.1992р. про передачу у власність готелю "Патріот" Дніпропетровського обласного комітету ТСО України таке погодження не було отримано, позивач і вбачає підстави для визнання недійсним договору від 26.02.1992р., укладеного між Дніпропетровським обласним комітетом ТСО України та готелем "Патріот" Дніпропетровського обласного комітету ТСО України, як такого, що вчинений з порушенням законодавства, та визнання права власності на цей об'єкт за державою.

Відповідач-1 та відповідач-2, який повністю погоджується з доводами відповідача-1, проти позову заперечують. Відповідачі зазначають, що будівництво готелю "Патріот" (гуртожитку для допризовної молоді) здійснювалось за рахунок коштів ДТСААФ УРСР через Дніпропетровський обласний комітет ДТСААФ, чим заперечують доводи позивача щодо будівництва цього об'єкту за рахунок державних капіталовкладень. Відповідачі, як і позивач, посилаються на ті обставини, що у 1988 році на підставі клопотання Дніпропетровського обласного комітету ДТСААФ згідно рішення Дніпропетровського облвиконкому статус будинку по вул. Червонопартизанська, 1 (гуртожитку) було змінено на готель другої категорії. Постановою бюро Дніпропетровського обласного комітету ДТСААФ від 29.07.1988р., протокол № 13, та наказом ЦК ДТСААФ УРСР від 21.02.1989р. № 57 готель "Патріот" було виведено на самостійний баланс. Постановою бюро Дніпропетровського обласного комітету ДТСААФ від 04.12.1990р., протокол № 45, затверджено Положення Дніпропетровського готелю "Патріот" та передано на баланс готелю "Патріот" будинок готелю та теплові мережі. Готель "Патріот", як самостійну юридичну особу, зареєстровано у лютому 1992 року. На підставі договору від 26.02.1992р. про передачу у власність, укладеного між Дніпропетровським обласним комітетом Товариства сприяння обороні України та Готелем "Патріот" Дніпропетровського обласного комітету Товариства сприяння обороні України, 16.10.1997р. останньому Дніпропетровським бюро технічної інвентаризації видане реєстраційне посвідчення про реєстрацію за Готелем "Патріот" будівлі літ. "А-5", розташованої у м. Дніпропетровськ по вул. Червонопартизанська, 1, на праві колективної власності. В подальшому, з дозволу Дніпропетровської обласної організації та Центрального комітету ТСО України було прийняте рішення про створення Закритого акціонерного товариства на базі готелю "Патріот". Для передачі будівлі готелю до статутного фонду Закритого акціонерного товариства, Готель "Патріот" попередньо звернувся з запитом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області про підтвердження правоволодіння нерухомим майном. Наданою відповіддю Регіональне відділення підтвердило майнові права Готелю "Патріот". У 1999 році зареєстровано Закрите акціонерне товариство Готель "Патріот". 22.03.2001р. Закритому акціонерному товариству Готель "Патріот" на підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 15.03.2001р. № 542 Дніпропетровським бюро технічної інвентаризації видане свідоцтво про право власності на будівлю готелю літ А-5. В подальшому, Закрите акціонерне товариство Готель "Патріот" реорганізоване шляхом його перетворення у Товариство з обмеженою відповідальністю "Патріот", яке є повним правонаступником майнових та немайнових прав та обов'язків Закритого акціонерного товариства Готель "Патріот". Частина спірної будівлі готелю у встановленому порядку зареєстрована на праві власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Патріот" на підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 27.10.2005р. Відповідачі посилаються на ті обставини, що протягом діяльності готелю "Патріот", його правонаступників - Закритого акціонерного товариства Готель "Патріот" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Патріот" були проведені реконструкції та ремонти приміщень та інженерних мереж за власний кошт організації на суму понад 700 тис. грн. У зв'язку з економічними кризами, з метою запобігання банкрутства підприємства було укладено 25 договорів купівлі-продажу приміщень у спірній будівлі, внаслідок чого державі сплачено ПДВ та податок на прибуток з продажу у загальній сумі 477 028 грн. Відповідачі не погоджуються з твердженням позивача, що на об'єкти нерухомості, які належать на праві власності Товариству сприяння обороні України та її організаціям розповсюджується дія Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України". За доводами відповідачів, Товариство сприяння обороні України є правонаступником ДТСААФ УРСР, яке, в свою чергу, є правонаступником українських громадських організацій. Товариство сприяння обороні України створено на підставі ст. 39 Цивільного кодексу України, чинного на 1991 рік, внаслідок реорганізації шляхом злиття в одне з трьох українських громадських організацій (Товариства сприяння армії, Товариства сприяння авіації та Товариства сприяння військово-морському флоту), що були уже до цього юридичними особами і мали своє майно у вигляді цілісних майнових комплексів і окремих майнових інвентарних об'єктів та фінансові ресурси. Дніпропетровська обласна організація Товариства сприяння обороні України є місцевим осередком Товариства сприяння обороні України, яка діє на підставі власного статуту. До проголошення Україною незалежності Дніпропетровський обласний комітет ДТСААФ УРСР керувався в своїй діяльності статутом ДТСААФ УРСР. Цивільним кодексом УРСР 1963 року на майно визнавалась, зокрема, власність громадських організацій, а останні розглядались як самостійні суб'єкти права власності. Конституцією УРСР 1978 року до складу соціалістичної власності віднесено, окрім державної (загальнонародної) власності, також майно громадських організацій, як її окремий вид. Відповідно, відповідачі вважають, що ДТСААФ УРСР та Дніпропетровський обласний комітет ДТСААФ УРСР не відносились до установ (організацій) союзного підпорядкування. В обґрунтування зазначеного відповідачі посилаються також на постанову Кабінету Міністрів України від 30.01.1993р. № 72, висновок науково-експертного відділу секретаріату Верховної Ради України від 05.09.1996р. № 402/16 та роз'яснення від 18.11.1996р. № 618/16, роз'яснення комітету з питань економічної політики, управління народним господарством, власності та інвестицій Верховної Ради України від 22.03.2005р. № 06-8/13-169.

Відповідач-1 заявив про застосування позовної давності та подав відповідну письмову заяву. При цьому відповідач-1 зазначив, що ще у 1997 році готель "Патріот" звертався до позивача з запитом, пов'язаним з визначення форми власності будинку готелю "Патріот". Отже, ще у 1997 році Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області вивчало всі обставини набуття готелем "Патріот" права власності на спірний об'єкт нерухомості. Відповідно, щонайменше у 1997 році позивач довідався або міг довідатись про порушення, як вважає позивач, його права або особу, яка це право порушила.

Відповідно до пояснень третіх осіб, які були присутні у судових засіданнях при розгляді справи, а також які надали відзиви на позов, підстав для задоволення позову вони не вбачають. Окремі приміщення будівлі готелю придбані цими особами на підставі відплатних договорів, їх право власності на ці приміщення зареєстроване у встановленому порядку, а також щодо окремих приміщень підтверджується судовими рішеннями. Укладені третіми особами договори про придбання приміщень будівлі готелю у встановленому порядку недійсними не визнані. Чинними також є судові рішення. При укладенні договорів купівлі-продажу та їх нотаріальному посвідченні були перевірені правовстановлюючі документи попередніх власників на відповідне нерухоме майно. Право власності продавців окремих приміщень будівлі готелю також було зареєстровано у відповідності з законодавством. Треті особи вважають, що вони є добросовісними набувачами приміщень будівлі готелю, які від них не можуть бути витребувані.

У судовому засіданні 15.01.2013р. оголошено перерву на 24.01.2013р.

Суд відкладав розгляд справи з 24.01.2013р. на 12.02.2013р., з 12.02.2013р. на 20.02.2013р.

У судовому засіданні 20.02.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, третіх осіб, господарський суд -

ВСТАНОВИВ :

Відповідно до Акту держаної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 25.09.1987р. рішенням державної приймальної комісії, призначеної розпорядженням Дніпропетровського міськвиконкому, гуртожиток на 232 місць по вул. Червонопартизанській (поштова адреса: вул. Червонопартизанська, 1) прийнято в експлуатацію.

За змістом наведеного Акту замовником будівництва є Управління капітального будівництва міськвиконкому. Будівництво здійснено на підставі рішення Дніпропетровського міськвиконкому від 14.07.1984р. № 387. Генеральний підрядник будівництва - БУ "Житлобуд-2" треста "Дніпрожитлобуд". Організацією, що здійснює експлуатацію, є Обласний комітет ДТСААФ.

Акт держаної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію 5-ти поверхового гуртожитку на 232 місць по вул. вул. Червонопартизанській, 1, загальною площею 2 658 кв.м, житловою площею 1 390 кв.м, побудованого трестом "Дніпрожитлобуд", затверджено рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської Ради народних депутатів від 30.09.1987р. № 323/11. Цим же рішенням Управлінню капітального будівництва міськвиконкому дозволено ввести в експлуатацію гуртожиток та передати його на баланс обласному комітету ДТСААФ, а інженерні мережі - на баланс відповідних організацій.

Фактична передача Управлінням капітального будівництва міськвиконкому гуртожитку на баланс Дніпропетровського обласного комітету ДТСААФ підтверджується авізо від 15.10.1987р. № 215.

Постановою бюро президії Дніпропетровського обласного комітету ДТСААФ від 16.10.1987р. "Про введення в експлуатацію готелю обласного комітету", протокол № 40, гуртожиток для допризовної молоді в м. Дніпропетровськ по вул. Червонопартизанській, 1, балансовою вартістю 596, 267 тис. руб. 45 коп., прийнятий в експлуатацію та тимчасово на баланс обласного комітету ДТСААФ з 15.10.1987р., з 01.01.1988р. - вивести на самостійний баланс.

Рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської обласної Ради народних депутатів від 04.04.1988р. № 132 обласному комітету ДТСААФ дозволено з 01.01.1988р. перевести зазначений вище гуртожиток в готель другої категорії.

В подальшому, бюро президії Дніпропетровського обласного комітету ДТСААФ (протокол № 13 від 29.07.1988р.) та Центральним комітетом ДТСААФ УРСР (наказ № 57 від 21.02.1989р.) прийняті рішення про виведення готелю "Патріот" ДТСААФ на самостійний баланс з наданням всіх юридичних прав.

Постановою бюро президії Дніпропетровського обласного комітету ДТСААФ від 04.12.1990р. (протокол № 45) затверджено Положення про готель "Патріот" Дніпропетровського обласного комітету ДТСААФ та виведено готель "Патріот" на самостійний баланс з 01.01.1990р. Також, цією ж постановою будівлю готелю передано на баланс готелю "Патріот".

Відповідно до затвердженого Положення про готель "Патріот" ДТСААФ готель є госпрозрахунковим, перебуває в безпосередньому підпорядкуванні Дніпропетровського обласного комітету ДТСААФ, є юридичною особою, має печатку зі своїм найменуванням.

25.02.1992р. Готель "Патріот" Дніпропетровського обласного комітету Товариства сприяння обороні України зареєстровано юридичною особою.

Статут Готелю "Партіот" прийнятий на зборах трудового колективу готелю "Патріот" (протокол № 1 від 02.01.1992р.) та погоджений з головою обласного комітету ТСО України.

Відповідно до змісту статуту Готель "Патріот" створено на підставі наказу ЦК ДТСААФ УРСР № 57 від 21.02.1989р.; Готель підпорядковується Дніпропетровському обласному комітету ТСО України; для забезпечення діяльності Готелю обласний комітет ТСО України передав йому основні засоби, у тому числі будівлю; майно належить Готелю на праві повного господарського відання.

Також, відповідно до статуту Готелю "Патріот" взаємовідносини обласного комітету ТСО України та Готелю будуються наступним чином: обласний комітет є вищестоящою організацію з правом контролю та ревізії виробничо-господарської діяльності Готелю; керівником Готелю є директор, який призначається Дніпропетровським обласним комітетом ТСО України.

26.02.1992р. Дніпропетровський обласний комітет Товариства сприяння обороні України та Готель "Патріот" Дніпропетровського обласного комітету Товариства сприяння обороні України уклали договір про передачу у власність (спірний Договір).

Відповідно до п. 1 цього Договору обласний комітет передає Готелю "Патріот" у власність основні засоби на суму 751 250 рублів, у тому числі п'ятиповерхову будівлю готелю з блоком обслуговування, що розташована за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Червонопартизанська, 1, 1987 року будівництва, а Готель "Патріот" приймає у власність відповідні основні засоби, у тому числі будівлю готелю.

16.10.1997р. Дніпропетровське бюро технічної інвентаризації видало реєстраційне посвідчення, яким посвідчило, що основну будівлю літ. "А-5", розташовану у м. Дніпропетровськ по вул. Червонопартизанська, 1, зареєстровано за Готелем "Патріот" Дніпропетровського обласного комітету Товариства сприяння обороні України на праві колективної власності на підставі Договору передачі у власність від 26.02.1992 року та записано в реєстрову книгу № 15 ЮН за реєстром № 730-123. Об'єкт в цілому складається з будівлі готелю "Патріот".

20.04.1999р. укладено установчий договір Закритого акціонерного товариства Готель "Патріот". Засновниками цього товариства є Дніпропетровський обласний комітет Товариства сприяння обороні України, три юридичні особи та одна фізична особа.

Установчий договір та статут Закритого акціонерного товариства Готель "Патріот" затверджені установчими зборами засновників товариства, протокол № 1 від 20.04.1999р.

07.09.1999р. проведено державну реєстрацію юридичної особи - Закритого акціонерного товариства Готель "Патріот".

Відповідно до статуту Закритого акціонерного товариства Готель "Патріот" товариство створене за рішенням засновників від 20.04.1999р. та згідно з постановою Бюро Центрального Комітету Товариства сприяння обороні України від 17.12.1998р. (протокол № 18) "Про створення акціонерного товариства на базі Готелю "Патріот" Дніпропетровського обласного комітету Товариства сприяння обороні України" шляхом перетворення Готелю "Патріот" Дніпропетровського обласного комітету Товариства сприяння обороні України в акціонерне товариство, є повним правонаступником Готелю "Патріот" Дніпропетровського обласного комітету Товариства сприяння обороні України.

Установчий договір Закритого акціонерного товариства Готель "Патріот" передбачає, що Дніпропетровський обласний комітет Товариства сприяння обороні України здійснює свій внесок до статутного капіталу товариства майном готелю "Патріот".

22.03.2001р . Закритому акціонерному товариству Готель "Патріот" на підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 15.03.2001р. № 542 Дніпропетровським бюро технічної інвентаризації видане свідоцтво про право власності на будівлю готелю літ А-5, розташовану за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Червонопартизанська, 1.

В подальшому, а саме 12.11.2003р. зареєстроване Товариство з обмеженою відповідальністю "Патріот".

Відповідно до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Патріот" воно створене за рішенням засновників товариства (протокол № 1 від 07.10.2003р.) на виконання рішення загальних зборів Закритого акціонерного товариства Готель "Патріот" від 04.09.2003р., якими вирішено реорганізувати Закрите акціонерне товариство Готель "Патріот" шляхом його перетворення у Товариство з обмеженою відповідальністю "Патріот", яке є повним правонаступником майнових та немайнових прав та обов'язків Закритого акціонерного товариства Готель "Патріот".

На дату створення Товариства з обмеженою відповідальністю "Патріот" відповідно до змін № 3 до установчих документів Закритого акціонерного товариства Готель "Патріот", зареєстрованих у встановленому порядку 18.06.2003р., учасниками товариства були дві особи: Дніпропетровська обласна організація Товариства сприяння обороні України з кількістю акцій 510 245 штук, що складає 99,6% статутного капіталу товариства, та Шевченко Зінаїда Анатоліївна з кількістю акцій 2 000 штук, що складає 0,4% статутного капіталу товариства.

Засновниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Патріот" є ці ж дві особи з такими ж частками у відсотках щодо його статутного капіталу. Відповідно до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Патріот" внески засновників фактично сплачені сплаченими засновниками та учасниками частками у статутному капіталі Закритого акціонерного товариства Готель "Патріот", зокрема, Дніпропетровською обласною організацією Товариства сприяння обороні України - майном у вигляді частини приміщень будинку готель "Патріот".

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 07.11.2005р., виданого виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради на підставі рішення виконавчого комітету від 27.10.2005р. № 4379, Товариство з обмеженою відповідальністю "Патріот" є власником частини будівель готелю, розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Червонопартизанська, 1.

З матеріалів справи вбачається, що в період з березня 2000 року Закритим акціонерним товариством Готель "Патріот", а в подальшому і Товариством з обмеженою відповідальністю "Патріот", частина приміщень готелю (спірної будівлі) була відчужена.

Відповідно до інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 24.01.2013р. № 122810, наданої на вимогу господарського суду державним реєстратором Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, станом на вказану дату зареєстрованими власниками частини приміщень будівлі готелю "Патріот", окрім Товариства з обмеженою відповідальністю "Патріот", є також 23 особи (фізичні та юридичні), які господарським судом залучені до участі у справі в якості третіх осіб.

Вказані особи набули право власності на окремі приміщення готелю "Патріот" на підставі відплатних договорів купівлі-продажу; щодо окремих осіб їх право власності на придбані приміщення готелю "Патріот" зареєстровано на підставі судових рішень, якими відповідне право визнано за цими особами.

З окремих наявних у матеріалах справи технічних паспортів, наданих третіми особами щодо належних їм на праві власності приміщень спірного будинку, вбачається, що ці приміщення включають і житлову площу.

За поясненнями третіх осіб у справі - фізичних осіб зазначені приміщення використовуються ними під житло; ці особи в них проживають.

На дату вирішення спору у справі статус спірного будинку з готелю не змінювався.

Разом з тим, позивач вважає, що Дніпропетровським обласним комітетом Товариства сприяння обороні України на підставі договору від 26.02.1992р. про передачу у власність спірна будівля готелю неправомірно, всупереч чинному на той час законодавству передана Готелю "Патріот" Дніпропетровського обласного комітету Товариства сприяння обороні України, у зв'язку з чим вбачає підстави для визнання цього договору недійсним та визнання права власності на спірну будівлю за державою в особі законодавчо визначеного органу управління цим майном, а саме Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, що і є причиною спору.

Постановою Верховної Ради Української Радянської Соціалістичної Республіки "Про проголошення незалежності України" 24.08.1991р. Україну проголошено незалежною демократичною державою. З моменту проголошення незалежності чинними на території України є тільки її Конституція, закони, постанови Уряду та інші акти законодавства республіки.

Відповідно до постанови Верховної Ради Української РСР "Про захист суверенних прав власності Української РСР" від 29.11.1990р., яка діяла до 04.03.1992р., тобто і в період укладення спірного Договору, до введення в дію Закону Української РСР про роздержавлення майна встановлювався мораторій на території республіки на будь-які зміни форм власності і власника державного майна.

Статтею 1 Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України", який набрав чинності 10.09.1991р., встановлено, що майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, є державною власністю України.

Згідно зі ст. 4 цього ж Закону рішення державних органів, органів громадських, політичних, кооперативних, інших організацій і підприємств, посадових осіб, а також договори та інші угоди, прийняті чи здійснені на основі законодавства СРСР щодо зміни власника і форм власності, а також створення акціонерних та спільних підприємств за участю органів влади та управління Союзу РСР після прийняття Постанови Верховної Ради України від 24 серпня 1991 року "Про проголошення незалежності України" без узгодження з відповідними органами управління, визначеними Кабінетом Міністрів України, вважаються недійсними.

В подальшому, постановою Верховної Ради України "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" від 04.02.1994р. встановлено, що тимчасово, до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю. До законодавчого визначення правонаступників майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР Фонд державного майна України здійснює право розпорядження цим майном у процесі приватизації та повноваження орендодавця майнових комплексів підприємств та організацій (їх структурних підрозділів).

Відповідно до статуту Товариства сприяння обороні України, затвердженого VII позачерговим з'їздом Товариства сприяння обороні України, зареєстрованого Міністерством юстиції України 10.10.1991р., свідоцтво № 131, Товариство сприяння обороні України є всеукраїнським громадським добровільним оборонно-патріотичним і спортивно-технічним об'єднанням громадян. Товариство є правонаступником ДТСААФ УРСР.

Товариство сприяння обороні України будується за виробничо-територіальним принципом. Організаційну основу Товариства складають первинні організації. Вони об'єднуються по території в районні, міжрайонні, міські та об'єднані райміські організації, які входять до складу організації Автономної Республіки Крим, обласних організацій, Київської і Севастопольської міських організацій Товариства, які є для них вищестоящими і складають Товариство сприяння обороні України.

Відповідно до статуту Дніпропетровської обласної організації Товариства сприяння обороні України Дніпропетровська обласна організація Товариства є місцевим осередком Всеукраїнської громадської організації.

Дніпропетровська обласна організація Товариства сприяння обороні України є правонаступником Дніпропетровського обласного комітету ДТСААФ УРСР.

Згідно зі статутом колишнього Всесоюзного добровільного товариства сприяння армії, авіації та флоту (ДТСААФ СРСР) зазначене товариство теж будувалось за територіально-виробничою ознакою: первинні організації створюються за місце роботи або навчання членів ДТСААФ та об'єднуються в районні, міські і т.п. організації по території. Організація, яка обслуговує дану територію, є вищою стосовно всіх організацій ДТСААФ, що обслуговують її частини (п. 11 статуту).

Вищими керівними органами організацій ДТСААФ для первинних організацій є загальні збори або конференції, для районних, міських, окружних, обласних, краєвих і республіканських організацій - відповідні конференції, для Всесоюзного добровільного товариства сприяння армії, авіації та флоту - Всесоюзний з'їзд ДТСААФ (п. 12 статуту).

Республіканські, краєві, обласні, окружні, міські та районні організації Товариства, їх комітети у своїй діяльності керуються статутом ДТСААФ, проводять в межах республіки, краю, області, округу, міста та району всю оборонно-масову роботу, організують виконання постанов ЦК ДТСААФ (п. 24 статуту).

Приналежність республіканських організацій ДТСААФ до ДТСААФ СРСР (союзної громадської організації) підтверджується і іншими положеннями статуту ДТСААФ СРСР, зокрема, розділом ІV статуту, який мав назву "Республіканські, крайові, обласні, окружні, міські і районні організації ДТСААФ". Цим розділом нормативно визначений статус керівних органів ДТСААФ в союзній республіці: порядок їх створення та повноваження.

З наданих відповідачем-1 до матеріалів справи документів, пов'язаних з будівництвом спірної будівлі по вул. Червонопартизанська, 1 у м. Дніпропетровську (на час будівництва будівлі гуртожитку), фінансуванням цього будівництва, також вбачається, що ДТСААФ УРСР за своїм організаційно-правовим статусом входило до складу структури ДТСААФ СРСР.

Відповідно, майно та фінансові ресурси територіальних організацій ДТСААФ, розташованих на території України, як організацій союзного підпорядкування, підпадає під дію Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України".

За наведеного, збудована за часів Радянського Союзу спірна будівля гуртожитку (в подальшому - готелю) в силу положень наведеного Закону була державною власністю України, а зміна форми власності на неї мала відбуватись у відповідності з встановленим законодавчо на час укладення спірного Договору порядком.

Відповідно до ст. 48 ЦК УРСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.

Отже, доводи позивача щодо неправомірності укладення оспорюваного Договору від 26.02.1992р. суд вважає правомірними.

Разом з тим, суд не вбачає підстав для задоволення заявлених позивачем вимог у зв'язку з наступним.

Відповідно до ст. 71 ЦК УРСР (1963 рік) загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Позовна давність застосовується судом незалежно від заяви сторін (ст. 75 ЦК УРСР).

Стаття 76 ЦК УРСР передбачає загальне правило, за яким перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Як вбачається з матеріалів справи, у 1997 році, тобто після укладення спірного Договору, директор Готелю "Патріот" Дніпропетровського обласного комітету Товариства сприяння обороні України звертався з запитом до Регіонального відділення Фонду державного майна України з питання визначення форми власності будинку готелю "Патріот".

Листом від 22.08.1997р. № 12/8-2441 Регіональне відділення повідомило Готель "Патріот" про необхідність надання для вирішення поставленого питання установчих документів підприємства.

Відповідно листа Регіонального відділення Фонду державного майна України від 01.10.1997р. № 12/8-2790 Регіональне відділення розглянуло установчі документи Готелю "Патріот" Дніпропетровського обласного комітету Товариства сприяння обороні України та повідомило, що оскільки Дніпропетровська обласна організація ТСО України і її складова частина готель "Патріот" за станом на 24.08.1991р. мали у своєму володінні засоби, споруди, будівлі та майно, набуте відповідно до законодавства Союзу РСР та Української РСР, свого статуту, яке знаходилось на території України і перебувало у веденні і на самостійному балансі, то і на цей час згідно діючого законодавства використовують і мають на своєму балансі засоби, споруди, будівлі і майно, в тому числі готель "Патріот" для виконання статутних завдань і утримують за рахунок своїх власних коштів.

Відповідно, враховуючи запит Готелю "Патріот" Дніпропетровського обласного комітету Товариства сприяння обороні України, Регіональне відділення Фонду державного майна України ще у 1997 році повинно було дізнатися про порушення свого права як органу управління державним майном, у тому числі укладенням спірного Договору, з'ясувати всі обставини щодо спірної будівлі готелю та, за необхідності, вжити всіх належних заходів для захисту порушеного права.

Відповідно до ст. 80 ЦК УРСР закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові. Якщо суд, арбітраж або третейський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові.

Поважності причин пропуску строку позовної давності за вимогою про визнання недійсним оспорюваного Договору суд не вбачає.

До спірних відносин в частині визнання недійсним Договору щодо позовної давності підлягають застосуванню відповідні норми Цивільного кодексу УРСР (1963 рік), оскільки відповідно до п. 6 та п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2004р., правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом. До позовів про визнання заперечуваного правочину недійсним і про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, право на пред'явлення якого виникло до 1 січня 2004 року, застосовується позовна давність, встановлена для відповідних позовів законодавством, що діяло раніше.

Строк позовної давності у спірних відносинах щодо визнання недійсним Договору сплив до набрання чинності Цивільним кодексом України.

Окрім того, відповідач-1 заявив про застосування позовної давності та подав відповідну заяву.

Отже, вимоги позивача про визнання недійсним договору про передачу у власність від 26.02.1992р., укладеного між Дніпропетровською обласною організацією Товариства сприяння обороні України та готелем "Патріот" Дніпропетровського обласного комітету Товариства сприяння обороні України, не підлягають задоволенню у зв'язку закінченням строку позовної давності до пред'явлення позову.

Не підлягають задоволенню і заявлені позивачем вимоги про визнання за державою в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області права власності на будівлю гуртожитку літ. А-5, загальною площею 2 658 кв.м, яка розташована за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Червонопартизанська, 1.

Заявивши вимоги про визнання недійсним спірного Договору та визнання за державою права власності на будівлю гуртожитку, позивач вважає, що визнання недійсним Договору, після укладення якого укладено ще декілька договорів, не потребує визнання недійсними всіх правочинів, достатньо визнати недійсним перший правочин і заявити позов про витребування майна в останнього набувача.

Однак, як зазначено вище, господарський суд не вбачає підстав для визнання недійсним спірного Договору, а також вважає за необхідне зазначити, що будівля готелю, а в наступному її частина, були внеском до статутного капіталу Закритого акціонерного товариства Готель "Патріот", а потім і Товариства з обмеженою відповідальністю "Патріот", якими в подальшому її частини у вигляді окремих приміщень відчужувались на підставі договорів купівлі-продажу. Тобто у спірних відносинах не було послідовної низки правочинів.

Окрім того, право окремих власників приміщень будівлі готелю визнано державою, а саме визнано у судовому порядку.

Таким чином, визнання судом за державою права власності на спірний об'єкт буде мати наслідком недопустиму конкуренцію судових рішень.

Отже, позов не підлягає задоволенню повністю.

Разом з тим, враховуючи встановлені обставини справи, наведені положення законодавства, суд відхиляє доводи відповідачів у справі щодо належності відповідачу-1 на праві власності на дату укладення спірного Договору будівлі готелю.

У спірних відносинах не є визначальними обставини, джерела фінансування будівництва гуртожитку по вул. Червонопартизанська, 1 у м. Дніпропетровськ, оскільки ці обставини не спростовують того, що в силу Закону майно та фінансові ресурси організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, є державною власністю України. Визначальним є віднесення організації до організації союзного підпорядкування.

Те ж стосується і постанови Кабінету Міністрів України від 30.01.1993р. № 72, на яку посилається відповідач-1. Передача окремих підприємств чи майна за переліком до сфери управління міністерств, інших підвідомчих Кабінету Міністрів України органів державної виконавчої влади не є свідченням того, що інше майно, не включене до переліку, за відсутності підстав вважати його державною власністю не є такою. Перелік не побудовано за принципом виключення.

Відповідно до ст. 49 ГПК України понесені позивачем судові витрати у справі відносяться на позивача.

Керуючись ст.ст. 1, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В позові - відмовити повністю.

Судові витрати у справі віднести на позивача.

Суддя Л.А. Коваль

Повне рішення складено 25.02.2013р.