Постанова

від 24.04.2013 по справі 7/5005/11421/2012

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.2013 року Справа № 7/5005/11421/2012

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Паруснікова Ю.Б. (доповідач);

суддів: Білецької Л.М.;

Верхогляд Т.А..

при секретарі судового засідання: Гаврилову О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: юрисконсульт Коваль В.А., довіреність № 96 від 01.08.2012 р.;

від відповідача-1: юрисконсульт Порубай В.В., дов. № 1/03 від 08.01.13р.;

від відповідача-2: директор Шевченко З.А., наказ № 12а від 31.05.2010 р.;

від третьої особи-1: не з'явився;

від третьої особи-2: ОСОБА_5, паспорт НОМЕР_2 від 21.11.2007 р.;

від третьої особи-3: не з'явився;

від третьої особи-4: юрисконсульт ОСОБА_6, дов. №18/28-06 від 02.01.13р.;

від третьої особи-5: ОСОБА_7, паспорт НОМЕР_3;

від третьої особи-6: ОСОБА_8, паспорт НОМЕР_4 від 13.08.1997 р.;

від третьої особи-7: не з'явився;

від третьої особи-8: не з'явився;

від третьої особи-9: ПК ТОВ «Екстрім», ОСОБА_9, наказ № 1 від 05.09.03р.;

від третьої особи-10: не з'явився;

від третьої особи-11: не з'явився;

від третьої особи-12: не з'явився;

від третьої особи-13: не з'явився;

від третьої особи-14: ОСОБА_10, паспорт НОМЕР_5 від 24.05.05р.;

від третьої особи-15: ОСОБА_11;

від третьої особи-16: не з'явився;

від третьої особи-17: не з'явився;

від третьої особи-18: не з'явився;

від третьої особи-19: ОСОБА_12, паспорт НОМЕР_6 від 07.10.1999 р.;

від третьої особи-20: не з'явився;

від третьої особи-21: ОСОБА_13, паспорт НОМЕР_7 від 14.11.02р.;

від третьої особи-22: не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2013 р. по справі № 7/5005/11421/2012 (суддя Коваль Л.А.)

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ

до відповідача-1: Дніпропетровської обласної організації Товариства сприяння обороні України, м. Дніпропетровськ

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Патріот", м. Дніпропетровськ

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2: ОСОБА_14, м. Дніпропетровськ;

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2: ОСОБА_5, м. Дніпропетровськ;

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2: ОСОБА_15, м. Дніпропетровськ;

третя особа-4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2: Комунальне підприємство "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ;

третя особа-5, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2: ОСОБА_7, м. Дніпропетровськ;

третя особа-6, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2: ОСОБА_8, м. Дніпропетровськ;

третя особа-7, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2: ОСОБА_16, м. Дніпропетровськ;

третя особа-8, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2: ОСОБА_17, м. Дніпропетровськ;

третя особа-9, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2: Промислова компанія Товариство з обмеженою відповідальністю "Екстрім", м. Дніпропетровськ;

третя особа-10, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2: ОСОБА_18, м. Дніпропетровськ;

третя особа-11, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2: ОСОБА_19, м. Дніпропетровськ;

третя особа-12, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2: ОСОБА_20, м. Дніпропетровськ;

третя особа-13, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2: ОСОБА_21, м. Дніпропетровськ;

третя особа-14, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2: ОСОБА_10, м. Дніпропетровськ;

третя особа-15, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2: ОСОБА_11, м. Дніпропетровськ;

третя особа-16, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2: ОСОБА_22, м. Дніпропетровськ;

третя особа-17, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2: ОСОБА_23, м. Дніпропетровськ;

третя особа-18, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2: ОСОБА_24, м. Дніпропетровськ;

третя особа-19, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2: ОСОБА_12, м. Дніпропетровськ;

третя особа-20, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2: ОСОБА_25, м. Дніпропетровськ;

третя особа-21, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2: ОСОБА_13, м. Дніпропетровськ;

третя особа-22, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2: ОСОБА_26, м. Дніпропетровськ.

про визнання права власності, визнання договору недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області у справі № 7/5005/11421/2012 від 20.02.2013 в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з даним рішенням, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області звернулося до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Дніпропетровський апеляційний господарський суд, у складі колегії суддів - головуючого судді Паруснікова Ю.Б. (доповідач), суддів: Білецької Л.М., Верхогляд Т.А., ухвалою від 15.03.2013 р. повертав скаржнику апеляцію, у зв'язку з порушенням ним вимоги п. 3) ч. 1 ст. 97 ГПК України (не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі).

Після усунення недоліків визначених ухвалою від 15.03.2013 р. апелянт повторно звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою та клопотанням про відновлення пропущеного строку для апеляційного оскарження рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2013 р.

Апеляційна скарга мотивована посиланням апелянта на необґрунтованість рішення господарського суду щодо пропуску Регіональним відділенням строку позовної давності, а тому, на думку скаржника, рішення суду суперечить нормам матеріального та процесуального права.

Крім того, скаржник посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, не доведеність відповідачем обставин, що мають значення для справи і визнання їх судом встановленими, у зв'язку з чим прийнято рішення, яке на думку скаржника суперечить чинному законодавству.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.04.2013 р. апеляційна скарга по справі № 7/5005/11421/2012 прийнята до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Паруснікова Ю.Б. (доповідач), суддів Білецької Л.М., Верхогляд Т.А. і призначена до розгляду у судовому засіданні на 24.04.2013 р. о 10.30 год.

У судовому засіданні 24.04.2013 р. представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2013 р. по справі 7/5005/11421/2012.

Представник відповідача 1 проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив залишити рішення господарського суду без змін.

Представник відповідача 2 проти вимог апеляційної скарги заперечував, надав відзив на апеляційну скаргу, згідно якого просив залишити рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2013 р. по справі № 7/5005/11421/2012 без змін, а скаргу Фонду державного майна України по Дніпропетровській області без задоволення.

Третя особа-5, явку у судове засідання повноважного представника не забезпечила але надала відзив на апеляційну скаргу, згідно якого просила залишити рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.13р. по справі № 7/5005/11421/2012 без змін, а скаргу Фонду державного майна України по Дніпропетровській області без задоволення.

Третя особа-12, явку у судове засідання повноважного представника не забезпечила але надала письмові пояснення по справі, згідно яких вважає себе добросовісним набувачем права власності на нерухоме майно - приміщення

АДРЕСА_1.

Третя особа-18, явку у судове засідання повноважного представника не забезпечила але надала відзив на апеляційну скаргу, згідно якого просила залишити рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.13р. по справі № 7/5005/11421/2012 без змін, а скаргу Фонду державного майна України по Дніпропетровській області без задоволення.

Треті особи 1, 3, 7-8, 10-11, 13, 16-17, 20, 22 явку в судове засідання повноважних представників не забезпечили, про місце, час та дату розгляду справи повідомлені завчасно та належним чином.

Особи, які беруть участь у розгляді справ, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеній в позовній заяві (абзац 3 пункту 3.63. Роз'яснень Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування ГПК України").

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (абзац 4 пункту 3.6. Роз'яснень Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 із змінами та доповненнями станом на 30.04.2009 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Неявка третіх осіб 1, 3, 7-8, 10-11, 13, 16-17, 20, 22 у судове засідання не перешкоджає розгляду справи, оскільки у справі достатньо матеріалів для розгляду апеляційної скарги.

24 квітня 2013 року у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судова колегія, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставинам справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до акту держаної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 25.09.1987 р. рішенням державної приймальної комісії, призначеної розпорядженням Дніпропетровського міськвиконкому Ради народних депутатів, пред'явлено для прийняття в експлуатацію 5-ти поверховий гуртожиток на 232 місця за адресою: вул. Червонопартизанська (поштова адреса: вул. Червонопартизанська № 1, загальною площею 2 658 кв. м., житловою площею 1 390 кв. м., побудованого трестом "Дніпрожитлобуд" (а. с. 29 - 32 том 1).

За змістом наведеного акту (п. 1.) замовником будівництва є Управління капітального будівництва міськвиконкому. Будівництво здійснено на підставі рішення Дніпропетровського міськвиконкому від 14.07.1984 р. № 387 (п. 2).

Згідно п. 3. акту, будівництво здійснювалось генеральним підрядником БУ «Житлобуд - 2» тресту «Дніпрожитлобуд».

Акт держаної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію гуртожитку затверджено рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської Ради народних депутатів від 30.09.1987 р. № 323/11. Цим же рішенням Управлінню капітального будівництва міськвиконкому дозволено ввести в експлуатацію гуртожиток та передати його на баланс обласному комітету ДТСААФ, а інженерні мережі на баланс відповідних організацій (а. с. 34 том 1).

Фактична передача Управлінням капітального будівництва міськвиконкому гуртожитку на баланс Дніпропетровського обласного комітету ДТСААФ підтверджується авізо від 15.10.1987 р. № 215 (а. с. 33 том 1).

Постановою бюро президії Дніпропетровського обласного комітету добровільного товариства сприяння армії, авіації і флоту (далі - Дніпропетровський обласний комітет ДТСААФ) від 16.10.1987 р. «Про введення в експлуатацію готелю обласного комітету», протокол № 40, гуртожиток для допризовної молоді в м. Дніпропетровськ по вул. Червонопартизанській, 1, балансовою вартістю 596,267 тис. руб. 45 коп. прийнято в експлуатацію і визначено тимчасово на баланс обласного комітету ДТСААФ з 15.10.1987 р., з 01.01.1988 р. вивести на самостійний баланс (а. с. 36 том 1).

Рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської обласної Ради народних депутатів від 04.04.1988 р. № 132 обласному комітету ДТСААФ дозволено з 01.01.1988 р. перевести зазначений вище гуртожиток в готель другої категорії (а. с. 150 том 1).

В подальшому, бюро президії Дніпропетровського обласного комітету ДТСААФ (протокол № 13 від 29.07.1988 р.) та Центральним комітетом ДТСААФ УРСР (наказ № 57 від 21.02.1989 р.) прийняті рішення про виведення Готелю «Патріот» ДТСААФ на самостійний баланс з наданням всіх юридичних прав (а. с. 1, 2 том 2).

Постановою бюро президії Дніпропетровського обласного комітету ДТСААФ від 04.12.1990 р. (протокол № 45) затверджено Положення про Готель «Патріот» Дніпропетровського обласного комітету ДТСААФ та виведено Готель «Патріот» на самостійний баланс з 01.01.1990 р. Цією ж постановою будівлю передано на баланс Готелю «Патріот» (а. с. 3 том 2).

Відповідно до затвердженого Положення про Готель «Патріот» ДТСААФ готель є госпрозрахунковим, перебуває в безпосередньому підпорядкуванні Дніпропетровського обласного комітету ДТСААФ, є юридичною особою, має печатку зі своїм найменуванням (а. с. 4-9 том 2).

25.02.1992 р. Готель «Патріот» Дніпропетровського обласного комітету Товариства сприяння обороні України (далі - Дніпропетровський обласний комітет ТСОУ (який є правонаступником Дніпропетровського обласного комітету ДТСААФ УРСР)) зареєстровано юридичною особою (а. с. 22 том 2).

Статут Готелю «Патріот» прийнятий на зборах трудового колективу готелю «Патріот» (протокол № 1 від 02.01.1992р.) та погоджений з головою обласного комітету ТСОУ (а. с. 11-21 том 2).

26.02.1992 р. між Дніпропетровським обласним комітетом ТСОУ та Готелем «Патріот» Дніпропетровського обласного комітету ТСОУ укладено договір (спірний Договір) про передачу у власність основних засобів на суму 751 250 рублів, у тому числі: 5-ти поверхову цегляну будівлю готелю 1987 року будівництва, з блоком обслуговування за адресою: 320078, м. Дніпропетровськ, вул. Червонопартизанська, 1 (а. с. 24 том 2).

16.10.1997 р. Дніпропетровське бюро технічної інвентаризації видало реєстраційне посвідчення, яким посвідчило, що основну будівлю літ. «А-5», розташовану у м. Дніпропетровськ по вул. Червонопартизанська № 1, зареєстровано за Готелем «Патріот» Дніпропетровського обласного комітету ТСОУ на праві колективної власності на підставі Договору передачі у власність від 26.02.1992 р. та записано в реєстрову книгу № 15 ЮН за реєстровим № 730-123. Об'єкт в цілому складається з будівлі Готелю «Патріот» (а. с. 116 т. 2).

20.04.1999 р. укладено установчий договір ЗАТ Готель «Патріот». Засновниками цього товариства є Дніпропетровський обласний комітет ТСОУ, три юридичні особи та одна фізична особа (а. с. 42-45 том 2).

Установчий договір та статут ЗАТ Готель «Патріот» затверджені установчими зборами засновників товариства, протокол № 1 від 20.04.1999 р. (а. с. 26-41 том 2).

07.09.1999 р. проведено державну перереєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи - ЗАТ Готель «Патріот» (а. с. 118 том 2).

Відповідно до статуту ЗАТ Готель «Патріот» створене за рішенням засновників від 20.04.1999 р. та згідно з постановою Бюро Центрального Комітету ТСОУ від 17.12.1998 р. (протокол № 18) «Про створення акціонерного товариства на базі Готелю «Патріот» Дніпропетровського обласного комітету ТСОУ» шляхом перетворення Готелю «Патріот» Дніпропетровського обласного комітету ТСОУ в акціонерне товариство, є повним правонаступником Готелю «Патріот» Дніпропетровського обласного комітету ТСОУ.

Установчий договір ЗАТ Готель «Патріот» передбачає, що Дніпропетровський обласний комітет ТСОУ здійснює свій внесок до статутного капіталу товариства майном Готелю «Патріот».

22.03.2001 р. ЗАТ Готель «Патріот» на підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 15.03.2001 р. № 542 Дніпропетровським бюро технічної інвентаризації видане свідоцтво про право власності на будівлю готелю літ «А-5», розташовану за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Червонопартизанська, 1 (а. с. 73-75 том 2).

В подальшому, а саме 12.11.2003 р. зареєстроване Товариство з обмеженою відповідальністю «Патріот» (а. с. 76 том 2).

Відповідно до статуту ТОВ "Патріот" воно створене за рішенням засновників товариства (протокол № 1 від 07.10.2003 р.) на виконання рішення загальних зборів ЗАТ Готель "Патріот" від 04.09.2003 р., якими вирішено реорганізувати ЗАТ Готель "Патріот" шляхом його перетворення у ТОВ "Патріот", яке є повним правонаступником майнових та немайнових прав та обов'язків ЗАТ Готель "Патріот" (а. с. 77-90 том 2).

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 07.11.2005 р., виданого виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради на підставі рішення виконавчого комітету від 27.10.2005 р. № 4379, ТОВ "Патріот" є власником частини будівель готелю, розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Червонопартизанська, буд. 1 (а. с. 109 том 2).

З матеріалів справи вбачається, що в період з березня 2000 року ЗАТ Готель "Патріот", а в подальшому і ТОВ "Патріот", відчужило частину приміщень готелю (спірної будівлі).

Відповідно до інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 24.01.2013 р. № 122810, наданої на вимогу господарського суду державним реєстратором Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, станом на вказану дату зареєстрованими власниками частини приміщень будівлі Готелю "Патріот", окрім ТОВ "Патріот", є також 23 особи (фізичні та юридичні), які господарським судом залучені до участі у справі в якості третіх осіб (а. с. 81-89 том 2).

Вказані особи набули право власності на окремі приміщення Готелю "Патріот" на підставі відплатних договорів купівлі-продажу; щодо окремих осіб їх право власності на придбані приміщення Готелю "Патріот" зареєстровано на підставі судових рішень, якими відповідне право визнано за цими особами.

Між тим, позивач вважає, що Дніпропетровським обласним комітетом ТСОУ на підставі договору від 26.02.1992 р. про передачу у власність спірна будівля готелю неправомірно, всупереч чинному на той час законодавству передана Готелю "Патріот" Дніпропетровського обласного комітету ТСОУ, у зв'язку з чим вбачає підстави для визнання цього договору недійсним та визнання права власності на спірну будівлю за державою в особі законодавчо визначеного органу управління цим майном, а саме Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, що і є причиною спору.

Постановою Верховної Ради Української Радянської Соціалістичної Республіки "Про проголошення незалежності України" 24.08.1991р. Україну проголошено незалежною демократичною державою. З моменту проголошення незалежності чинними на території України є тільки її Конституція, закони, постанови Уряду та інші акти законодавства республіки.

Відповідно до постанови Верховної Ради Української РСР "Про захист суверенних прав власності Української РСР" від 29.11.1990 р., яка діяла до 04.03.1992 р., тобто і в період укладення спірного Договору, до введення в дію Закону Української РСР про роздержавлення майна встановлювався мораторій на території республіки на будь-які зміни форм власності і власника державного майна.

Статтею 1 Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України», який набрав чинності 10.09.1991 р., встановлено, що майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, є державною власністю України.

Згідно зі ст. 4 цього ж Закону рішення державних органів, громадських, політичних, кооперативних, інших організацій і підприємств, посадових осіб, а також договори та інші угоди, прийняті чи здійснені на основі законодавства СРСР щодо зміни власника і форм власності, а також створення акціонерних та спільних підприємств за участю органів влади та управління Союзу РСР після прийняття Постанови Верховної Ради України від 24 серпня 1991 року "Про проголошення незалежності України" без узгодження з відповідними органами управління, визначеними Кабінетом Міністрів України, вважаються недійсними.

В подальшому, постановою Верховної Ради України "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" від 04.02.1994 р. встановлено, що тимчасово, до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю. До законодавчого визначення правонаступників майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР Фонд державного майна України здійснює право розпорядження цим майном у процесі приватизації та повноваження орендодавця майнових комплексів підприємств та організацій (їх структурних підрозділів).

Відповідно до статуту ТСОУ, затвердженого VII позачерговим з'їздом ТСОУ, зареєстрованого Мінюстом України 10.10.1991 р., свідоцтво № 131, ТСОУ є всеукраїнським громадським добровільним оборонно-патріотичним і спортивно-технічним об'єднанням громадян. Товариство є правонаступником ДТСААФ УРСР.

ТСОУ будується за виробничо-територіальним принципом. Організаційну основу Товариства складають первинні організації. Вони об'єднуються по території в районні, міжрайонні, міські та об'єднані райміські організації, які входять до складу організації Автономної Республіки Крим, обласних організацій, Київської і Севастопольської міських організацій Товариства, які є для них вищестоящими і складають Товариство сприяння обороні України.

Відповідно до статуту Дніпропетровської обласної організації ТСОУ Дніпропетровська обласна організація товариства є місцевим осередком Всеукраїнської громадської організації.

Згідно зі статутом колишнього Всесоюзного добровільного товариства сприяння армії, авіації та флоту (ДТСААФ СРСР) зазначене товариство теж будувалось за територіально-виробничою ознакою: первинні організації створюються за місцем роботи або навчання членів ДТСААФ та об'єднуються в районні, міські і т.п. організації по території. Організація, яка обслуговує дану територію, є вищою стосовно всіх організацій ДТСААФ, що обслуговують її частини (п. 11 статуту).

Вищими керівними органами організацій ДТСААФ для первинних організацій є загальні збори або конференції, для районних, міських, окружних, обласних, краєвих і республіканських організацій - відповідні конференції, для Всесоюзного добровільного товариства сприяння армії, авіації та флоту - Всесоюзний з'їзд ДТСААФ (п. 12 статуту).

Республіканські, краєві, обласні, окружні, міські та районні організації Товариства, їх комітети у своїй діяльності керуються статутом ДТСААФ, проводять в межах республіки, краю, області, округу, міста та району всю оборонно-масову роботу, організують виконання постанов ЦК ДТСААФ (п. 24 статуту).

Приналежність республіканських організацій ДТСААФ до ДТСААФ СРСР (союзної громадської організації) підтверджується і іншими положеннями статуту ДТСААФ СРСР, зокрема, розділом ІV статуту, який мав назву "Республіканські, крайові, обласні, окружні, міські і районні організації ДТСААФ". Цим розділом нормативно визначений статус керівних органів ДТСААФ в союзній республіці: порядок їх створення та повноваження.

З наданих відповідачем-1 до матеріалів справи документів, пов'язаних з будівництвом спірної будівлі по вул. Червонопартизанська, 1 у м. Дніпропетровську (на час будівництва будівлі гуртожитку), фінансуванням цього будівництва, також вбачається, що ДТСААФ УРСР за своїм організаційно-правовим статусом входило до складу структури ДТСААФ СРСР.

Відповідно, майно та фінансові ресурси територіальних організацій ДТСААФ, розташованих на території України, як організацій союзного підпорядкування, підпадає під дію Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України".

За наведеного, збудована за часів Радянського Союзу спірна будівля гуртожитку (в подальшому - готелю) в силу положень наведеного Закону була державною власністю України, а зміна форми власності на неї мала відбуватись у відповідності з встановленим законодавчо на час укладення спірного Договору порядком.

Відповідно до ст. 48 ЦК УРСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції відносно доводів позивача щодо неправомірності укладення оспорюваного договору від 26.02.1992 р..

Разом з тим, колегія суддів погоджується з правовим обґрунтуванням рішення судом першої інстанції та не вбачає підстав для задоволення заявлених позивачем вимог у зв'язку з наступним.

Відповідно до ст. 71 ЦК УРСР (1963 рік) загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Позовна давність застосовується судом незалежно від заяви сторін (ст. 75 ЦК УРСР).

Стаття 76 ЦК УРСР передбачає загальне правило, за яким перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Як вбачається з матеріалів справи, у 1997 р., тобто після укладення спірного договору, директор Готелю "Патріот" Дніпропетровського обласного комітету ТСОУ звертався з запитом до Регіонального відділення Фонду державного майна України з питання визначення форми власності будинку Готелю "Патріот".

Листом від 22.08.1997 р. № 12/8-2441 Регіональне відділення повідомило Готель "Патріот" про необхідність надання для вирішення питання визначення форми власності будинку Готелю «Патріот» установчих документів підприємства (а. с. 73 том 3).

Відповідно до листа Регіонального відділення Фонду державного майна України від 01.10.1997 р. № 12/8-2790 Регіональне відділення розглянуло установчі документи Готелю «Патріот» Дніпропетровського обласного комітету Товариства сприяння обороні України та повідомило, що оскільки Дніпропетровська обласна організація ТСО України і її складова частина Готель "Патріот" за станом на 24.08.1991 р. мали у своєму володінні засоби, споруди, будівлі та майно, набуте відповідно до законодавства Союзу РСР та Української РСР, свого статуту, яке знаходилось на території України і перебувало у веденні і на самостійному балансі, то і на цей час згідно діючого законодавства використовують і мають на своєму балансі засоби, споруди, будівлі і майно, в тому числі Готель "Патріот" для виконання статутних завдань і утримують за рахунок своїх власних коштів (а. с. 72 том 3).

Відповідно, враховуючи запит Готелю "Патріот" Дніпропетровського обласного комітету ТСОУ, Регіональне відділення Фонду державного майна України ще у 1997 році повинно було дізнатися про порушення свого права як органу управління державним майном, у тому числі з укладенням спірного договору, з'ясувати всі обставини щодо спірної будівлі готелю та, за необхідності, вжити всіх належних заходів для захисту порушеного права.

Відповідно до ст. 80 ЦК УРСР закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові. Якщо суд, арбітраж або третейський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Колегія суддів не вбачає поважності причин пропуску позивачем строку позовної давності за вимогою про визнання недійсним оспорюваного договору.

До спірних відносин в частині визнання недійсним договору щодо позовної давності підлягають застосуванню відповідні норми Цивільного кодексу УРСР (1963 рік), оскільки відповідно до п. 6 та п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2004 р., правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом. До позовів про визнання заперечуваного правочину недійсним і про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, право на пред'явлення якого виникло до 1 січня 2004 року, застосовується позовна давність, встановлена для відповідних позовів законодавством, що діяло раніше.

Строк позовної давності у спірних відносинах щодо визнання недійсним Договору сплив до набрання чинності Цивільним кодексом України.

Окрім того, відповідач-1 заявив про застосування позовної давності та подав відповідну заяву.

З урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги позивача про визнання недійсним договору від 26.02.1992 р. про передачу у власність, укладеного між Дніпропетровською обласною організацією ТСОУ та Готелем "Патріот" Дніпропетровського обласного комітету ТСОУ, не підлягають задоволенню у зв'язку з пропуском строку позовної давності до пред'явлення позову.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі на необґрунтованість рішення господарського суду щодо пропуску Регіональним відділенням строку позовної давності колегією суддів не приймається до уваги з огляду на вищенаведене.

Також колегія суддів вважає такими, що не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача про визнання за державою в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області права власності на будівлю гуртожитку літ. А-5, загальною площею 2 658 кв. м, яка розташована за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Червонопартизанська, 1, з огляду на наступне.

Як зазначалося вище, згідно інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 24.01.2013 р. № 122810, зареєстрованими власниками частини приміщень будівлі Готелю "Патріот", окрім ТОВ "Патріот", є також 23 особи (фізичні та юридичні), які господарським судом залучені до участі у справі в якості третіх осіб на стороні відповідача-2, які не заявляють самостійних вимог, на предмет спору (а. с. 81-89 том 2).

Вказані особи набули право власності на окремі приміщення Готелю "Патріот" на підставі відплатних договорів купівлі-продажу. Окрім того, право окремих власників приміщень будівлі готелю визнано державою у судовому порядку.

Фізичні особи, за якими зареєстровано право власності у спірному приміщенні, повинні бути відповідачами у справі про визнання права власності на спірне приміщення.

За змістом ч. 1, 2 ст. 1 та ч. 1 ст. 21 ГПК громадяни (фізичні особи) можуть бути відповідачами у господарських справах тільки:

- якщо вони здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності;

- у випадках, передбачених законодавчими актами України.

В іншому разі фізичні особи (громадяни) не можуть залучатися господарським судом до участі в розгляді справ саме як відповідачі.

Згідно п. 1.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», якщо у розгляді справи господарським судом буде з'ясовано, що іншим або належним відповідачем у ній мала б бути особа, яка згідно з процесуальним законом не може бути учасником судового процесу в господарському суді, а позивач наполягає на розгляді відповідної справи саме господарським судом, останній не вправі ні залучати відповідну особу до участі у справі, ані припиняти провадження в ній, а повинен розглянути справу стосовно того відповідача, якому пред'явлено позовну вимогу, та прийняти рішення по суті справи (в тому числі про відмову в позові, якщо відповідач є неналежним).

За викладених обставин Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, в частині позовних вимог щодо визнання права власності на приміщення за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Червонопартизанська, 1, слід відмовити.

З урахуванням вищевикладеного колегія суддів вважає, що приймаючи рішення по даній справі господарський суд правомірно дійшов висновку про відмову в позові в частині позовних вимог про визнання права власності на спірне приміщення.

Висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи, рішення прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються вищенаведеними обставинами, а тому задоволенню не підлягають.

Клопотання фізичної особи ОСОБА_28 про залучення її до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2 задоволенню не підлягає, оскільки, як зазначалося вище, фізичні особи (власники, співвласники майна придбаного у відповідача-2) повинні бути відповідачами в даній справі про визнання права власності на спірне приміщення, але в силу ч. 1, 2 ст. 1 та ч. 1 ст. 21 ГПК не можуть бути відповідачами у господарських справах.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 101, 103, 105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2013 року по справі № 7/5005/11421/2012 без змін.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено 26.04.2013 р.

Головуючий Ю.Б. Парусніков

Судді Л.М. Білецька

Т.А. Верхогляд