Постанова

від 22.02.2013 по справі 2а-13368/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 лютого 2013 року № 2а-13368/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Деснагрейн" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №000479220 від 13.07.2012, №0004812220 від 13.07.2012, №0008312220 від 09.10.2012 та №0008322220 від 09.10.2012

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Деснагрейн" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №000479220 від 13.07.2012, №0004802220 від 13.07.2012, №0004812220 від 13.07.2012 та №0004822220 від 13.07.2012.

22.10.2012 позивачем через канцелярію суду була подана заява про зміну позовних вимог, в якій він просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення №000479220 від 13.07.2012, №0004812220 від 13.07.2012, №0008312220 від 09.10.2012 та №0008322220 від 09.10.2012.

У судовому засіданні 12.12.2012 був допитаний свідок ОСОБА_1, який в порядку статті 141 Кодексу адміністративного судочинства України був приведений до присяги, зі змістом статей 384, 385 Кримінального кодексу України був ознайомлений.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.

Податкові зобов'язання позивачу нараховані за результатами планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 по 31.03.2012. Підставою нарахування податкових зобов'язань став висновок податкового органу про те, що правочини укладені між позивачем та контрагентами ТОВ "Ділкорн" та ТОВ "Дельта плюс Юг" не спричиняють реального настання юридичних наслідків.

Позивач, не погоджуючись з такими висновками податкового органу зазначає, що у період, який перевірявся, з ТОВ "Ділкорн" було укладено договори купівлі - продажу сої врожаю 2010 року № Р2110/11-06 віл 21.10.2010, № Р1201/11-01 від 12.01.2011, №Р2802/11-02 від 28.02.2011, № Р1703/11-01 від 17.03.2011, № Р-1803/11-02 від18.03.2011, № Р0804/11-03 від 08.04.2011, № Р2604/11-01 від 26.04.2011, № Р2704/11-01 від 27.04.2011, № Р1605/11-01 від 16.05.201, № Р1805/11-01 від 18.05.2011, № Р1905/11-02 від 19.06.2011, № Р2505/11-02 від 19.05.2011, № Р3005/11-07 від 30.05.2011, № Р0706/11-03 від 07.06.2011 та з ТОВ "Дельта плюс Юг" договори купівлі - продажу сої № Р0306/11-01 від 03.06.2011 та № Р0706 від 07.06.2011, які, за твердженням позивача, мали реальний характер, та за якими було поставлено товар, а саме сою, яка була використана ним у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, а документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства.

Представник позивача у судовому засіданні 24.01.2013 позовні вимоги підтримав повністю, надав додаткові усні пояснення та просив задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, у судовому засіданні 22.10.2012 надав письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Доводи відповідача викладені в письмових запереченнях та наведені його представником під час судового засідання аналогічні доводам та висновкам викладеним в акті перевірки № 668/22-20/34003340 від 27.06.2012, інших доводів, крім зазначених у вказаному акті перевірки представником відповідача не наведено.

У судове засідання 24.01.2013 представник відповідача не прибув, про причини неприбуття суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

У відповідності до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З урахуванням наведеного суд, заслухавши у судовому засіданні представника позивача ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Підчас судового розгляду справи, суд,

В С Т А Н О В И В:

В період з 08.05.2012 по 20.06.2012 Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Деснагрейн" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 по 31.03.2012.

Перевіркою встановлено порушення пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, підпунктів 5.5.1, 5.5.2 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пунктів 138.1, 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на загальну суму 9737393,00 грн. та порушення підпункту 7.4.1 пункту 7.4, пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пунктів 198.1, 198.2, 198.3,198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на загальну суму 941833,00 грн.

До такого висновку податковий орган дійшов виходячи з наступного.

ТОВ "Деснагрейн" мало фінансово - господарські відносини з ТОВ "Ділкорн" за договорами купівлі - продажу сої, ячменю № Р2110/11-06 віл 21.10.2010, № Р1201/11-01 від 12.01.2011, №Р2802/11-02 від 28.02.2011, № Р1703/11-01 від 17.03.2011, № Р-1803/11-02 від18.03.2011, № Р0804/11-03 від 08.04.2011, № Р2604/11-01 від 26.04.2011, № Р2704/11-01 від 27.04.2011, № Р1605/11-01 від 16.05.201, № Р1805/11-01 від 18.05.2011, № Р1905/11-02 від 19.06.2011, № Р2505/11-02 від 19.05.2011, № Р3005/11-07 від 30.05.2011, № Р0706/11-03 від 07.06.2011.

ДПІ у Печерському районі міста Києва складено акт № 170/23-9/35910506 від 07.03.2011 "Про результати документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Ділкорн", код ЄДРПОУ 35910506 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період лютий 2010, квітень 2010, травень 2010, липень 2010, серпень 2010, вересень 2010, жовтень 2010, листопад 2010, грудень 2010, відповідно до якого товариство здійснює діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб.

Відповідно до акту № 171/23-3/35910506 від 17.04.2012 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Ділкорн" код за ЄДРПОУ 35910506 щодо підтвердження господарських відносин з постачальниками та покупцями за березень, травень, жовтень, 2011 року ТОВ "Ділкорн" здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб, звіркою не встановлено факту реального здійснення господарських операцій ТОВ "Ділкорн" за період березень, травень та жовтень 2011 року та встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг), які підпадають під визначення статей 22, 185 Податкового кодексу України.

З огляду на зазначене податковий орган дійшов висновку про те, що правочини укладені між ТОВ "Ділкорн" та ТОВ "Деснагрейн" не спричиняють реального настання юридичних наслідків.

ТОВ "Деснагрейн" мало фінансово - господарські відносини з ТОВ "Дельта плюс Юг" за договорами купівлі - продажу сої № Р0306/11-01 від 03.06.2011 та № Р0706 від 07.06.2011.

ДПІ у Оболонському районі міста Києва складно акт № 187/23-3/37113986 від 07.03.2012 "Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Дельта плюс Юг" (код ЄДРПОУ 37113986) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 07.06.2010 по 31.12.2011", яким встановлено наступне:

- свідоцтво платника податку на додану вартість № 100286967 від 07.06.2010 анульоване 30.06.2011;

- ГВПМ ДПІ у Оболонському районі міста Києва надало довідку (Форма 2) про встановлення місцезнаходження платника податків ТОВ "Дельта плюс Юг" з відміткою - місцезнаходження платника податків не встановлено;

- ГВПМ ДПІ у Оболонському районі міста Києва надало службову записку № 817/26-05 від 23.02.2012 "щодо наявності ознак "фіктивності" ТОВ "Дельта Юг Плюс";

- від Одеського обласного центру зайнятості отримано копію відповіді № 3147/15/18 від 15.09.2011, в якій зазначено, що ТОВ "Дельта Юг Плюс" не має дозволу на працевлаштування громадянки Росії ОСОБА_3, яка є директором підприємства.

Також зазначеним актом встановлено, що фінансово - господарська діяльність ТОВ "Дельта плюс Юг" здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної дієздатності ТОВ "Дельта плюс Юг", фінансово - господарські взаємовідносини між ТОВ "Дельта плюс Юг" та контрагентами є фіктивними правочинами та без наміру створення правових наслідків, що обумовлювались ними.

З огляду на зазначене податковий орган дійшов висновку про те, що правочини укладені між ТОВ "Деснагрейн" та контрагентами ТОВ "Ділкорн" та ТОВ "Дельта плюс Юг" не спричиняють реального настання юридичних наслідків.

За результатами перевірки складено акт № 668/22-20/34003340 від 27.06.2012 на підставі якого прийнято податкові повідомлення - рішення №000479220 від 13.07.2012, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 275 236 грн., № 0004802220 від 13.07.2012, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 9737393 грн. та №0004812220 від 13.07.2012, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за жовтень 2010 року на 36003 грн., за березень 2011 року - 586174 грн., червень 2011 року - 229302 грн., жовтень 2011 року - 90354 грн., № 0004822220 від 13.07.2012, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 23 781 161 грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Деснагрейн" до Державної податкової служби в місті Києві була подана скарга на податкові повідомлення - рішення №0004802220 від 13.07.2012, №000479220 від 13.07.2012, №0004812220 від 13.07.2012 та №000482220 від 13.07.2012 за результатами розгляду якої прийнято рішення № 5818/10/12-114 від 18.09.2012, яким скаргу задоволено частково та скасовано податкові повідомлення - рішення №0004822220 від 13.07.2012 в частині 18 853 750,0 грн. податку на прибуток та застосованої штрафної (фінансової) санкції у розмірі 4 713 438,00 грн. та № 0004802220 від 13.07.2012 в частині завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 3 832 073,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Деснагрейн" не погоджуючись з податковими повідомленнями - рішеннями №000479220 від 13.07.2012, №0004812220 від 13.07.2012, №0008312220 від 09.10.2012 та №0008322220 від 09.10.2012, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню звернулось з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суть офіційного з'ясування всіх обставин у справі визначена в частинах четвертій та п'ятій статті 11 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи зобов'язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України однією з загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, є спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною другою статті 215 вказаного Кодексу встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Статтею 228 цього Кодексу визначено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті. До таких обмежень, згідно з підпунктом 5.3.1 вказаного Закону, віднесено включення до валових витрат на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності та відповідно до підпункту 5.3.9 -витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Пунктом 5.11 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону Країни "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 зазначеного Закону встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно із підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону Країни "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону, встановлено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону Країни "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 зазначеного Закону, встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України в №1112/11/13-10 від 20.07.2010 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1.Встановлення факту здійснення господарської операції.

2.Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3.Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

4.Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Отже, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші операції платника податків, які відповідно до статті 185 Податкового кодексу України визначені як об'єкт оподаткування.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового кодексу України.

Пунктом 198.1 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічна позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011.

Зазначеним листом Вищого адміністративного суду України також визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, при визначенні права платника податків на формування податкового кредиту, як в період дії Закону України "Про податок на додану вартість", так і Податкового кодексу України, та валових витрат, судом має бути перевірено чи мали операції між платником податків та його контрагентами реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем придбаної у зазначених контрагентів продукції, при цьому, суд має виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

При розгляді справи судом було перевірено чи мали операції між позивачем та контрагентами ТОВ "Ділкорн" та ТОВ "Дельта плюс Юг" реальний товарний характер, яким чином перевозився і зберігався товар (чиїм транспортом, за чий рахунок, яким є розмір витрат), можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем придбаної у зазначених контрагентів продукції.

При цьому, суд виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції. Також, судом було зобов'язано позивача та відповідача надати всі наявні докази на обґрунтування їх правових позицій.

З матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що позивач, у період, який перевірявся податковим органом, мав правовідносини з ТОВ "Дельта плюс ЮГ" відповідно до договорів № Р0306/11-01 від 03.06.2011 та № Р0706 від 07.06.2011 та з ТОВ "Ділкорн" відповідно до договорів № Р2110/11-06 віл 21.10.2010, № Р1201/11-01 від 12.01.2011, №Р2802/11-02 від 28.02.2011, № Р1703/11-01 від 17.03.2011, № Р-1803/11-02 від18.03.2011, № Р0804/11-03 від 08.04.2011, № Р2604/11-01 від 26.04.2011, № Р2704/11-01 від 27.04.2011, № Р1605/11-01 від 16.05.201, № Р1805/11-01 від 18.05.2011, № Р1905/11-02 від 19.06.2011, № Р2505/11-02 від 19.05.2011, № Р3005/11-07 від 30.05.2011, № Р0706/11-03 від 07.06.2011, які є аналогічними за свої змістом та предметом яких є здійснення поставки сої врожаю 2010 року.

Відповідно до пункту 2.4 зазначених договорів, кінцева якість товару визначається згідно результатам аналізу, проведеного акредитованою лабораторією ПАТ "Укрелеваторпром" під час приймання товару.

Підпунктом 4.2.1 пункту 4.2 договорів укладених позивачем з контрагентами ТОВ "Дельта плюс ЮГ" та ТОВ "Ділкорн" встановлено, що кожен автомобіль супроводжується оригіналами товарно - транспортної накладної, а також те, що карантинний та/або ветеринарний сертифікат на товар оформлюється за рахунок покупця.

Згідно з пунктом 5.1 зазначених договорів покупець здійснює оплату товару після отримання оригіналів рахунку - фактури, видаткової та податкової накладних.

Отже, відповідно до умов договорів укладених позивачем з контрагентами ТОВ "Дельта плюс ЮГ" та ТОВ "Ділкорн" здійснення поставки товару, має підтверджуватись наступними первинним документами: товарно - транспортною накладною, видатковою накладною, рахунком - фактурою, податковою накладною, документами складеними за результатами аналізу, проведеного акредитованою лабораторією ПАТ "Укрелеваторпром" під час приймання товару, карантинним та/або ветеринарним сертифікатом.

Частиною четвертою статті 12 Закону України "Про карантин росли" встановлено, що особи, які здійснюють господарську діяльність, пов'язану з виробництвом, переробкою, зберіганням, транспортуванням, торгівлею рослинами і рослинними продуктами, зобов'язані: виконувати фітосанітарні правила та здійснювати фітосанітарні заходи; виконувати розпорядження органів Державної служби з карантину рослин України щодо проведення відповідних карантинних заходів; зареєструватися у відповідній інспекції з карантину рослин, якщо це вимагається згідно із статтею 27 цього Закону.

Наказом Міністерства аграрної політики України № 414 від 23.08.2005 "Про затвердження Фітосанітарних правил ввезення з-за кордону, перевезення в межах, країни, транзиту, експорту, порядку переробки та реалізації під карантинних матеріалів" зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 29.09.2005 за № 1121/11401 визначається порядок перевезення підкарантинних матеріалів в межах країни.

Відповідно до пункту 5.1 зазначених Правил - перевезення під карантинних матеріалів в межах України здійснюється у супроводі карантинного сертифіката, що видається органами Державної служби з карантину рослин України, який засвідчує карантинний стан рослин і рослинних продуктів, визначає маршрут, умови перевезення і використання їх, тари та упаковки цих матеріалів.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 705 від 12.05.2007 року «Про деякі питання реалізації Закону України «Про карантин рослин» соєві боби, подрібнені або не подрібнені (що і було предметом договорів купівлі-продажу товару) - включено до переліку під карантинних матеріалів і об'єктів - код згідно з УКТЗЕД - 1201 00. .

Таким чином, перевезення сої в межах України здійснюється виключно у супроводі карантинного сертифіката, що видається органами Державної служби з карантину рослин України, та який засвідчує карантинний стан рослин і рослинних продуктів, визначає маршрут, умови перевезення і використання їх, тари та їх упаковку.

На вимогу суду щодо надання карантинних сертифікатів позивачем було надано суду договір укладений з ТОВ "Пальміра Агро" предметом якого є надання послуг по забезпеченню проведення карантинного та ветеринарного догляду зернових вантажів та проведення оформлення карантинних сертифікатів та ветеринарних свідоцтв та здійснення їх реєстрації, а також додатки та акти приймання - передачі до зазначеного договору, водночас безпосередньо карантинних сертифікатів надано не було.

Також позивачем на підтвердження реальності та товарності взаємовідносин з контрагентами ТОВ "Дельта плюс ЮГ" та ТОВ "Ділкорн" не було надано суду рахунків та рахунків - фактур виписаних контрагентами ТОВ "Дельта плюс ЮГ" та ТОВ "Ділкорн" та документації складеної за результатами аналізу, проведеного акредитованою лабораторією ПАТ "Укрелеваторпром" під час приймання товару.

Відповідно до платіжних доручень та банківських виписок наданих позивачем перерахування кошті на користь контрагентів ТОВ "Дельта плюс ЮГ" та ТОВ "Ділкорн" здійснювалось згідно рахунків, водночас з огляду на те, що рахунків чи рахунків - фактур позивачем суду надано не було, у суду відсутня можливість встановити факт того, що кошти перераховані вказаним підприємствам відповідно до наданих позивачем документів були перераховані саме на виконання договорів № Р0306/11-01 від 03.06.2011 та № Р0706 від 07.06.2011 з ТОВ "Дельта плюс ЮГ" та № Р2110/11-06 віл 21.10.2010, № Р1201/11-01 від 12.01.2011, №Р2802/11-02 від 28.02.2011, № Р1703/11-01 від 17.03.2011, № Р-1803/11-02 від18.03.2011, № Р0804/11-03 від 08.04.2011, № Р2604/11-01 від 26.04.2011, № Р2704/11-01 від 27.04.2011, № Р1605/11-01 від 16.05.201, № Р1805/11-01 від 18.05.2011, № Р1905/11-02 від 19.06.2011, № Р2505/11-02 від 19.05.2011, № Р3005/11-07 від 30.05.2011, № Р0706/11-03 від 07.06.2011 з ТОВ "Ділкорн".

З огляду на викладене, враховуючи те, що, як було встановлено судом, позивачем не надано достатніх первинних документів, зокрема, карантинних сертифікатів, рахунків - фактур, документації складеної за результатами аналізу, проведеного акредитованою лабораторією ПАТ "Укрелеваторпром" під час приймання товару, які відповідно до умов договорів укладених позивачем з контрагентами ТОВ "Дельта плюс ЮГ" та ТОВ "Ділкорн" та вимог чинного законодавств мали складатися підчас здійснення поставки товару, а саме, сої, а також те, що надані позивачем докази на підтвердження перерахування коштів зазначеним контрагентам, не можуть підтверджувати факт їх перерахування саме на виконання укладених з ТОВ "Дельта плюс ЮГ" та ТОВ "Ділкорн" договорів за перевірений період, суд дійшов висновку про те, що позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження реальності та товарності договорів укладених з ТОВ "Дельта Плюс ЮГ", а отже не доведено факт здійснення поставки товару.

Таким чином, суд вважає, що позивачем не доведено товарності та реальності господарських правовідносин з контрагентами ТОВ "Дельта плюс ЮГ" та ТОВ "Ділкорн" , а відтак, у позивача не було правових підстав для формування податкового кредиту та валових витрат по взаємовідносинам з зазначеними контрагентами.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги необґрунтовані та не підлягають задоволенню.

Керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Деснагрейн" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №000479220 від 13.07.2012, №0004812220 від 13.07.2012, №0008312220 від 09.10.2012 та №0008322220 від 09.10.2012 - відмовити повністю .

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі апеляційного оскарження постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов