Постанова

від 26.02.2013 по справі 5023/223/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" лютого 2013 р. Справа № 5023/223/12

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Тихий П.В., суддя Черленяк М.І., суддя Ільїн О.В.

при секретарі Деппа-Крівіч А.О.

за участю представників сторін:

прокурора - Здор Т.О., посвідчення 013667 від 06.12.12 р.

позивача - Соловйова Н.В., довіреність № 01-53/627 від 30.01.2013 року

3-я особа - не з'явився

першого відповідача - не з'явився

другого відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий пісок" (вх. № 92 Х/1-43) на рішення господарського суду Харківської області від 14 березня 2012 року по справі № 5023/223/12

за позовом Прокурора Богодухівського району Харківської області, м. Богодухів, в інтересах держави, в особі Харківської обласної державної адміністрації, м. Харків,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державне підприємство "Гутянське лісове господарство", смт. Гути Богодухівського району, Харківської області,

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий пісок", м. Київ,

2.Богодухівської районної державної адміністрації Харківської області, м.Богодухів, Харківської області,

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2012 року Прокурор Богодухівського району Харківської області в інтересах держави в особі Харківської обласної державної адміністрації звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий пісок" та Богодухівської райдержадміністрації Харківської області, в якій просив визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 21 лютого 2008 року, укладений між Богодухівською РДА та ТОВ "Золотий пісок".

Рішенням господарського суду Харківської області від 14 березня 2012 р. (суддя Задорожна І.М.),з урахуванням ухвали про виправлення описки від 10 грудня 2012 р., позов задоволено повністю. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 20 лютого 2008 року, укладений між Богодухівською районною державною адміністрацією Харківської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Золотий пісок". Стягнуто солідарно з Богодухівської районної державної адміністрації Харківської області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий пісок" - на користь державного бюджету України - 1073,0 грн. судового збору.

Перший відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Золотий пісок", з рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування викладених вимог заявник скарги зазначає, що рішення господарського суду Харківської області було винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема зазначає, що крім земель лісового фонду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Золотий пісок", отримало за договором оренди частину земель, яка не відноситься до земель лісового фонду, однак судом першої інстанції було визнано не дійсним весь договір оренди, навіть в частині, яка ні чим не обґрунтована. З приводу викладених в рішенні суду доводів щодо перевищення з боку Богодухівської районної державної адміністрації своїх повноважень посилається на відсутність факту порушення кримінальної справи відносно посадових осіб 2-го відповідача. На думку заявника апеляційної скарги, в позові не зазначено, якими саме діями при укладенні спірного договору порушені інтереси держави, оскільки, як стверджує 1-й відповідач, він належним чином використовував земельну ділянку та сплачував орендну плату. Крім того, посилається на те, що справу було розглянуто судом за відсутності належного повідомлення ТОВ "Золотий пісок" про дату, час та місце судового розгляду даної справи.

Позивач, Харківська обласна державна адміністрація, з наведеними 1-м відповідачем доводами не погоджується, вважає рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим, посилаючись на відсутність в Богодухівської районної державної адміністрації повноважень щодо розпорядження землями державного лісового фонду України площею 12,1381 га, розташованих на території Сіннянської сільської ради за межами населеного пункту та відсутність повноважень щодо надання земельної ділянки для визначених в договорі потреб, тобто необхідного обсягу цивільної дієздатності при укладенні оспорюваного договору.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 05.02.2013 року розгляд апеляційної скарги відкладено на 19.02.2013 р. в зв'язку з нез'явленням в судове засідання представників відповідачів, у тому числі заявника апеляційної скарги, з метою запобігання порушень прав сторін наданих їм ст. 22 ГПК України та з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи.

18.02.2013 р. від Богодухівської районної державної адміністрації надійшла факсограма, в якій 2-й відповідач просить провести судове засідання по розгляду апеляційної скарги ТОВ "Золотий пісок", котре має відбутися 19.02.2013 р., без участі представника районної державної адміністрації.

1-й відповідач в призначене судове засідання свого представника не направив, про причини неявки суд не повідомив, направлена на його юридичну адресу, яка також зазначена самим заявником в апеляційній скарзі, як фактичне місцезнаходження ТОВ "Золотий пісок": 03039, м. Київ, проспект Червонозоряний, 119, повернулась до суду апеляційної інстанції з довідкою поштового відділення м. Київ-39 «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином".

Отже, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

У разі коли фактичне місце проживання учасника судового процесу невідоме, то господарський суд вправі надсилати процесуальні документи за останнім відомим йому на час такого надсилання місцем проживання фізичної особи - учасника судового процесу.

Якщо учасник судового процесу своєчасно не довів до відома господарського суду або інших учасників процесу про зміну свого фактичного місця проживання, то всі процесуальні наслідки такої бездіяльності покладаються на цю фізичну особу.

З огляду на викладене колегія суддів зазначає про вжиття всіх необхідних заходів щодо належного повідомлення 1-го відповідач про розгляд справи в суді апеляційної інстанції та вважає можливим розгляд апеляційної скарги за його відсутністю за наявними у справі матеріалами.

3-я особа відзив на апеляційну скаргу не надала, своїм правом на участь при розгляді апеляційної скарги не скористалась.

Прокурор в судовому засіданні підтримав позицію, викладену в позовній заяві, з наведеними 1-м відповідачем доводами не погоджується, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте 1-й відповідач, 2-й відповідач та 3-я особа не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за відсутності вказаних учасників судового процесу, за наявними у справі доказами.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши прокурора та уповноваженого представника позивача, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, проведеною прокуратурою Богодухівського району Харківської області перевіркою встановлено, що розпорядженням Богодухівської районної державної адміністрації №875 від 05.10.2007 року "про надання в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Золотий пісок" земельної ділянки під водоймою", було вирішено затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) під водоймою на території Сіннянської сільської ради за межами населеного пункту Товариству з обмеженою відповідальністю "Золотий пісок" загальною площею 17,4356 га та визначено надати ТОВ "Золотий пісок" на умовах оренди строком на 49 років земельну ділянку під водоймою для рекреаційних та рибогосподарських потреб загальною площею 17,4356 га на території Сіннянської сільської ради за межами населеного пункту.

Як встановлено в ході перевірки, постійним користувачем земельної ділянки, яка являється предметом зазначеного договору, являється Гутянське державне лісогосподарське підприємство державного лісового господарства "Харківліс" (Богодухівське лісництво Гутянського лісгоспу) на підставі планово - картографічних матеріалів лісовпорядкування 2001 року, що підтверджується довідкою ДП "Гутянське лісове господарство" та витягом з таксаційного опису.

Судом першої інстанції встановлено, що 21.02.2008 року між Богодухівською районною державною адміністрацією (орендодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Золотий пісок" (орендарем) було укладено договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер 6320888000:01:002:0001), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар набуває право на оренду земельної ділянки, яка знаходиться на території Сіннянської сільської ради за межами населеного пункту. Земельна ділянка передається в оренду з метою здійснення рекреаційних та рибогосподарських потреб. Цільове призначення земельної ділянки - для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів, а також для рибогосподарських цілей.

При дослідженні умов вказаного договору судом першої інстанції також встановлено, що сторонами визначено, що в оренду передається земельна ділянка із водоймою з земель водного фонду та рекреаційного призначення. Земельна ділянка загальною площею - 17,4356 га, в тому числі: землі сільськогосподарського призначення - 1,5565 га, в т.ч.: пасовища - 1,5171 га, господарські шляхи та прогони - 0,0394 га, під водою - 3,7410 га, в т. ч.: ставки - 3,0000 га, болота - 0,5646 га, під глухою гідротехнічною спорудою - 0,1765 га, під пасовищами - 1,4124 га, ліси та інші лісовкриті площі - 12,1381 га, в тому числі : для відпочинку -12,1381 га. строком на 49 років (п. 2.1 договору).

Відповідно до пунктів 2.2., 2.3, 2.4 договору сторонами передбачено, що земельна ділянка передається в оренду по акту прийому - передачі, який оформляється в строк не пізніше семи днів з дати набуття чинності даного договору. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на момент укладення договору оренди становить 482 101,06 грн. На земельній ділянці знаходиться глуха земляна гребля, донний водоскид. Стаціонарні об'єкти нерухомості рекреаційного призначення відсутні.

В п.4.1. договору сторонами передбачено, що орендна плата за користування вказаною в договорі земельною ділянкою складає 1% від нормативної грошової оцінки за рік згідно з розрахунком, який є невід'ємною частиною договору. Загальна сума орендної плати становить 4821,01грн, яка перераховується, на рахунок №33210815700094 Сіннянської сільської ради, код 13050500, МФО 851011, код 04397193 в ГУДК Харківської області м. Харків.

Розділом 5 договору сторонами передбачено умови використання земельної ділянки, зокрема, відповідно п. 5.1. договору земельна ділянка передається в оренду для рекреаційних та рибогосподарських потреб.

Розділом 6 договору сторонами передбачено умови і строки передачі земельної ділянки в оренду, зокрема п.п. 6.1, 6.2. договору передача земельної ділянки в оренду здійснюється на підставі документації із земелеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку. Передача земельної ділянки орендарю здійснюється у семиденний строк після державної реєстрації цього договору за актом її приймання - передачі.

Спірний договір оренди земельної ділянки зареєстрований в Богодухівському відділі державної реєстрації прав на нерухоме майно Харківської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру", про що в Державному реєстрі вчинено запис від 21.02.2008 року у книзі № 4 за № 040868600041.

Звертаючись до господарського суду прокурор в позовній заяві зазначив про те, що у відповідності до ст.ст. 55, 57 Земельного кодексу України та ст. 5 Лісового кодексу України земельна ділянка, яка є предметом спірного договору, відноситься до категорії земель лісогосподарського призначення і знаходиться за межами населеного пункту, та наголошував на тому, що у відповідності до вимог Лісового кодексу України рішення про виділення для довгострокового тимчасового користування лісовими ділянками, які перебувають у державній власності на відповідній території, приймаються виключно обласною адміністрацією, в зв'язку з чим, враховуючи, що Богодухівська районна державна адміністрація уклала договір з ТОВ "Золотий пісок", який вона не мала права вчиняти, посилаючись на положення ст. 227 ЦК України, прокурор вважає, що спірний договір оренди земельної ділянки від 21.02.2008 р. підлягає визнанню недійсним.

Проаналізувавши матеріали справи, місцевий господарський суд встановив, що земельна ділянка щодо якої укладено спірний договір, в основній своїй частині відноситься до земель лісового фонду України та перебуває в постійному користуванні державного підприємства "Гутянське лісове господарство", що підтверджується планово - картографічними матеріалами лісовпорядкування, які відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України є документами, які до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, підтверджують це право на раніше надані землі (право на постійне користування землею).

Вирішуючи даний господарський спір суд першої інстанції виходив з того, що земельну ділянку, що є предметом спірного договору оренди, основна частина якої представлена лісами та іншими лісовкритими площами, Богодухівською райдержадміністрацією, всупереч Лісового та Земельного кодексів України, було передано в користування першому відповідачу (ТОВ "Золотий пісок") за межами населеного пункту площею понад 1 га, в зв'язку з чим, при передачі земель державного лісового фонду (лісів та інші лісовкриті площі 12,3181 га) Богодухівською районною державною адміністрацією було перевищено повноваження у сфері лісових відносин.

Задовольняючи позовні вимоги та визнаючи недійсним договір оренди земельної ділянки від 21.02.2008 р., суд першої інстанції погодився з доводами прокурора та позивача щодо наявності правових підстав для визнання договору оренди недійсним з огляду на відсутність в Богодухівської районної державної адміністрації повноважень щодо розпорядження землями державного лісового фонду України площею 12,1381 га, розташованих на території Сіннянської сільської ради за межами населеного пункту та враховуючи відсутність повноважень у 2-го відповідача щодо надання земельної ділянки для визначених в договорі потреб, тобто необхідного обсягу цивільної дієздатності при укладанні оспорюваного договору.

Роблячи відповідні висновки, суд першої інстанції керувалися ст.ст. 203, 207, 215 ЦК України, ст. 4 Закону України "Про оренду землі", ст.31, ст. 32 Лісового кодексу України, ст.122 Земельного кодексу України,

Повторно переглядаючи справу, здійснивши оцінку обставинам справи та правомірності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права до даних правовідносин, колегія суддів погоджується з висновками, викладеними в рішенні суду щодо наявності правових підстав для визнання недійсним спірного договору оренди, та зазначає наступне.

Відповідно до статті 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 14 Конституції України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про оренду землі" орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності є районні, обласні Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та Кабінет Міністрів України в межах повноважень визначених законом.

Згідно з абзацом 3 пункту 1 Прикінцевих положень Закону України "Про оренду землі" (на час укладення спірного договору) до розмежування відповідно до закону земель державної і комунальної власності орендодавцями земельних ділянок у межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, є відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади в межах повноважень, визначених Земельним кодексом України.

Відповідно до пункту "а" статті 17 Земельного кодексу України, до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність та земель, зазначених у абзаці третього цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, 20.02.2008 р. між Богодухівською районною державною адміністрацією та ТОВ "Золотий пісок" було укладено договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер 6320888000:016002:0001) для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів, а також для рибогосподарських потреб на території Сіннянської сільської ради Богодухівського району Харківської області, який зареєстрований в Богодухівському відділі державної реєстрації прав на нерухоме майно Харківської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру", про що в Державному реєстрі вчинено запис від 21.02.2008 року у книзі № 4 за № 040868600041.

Зазначена земельна ділянка, яка є предметом спірного договору, відповідно до ст.ст. 55, 57 Земельного кодексу України та ст. 5 Лісового кодексу України відноситься до категорії земель лісогосподарського призначення.

Згідно ст. 7 Лісового Кодексу України, ліси як об'єкт права власності, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб'єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

Відповідно до ст.8 Лісового кодексу України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності.

Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

Пунктом 5 ст. 31 Лісового кодексу України встановлено, що Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території передають у власність, надають у постійне користування для нелісогосподарських потреб земельні лісові ділянки площею до 1 гектара, що перебувають у державній власності, на відповідній території, а також у межах міст республіканського (Автономної Республіки Крим) та обласного значення та припиняють права користування ними.

Статтею 32 Лісового кодексу України визначені повноваження районних державних адміністрацій у сфері лісових відносин, зокрема, згідно із ч. ч. 3, 4 цієї статті, Районні державні адміністрації у сфері лісових відносин на їх території передають у власність, надають у постійне користування для нелісогосподарських потреб земельні лісові ділянки площею до 1 гектара, що перебувають у державній власності, у межах сіл, селищ, міст районного значення та припиняють права користування ними; приймають рішення про виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісами лісових ділянок, що перебувають у державній власності, у межах сіл, селищ, міст районного значення.

Матеріалами справи підтверджено та не спростовується 2-м відповідачем, земельну ділянку, що є предметом спірного договору оренди, основна частина якої представлена лісами та іншими лісовкритими площами, Богодухівською райдержадміністрацією, всупереч Лісового та Земельного кодексів України, було передано в користування першому відповідачу (ТОВ "Золотий пісок") за межами населеного пункту площею понад 1 га,.

Ст. 122 Земельного кодексу України чітко визначає повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування, відповідно до якої:

1. Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

2. Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради передають земельні ділянки у власність або у користування із відповідних земель спільної власності територіальних громад для всіх потреб.

3. Районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:

а) сільськогосподарського використання;

б) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті;

в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті.

4. Обласні державні адміністрації передають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.

Отже, системний аналіз наведених положень свідчить про те, що надання земельної ділянки у користування для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів, а також для рибогосподарських та рекреаційних потреб не належить до повноважень районних державних адміністрацій. Надання земельних ділянок із земель державної власності для таких потреб належить виключно до повноважень обласних державних адміністрацій.

Таким чином, наявними у справі доказами доведено та відповідачами будь-якими доказами не спростовано відсутність в Богодухівської районної державної адміністрації повноважень щодо розпорядження землями державного лісового фонду України площею 12,1381 га, розташованих на території Сіннянської сільської ради за межами населеного пункту, а також відсутність повноважень у 2-го відповідача щодо надання земельної ділянки для визначених в договорі потреб, тобто необхідного обсягу цивільної дієздатності при укладанні спірного договору оренди земельної ділянки.

Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним.

Правові підстави визнання недійсним правочину регулюються Цивільним кодексом України, та саме недодержання загальних вимог, додержання яких є необхідними для чинності правочину можуть бути підставою для звернення особи з вимогою про визнання правочину недійсним та за наявності доведення позивачем такої обставини такі право чини можуть бути визнані судом недійсними.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Положеннями ст. 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, висновки суду першої інстанції про наявність підстав для визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 20 лютого 2008 року, укладеного між Богодухівською районною державною адміністрацією Харківської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Золотий пісок", є правомірними.

Колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи посилання 1-го відповідача на відсутність порушення інтересів держави при укладенні спірного договору, оскільки в даному випадку як судом першої, так і апеляційної інстанцій встановлено наявність обох необхідних умов для визнання договору недійсним - порушення права, інтересу позивача щодо розпорядження землями державного лісового фонду площею 12,1381 га, розташованих на території Сіннянської сільської ради за межами населеного пункту, для визначених в договорі потреб, та порушення норми закону - ст. 4 Закону України "Про оренду землі", ст.31, ст. 32 Лісового кодексу України, ст.122 Земельного кодексу України.

З приводу посилань 1-го відповідача на відсутність факту порушення кримінальної справи відносно посадових осіб Богодухівської районної державної адміністрації, колегія суддів зазначає, що відсутність факту порушення кримінальної справи ніяким чином не впливає на встановлені під час розгляду даної господарської справи обставини щодо перевищення Богодухівської районної державної адміністрації своїх повноважень в зв'язку з порушенням вищезазначених положень Лісового, Земельного кодексу, Закону України «Про оренду» при укладенні спірного договору та наявності правових підстав для визнання договору оренди недійсним.

Твердження 1-го відповідача про те, що крім земель лісового фонду, ТОВ «Золотий пісок» отримало в оренду частину земель, яка не відноситься до лісового фонду, в зв'язку з чим, на думку заявника скарги, спірний договір мав би бути визнаний недійсним лише в частині оренди земель лісового фонду, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки в даному випадку прокурором та матеріалами справи доведено, що при передачі земельної ділянки площею 17,4356 га, яка є предметом договору оренди від 20.02.2008р., в тому числі земель сільськогосподарського призначення 1,5565 га, вт.ч. пасовищ 1,5171 га господарських шляхів та прогонів - 0,0394 га під водою 3,7410 га в т.ч.: ставки 3,0000 га, болота - 0,5646 га під глухою гідротехнічною спорудою - 0,1765 га, під пасовищами - 1,4124 га; лісів та інших лісовкритих площ - 12,1381 га, Богодухівською районною державною адміністрацією було перевищено повноваження.

Наведені заявником апеляційної скарги доводи про те, що справу було розглянуто судом першої інстанції за відсутності представника 1-го відповідача не повідомленого про час та місце розгляду справи, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вони повністю спростовуються матеріалами справи, які свідчать про те, що судом першої інстанції були створені належні умови для всебічного та об'єктивного вирішення спору по суті, сторони були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, розгляд справи неодноразово відкладався. Однак, 1-й відповідач своїм правом на участь при розгляді справи не скористався, в зв'язку з чим суд першої інстанції правомірно розглянув справу за наявними матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Таким чином, факти, викладені в апеляційній скарзі позивачем і його посилання на неправильне застосування та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при розгляді справи, не знайшли свого підтвердження.

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що обставини справи були всебічно і повно досліджені господарським судом, а тому рішення господарського суду Харківської області від 14 березня 2012 року по справі № 5023/223/12 відповідає чинному законодавству та фактичним обставинам справи, а доводи заявника, з яких подана апеляційна скарга про скасування рішення, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.

На підставі викладеного та керуючись статтями статями 32-34, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий пісок", м. Київ,залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 14 березня 2012 року по справі № 5023/223/12 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови підписано 25 лютого 2013 року.

Головуючий суддя Тихий П.В.

суддя Черленяк М.І.

суддя Ільїн О.В.