Постанова

від 25.02.2013 по справі 2а-11113/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2013 року № 2а-11113/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого - судді: Костецького Н.В.

за участю секретаря судового засідання: Олексяк І.Р.

представника позивача Михайленко Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Арт-Енерго» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

Приватне підприємство «Арт-Енерго» (далі - ПП «Арт-Енерго») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Сихівському районі м. Львова Львівської області ДПС), в якій просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 09.11.2010 року №0002722321/0 та №0002732321/0.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що підставою для неправомірних висновків посадових осіб ДПІ є необґрунтоване припущення податкового органу про те, що підлягає сумніву фактичне здійснення операцій купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей ПП «Арт-Енерго» і відповідно, правомірність включення ТзОВ «Укрінвесткабель» сум ПДВ до складу податкового кредиту з березня по червень 2008 року, у зв'язку з чим, договори купівлі-продажу ПП «Арт-Енерго», укладені з ТзОВ «Укрінвесткабель» не спричинили реальних наслідків з причин нікчемності вищеописаного правочину, а перерахування коштів відбувалось безпідставно. Як зазначає позивач, спірні господарські зобов'язання підкріплені реальними фінансово-господарськими взаємовідносинами та первинними документами. Крім того, згідно Акта перевірки від 27.10.2010 року №2701/23-209/33863093 податковим органом встановлено здійснення оплати підприємством за отриманий товар, шляхом перерахування коштів 26.06.2008 року на поточний рахунок контрагента в сумі 314 364, 00 грн. На думку позивача, контролюючий орган безпідставно вважає, що договір між ПП «Арт-Енерго» та ТзОВ «Укрінвесткабель» є нікчемним чи недійсним, відповідно до ст.207 ГК України, як такий, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки під час проведення перевірки ТзОВ «Укрінвесткабель» було виявлено взаєморозрахунки з СПД ОСОБА_6, проти якого порушено кримінальну справу. Відповідно до абз.2 арк.5 Акта перевірки від 27.10.2010 року №2701/23-209/33863093, контролюючим органом встановлено факт господарської операції між ПП «Арт-Енерго» та ТзОВ «Укрінвесткабель», в результаті якої ТзОВ «Укрінвесткабель» передало, а ПП «Арт-Енерго» отримало товаро-матеріальні цінності, а саме, кабель ААБЛ-10 3X240 на що оформлено відповідні видаткові та податкові накладні. Факту передачі зазначених товаро-матеріальних цінностей передувало виставлення ТзОВ «Укрінвесткабель» рахунку-фактури від 05.06.2008 року №СФ-0000166 ПП «Арт- Енерго». Зазначені документи, згідно даних арк.4 Акта перевірки від 27.10.2010 року №2701/23-209/33863093 вилучені протоколом виїмки по кримінальній справі №139-2348 слідчим відділом податкової міліції ДПА у Львівській області. Крім того, чинним законодавством України не передбачено обов'язку покупця, а також не надано йому право перевіряти достовірність даних, які вказуються продавцем в його первинних документах, а також контролювати показники податкової звітності по податках та обов'язкових платежах. При цьому, податковий орган не позбавлений права донарахувати необхідну суму податку суб'єкту підприємницької діяльності - порушнику податкового законодавства, оскільки виходячи з приписів ст.61 Конституції України, якою встановлено індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, та Закону України «Про податок на додану вартість» несплата контрагентом до бюджету ПДВ з операції скаржником не може впливати на результати діяльності скаржника і не може бути підставою для притягнення останнього до відповідальності. Враховуючи вищенаведене, позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві, просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача, який є суб'єктом владних повноважень та належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового розгляду в судове засідання явки уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив. Згідно поданих у попередніх судових засіданнях пояснень, така заперечувала проти задоволення позовних вимог у повному обсязі з підстав, викладених у поданих суду письмових запереченнях та просила суд відмовити у позові повністю.

Відповідно до ч.4 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у неї доказів.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову повністю у зв'язку з наступним.

Як вбачається з матеріалів справи, ПП «Арт-Енерго» зареєстроване 19.10.2005 року виконавчим комітетом Львівської міської ради, ідентифікаційний код юридичної особи 33863093, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №719748 (т.1 а.с.128).

Згідно довідки від 24.12.2010 року №1453 (т.1 а.с.130) ПП «Арт-Енерго» взято на облік в органах державної податкової служби 19.10.2005 року за №14151020000007900, станом на дату видачі цієї довідки перебуває на обліку в ДПІ у Сихівському районі м. Львова.

Згідно довідки Головного управління статистики у Львівській області №297472 від 23.12.2010 року (т.1 а.с.129) основними видами діяльності позивача за КВЕД є: 45.31.0 електромонтажні роботи; 51.90.0 інші види оптової торгівлі; 45.21.1 будівництво будівель; 45.34.0 інші монтажні роботи; 52.12.0 роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту; 74.20.1 діяльність у сфері інжинірингу.

Судом встановлено, що посадовими особами ДПІ у Сихівському районі м. Львова було проведено позапланову невиїзну перевірку ПП «Арт-Енерго» (код ЄДРПОУ 33863093) щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків: ТОВ «Укрінвесткабель» (код ЄДРПОУ 32053472) за період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 27.10.2010 року №2701/23-209/33863093 (далі - Акт перевірки), в якому зафіксовано порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме:

- пп.5.2.1, п.5.2, пп.5.3.9, п.5.3, ст.5 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції Закону України від 22.05.1997 року №283/97-ВР, із внесеними змінами та доповненнями), що привело до заниження податку на прибуток на загальну суму 65 492, 50 грн., в т.ч. в II кв.2008 року на суму 65 492, 50 грн.;

- пп.7.2.1 п.7.2, пп.7.2.3. п.7.2., пп.7.4.1, пп.7.4.4., пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (із змінами та доповненнями) ПП «Арт-Енерго» зайво віднесено до складу податкового кредиту податок на додану вартість в сумі 52 394, 00 грн., в т.ч. за червень 2008 року на суму 52 394, 00 грн.

На підставі Акта перевірки ДПІ у Сихівському районі м. Львова винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0002732321/0 від 09.11.2010 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 78 591, 00 грн., в т.ч. основний платіж 52 394, 00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 26 197, 00 грн.;

- №0002722321/0 від 09.11.2010 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 98 238, 00 грн., в т.ч. основний платіж 65 492, 00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 32 746, 00 грн.

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач скористався своїм правом оскаржити їх в адміністративному порядку. Рішеннями про результати розгляду первинної скарги ДПІ у Сихівському районі м. Львова від 27.12.2010 року №17278/25-005 та про результати розгляду повторної скарги ДПА у Львівській області від 03.03.2011 року №5862/10/25-005/462 податкові повідомлення-рішення від 09.11.2010 року №0002722321/0 та №0002732321/0 залишено без змін, а скарги позивача - без задоволення.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Згідно з п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Підпункт 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» забороняє відносити до складу валових витрат лише ті витрати, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 1.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року (що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно п. п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону №168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, податкова накладна є документом, який є підставою для нарахування податкового кредиту. Між тим, суд зазначає, що наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною, оскільки підставою для виникнення права на податковий кредит є, зокрема, реальність господарських операцій, на підставі яких сформовано податковий кредит.

З метою підтвердження чи спростування права платника на податковий кредит слід дослідити чи відбувались господарські операції в дійсності, чи лише їх сутність була відображена платником у податковій звітності з метою отримання права на податковий кредит (на податкову вигоду).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені (ч. 3, 5 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо (п. 2.2 Положення).

Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

В силу п. 2.4 Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про мови в Україні» (п. 1.3 Положення).

Аналіз викладених норм свідчить про те, що податковий кредит формується за наслідками реальної господарської операції, що підтверджується належними первинними документами, в рамках господарської діяльності платника податків.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в Листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до усної домовленості ПП «Арт-Енерго» та ТОВ «Укрінвесткабель» позивачем було отримано від останнього товарно-матеріальні цінності (кабель ААБЛ-10 3X240) на загальну суму 314 364, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 52 394, 00 грн.), в матеріалах справи містяться наступні документи, які за своїм змістом відповідають вимогам ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-ХІV від 16 липня 1999 року, отже, визнаються первинними документами бухгалтерського обліку, котрі фіксують факт здійснення господарської операції, а також підтверджують факт отримання товару уповноваженими представниками ПП «Арт-Енерго» (асортимент зазначений у нижченаведених документах):

- рахунок-фактура №СФ-0000166 від 05.06.2008 року;

- видаткова накладна №РН-0000101 від 26.06.2008 року;

- податкова накладна №101 від 26.06.2008 року.

Суд звертає увагу на те, що зазначені видаткові та податкові накладні містять назву документа (форми), дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особисті підписи осіб, які брали участь у здійсненні даних господарських операцій. а також те, що первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права та зазначені видаткові та податкові накладні відображають у повному обсязі дані господарські операції та доводять наявність фактичного здійснення позивачем зазначених господарських операцій.

У відповідності до ч.1 ст.181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

У відповідності до ч.1 ст.207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

В даному випадку, враховуючи той факт, що мали місце вказані видаткові та податкові, вважається, що такі операції була укладені позивачем та ТОВ «Укрінвесткабель» з дотриманням форми.

Як вбачається з видаткової накладної №101 від 26.06.2008 року, приймання товару від ПП «Арт-Енерго» здійснювалося уповноваженою ним особою - директором ОСОБА_7, якому довірено отримувати товарно-матеріальні цінності від позивача, у відповідності з вказаною видатковою накладною, на підставі довіреності №965878 від 26.06.2008 року у постачальника ТзОВ «Укрінвесткабель» (строк дії довіреності до 05.07.2008 року), що підтверджується витягом з журналу реєстрації довіреностей (т.1 а.с.240, 241).

Згідно Акта перевірки від 27.10.2010 року №2701/23-209/33863093 (т.1 а.с.38) податковим органом зазначено, що оплату за отриманий товар ПП «Арт-Енерго» здійснено шляхом перерахування безготівкових коштів з поточного рахунку Першої Львівської філії ВАТ «Кредобанк» на поточний рахунок ТОВ «Укрінвесткабель» (26.08.2008 року в сумі 314 364, 00 грн.). Крім того у арк.10 Акта перевірки зазначено, що відповідно до виписок банку ПП «Арт-Енерго» перераховано на адресу ТзОВ «Укрінвесткабель» кошти в повному обсязі (т.1 а.с.43).

Судом також встановлено, що згідно протоколу виїмки від 31.08.2010 року у ПП «Арт-Енерго» працівниками ГВПМ ДПІ у м. Львові було вилучено оригінали документів по взаєморозрахунках з ТзОВ «Укрінвесткабель» (т.1 а.с.49), які згідно Акта перевірки представлено ДПІ у Сихівському районі м. Львова для огляду відповідно до листа СВ ПМ ДПА у Львівській області від 30.09.2010 року №6189/08-1 (т.1 а.с.37).

Суд звертає увагу на те, що ДПІ у Сихівському районі м. Львова, зазначаючи в Акті перевірки від 27.10.2010 року №2701/23-209/33863093 про порушення ПП «Арт-Енерго» пп.5.2.1, п.5.2, пп.5.3.9, п.5.3, ст.5 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп.7.2.1 п.7.2, пп.7.2.3. п.7.2., пп.7.4.1, пп.7.4.4., пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» керувалася також актом перевірки ТзОВ «Укрінвесткабель» від 19.10.2010 року №2642/23-209/32053472 (т.1 а.с.196-204), згідно якого проти контрагента ТзОВ «Укрінвесткабель» (ОСОБА_6) порушено кримінальну справу за ознаками вчинення злочинів, передбачених ч.2 ст.27, ч.2 ст. 205 «Фіктивне підприємництво», ч.3 ст.212 «Ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах», ч.2 ст.366 «Службове підроблення» Кримінального Кодексу України, а тому можна стверджувати, що податковий кредит протягом 2008 року в сумі 496 302, 00 грн. від постачальника СПД ОСОБА_6 сформовано ТзОВ «Укрінвесткабель» безпідставно (т.1 а.с.41). У зв'язку з чим в Акті перевірки позивача податковим органом зазначається, що підприємством перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України. Таким чином, підприємством порушено ст.228 ЦК України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним (т.1 а.с.43).

Згідно матеріалів справи, 28.07.2011 року Сихівським районним судом м. Львова винесено постанову №1-168/11 про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_6, обвинуваченого по ст.ст.27 ч.3, 212 ч.2, 27 ч.3, 212 ч.2, 27 ч.3, 205 ч.2, 27 ч.5, 366 ч.2 Кримінального Кодексу України, на підставі п.«в» ст.1 Закону України «Про амністію», у зв'язку із тим, що на його утриманні перебувають неповнолітні діти та провадження по справі закрито (т.1 а.с.192).

З цієї постанови не вбачається, що під час розгляду справи аналізувались операції з ПП «Арт-Енерго». Таким чином, зазначені висновки суду жодним чином не стосується взаємовідносин ТзОВ «Укрінвесткабель» з позивачем.

Відповідно до частини 4 статті 72 КАС України лише вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Крім того, доказів постановлення вироку у кримінальній справі, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності позивача чи його контрагента, їх посадових осіб або з яких би вбачався зв'язок та обізнаність позивача щодо можливої протиправної діяльності певних підприємств та щодо можливої спрямованості певних угод на ухилення від сплати податків відповідачем (суб'єктом владних повноважень) суду не подано.

В контексті викладених в Акті перевірки доводів ДПІ, суд також зазначає, що під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, прийнятого в порядку ст. 234 ЦК України щодо фіктивності правочину, тобто щодо вчинення правочину без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, на чому ґрунтуються в даному випадку доводи ДПІ.

Під час розгляду справи ДПІ також не надано в обґрунтування своїх доводів про суперечність спірних операцій інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, рішення суду про визнання правочину з контрагентом недійсним з підстав його суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України, на можливість зверненням ДПІ до суду з окремим позовом щодо чого звертає свою увагу ВАС України у роз'ясненні від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11.

В контексті наведеного слід додати, що під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, яке б було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав невідповідності спірних операцій вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б відповідно до конкретних норм ЦК України свідчили про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та його контрагентом.

Враховуючи зазначене, оцінюючи взаємовідносини позивача з ТзОВ «Укрінвесткабель», суд виходить із того, що в межах дослідження питання про формування податкового кредиту за червень 2008 року варто враховувати наявність відповідних документів на підтвердження виконання договору та зв'язку понесених витрат з господарською діяльність підприємства, податкової накладної на оплату послуг, товарів, реальне подальше використання послуг, товарів у господарській діяльності та збільшення обсягів виробництва, продаж й конкретні результати від цього.

На підтвердження факту використання придбаних товарів у своїй безпосередній господарській діяльності позивачем подано суду докази на реалізацію придбаних товарно-матеріальних цінностей ТОВ «Торговий дім РМ - Ресурс» (договір від 03.06.2008 року; специфікація №1 від 03.06.2008 року; видаткова накладна №Р-00000086 від 26.06.2008 року; банківські виписки; рахунок-фактура №Р-0000059 від 20.06.2008 року; податкова накладна №91 від 25.06.2008 року) (т.1 а.с.234-239).

Щодо відсутності товарно-транспортних накладних, на яке посилається відповідач, то це може свідчити лише про недотримання норм законодавства про автомобільний транспорт, а не податкового законодавства. Згідно з наказом Міністерства транспорту України «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» № 363 від 14.10.1997 року, товарно-транспортна накладна - це необхідний юридичний документ для всіх учасників транспортного процесу, а учасники транспортного процесу - це вантажовідправники, вантажоодержувачі, перевізники та особи, що здійснюють вантажні і (або) складські операції з вантажем. Вказаний нормативно-правовий акт визначає, як вантажовідправника - фізичну або юридичну особу, що подає перевізнику вантаж для перевезення, а як вантажоодержувача - фізичну або юридичну особа, що здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку.

Таким чином, відсутність у документообігу позивача товарно-транспортних накладних за певний період, при наявності інших документів, якими підтверджено факт відпуску та приймання товарно-матеріальних цінностей, не може спростовувати факту придбання позивачем товару.

Крім того, ні в Податковому кодексі України, ні в інших нормативних актах не згадується про товарно-транспортну накладну, як документ на підставі якого податковий орган має право визначати суму податкового зобов'язання або податкового кредиту з ПДВ платнику податків.

В свою чергу позивачем було дотримано спеціальні вимоги щодо документального підтвердження спірних сум податкового кредиту. Зокрема, про фактичне виконання вищезазначених послуг свідчать первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п.9.2. ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні» і п.2.4. ст.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку».

Зазначені вище податкові накладні за формою та змістом відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про податок на додану вартість» та Порядком заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року №165 затвердженим в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за №233/2037 стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі, наведені в них дані відповідають та кореспондуються з даними первинних документів.

На момент вчинення господарських операцій, видачі податкових накладних контрагент позивача був належним чином включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та володів свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість, що у судовому засіданні сторонами не заперечувалося, а отже видача ним податкових накладних, за операціями, фактичне здійснення яких відповідачем не спростовано під час розгляду справи та не наведено об'єктивних обставин та належних та допустимих доказів, які б ставили під сумнів фактичне здійснення операцій, є правомірним.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес»АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо тощо.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

З обставин адміністративної справи вбачається, що відповідачами не доведено правомірність оскаржуваних рішень, відтак позовні вимоги знайшли своє підтвердження під час розгляду адміністративної справи.

За наведених обставин суд вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню як протиправні, а позов є таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст. 7-14, 17, 18, 49, 51, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби від 09.11.2010 року №0002722321/0 та №0002732321/0.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Арт-Енерго» 1771 (одну тисячу сімсот сімдесят одну) грн. 69 коп. судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 01 березня 2013 року

Суддя Костецький Н.В.