Ухвала

від 18.11.2015 по справі 2а-11113/11/1370

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" листопада 2015 р. м. Київ К/800/24862/15

Вищий адміністративний суд України у складі: головуючого судді Бухтіярової І.О., суддів Костенка М.І., Приходько І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу приватного підприємства «Арт-Енерго»

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2015 року

у справі № 2а-11113/11/1370 (876/5243/13)

за позовом приватного підприємства «Арт-Енерго» (далі - позивач, ПП «Арт-Енерго»)

до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області (далі - відповідач, ДПІ у Сихівському районі м. Львова)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ПП «Арт-Енерго» звернулось у жовтні 2011 року до суду з позовом до ДПІ у Сихівському районі м. Львова про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.11.2010 року № 0002722321/0 та № 0002732321/0.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 25.02.2013 року позов задоволено повністю.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2015 року постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25.02.2013 року скасовано та прийнято нову, якою в задоволені позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Вважає, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Відповідно до частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у справі здійснено заміну відповідача на його правонаступника - Державну податкову інспекцію у Сихівському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що відповідачем було проведено позапланову невиїзну перевірку позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків: ТОВ «Укрінвесткабель» за період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року, за результатами якої складено акт від 27.10.2010 року № 2701/23-209/33863093, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме: пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції Закону України від 22.05.1997 року № 283/97-ВР, із внесеними змінами та доповненнями), що привело до заниження податку на прибуток на загальну суму 65 492,50 гривні; пп. 7.2.1, пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (із змінами та доповненнями) ПП «Арт-Енерго» зайво віднесено до складу податкового кредиту податок на додану вартість в сумі 52 394,00 гривні.

На підставі акту перевірки відповідачем 09.11.2010 року винесено податкові повідомлення-рішення: № 0002732321/0, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 78 591,00 гривня, у тому числі основний платіж 52 394,00 гривні та штрафні (фінансові) санкції 26 197,00 гривень; № 0002722321/0, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 98 238,00 гривень, у тому числі основний платіж 65 492,00 гривні та штрафні (фінансові) санкції 32 746,00 гривень.

За результатами адміністративного оскарження вказані податкові повідомлення-рішення було залишено без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив із того, що позивачем було дотримано спеціальні вимоги щодо документального підтвердження спірних сум податкового кредиту.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що подані позивачем копії документів щодо отримання товару від ТОВ «Укрінвесткабель» не відображають реальності здійснення господарської операції між зазначеними суб'єктами господарювання.

Колегія суддів касаційної інстанції не може погодитись з такою позицією суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього Закону, зокрема, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до пп. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Отже, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, до складу податкового кредиту відносяться лише ті суми витрат платника податку, які фактично понесені на придбання товарів (робіт, послуг) та підтвердженні відповідними первинними документами.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що відповідно до усної домовленості між ПП «Арт-Енерго» та ТОВ «Укрінвесткабель» позивачем було отримано від останнього товарно-матеріальні цінності (кабель ААБЛ-10 3X240) на загальну суму 314 364,00 гривні.

На підтвердження факту отримання вказаного товару уповноваженими представниками ПП «Арт-Енерго» від ТОВ «Укрінвесткабель» позивачем було надано до суду податкову та видаткову накладну, рахунок-фактуру, довіреність.

Судом першої інстанції при дослідженні податкової та видаткової накладних було встановлено, що вони за своїм змістом відповідають вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Закону України «Про податок на додану вартість», Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 165 затвердженого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за № 233/2037, містять назву документа (форми), дату складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особисті підписи осіб, які брали участь у здійсненні даних господарських операцій, а отже визнаються первинними документами бухгалтерського обліку, які фіксують факт здійснення господарської операції та підтверджують факт отримання товару уповноваженими представниками ПП «Арт-Енерго» від ТОВ «Укрінвесткабель».

На момент вчинення господарської операції, видачі податкової накладної контрагент позивача був належним чином включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та володів свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Крім того, суд першої інстанції вірно зазначає, що відповідач у акті перевірки зазначив, що позивачем оплату за отриманий товар здійснено шляхом перерахування безготівкових коштів з поточного рахунку Першої Львівської філії ВАТ «Кредобанк» на поточний рахунок ТОВ «Укрінвесткабель», а відповідно до виписок банку ПП «Арт-Енерго» перераховано на адресу ТОВ «Укрінвесткабель» кошти в повному обсязі.

Судом першої інстанції встановлено, що на момент вчинення господарської операції, видачі податкової накладної контрагент позивача був належним чином включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та володів свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість.На підтвердження факту використання придбаних товарів у своїй безпосередній господарській діяльності позивачем надано до суду докази на реалізацію придбаних товарно-матеріальних цінностей ТОВ «Торговий дім РМ-Ресурс», а саме: договір від 03.06.2008 року, специфікація, видаткову та податкову накладні, банківські виписки, рахунок-фактуру, які були досліджені судом першої інстанції.

Щодо посилання відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних, то судом першої інстанції вірно зазначено, що це може свідчити лише про недотримання норм законодавства про автомобільний транспорт, а не податкового законодавства, відсутність у документообігу позивача товарно-транспортних накладних за певний період, при наявності інших документів, якими підтверджено факт відпуску та приймання товарно-матеріальних цінностей, не може спростовувати факту придбання позивачем товару.

Судом першої інстанції також було встановлено, що згідно протоколу виїмки від 31.08.2010 року у ПП «Арт-Енерго» працівниками ГВПМ ДПІ у м. Львові було вилучено оригінали документів по взаєморозрахунках з ТОВ «Укрінвесткабель», які згідно акту перевірки представлено ДПІ у Сихівському районі м. Львова для огляду відповідно до листа СВ ПМ ДПА у Львівській області від 30.09.2010 року № 6189/08-1.

Щодо посилання відповідача на порушення кримінальної справи відносно контрагента ТОВ «Укрінвесткабель» (ОСОБА_1.) за ознаками вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 366 Кримінального кодексу України, то судом першої інстанції встановлено, що 28.07.2011 року Сихівським районним судом м. Львова було винесено постанову № 1-168/11 про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_1 на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію», у зв'язку з тим, що на його утриманні перебувають неповнолітні діти та провадження по справі закрито. Також судом першої інстанції було встановлено, що з цієї постанови не вбачається, що під час розгляду справи аналізувались операції між ПП «Арт-Енерго» та ТОВ «Укрінвесткабель».

Відповідно до ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України лише вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Крім того, доказів постановлення вироку у кримінальній справі, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності позивача чи його контрагента, їх посадових осіб або з яких би вбачався зв'язок та обізнаність позивача щодо можливої протиправної діяльності певних підприємств та щодо можливої спрямованості певних угод на ухилення від сплати податків відповідачем (суб'єктом владних повноважень) суду не подано.

Колегія суддів касаційної інстанції також не може погодитись із посиланнями відповідача на фіктивність та нікчемність господарської операції між позивачем та його контрагентом, оскільки, надаючи оцінку господарським правовідносинам і вказуючи в акті перевірки на фіктивність та нікчемність правочину, податковий орган виходить за межі своєї компетенції.

Оскільки судом першої інстанції встановлено, що реальність господарської операції, вчиненої між позивачем та ТОВ «Укрінвесткабель» підтверджується належним чином оформленими документами первинного бухгалтерського обліку, що стали підставою для формування показників сум податкового кредиту та валових витрат, колегія суддів вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

У справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи вчинені вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (п. 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч. 1 ст. 207 Кодексу адміністративного судочинства України в мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються встановлені судом апеляційної інстанції обставини із посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів; мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався.

Оскаржувана постанова апеляційного суду зазначеним вимогам не відповідає, оскільки судом не спростовано встановлені місцевим адміністративним судом обставини щодо реальності виконання спірної операції між позивачем та ТОВ «Укрінвесткабель».

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права, отже, прийняті податковим органом спірні рішення є неправомірними.

Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Зважаючи на викладене, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а помилково скасована постанова суду першої інстанції - залишенню в силі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу приватного підприємства «Арт-Енерго» - задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2015 року у справі № 2а-11113/11/1370 (876/5243/13) - скасувати.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25.02.2013 року у справі № 2а-11113/11/1370 (876/5243/13) - залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько