Постанова

від 02.03.2015 по справі 2а-11113/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2015 року Справа № 876/5243/13

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Ліщинського А.М.,

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.

при секретарі судового засідання: Керод Х.І.

з участю представника відповідача: Квасниця Н.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Головного Управління ДФС у Львівській області Львівського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2013 року у справі за позовом Приватного підприємства «Арт-Енерго» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Головного Управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

13.10.2011 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.11.2010 року №0002722321/0 та №0002732321/0.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що господарські зобов'язання між ПП «Арт-Енерго» та ТзОВ «Укрінвесткабель» підкріплені реальними фінансово-господарськими взаємовідносинами та первинними документами.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2013 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби від 09.11.2010 року №0002722321/0 та №0002732321/0.

Відповідач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

В апеляційній скарзі покликається на те, що первинні документи, які складенні суб'єктами господарської діяльності на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам та такі, що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненої операції не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку. Тобто в результаті виконання сторонами нікчемних угод не може виникати право на валові витрати та податковий кредит у ПП «Арт-Енерго». Крім цього зазначають, що їх не було належним чином, встановленим КАС України, повідомлено про дату час та місце розгляду судової справи.

Ухвалою про правонаступництво відповідача Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова на правонаступника Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Головного Управління ДФС у Львівській області.

У ході апеляційного розгляду представник апелянта Квасниця Н.Б. надала пояснення та просить задовольнити апеляційну скаргу.

Інші особи які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з ч.4 ст. 196 КАС України.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її задовольнити з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було дотримано спеціальні вимоги щодо документального підтвердження спірних сум податкового кредиту. Зокрема, про фактичне виконання вищезазначених послуг свідчать первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п.9.2. ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні» і п.2.4. ст.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку».

Проте, колегія суддів вважає, що даний висновок суду першої інстанції не можна визнати обґрунтованим.

Згідно ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Правильність вирішення справи відповідно до вимог ст.13 КАС України забезпечується системою: апеляційною та касаційною. Можливість апеляційного та касаційного оскарження судових рішень є принципом адміністративного судочинства, що спрямований на забезпечення прав осудності (законності та обґрунтованості) судових рішень.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що ПП «Арт-Енерго» зареєстроване 19.10.2005 року виконавчим комітетом Львівської міської ради, ідентифікаційний код юридичної особи 33863093, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №719748.

Згідно довідки від 24.12.2010 року №1453 ПП «Арт-Енерго» взято на облік в органах державної податкової служби 19.10.2005 року за №14151020000007900, станом на дату видачі цієї довідки перебуває на обліку в ДПІ у Сихівському районі м. Львова.

Згідно довідки Головного управління статистики у Львівській області №297472 від 23.12.2010 року основними видами діяльності позивача за КВЕД є: 45.31.0 електромонтажні роботи; 51.90.0 інші види оптової торгівлі; 45.21.1 будівництво будівель; 45.34.0 інші монтажні роботи; 52.12.0 роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту; 74.20.1 діяльність у сфері інжинірингу.

Посадовими особами ДПІ у Сихівському районі м. Львова було проведено позапланову невиїзну перевірку ПП «Арт-Енерго» (код ЄДРПОУ 33863093) щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків: ТОВ «Укрінвесткабель» (код ЄДРПОУ 32053472) за період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року.

За результатами проведеної перевірки складено Акт від 27.10.2010 року №2701/23-209/33863093 (далі - Акт перевірки), в якому зафіксовано порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме:

- пп.5.2.1, п.5.2, пп.5.3.9, п.5.3, ст.5 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції Закону України від 22.05.1997 року №283/97-ВР, із внесеними змінами та доповненнями), що привело до заниження податку на прибуток на загальну суму 65 492, 50 грн., в т.ч. в II кв.2008 року на суму 65 492, 50 грн.;

- пп.7.2.1 п.7.2, пп.7.2.3. п.7.2., пп.7.4.1, пп.7.4.4., пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (із змінами та доповненнями) ПП «Арт-Енерго» зайво віднесено до складу податкового кредиту податок на додану вартість в сумі 52 394, 00 грн., в т.ч. за червень 2008 року на суму 52 394, 00 грн.

На підставі Акта перевірки ДПІ у Сихівському районі м. Львова винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0002732321/0 від 09.11.2010 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 78 591, 00 грн., в т.ч. основний платіж 52 394, 00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 26 197, 00 грн.;

- №0002722321/0 від 09.11.2010 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 98 238, 00 грн., в т.ч. основний платіж 65 492, 00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 32 746, 00 грн.

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач скористався своїм правом оскаржити їх в адміністративному порядку. Рішеннями про результати розгляду первинної скарги ДПІ у Сихівському районі м. Львова від 27.12.2010 року №17278/25-005 та про результати розгляду повторної скарги ДПА у Львівській області від 03.03.2011 року №5862/10/25-005/462 податкові повідомлення-рішення від 09.11.2010 року №0002722321/0 та №0002732321/0 залишено без змін, а скарги позивача - без задоволення.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Згідно з п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Підпункт 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» забороняє відносити до складу валових витрат лише ті витрати, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 1.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року (що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно п. п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону №168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що податкова накладна є документом, який є підставою для нарахування податкового кредиту. Між тим, суд зазначає, що наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною, оскільки підставою для виникнення права на податковий кредит є, зокрема, реальність господарських операцій, на підставі яких сформовано податковий кредит.

Колегія суддів зазначає, що підтвердження чи спростування права платника на податковий кредит слід дослідити чи відбувались господарські операції в дійсності, чи лише їх сутність була відображена платником у податковій звітності з метою отримання права на податковий кредит (на податкову вигоду).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені (ч. 3, 5 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. від

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо (п. 2.2 Положення).

Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

В силу п. 2.4 Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про мови в Україні» (п. 1.3 Положення).

Аналіз викладених норм свідчить про те, що податковий кредит формується за наслідками реальної господарської операції, що підтверджується належними первинними документами, в рамках господарської діяльності платника податків.

ПП «Арт-ененрго» не надало доказів укладення договору з ТзОВ «Укрінвесткабель». Первинні документи ТзОВ «Укрінвесткабель»: податкова накладна містить істотні недоліки при складанні - не відображають інформації стосовно умови поставки (форма цивільно-правового договору), а передбачають вказівку-рахунок-фактуру та видаткова накладна не індентифікує особу постачальника.

Таким чином не можуть бути належними та допустити доказами у справі, подані позивачем до матеріалів справи копії документів щодо отримання товару від ТзОВ «Укрінвесткабель» не відображають реальності здійснення господарської операції між зазначеми суб'єктами господарювання.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно з статтею 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Мотивація та докази, наведені у апеляційній скарзі, дають адміністративному суду апеляційної інстанції підстав для постановлення висновків, які спростовують правову позицію суду першої інстанції.

За таких обставин справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, оскільки спростовують і дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги являються суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160 ч.3, 195, 196, 198 п.3, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Головного Управління ДФС у Львівській області задовольнити, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2013 року у справі №2а-11113/11/1370 скасувати та прийняти нову, якою в позові відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.М.Ліщинський

Судді О.І.Довга

І.І.Запотічний