Рішення

від 20.02.2013 по справі 5020-879/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2013 року справа № 5020-879/2012 Господарський суд міста Севастополя у складі: головуючої судді Головко В.О., суддів: Альошиної С.М., Погребняка О.С.,

за позовом: Компанії „Логістранс (Ю.К.) ЛТД",

реєстраційний номер 2937406

(Сполучене королівство Великобританії та Північної Ірландії,

Swan House, 9-10 Johnston Road, Woodford Green Essex IG8OXA)

в особі Представництва в Україні,

ідентифікаційний код 20071048

(01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 17)

до Приватного підприємства „Неострой",

ідентифікаційний код 36025831

(99011, м. Севастополь, вул. Суворова, 19, кв. 8)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

Державна адміністрація залізничного транспорту України (Укрзалізниця),

ідентифікаційний код 00034045

(03680, м. Київ, Печерський район, вул. Тверська, буд. 5)

про стягнення 379 797,54 грн,

за зустрічним

позовом: Приватного підприємства „Неострой",

ідентифікаційний код 36025831

(99011, м. Севастополь, вул. Суворова, 19, кв. 8)

до Компанії „Логістранс (Ю.К.) ЛТД",

реєстраційний номер 2937406

(Сполучене королівство Великобританії та Північної Ірландії,

Swan House, 9-10 Johnston Road, Woodford Green Essex IG8OXA)

про визнання недійсним Договору № LT/11/09/28-824 від 28.09.2011,

Представники учасників судового процесу:

позивач за первісним позовом - Кузьменко В.О., представник, довіреність № 2 від 08.01.2013;

відповідач за первісним позовом - Дорожкін А.Д. - представник, довіреність від 24.09.2012; М'ягка С.В. - представник, довіреність від 01.08.2012;

третя особа - явку уповноваженого представника не забезпечила.

Обставини справи:

31.07.2012 (згідно з поштовим штемпелем на конверті) Компанія „Логістранс (Ю.К.) ЛТД" в особі Представництва в Україні (далі - позивач) звернулась до господарського суду міста Севастополя (далі - суд) з позовом до Приватного підприємства „Неострой" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за Договором №/11/09/28-824 від 28.09.2011 в сумі 379 807,40 грн.

Ухвалою від 04.10.2012 для спільного розгляду з первісним позовом прийнято зустрічну позовну заяву Приватного підприємства „Неострой" до Компанії „Логістранс (Ю.К.) ЛТД" про визнання недійсним Договору № LT/11/09/28-824 від 28.09.2011 /том 3, арк. с. 111-112/.

Ухвалою від 25.10.2012 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача за первісним позовом залучено Державну адміністрацію залізничного транспорту України (Укрзалізницю) /том 4, арк. с. 108-109/.

Ухвалою від 04.12.2012 вирішено подальший розгляд справи здійснювати колегіально, а ухвалою від 06.12.2012 справу прийнято до провадження колегією у складі суддів: Головко В.О. (головуючий), Альошина С.М., Погребняк О.С.

Розгляд справи неодноразово відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, востаннє - до 15.01.2013, а у судовому засіданні 15.01.2013 оголошувалась перерва до 04.02.2013, яку було продовжено до 19.02.2013.

28.12.2012 до суду від позивача за первісним позовом надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої Компанія „Логістранс (Ю.К.) ЛТД" просить стягнути з Приватного підприємства „Неострой" 379 797,40 грн /том 5, арк. с. 18/.

У засіданні суду 15.01.2013 суд розглянув вказану заяву та, зважаючи на положення частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України, прийняв зменшення розміру первісних позовних вимог.

Таким чином, на розгляді суду перебувають позовні вимоги Компанії „Логістранс (Ю.К.) ЛТД" в особі Представництва в Україні до Приватного підприємства „Неострой" про стягнення заборгованості за Договором №/11/09/28-824 від 28.09.2011 в сумі 379 797,54 грн; та зустрічні позовні вимоги Приватного підприємства „Неострой" до Компанії „Логістранс (Ю.К.) ЛТД" про визнання недійсним Договору №/11/09/28-824 від 28.09.2011.

Позовні вимоги первісного позову із посиланням на статті 11, 16, 526, 530, 549, 550, 551, 611, 625 Цивільного кодексу України вмотивовані неналежним виконанням Замовником (відповідачем за первісним позовом) своїх зобов'язань за договором №/11/09/28-824 від 28.09.2011 про організацію перевезень та транспортно-експедиторське обслуговування вантажів Замовника в частині оплати отриманих послуг.

Вимоги зустрічного позову обґрунтовані посиланням на статті 11, 203, 215, 230 Цивільного кодексу України та статтю 9 Закону України „Про транспортно-експедиторську діяльність". По-перше, на думку позивача за зустрічним позовом, спірний Договір суперечить нормам чинного законодавства України та не відповідає встановленій законодавством формі та змісту договорів про транспортне експедирування. По-друге, позивач за зустрічним позовом вважає, що при укладанні спірного договору сторонами не було досягнуто згоди щодо такої істотної умови договору як ціна (вартість послуг). По-третє, як зазначає позивач за зустрічним позовом, спірний договір був укладений під впливом обману стосовно вартості послуг, адже умови про вартість послуг не були включені до тексту самого договору.

У засідання суду 15.01.2013-19.02.2013 третя особа явку свого повноважного представника не забезпечила, проте надіслала клопотання про розгляд справи без участі її представника /том 5, арк. с. 46/. Оскільки явка третьої особи обов'язковою не визнавалась, суд визнав за можливе розглянути справу у відсутність її представника.

Присутній в судовому засіданні представник позивача за первісним позовом (Компанії „Логістранс (Ю.К.) ЛТД" в особі Представництва в Україні) підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд задовольнити первісний позов з підстав, викладених у позовній заяві та письмових поясненнях по суті спору /том 1, арк. с. 3-5; 130-131; том 2, арк. с. 31-32; том 3, арк. с. 114-118; том 4, арк. с. 138-139; том 5, арк. с. 19/. Зокрема, позивач за первісним позовом зазначив, що ним за Договором № LT/11/09/28-824 від 28.09.2011 Приватному підприємству „Неострой" надані послуги з організації перевезень та транспортно-експедиційного обслуговування на загальну суму 114 302,30 доларів США, проте відповідач за первісним позовом отримані послуги оплатив лише частково у сумі 66 767,00 доларів США. У зв'язку з цим у відповідача за первісним позовом перед Компанією „Логістранс (Ю.К.) ЛТД" виникла заборгованість у сумі 47 535,30 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 31.12.2011 (1 долар США = 7,9898 грн) становить 379 797,54 грн.

Відсутність підписаних Додаткових угод № 3, № 4 та Додатку 2 до Акта виконаних робіт № 2, Актів виконаних робіт № 3, № 4, на думку позивача за первісним позовом, не може бути підставою ані для відмови у задоволенні первісного позову, ані для задоволення зустрічного позову, оскільки, не зважаючи на недодержання письмової форми правочинів, сторонами фактично виконувались умови договору щодо надання послуг, що підтверджує дійсність спірного договору.

Представники відповідача за первісним позовом відхилили вимоги первісного позову через його необґрунтованість, з підстав, наведених у зустрічній позовній заяві та письмових поясненнях по суті спору /том 2, арк. с. 4-7; том 5, арк. с. 33-34/. Зокрема, відповідач за первісним позовом зазначив, що не підписував Додаткові угоди № 3, № 4, якими Компанією „Логістранс (Ю.К.) ЛТД" в односторонньому порядку встановлені тарифи і ставки на відповідні послуги, як і не підписував Додаток 2 до Акта виконаних робіт № 2 та Акти виконаних робіт № 3, № 4, в яких позивачем за первісним позовом застосовані тарифи і ставки, встановлені Додатковими угодами № 3, № 4. Отже і тарифи, і ставки, застосовані у Додатку 2 до Акта виконаних робіт № 2 та Актах виконаних робіт № 3, № 4, не є погодженими обома сторонами і не можуть бути покладені в основу розрахунків при визначенні загальної вартості послуг, наданих відповідачеві за первісним позовом за спірним договором. Наведені обставини, на думку відповідача за первісним позовом, свідчать про недосягнення сторонами згоди щодо такої істотної умови договору як ціна. Проте, відповідачем не заперечується сам факт отримання послуг за договором.

Водночас, представники позивача за зустрічним позовом підтримали зустрічні позовні вимоги у повному обсязі та просили їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та письмових поясненнях по суті спору /том 2, арк. с. 4-7; том 5, арк. с. 33-34/. Зокрема, позивач за зустрічним позовом зазначає, що укладений між сторонами Договір №/11/09/28-824 від 28.09.2011 є договором транспортного експедирування, а отже, має відповідати вимогам Закону України „Про транспортно-експедиторську діяльність". Утім, спірний договір не містить усіх істотних умов, необхідних для його укладення, тобто не відповідає вимогам Закону. Крім того, оскільки спірний договір є зовнішньоекономічним договором (контрактом), то в силу положень статті 6 Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність" може бути визнаний недійсним у судовому порядку, як такий, що не відповідає вимогам законів України.

Також позивач за зустрічним позовом вважає, що при укладенні оспорюваного договору відповідач за зустрічним позовом увів позивача в оману, умисно не зазначивши в договорі ціни на послуги та не виокремивши із загальної ціни послуг 1) витрати, понесені Агентом при виконанні умов договору, та 2) плату за послуги експедитора.

Представник відповідача за зустрічним позовом у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні зустрічного позову через його необґрунтованість, з підстав, викладених у письмових поясненнях /том 3, арк. с. 114-118/. Зокрема, відповідач за зустрічним позовом зазначає, що Приватним підприємством „Неострой" не заперечується факт отримання послуг за договором, що також підтверджується наявними у справі доказами, а саме: Актами виконаних робіт № 1, № 2, № 3, № 4. Тому, на думку Компанії „Логістранс (Ю.К.) ЛТД", надані нею за вказаними актами послуги мають бути оплачені у повному обсязі.

Третя особа (Державна адміністрація залізничного транспорту України (Укрзалізниця)) надала письмові пояснення /том 4, арк. с. 124-125/, відповідно до яких зазначила, що Державна адміністрація залізничного транспорту України (Укрзалізниця) не встановлює тарифи на перевезення вантажів залізничним транспортом, а лише відповідно до покладених на неї завдань, доводить до відома вантажовідправників і вантажоодержувачів нормативно-правові акти в частині встановлення тарифів.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

28.09.2011 між Компанією „Логістранс (Ю.К.) ЛТД" (Агент) та Приватним підприємством „Неострой" (Замовник) укладено Договір № LT/11/09/28-824 про організацію перевезень та транспортно-експедиторське обслуговування вантажів замовника (далі - Договір) /том 1, арк. с. 102-105/.

Відповідно до пункту 1.1 Договору цей Договір регулює взаємовідносини сторін при виконанні Агентом доручень Замовника на організацію перевезень та транспортно-експедиторське обслуговування вантажів Замовника у кількості, відповідно до щомісячної заявки. Номенклатура, кількість, спосіб перевезення, вимоги до тари, маркування, особливі умови, порядок визначення остаточної ваги вантажу та інші умови виконання послуг оговорюються у Додатках, які є невід'ємними частинами цього Договору.

У пункті 4.1 Договору закріплено, що Сторони узгоджують тарифи на перевезення вантажів, платежі за інші послуги та винагороду Агента, по кожному конкретному вантажу, що оформлюється додатками до цього Договору, які після підписання їх обома сторонами є його невід'ємними частинами.

Агент та Замовник до 30 числа кожного місяця здійснюють звірення взаємних розрахунків за послуги, надані у попередньому місяці (пункт 4.4 Договору).

Платежі при розрахунках Замовника з Агентом здійснюються у доларах США (пункт 4.5 Договору).

Пунктом 5.1 Договору встановлено, що Замовник здійснює оплату за транспортно-експедиторські послуги відповідно до рахунків Агента у розмірі: при разовому перевезенні - 100% від розрахункової вартості заявленого перевезення вантажу за 3 доби до початку запланованого перевезення; при багатократних перевезеннях - умови оплати можуть корегуватися у Додатках до Договору на кожне конкретне перевезення.

У випадку неоплати Замовником наданих йому транспортно-експедиторських послуг відповідно до умов, передбачених Договором, Агент має право на затримку вантажу для забезпечення гарантії отримання належної провізної плати та інших платежів (пункт 10.5 Договору).

Згідно з пунктом 9 Договору будь-які документи, оформлені повноважними представниками сторін та надіслані факсом, чи фотокопія документа, передана електронною поштою, повинні вважатися оригіналами, що зобов'язують обидві сторони виконувати умови Договору.

Сторони домовились, що Договір набирає чинності з дати його підписання та діє до 31.12.2011. Якщо жодна зі Сторін за 30 днів до спливу строку дії Договору не заявить у письмовому вигляді про його розірвання, строк дії цього Договору продовжується автоматично на наступний рік (пункти 10.2, 10.3 Договору).

Водночас Сторони дійшли згоди, що кожна з них може достроково розірвати цей Договір, поінформувавши у письмовому вигляді іншу сторону за 30 днів до фактичної дати його розірвання. При цьому договір вважається розірваним після завершення зобов'язань Агента перед Замовником, прийнятих до повідомлення про розірвання, та розрахунків за здійснені перевезення (пункт 10.4 Договору).

Як убачається з матеріалів справи, Договір підписано обома сторонами, підписи скріплені печатками, отже, договір набрав чинності з 28.09.2011 /том 1, арк. с. 102-105/.

22.12.2011 відповідач за первісним позовом надіслав позивачеві пропозицію про розірвання Договору № LT/11/09/28-824 від 28.09.2011 /том 3, арк. с. 135/, посилаючись на великі тарифи, поганий технічний стан вагонів та інші причини.

Натомість позивач за первісним позовом відмовив у розірванні Договору, зазначивши, що цей Договір буде розірвано лише після погашення наявної заборгованості за надані послуги /том 1, арк. с. 149/.

Відповідно до частини першої статті 188 Господарського кодексу України розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Як зазначено вище, Договором № LT/11/09/28-824 від 28.09.2011 (пункт 10.4) передбачена можливість його розірвання в односторонньому порядку, але таке розірвання можливо лише за умови здійснення Замовником розрахунків за здійснені перевезення у повному обсязі.

Оскільки, стягнення заборгованості за надані транспортно-експедиторські послуги є предметом даного спору, Договір № LT/11/09/28-824 від 28.09.2011 не можна вважати розірваним. Утім, з огляду на положення пункту 10.3 Договору, він продовжив свою дію на 2012 рік та був чинним до 31.12.2012.

Також суд зазначає, що в матеріалах справи є інший Договір між тими ж сторонами про той же самий предмет: Договір № LT/28/09/11-008 від 28.09.2011 з додатковими угодами № 1 та № 2 від 28.09.2011 /том 1, арк. с. 9-15/, але цей Договір не має відношення до предмета спору, оскільки, по-перше, укладався раніше спірного Договору (виходячи з нумерації); по-друге, не виконувався, адже всі документи, які стосуються надання послуг позивачем за первісним позовом відповідачеві, мають посилання саме на спірний Договір.

За викладених обставин, зважаючи на положення частини першої статті 34 Господарського процесуального кодексу України, суд відхиляє вказані докази (Договір № LT/28/09/11-008 від 28.09.2011 з додатковими угодами № 1 та № 2 від 28.09.2011) як такі, що не мають значення для даної справи.

28.09.2011 між сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Договору № LT/11/09/28-824 від 28.09.2011 /том 1, арк. с. 106-107/, відповідно до якої сторони, серед іншого, погодили розмір ставки оренди рухомого складу на рівні 35,00 доларів США за добу за вагон та встановили, що вказана ставка дійсна до 31.12.2011. Додаткову угоду № 1 до Договору підписано сторонами без зауважень, підписи скріплено печатками підприємств.

Також, 28.09.2011 між сторонами укладено Додаткову угоду № 2 до Договору /том 1, арк. с. 108/, якою сторонами погоджено залізничний тариф територією Укрзалізниці та всі пов'язані із ним додаткові збори та визначено, що встановлені ставки дійсні до 30.10.2011. Додаткову угоду № 2 до Договору підписано сторонами без зауважень, підписи скріплено печатками підприємств.

Таким чином, Додаткові угоди № 1 та № 2 набрали чинності та є невід'ємними частинами спірного Договору.

01.11.2011 та 01.12.2011 Агентом (позивач за первісним позовом) підписано Додаткові угоди № 3, № 4 до Договору /том 1, арк. с. 16, 17/, якими встановлені збільшені тарифи порівняно із попередніми. Але вказані додаткові угоди Замовником (відповідач за первісним позовом) підписані не були.

Протягом дії Договору позивач за первісним позовом на підставі гарантійного листа № 43 від 30.09.2011 /том 3, арк. с. 131/ та заявок відповідача від 30.09.2011, 11.10.2011, 20.10.2011, 28.10.2011, 01.11.2011, 17.11.2011, 18.11.2011, 21.11.2011, 06.12.2011, 09.12.2011, 16.12.2011, 21.12.2011 /том 2, арк. с. 77, 89, 121, 122; том 3, арк. с. 148; том 4, арк. с. 9, 25, 35, 56, 70, 81, 94/ надав останньому послуги з організації перевезення щебеню, що підтверджується, зокрема, залізничними накладними та відомостями вагонів /том 2, арк. с. 59, 67-68, 72-74, 79, 82, 85-86, 92-99, 107-109, 125-127, 131-132, 135-138, 141-142, 145; том 3, арк. с. 139-142; том 4, арк. с. 7-8, 13-23, 30-32, 39-55, 60-61, 64-65, 68-69, 76-77, 80, 86-93, 99-100, 104-105/.

31.10.2011 сторонами складено Акт № 1 виконаних робіт щодо перевезення вантажу за період з 28.09.2011 по 31.10.2011 на суму 39 139,96 доларів США /том 1, арк. с. 18/ із Додатками 1 та 2 /том 1, арк. с. 19-21/. Акт та обидва додатки підписані сторонами без зауважень, підписи скріплені печатками.

30.11.2011 - складено Акт № 2 виконаних робіт щодо перевезення вантажу за період з 01.11.2011 по 30.11.2011 на суму 29 737,34 доларів США /том 1, арк. с. 22/ із Додатками 1 та 2. Акт та Додаток 1 (на суму 18 130,00 доларів США) підписані сторонами без зауважень, підписи скріплені печатками /том 1, арк. с. 23/. Додаток 2 до Акта № 2 від 30.11.2011 на суму 11 607,34 доларів США підписано лише з боку Агента (позивач за первісним позовом) /том 3, арк. с. 35-36/.

31.12.2011 - складено Акт № 3 виконаних робіт щодо перевезення вантажу за період з 01.12.2011 по 31.12.2011 на суму 38 725,50 доларів США /том 1, арк. с. 24/ із Додатками 1 та 2 /том 1, арк. с. 25-27/. Акт та Додатки підписані лише Агентом.

31.01.2012 - складено Акт № 4 виконаних робіт щодо перевезення вантажу за період з 01.01.2012 по 31.01.2012 на суму 6 699,50 доларів США /том 1, арк. с. 29/ із Додатками 1 та 2 /том 1, арк. с. 30-31/. Акт та Додатки підписані лише Агентом.

Таким чином, позивач за первісним позовом надав Приватному підприємству „Неострой" за Договором № LT/11/09/28-824 від 28.09.2011 послуги на загальну суму 114 302,30 долари США. Проте, відповідач за первісним позовом оплатив отримані послуги лише в сумі 66 767,00 доларів США /том 1, арк. с. 109-119/, що підтверджується платіжними дорученнями /том 1, арк. с. 109-118/.

Внаслідок цього у Приватного підприємства „Неострой" перед Компанією „Логістранс (Ю.К.) ЛТД" утворилась заборгованість у сумі 47 535,30 доларів США (114 302,30 - 66 767,00), що за офіційним курсом НБУ дорівнює 379 797,54 грн.

Наведене спричинило звернення позивача до суду із даним позовом.

Вважаючи, що задоволення позову Компанією „Логістранс (Ю.К.) ЛТД" призведе до зобов'язання Приватного підприємства „Неострой" виконувати Договір, який на думку останнього суперечить чинному законодавству, відповідач звернувся із зустрічним позовом до позивача про визнання спірного Договору недійсним.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає первісні позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини сторін є зобов'язальними, що виникли з господарського договору, тому підпадають під правове регулювання норм Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України. Водночас, зважаючи на те, що спірний договір укладено між резидентом України (Приватне підприємство „Неострой") та іноземною компанією „Логістранс (Ю.К.) ЛТД" стосовно надання послуг з організації перевезень та транспортно-експедиторського обслуговування вантажів залізничним транспортом, застосуванню до спірних правовідносин сторін підлягають також норми Законів України „Про міжнародне приватне право", „Про зовнішньоекономічну діяльність" та „Про транспортно-експедиторську діяльність".

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 76 Закону України „Про міжнародне приватне право" суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.

Пунктом 8.4 Договору № LT/11/09/28-824 від 28.09.2011 сторони передбачили, що у випадку виникнення між ними будь-якого спору, такий спір вирішується арбітражним (господарським) судом за місцем знаходження відповідача.

Враховуючи те, що місцезнаходженням відповідача є: Україна, 99011, м. Севастополь, вул. Суворова, 19, кв. 8, даний спір підсудний господарському суду міста Севастополя.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 174 Господарського кодексу України та статтею 11 Цивільного кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як установлено судом, 28.09.2011 між сторонами був укладений Договір №/11/09/28-824 /том 1, арк. с. 9-12/ про організацію перевезень та транспортно-експедиторське обслуговування вантажів замовника, який за своєю правовою природою та ознаками є зовнішньоекономічним договором (контрактом) транспортного експедирування.

Так, згідно з абзацами дванадцятим та тринадцятим статті 1 Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність" зовнішньоекономічний договір (контракт) - це матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності (діяльності суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами).

Відповідно до статті 3 Закону України „Про транспортно-експедиторську діяльність", відносини в галузі транспортно-експедиторської діяльності регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, законами України „Про транспорт", „Про зовнішньоекономічну діяльність", „Про транзит вантажів", цим Законом, іншими законами, транспортними кодексами та статутами, а також іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них. Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору.

Частиною першою статті 316 Господарського кодексу України, частиною першою статті 929 Цивільного кодексу України та частиною першою статті 9 Закону України „Про транспортно-експедиторську діяльність" встановлено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Плата за договором транспортного експедирування здійснюється за цінами, що визначаються відповідно до глави 21 Господарського кодексу України (ч. 2 ст. 316 ГК України).

Дефініція ціни наводиться у частині першій статті 189 Господарського кодексу України. Так, ціна (тариф) є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання (ч. 1 ст. 189 ГК України в редакції, що діяла на час укладення спірного Договору).

Частинами другою та третьою статті 189 Господарського кодексу України унормовано, що ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін. Суб'єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни.

Вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні регульовані ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання (ст. 190 ГК України).

Частиною другою статті 9 Закону України „Про транспортно-експедиторську діяльність" встановлено, що Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі.

Істотними умовами договору транспортного експедирування є: відомості про сторони договору; вид послуги експедитора; вид та найменування вантажу; права, обов'язки сторін; відповідальність сторін, у тому числі в разі завдання шкоди внаслідок дії непереборної сили; розмір плати експедитору; порядок розрахунків; пункти відправлення та призначення вантажу; порядок погодження змін маршруту, виду транспорту, вказівок клієнта; строк (термін) виконання договору; а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 3 ст. 9 Закону України „Про транспортно-експедиторську діяльність").

Суд встановив, що за умовами спірного Договору тарифи (ціна) на послуги щодо перевезення вантажів, платежі та інші послуги і винагорода Агенту за кожним конкретним вантажем підлягають узгодженню Сторонами та оформлюються Додатками до Договору, які після підписання їх обома сторонами стають його невід'ємними частинами (пункт 4.1 Договору).

Натомість, фактично Сторони дійшли згоди лише щодо ставки оренди рухомого складу, яка становить 35,00 доларів США за добу за вагон та дійсна до 31.12.2011 та щодо:

- тарифів і усіх пов'язаних із ним додаткових зборів (митний контроль та агентська винагорода) на ділянці: Коростень-Житомирський - Зерново-екс.

- 458,00 дол. США/т при завантаженні 70 тонн;

- 448,00 дол. США/т при завантаженні 65 тонн;

- переподачі вагонів Замовнику під завантаження зі ст. Миколаїв-вантаж. на ст. Коростень-Житомирський - 349,00 дол. США/вагон;

- повернення порожніх вагонів після розвантаження територією Укрзалізниці на ділянці Зерново-екс. - Коростень-Житомирський - 100,10 дол. США/вагон;

- вартості телеграми на станцію відправлення - 45,00 дол. США/телеграма,

які діють до 30.10.2011.

Як зазначено вище, заявлені вимоги позивач за первісним позовом обґрунтовує невиконанням Приватним підприємством „Неострой" своїх зобов'язань за Договором в частині оплати отриманих послуг, надання яких підтверджується Актами виконаних робіт № 1 від 31.10.2011 /том 1, арк. с. 18/, № 2 від 30.11.2011 /том 1, арк. с. 22/, № 3 від 31.12.2011 /том 1, арк. с. 24/ та № 4 від 31.01.2012 /том 1, арк. с. 29/.

При дослідженні судом вказаних Актів установлено, що застосовані в них тарифи і ставки щодо вартості наданих Замовнику за Договором послуг визначені позивачем за первісним позовом відповідно до Додаткових угод № 1, № 2 від 28.09.2011 /том 1, арк. с. 106-107, 108/, № 3 від 01.11.2011 /том 1, арк. с. 16/ та № 4 від 01.12.2011 /том № 1, арк. с. 17/.

Суд зазначає, що застосування позивачем за первісним позовом тарифів і ставок, встановлених Додатковими угодами № 3, № 4 є неправомірним, зважаючи на наступне.

Як убачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем за первісним позовом Додаткові угоди № 3 та № 4 не були підписані Замовником, а отже, вказані у них тарифи та ставки не були погоджені сторонами.

Акти виконаних робіт № 3 від 31.12.2011 та № 4 від 31.01.2012 також не були підписані Замовником, як і Додаток 2 до Акта № 2 /том 3, арк. с. 35-36/.

Слід відмітити, що надані позивачем за первісним позовом до матеріалів справи докази є суперечливими. Так, у Додатку 2 до Акта № 2 /том 3, арк. с. 24-25/ зазначено, що це Додаток до Акта за жовтень 2011 року, а загальна сума наданих послуг становить 14 031,96 доларів США; натомість у Додатку 2 до Акта № 2 /том 3, арк. с. 35-36/ вказано, що це Додаток до Акта за листопад 2011 року, а загальна сума наданих послуг становить 11 607,34 доларів США. В той же час, в самому Акті № 2 за листопад 2011 року значиться сума 11 607,34 доларів США /том 1, арк. с. 22/, а послуги за жовтень 2011 року включені до Акта № 1 від 31.10.2011 та складаються з трьох сум: 8 342,56 дол. США; 17 430,00 дол. США та 13 367,40 дол. США /том 1, арк. с. 18/.

За таких обставин суд виключає з числа доказів Додаток 2 до Акта № 2.

Більше того, при складанні Додатку 2 до Акта № 2 застосовані тарифи і ставки, встановлені Додатковою угодою № 3 від 01.11.2011, яка не була підписана відповідачем за первісним позовом. Водночас послуги, зазначені у додатку надані у листопаді, а отже на них вже не розповсюджується дія тарифів, визначених сторонами у Додатковій угоді № 2.

Довідки позивача за первісним позовом № 1149 від 04.10.2011, № 1149 від 05.10.2011, № 1289/ж від 08.11.2011, № 1378 від 01.12.2011, якими „усім заінтересованим" повідомлено про вартість перевезення експортного щебеню у жовтні та листопаді 2011 року /том 2, арк. с. 54-55; том 3, арк. с. 58, 82/, також відхиляються судом, оскільки не свідчать про погодження відповідачем за первісним позовом зазначеної в них ціни.

Посилання позивача за первісним позовом на пункт 9 Договору як на підставу визнання погодженими Додаткових угод, які не були підписані відповідачем за первісним позовом, є безпідставними, адже у вказаному пункті Договору йдеться лише про прирівнювання до оригіналів документів, надісланих факсом чи переданих електронною поштою.

Ніким не заперечується, що передані Агентом Замовнику електронною поштою проекти Додаткових угод № 3, № 4, Додатку 2 до Акта виконаних робіт № 2 та Актів виконаних робіт № 3, № 4 прирівнюються до оригіналів, підписаних Агентом, але в жодному разі не надає їм силу погоджених та підписаних обома сторонами документів.

До того ж позивачем за первісним позовом не враховано, що згідно з пунктом 4.1 Договору Додатки до нього стають його невід'ємними частинами лише після їх підписання обома сторонами.

За викладених обставин, оскільки Додаткові угоди № 3, № 4 не були підписані сторонами, вони не є частинами договору і не можуть враховуватися Агентом при встановленні вартості наданих за Договором послуг.

Суд звертає увагу, що останньою погодженою та підписаною обома сторонами Додатковою угодою № 2 визначено тарифи і ставки із зазначенням у пункті 2 вказаної угоди, що ці ставки дійсні до 30.10.2011. Отже, застосування тарифів і ставок, визначених Додатковою угодою № 2 можливе лише для послуг, наданих за Договором у період до 30.10.2011.

Більше того, зважаючи на недосягнення сторонами згоди щодо такої істотної умови як ціна, вказані вище Додаткові угоди № 3, № 4 є неукладеними в розумінні статті 181 Господарського кодексу України.

Відповідно до частин першої-третьої статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України (ч. 8 ст. 181 ГК України).

Як убачається з матеріалів справи позивачем за первісним позовом дійсно надано відповідачеві послуги, зазначені в Актах виконаних робіт №№ 1-4, проте сторонами не досягнуто згоди щодо тарифів та ставок, застосованих Агентом при визначенні вартості наданих послуг.

Зважаючи на те, що погоджені сторонами у Додаткових угодах № 1, № 2 тарифи діяли до 30.10.2011, і вони не можуть застосовуватися до послуг, наданих після закінчення їх дії, правовідносини сторін у частині послуг, наданих поза межами дії погоджених тарифів є позадоговірними. Тому позовні вимоги в частині стягнення з Замовника заборгованості за Договором № LT/11/09/28-824 від 28.09.2011 за послуги, надані йому Агентом після закінчення дії узгоджених тарифів, є необґрунтованими та безпідставними.

Матеріалами справи підтверджено, що за узгодженими між сторонами тарифами Агентом надано відповідачеві послуги на загальну суму 57 269,96 доларів США, що підтверджується підписаними сторонами Актом виконаних робіт № 1 від 31.10.2011 на суму 39 139,96 доларів США та Актом виконаних робіт № 2 від 30.11.2011 на суму 18 130,00 доларів США (в частині Додатку 1).

При цьому Замовником було оплачено за Договором 66 767,00 доларів США, що підтверджується платіжними документами /том 1, арк. с. 109-118/.

Отже, у Замовника перед Агентом не лише відсутня заборгованість за надані йому по погодженим тарифам послуги, а навпаки - наявна переплата у сумі 9 497,04 доларів США (66 767,00 - 57 269,96).

За викладених обставин позовні вимоги Компанії „Логістранс (Ю.К.) ЛТД" в особі Представництва в Україні є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Суд вважає за необхідне звернути увагу позивача за первісним позовом на положення пунктів 5.1 та 10.5 спірного Договору, згідно з якими передбачено авансування оплати транспортно-експедиторських послуг та встановлено, що у випадку неоплати Замовником наданих йому транспортно-експедиторських послуг відповідно до умов, передбачених Договором, Агент має право на затримку вантажу для забезпечення гарантії отримання належної провізної плати та інших платежів.

Тобто, в даному випадку, позивач за первісним позовом не скористався наданим йому правом на затримку вантажів, а тому несе ризик за наслідки здійснених господарських операцій.

На думку суду, позивачем за первісним позовом невірно обраний спосіб захисту порушеного права, але суд позбавлений можливості самостійно обрати належний спосіб та захистити порушені права позивача на власний розсуд.

Розглянувши зустрічні позовні вимоги суд також не знаходить підстав для їх задоволення, з огляду на наступне.

Підставою для визнання недійсним спірного Договору Замовник визначив той факт, що Договір було укладено з порушенням норм чинного законодавства України та під впливом обману щодо обставин, які мають істотне значення.

Частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що захист цивільних прав та інтересів здійснюється, зокрема, у такий спосіб як визнання правочину недійсним.

Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, у статті 204 Цивільного кодексу України проголошується презумпція правомірності правочину. Усі інші треті особи, у тому числі державні органи, не можуть нехтувати правами і обов'язками, що виникли в учасників такого правочину, а відтак повинні не порушувати ці права та не перешкоджати здійсненню їх обов'язків. Однак, така презумпція може бути спростована у двох випадках.

По-перше, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

По-друге, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1 ст. 203 ЦК України); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 203 ЦК України); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3 ст. 203 ЦК України); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 ЦК України); правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч. 6 ст. 203 ЦК України).

Абзацом першим пункту 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Отже, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (абз. 3 п. 1 роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/111 від 12.03.1999 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними", з наступними змінами та доповненнями).

Як зазначено вище, судом установлено, що спірний Договір вчинений у письмовій формі та сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору. Зокрема, сторонами досягнуто згоди щодо ціни як істотної умови договору, порядок нарахування якої встановлений пунктом 4.1 Договору №/11/09/28-824 від 28.09.2011, з якого убачається, що всі тарифи та платежі оформлюються по кожному конкретному вантажу у Додатках до Договору, які після підписання їх обома сторонами є його невід'ємними частинами.

Наведене спростовує доводи позивача за зустрічним позовом щодо недосягнення сторонами згоди щодо такої істотної умови договору як ціна.

Щодо доводів Приватного підприємства „Неострой" про укладення спірного Договору під впливом обману, суд зазначає наступне.

Правочин, укладений під впливом обману, належить до правочинів, укладених з дефектами волі, оскільки у сторони, яка діяла під впливом обману, внутрішня воля сформувалася невірно, під впливом хибних відомостей про обставини правочину, спричинених діями іншої особи.

Відповідно до статті 230 Цивільного кодексу України, якщо одна зі сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Аналіз вищевказаної статті свідчить, що правочин, вчинений під впливом обману, є оспорюваним. При цьому, відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" та пункту 13 роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/111 від 12.03.1999 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" обов'язок доведення факту обману, наявності безпосереднього зв'язку з волевиявленням сторони укласти правочин на вкрай невигідних для неї умовах, наявності умислу у недобросовісної сторони ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, а також істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, за загальною судовою практикою покладається на особу, яка діяла під впливом обману.

За правилами статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обґрунтовуючи укладення Договору під впливом обману, Приватне підприємство „Неострой" зазначає, що Агент не повідомив його про відсутність у нього власного парка вагонів, за допомогою яких повинні надаватися послуги. Наведене стало причиною залучення третіх осіб для виконання взятих на себе Агентом зобов'язань, що в свою чергу спричинило збільшення вартості наданих послуг.

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як зазначалося вище, укладаючи спірний Договір, сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов. Жодних заперечень чи зауважень при підписанні Договору сторонами не зазначено.

Отже, позивачем за зустрічним позовом, належними та допустимими доказами, у розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України, не доведено факту недосягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов договору та підстав, передбачених статтями 203, 230 Цивільного кодексу України, необхідних для визнання договору на транспортно-експедиційне обслуговування №/11/09/28-824 від 28.09.2011 недійсним у судовому порядку.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що зустрічна позовна вимога про визнання недійсним договору на транспортно-експедиційне обслуговування № LT/11/09/28-824 від 28.09.2011, укладеного між Компанією „Логістранс (Ю.К.) ЛТД" та Приватним підприємством „Неострой" є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Решта доказів, наданих сторонами, не відповідають вимогам статті 34 Господарського процесуального кодексу України щодо належності та допустимості, а тому відхиляються судом.

За правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови у позові судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 82, 84-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. У первісному позові відмовити повністю.

2. У зустрічному позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 25.02.2013.

Головуючий суддя підпис В.О. Головко

Суддя підпис С.М. Альошина

Суддя підпис О.С. Погребняк