Рішення

від 25.02.2013 по справі 901/237/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.02.2013Справа № 901/237/13-г За позовом Прокурора м. Керчі в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, м. Севастополь

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал-Плюс», м. Керч

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державного підприємства «Керченський морський торговельний порт», м. Керч

про стягнення 240754,71 грн.

Суддя Лагутіна Н.М.

Представники:

від прокуратури - Провотар Т.В., службове посвідчення №013906, старший прокурор відділу прокуратури міста Сімферополя,

від позивача - Панна О.О., довіреність №4 від 09.01.2013р., юрисконсульт відділу юридичного забезпечення,

від відповідача - не з'явився,

від третьої особи - Красильникова В.З., довіреність №127 від 23.11.2012р., начальник юридичної служби.

СУТЬ СПОРУ: Прокурор м. Керчі, що діє в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та

м. Севастополі, звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал-Плюс» суми заборгованості у розмірі 112277,10 грн, з якої: сума боргу з орендної плати - 98992,04 грн, пеня - 2821,55 грн, 3% річних - 564,31 грн, штраф - 9899,20 грн, перерахувавши її на розрахунковий рахунок 31110094700019, ОКПО 37978388, МФО 824026, одержувач - УДКСУ у м. Керчі АРК (м. Керч, 22080300), банк одержувача - ГУ ДКСУ в АР Крим у

м. Сімферополі. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди нерухомого майна щодо внесення орендних платежів, у зв'язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість, яка підлягає сплаті, та, як наслідок, позивачем нараховані пеня, 3% річних та штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Крім того прокурор у позовній заяві просить суд з метою забезпечення позову накласти арешт на майно та банківські рахунки відповідача у ПАТ «ВіЕйБі Банк» №26000110600012; №26044110600001; ПАТ «ЄКБ» №2600430340701; ПАТ «УкрСоцБанк» №60986.

У ході розгляду справи позивачем в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України було збільшено суму позовних вимог відповідною заявою, в якій він просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал-Плюс» загальну суму у розмірі 240754,71 грн, з якої: сума боргу з орендної плати - 205990,15 грн, пеня - 11805,66 грн, 3% річних - 2359,88 грн, штраф 10% - 20599,02 грн на банківські реквізити, що вказані у позові прокурора. Також позивач просить розірвати договір оренди від 23.12.2010р. №1146, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі і Товариством з обмеженою відповідальністю «Термінал-Плюс».

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.02.2013р. судом було прийнято вказану заяву позивача до розгляду.

До дня судового засідання від Прокуратури м. Керчі надійшли письмові пояснення (вх. №901/10342/13 від 18.02.2013р.), в яких прокурор, обґрунтовуючи клопотання про забезпечення позову, зазначає, що підприємство відповідача постійно отримує прибуток від здійснення ним господарської діяльності, в тому числі від здійснення підприємницької діяльності на орендованому об'єкті, що підтверджується податковою декларацією, однак грошові кошти на оплату договору оренди ним не перераховуються. Також у зазначених поясненням прокурором повідомлено суду про те, що позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та

м. Севастополі згідно заяви про збільшення позовних вимог ним підтримуються у повному обсязі, а також надається правове обґрунтування позовних вимог щодо розірвання договору оренди, він посилається на ст. ст. 526, 762, 782 Цивільного кодексу України та ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Представником Державного підприємства «Керченський морський торговельний порт» у судовому засіданні 25.02.2013р. надано суду письмові пояснення, згідно яких третя особа позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач явку представника у судове засідання не забезпечив, відзиву або заперечень на позов суду не надав, вимог ухвал Господарського суду Автономної Республіки Крим від 15.01.2013р., 29.01.2013р. та 12.02.2013р. не виконав, про причини невиконання суд не повідомив, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся рекомендованою кореспонденцією за адресою, вказаною у позовній заяві. Факт отримання відповідачем ухвали Господарського суду Автономної Республіки Крим про порушення провадження у справі від 15.01.2013р. підтверджується наявними у матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (а. с. 46-47).

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач не скористувався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку ст. 33 Господарського процесуального кодексу України.

У зв'язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву та доказів на позов, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в межах строку, встановленого ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представника позивача та третьої особи, дослідивши наявні у справі докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Термінал-Плюс» (Орендар) 23.12.2010р. укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності №1146 (а. с. 12 - 14).

Відповідно до п. 1.1 даного договору Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене нерухоме майно: 21/1000 частку комплексу, що складається з майданчика №10, який розташований за адресою: АР Крим, м. Керч, вул. Кірова, 28 (далі - Майно), що перебуває на балансі Державного підприємства «Керченський морський торговельний порт», ідентифікаційний код юридичної особи 01125554, далі - Балансоутримувач.

Комплекс в цілому належить Державі Україна в особі Міністерства транспорту та зв'язку України на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, бланк серії САВ №408741, виданого Виконавчим комітетом Керченської міської Ради 15.04.2010 року, на підставі Рішення виконавчого комітету Керченської міської Ради №1107 від 25.12.2009 року, зареєстрованого Кримським республіканським підприємством «Керченське міське бюро реєстрації і технічної інвентаризації» 15.04.2010 року, номер запис: 332 в книзі: 3, реєстраційний номер 26724342.

Комплекс має загальну площу 10529,80 кв. м, та складається з: станції очищення лояльних вод літ. А, а2, площею 79,10 кв. м; туалету літ. Б2, площею 51,00 кв. м; акумуляторної літ. Ж2, площею 175,90 кв. м; адміністративної будівлі літ. И2-ИЗ, и2, площею 113,20 кв. м; службового літ. Л2, площею 10,30 кв. м; складу літ. М2, площею 417,60 кв. м; блоку санітарно-побутових приміщень причалу №7 літ. Н2, площею 375,00 кв. м; складу літ. О2, о2, площею 553,90 кв. м; центральної прохідної, магазину літ. Т1, т1, т2, площею 124,50 кв. м; грейферної літ. Т2, площею 33,70 кв.; складу літ. У1, площею 3422,70 кв. м; службового літ. Ф3, площею 63,90 кв. м; службово-побутового літ. ЦІ, площею 3179,50 кв. м; розподільного пункту літ. Ч1, площею 83,00 кв. м; складу літ. Ч3, площею 419,10 кв. м; гаражу малої механізації літ. Ы1, площею 937,20 кв. м; побутово-складського літ. Э3, площею 177,00 кв. м; будівлі змінних механіків літ. Ю1, площею 59,20 кв. м; ТП літ. П2; навісу літ. С2; щітової літ. Р2, навісу літ. Ш3, господарської будівлі літ. Щ3; навісу літ. К2, підсобного літ. Л4; підсобного літ. И5, ТП літ. Я1; господарської будівлі літ. Е2; навісу Э1; господарської будівлі літ. Э4; гаражних боксів літ. Щ4; гаражних боксів літ. Щ1; складу літ. Ш1; ТП літ. Ч4; навісу ВМТЗ літ. У3; навісу ВМТЗ Ц3; естакади літ. IV; бомбосховища літ. V; ємкостей очищувальної станції літ. VII; складу ЬІ3, площею 254,00 кв. м; залізничних колій причалу №5 літ. XIV; підкранових колій причалу №5 літ. ХIVа; майданчику причалу № 5 літ. XI; майданчику причалу №6 літ. XII; майданчику причалу №7 літ. XIII; причалу №5 літ. 5; причалу №6 літ. 6; причалу №7 літ. 7; залізничних колій причалу №5 літ. ХIVб; залізничних колій причалу №6 літ. XVIII; підкранових колій причалу №6 літ. ХVІІІа, залізничних колій причалу №6 літ. ХVІІІб; залізничних колій причалу №7 літ. XIX; підкранових колій причалу №7 літ. ХІХа; залізничних колій причалу №7 літ. ХІХб; підкранових колій причалу №7 літ. ХІХв; підкранових колій причалу №6 літ. ХVІІІв; підкранових колій причалу №6 літ. ХХ; майданчику №10 літ. ХХІг.

Вищевказане майно знаходиться на земельній ділянці площею 41,618 га, яка знаходиться у постійному користуванні Балансоутримувача, на підставі Державного акту на право постійного користування.

Згідно з Витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого Кримським республіканським підприємством «Керченське міське бюро реєстрації і технічної інвентаризації» від 22.12.2010 року за №28464617, вартість 21/1000 частки комплексу складає - 1470339, 85 грн.

Вартість Майна згідно зі звітом про оцінку, виданим Приватним підприємством «Консалтинговая фирма «ЭДВАЙС» 30.06.2010 року, становить 2369500,00 грн.

Відповідно до п. п. 1.2 та 1.3 договору майно передається в оренду для зберігання і складування вантажів. Стан майна на момент укладення договору визначається в акті приймання-передавання.

Розділом 2 (п. п. 2.1 - 2.6) договору визначено, що Орендар вступає у строкове платне користування Майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору (у разі оренди нерухомого майна на строк не менше ніж три роки - не раніше дати державної реєстрації Договору) та акта приймання-передавання Майна. Акт приймання-передавання орендованого державного майна з боку сторони, яка передає майно, підписується як Орендодавцем, так і Балансоутримувачем майна. Передача Майна в оренду не тягне за собою виникнення в Орендаря права власності на це Майно. Власником Майна залишається держава, а Орендар користується ним протягом строку оренди. Передача Майна в оренду здійснюється за вартістю, визначеною у звіті про незалежну оцінку, складеному за Методикою оцінки. Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання покладається на сторону, що передає Майно іншій стороні Договору. У разі, якщо орендоване Майно фактично знаходиться на балансі державного підприємства Орендодавець уповноважує (доручає) керівництво Балансоутримувача у підписанні акта приймання-передавання. Забороняється передача орендованого Майна в суборенду та приватизація Майна Орендарем.

Відповідно до п. 3.1 договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 №786 (зі змінами) (далі - Методика розрахунку), або за результатами конкурсу на право оренди державного Майна становить без ПДВ за перший базовий місяць оренди - вересень 2010р. - 24619,11 грн.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 02.12.2009р. №1341, Постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.09р. №316, Інструктивного листа Фонду державного майна України від 22.04.2009р. №10-16-5581, Постанови Кабінету Міністрів України від 16.06.2010р. №440 застосовувати в період з 01.05.2009р. до 01.01.2011р. орендну ставку в розмірі 45% установленого обсягу відповідно до додатка 1а за базовий місяць вересень 2010p. - 11078,60 гривен.

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством України (п. 3.2 договору).

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається Орендарем самостійно шляхом корегування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.3 договору).

У разі користування Майном протягом неповного календарного місяця (першого та/або останнього місяців оренди) добова орендна плата за дні користування визначається згідно з чинною Методикою розрахунку на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування (п. 3.4 договору).

Розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із Сторін у разі зміни Методики її розрахунку, істотної зміни стану об'єкта оренди з незалежних від Сторін причин та в інших випадках, передбачених чинним законодавством (п. 3.5 договору).

Пунктом 3.6 договору визначено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 10.1 договору договір укладено строком на 3 роки і діє він з моменту нотаріального посвідчення та державної реєстрації строком до 23.12.2013р.

Згідно витягу Кримського республіканського підприємства «Керченське міське бюро реєстрації і технічної інвентаризації» про реєстрацію права власності на нерухоме майно №25876466 від 15.04.2010р. (а. с. 39) та свідоцтва Виконавчого комітету Керченської міської ради про право власності на нерухоме майно від 15.04.2010р. (а. с. 40) власником об'єкту - комплексу, до якого за описом входить майданчик №10, ХХІг, за адресою: АР Крим, м. Керч, вул. Кірова, 28 - є Держава України в особі Міністерства транспорту та зв'язку України.

Відповідно до наявного у матеріалах справи акту прийому-передачі орендованого майна (а. с. 19) Балансоутримувач передав, а Орендар прийняв у термінове платне користування об'єкт оренди - нерухоме майно: майданчик №10 портової складської території площею 9688,0 кв. м (інв. №16095), який розташований в тилу причалу №5 за адресою: м. Керч, вул. Кірова, 28. Вартість об'єкта нерухомого майна визначена згідно зі звітом про оцінку на 30.06.2010р. і становить без урахування ПДВ 2369500 гривен.

30.01.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Термінал-Плюс» та Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі укладено додаткову угоду №1 до договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності №1146 від 23.12.2010р. (а. с. 75), згідно якої сторони дійшли згоди у зв'язку зі зміною орендних ставок внести до договору наступні зміни:

1. Пункт 3.1 розділу 3 Договору оренди №1146 від 23.12.2010р. викласти у наступної редакції:

« 3.1 Орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорцій її розподілу, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995р. №786 (враховуючи Постанову Кабінету Міністрів України від 14.09.2011р. №961 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 10.08.1995р. №629 і від 04.10.1995р. №786) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (вересень 2011р.) - 32610,24 грн.

2. Зазначений у п.1 цієї додаткової угоди розмір орендної плати застосовується з 20.09.2011 року. Розмір орендної плата за вересень місяць 2011 року становить без урахування ПДВ - 28472,79 грн (з 01.09.11 по 19.09.11 - 16515,7 грн, з 20.09.11-30.09.11 - 11957,09 грн).

3. Зміни розміру орендної плати за базовий місяць відображаються у розрахунку, що є додатком до даної додаткової угоди та є невід'ємною частиною Договору оренди №1146 від 23.12.2010р.

4. Протягом місяця Орендар зобов'язаний здійснити нотаріальне посвідчення та державну реєстрацію цієї додаткової угоди за рахунок власних коштів.

5. Дана додаткова угода набирає чинності з дати підписання її уповноваженими представниками Сторін і є невід'ємною частиною Договору оренди № 1146 від 23.12.2010р.

6. Дана додаткова угода складена в 3-х примірниках, що мають однакову юридичну чинність, по одному примірнику для Орендодавця, Балансоутримувача та Орендаря.

Звернувшись до Господарського суду Автономної Республіки Крим з даним позовом прокурор посилається на те, що у порушення взятих на себе договірних зобов'язань відповідачем не сплачуються орендні платежі за договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість за період з 01.04.2012р. по 31.12.2012р. у розмірі 205990,15 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач направляв на адресу відповідача претензію за вих. №11-03-03879 від 26.10.2012р. (а. с. 20-21) з повідомленням про розмір існуючої заборгованості, нарахування пені, штрафу, 3% річних та вимогою про їх сплату на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, а також розірвання договору оренди державного майна від 23.12.2010р. №1146.

Слід зазначити, що у матеріалах справи наявні пояснення директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал-Плюс» Вінярського Я.І. (а. с. 22), відібрані прокурором Прокуратури м. Керчі 06.12.2012р. та адресовані прокурору м. Керчі

Шигоніну О.Б., згідно яких керівником підприємства визнаються ті обставини, що з травня 2012 року по даний час підприємство не своєчасно сплачує орендну плату за договором №1146 від 23.12.2010р., у зв'язку з чим у Товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал-Плюс» перед Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі утворилась заборгованість з орендної плати у сумі 143103,52 грн. Заборгованість утворилась через неплатоспроможність підприємства. Товариство з обмеженою відповідальністю «Термінал-Плюс» не об'явлено банкрутом та таке питання перед судом ніким не ініційовано. Керівником зазначено, що на даний час йому важко сказати, коли заборгованість буде погашено.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, суд вважає позовні вимоги про стягнення суми основного боргу у розмірі 205990,15 грн такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно ст. 509 вказаного кодексу зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 762 Цивільного кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено строк (термін) виконання зобов'язання - якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» Орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Крім того ст. 19 вказаного Закону визначено, що Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Отже відповідач, уклавши договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності №1146 від 23.12.2010р., прийняв на себе певні зобов'язання щодо виконання його умов.

Зокрема, пунктом 5.3 договору визначено обов'язок Орендаря своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Однак, відповідачем у порушення умов договору №1146 від 23.12.2010р. в період з 01.04.2012р. по 31.12.2012р. орендні платежі не сплачувались, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 205990,15 грн.

На час розгляду справи відповідачем не представив суду доказів повної або часткової сплати вказаної суми заборгованості, доводів прокурора та позивача не спростував.

Враховуючи викладене, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 205990,15 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 2359,88 грн, нарахованих у період з квітня 2012 року по грудень 2012 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи ті обставини, що відповідачем не було виконано умови та взяті на себе зобов'язання за договором щодо своєчасного та повного внесення орендних платежів, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 2359,88 грн підлягають задоволенню.

За період прострочки відповідачем виконання своїх зобов'язань за договором оренди позивачем відповідно умов договору за період з 16.05.2012р. по 01.02.2013р. нарахована пеня, яка складає 11805,66 грн.

Суд погоджується з наданим позивачем розрахунком пені у розмірі 11805,66 грн враховуючи її розмір та період нарахування.

Частиною 3 статті 549 ЦК України, передбачено, що пенею визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 29 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено, що за невиконання зобов'язань за договором оренди, в тому числі за зміну або розірвання договору в односторонньому порядку, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 1 статті 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Приписами частини 6 вказаної статті унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо іншій розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.

Договірні відносини між платниками та одержувачами грошових зобов'язань регулюються Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», статтями 1 та 3 якого встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 3.7 договору визначено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному п. 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати. Нарахування пені за несвоєчасне або не в повному обсязі перерахування орендної плати припиняється через один рік від дня, коли орендна плата мала бути сплачена.

Відповідно до пункту 6 листа Вищого господарського суду України «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» від 21 листопада 2011 року № 01-06/1624/2011, якщо укладеним сторонами договором оренди передбачено більш тривалий ніж встановлений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України строк, у межах якого перераховуються штрафні санкції, то застосуванню підлягає саме строк, встановлений договором.

У матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували виконання відповідачем своїх зобов'язань зі сплати орендних платежів, а відтак вимоги про стягнення нарахованої суми пені за період з 16.05.2012р. по 01.02.2013р. у розмірі 11805,66 грн підлягають задоволенню.

Також позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал-Плюс» штраф у розмірі 10% від суми заборгованості у розмірі 20599,02 грн.

Пунктом 3.8 договору передбачено, що у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, Орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Таким чином, оскільки існуюча за відповідачем заборгованість утворилась за період з 01.04.2012р. по 31.12.2012р., який перевищує три місяці, вимоги позивача щодо стягнення штрафу у розмірі 10% від суми заборгованості у розмірі 20599,02 грн підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача, яка підтримана прокурором про розірвання договору оренди від 23.12.2010р. №1146, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі і Товариством з обмеженою відповідальністю «Термінал-Плюс» суд зазначає наступне.

Статтею 762 Цивільного кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно статті 782 вказаного наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Пунктом 10.6 договору визначено, що чинність договору припиняється внаслідок, зокрема, достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду.

Оскільки відповідачем не виконувались належним чином зобов'язання зі сплати орендних платежів та заборгованість, яка утворилась за ним, нарахована більше ніж за три місяці, що підтверджується матеріалами справи, суд задовольняє вимоги про розірвання договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності №1146 від 23.12.2010р.

Клопотання прокурора про застосування заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та банківські рахунки відповідача у ПАТ «ВіЕйБі Банк» №26000110600012; №26044110600001; ПАТ «ЄКБ» №2600430340701; ПАТ «УкрСоцБанк» №60986, задоволенню не підлягає у зв'язку з наступним.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Статтею 67 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Про забезпечення позову виноситься ухвала.

Відповідно до п. 10 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про судове рішення» від 23 березня 2012 року №6 результати розгляду господарським судом заяв (клопотань) учасників судового процесу повинні зазначатися в мотивувальній, а не в резолютивній частині рішення суду, прийнятого по суті справи, за винятком тих випадків, коли суд вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову (статті 67, 68 ГПК), відстрочку або розстрочку виконання рішення (стаття 121 ГПК).

Згідно з п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» від 26 грудня 2011 року №16 особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до п. 3 вказаної постанови умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Таким чином, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Однак, прокурором не було документально доведено наявність фактичних об'єктивних обставин, що можуть ускладнити чи призвести до неможливості виконання рішення господарського суду, ним лише зазначено, що згідно податкової декларації підприємство відповідача отримує прибуток від здійснення ним господарської діяльності, в тому числі від здійснення підприємницької діяльності на орендованому об'єкті, однак грошові кошти на оплату договору оренди ним не перераховуються.

Таким чином, розглянувши матеріали справи, врахувавши те, що застосування заходів забезпечення позову є правом, а не обов'язком суду, а також те, що прокурор не довів необхідність застосування цих заходів, суд вважає клопотання прокурора про застосування заходів до забезпечення позову необґрунтованим та не підтвердженим документально, у зв'язку з чим відмовляє у його задоволенні.

Відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України у резолютивній частині рішення вказується про розподіл господарських витрат між сторонами, про повернення судового збору з бюджету, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п.-п. 1 та 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір сплачується виходячи з 2-х відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, за подання позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Згідно ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» установлено у 2013 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 1147 гривень.

Частинами 1 та 3 статті 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Таким чином, оскільки позовні вимоги задоволено у повному обсязі, то судові витрати по сплаті судового збору судом повністю покладаються на відповідача у наступному розмірі: 4815,09 грн - за майновими вимогами про стягнення суми заборгованості з орендної плати, 3% річних, пені та 10% штрафу; 1147,00 грн - за немайновою вимогою щодо розірвання договору оренди нерухомого майна, всього - 5962,09 грн.

Вступна і резолютивна частини рішення оголошені у судовому засіданні 25.02.2013р.

Повне рішення складено 01.03.2013р.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Відмовити прокурору у задоволенні клопотання про застосування заходів до забезпечення позову.

2. Позов задовольнити повністю.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал-Плюс» (98312,

АР Крим, м. Керч, вул. Кірова, 28, 98312, АР Крим, м. Керч, вул. Кірова, 45; код ЄДРПОУ 31680988; розрахункові рахунки у ПАТ «ВіЕйБі Банк» №26000110600012; №26044110600001, МФО 380537; у ПАТ «ЄКБ» №2600430340701, МФО 305987; ПАТ «УкрСоцБанк» №60986, МФО 300023) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (99008, м. Севастополь, пл. Повсталих, 6; код ЄДРПОУ 20677058, р/р 31110094700019, ОКПО 37978388, МФО 824026, одержувач - УДКСУ у м. Керчі АРК (м. Керч, 22080300), банк одержувача - ГУ ДКСУ в АР Крим у м. Сімферополі) загальну суму у розмірі 240754,71 грн, з якої: сума боргу з орендної плати - 205990,15 грн, пеня - 11805,66 грн, 3% річних - 2359,88 грн, штраф у розмірі 10% від суми заборгованості - 20599,02 грн.

4. Розірвати договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності №1146 від 23.12.2010р., укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі і Товариством з обмеженою відповідальністю «Термінал-Плюс», зареєстрований в реєстрі за №1941.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал-Плюс» (98312,

АР Крим, м. Керч, вул. Кірова, 28, 98312, АР Крим, м. Керч, вул. Кірова, 45; код ЄДРПОУ 31680988; розрахункові рахунки у ПАТ «ВіЕйБі Банк» №26000110600012; №26044110600001, МФО 380537; у ПАТ «ЄКБ» №2600430340701, МФО 305987; ПАТ «УкрСоцБанк» №60986, МФО 300023) у дохід Державного бюджету (УДКСУ у м. Сімферополі АР Крим код ЄДРПОУ 38040558, МФО 824026 рахунок №31211206783002, відкритий в ГУ ДКСУ в АРК м. Сімферополь, за кодом класифікації доходів бюджету 22030001.) судовий збір у розмірі 5962,09 грн.

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Н.М. Лагутіна