Рішення

від 26.02.2013 по справі 13/262

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Справа № 13/262 26.02.13 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Рєвєрс", м. Київ

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Буджилпром-К", м. Київ

Про стягнення грошових коштів 381 773 грн.

Суддя: Курдельчук І.Д.

Представники:

Від позивача Шворак А.Р. - дов. від 18.02.2013р

Від відповідача не з'явились

Обставини справи:

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 381 773 грн. пені та інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2010р. порушено провадження по справі №13/262 та призначено розгляд справи на 30.06.2010р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2010р. розгляд справи було відкладено на 14.07.2010р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2010р. було зупинено провадження у справі до вирішення іншої пов'язаної з нею справи № 17/354.

04.02.2013р. було направлено заявку в архів Господарського суду міста Києва щодо надання для ознайомлення з матеріалами справи № 13/262 та зняття копій процесуальних документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2013р. було поновлено провадження у справі, судовий розгляд призначено на 26.02.2013р. та зобов'язано учасників процесу надати письмові пояснення щодо заявленого позову, враховуючи результати справи № 17/354.

Відповідач, який був належним чином повідомлений про час та місце судового процесу, представників у судове засідання не направив, причини неявки суду не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, позовну вимогу по суті і розміру у будь-який інший процесуальний спосіб не заперечив.

Відповідно до положень ст.ст. 64, 77, 87 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі (про відкладення розгляду справи) надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в

Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Господарський суд визнав наявні в матеріалах справи документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Представник позивача позовні вимоги в судовому засіданні підтримав в повному обсязі, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

В судовому засіданні 26.02.2013р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.03.2007р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір підряду № 20/03, відповідно до п. 1.1 якого, позивач, як замовник, доручає, а відповідач, як підрядник, бере на себе зобов'язання на умовах та протягом дії даного Договору виконати своїми інструментами, механізмами та матеріалами роботи по монтажу внутрішніх систем опалення, водопостачання, каналізації та лівневої каналізації житлового будинку на вул. Олександра Бестужева, 34 у Подільському районі міста Києва.

Відповідно до п. 1.3 Договору термін виконання робіт - 60 робочих днів від початку робіт.

За змістом пункту 4.1 Договору початок виконання робіт 3 дні з моменту надходження авансового платежу на розрахунковий рахунок підрядника; закінчення робіт - 60 робочих днів від початку робіт.

Пунктом 3.3 Договору передбачена сплата авансу до 30 % від загальної суми кошторису на придбання матеріалів за цінами, узгодженими замовником до початку робіт.

Згідно з пунктом 3.5 Договору подальші платежі (після авансового) замовник проводить по рахункам підрядника по мірі виконання окремих етапів ремонтно-будівельних робіт на підставі пред'явлених та підписаних представниками сторін актів здачі-приймання виконаних етапів робіт.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.06.2011р. по справі №17/354 за позовом ТОВ «Буджилпром-К» до ТОВ «Компанія Рєвєрс» про стягнення 1 297 973 грн., а також за зустрічним позовом ТОВ «Компанія Рєвєрс» до ТОВ «Буджилпром-К» про стягнення 333 060 грн., прийнято рішення в якому у задоволенні первісного позову відмовлено повністю, зустрічний позов задоволено частково та стягнуто з ТОВ «Буджилпром-К» на користь ТОВ «Компанія Рєвєрс» грошові кошти у розмірі - 191 427,60 грн., 1 914,28 грн. - витрати по сплаті державного мита, 135,64 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 6 460,34 витрати по сплаті судового збору.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Ці факти мають для суду преюдиціальний характер.

Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, позаяк їх істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в закону силу.

Як встановлено господарським судом по справі № 17/354, у матеріалах справи відсутній кошторис до Договору, про що зазначено у експертному висновку. Жодних інших доказів погодження сторонами суми авансу за Договором сторонами не надано, а отже, визначити, яку саме частину авансу (до 30%) замовник має оплатити підряднику для того, щоб останній мав розпочати роботи, встановити неможливо, з огляду на що суд при визначенні суми авансу, яка має бути оплачена, керується максимальним розміром, визначеним у Договорі.

Також, судом було встановлено, що термін закінчення робіт за Договором визначений як 60 робочих днів від дня початку робіт, який, в свою чергу, визначається моментом перерахування авансу.

Враховуючи відсутність у матеріалах справи підписаних сторонами кошторисів та висновків, внаслідок чого неможливо встановити конкретні обсяги робіт, які виконані по окремим додатковим угодам, суд позбавлений можливості встановити, які саме роботи та за якою саме додатковою угодою підрядником виконані, а які ні.

Враховуючи вказане, а також те, що оплата за виконані роботи проводиться по мірі їх виконання, неможливо дійти однозначного висновку про те, яку частину з перерахованих замовником коштів становили авансові платежі, а яку - оплата вже виконаних робіт.

Відповідно до ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Частиною 2 ст. 613 ЦК України встановлено, що якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Згідно з ч. 4 ст. 612 ЦК України прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Отже, враховуючи, що факт виконання замовником обов'язку по перерахуванню авансу у повному обсязі не доведений, суд дійшов висновку про прострочення замовником (кредитором) свого обов'язку, що дає право підряднику (боржнику) відстрочити виконання свого обв'язку та виключає можливість застосування до нього відповідальності за таке прострочення.

Позивач заявив та просив суд стягнути з відповідача пеню за порушення строків виконання робіт у розмірі - 312 898 грн. та інфляційні втрати у розмірі - 19 079 грн.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з підрядника пені за несвоєчасний початок робіт в сумі 312 898 грн. задоволенню не підлягають, оскільки прострочення з боку відповідача не відбулося.

Щодо стягнення інфляційних нарахувань, слід зазначити наступне. Як слідує зі змісту позову, 19 079 грн. замовник розраховує за період з 06.06.2009р. по 30.04.2010р.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, нарахування інфляції можливе лише на суму невиконаного грошового зобов'язання.

Проте, станом на зазначену дату підрядник перед замовником мав зобов'язання лише по виконанню робіт, а враховуючи, що вказане зобов'язання не є грошовим, вимоги про стягнення інфляції в сумі 19 079 грн. задоволенню не підлягають як такі, що не ґрунтуються на вимогах закону.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач не надав суду належних доказів, які б підтверджували викладені в позовній заяві обставини та підстави для стягнення пені та інфляційних втрат не підтвердив.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та таким, що не підлягають задоволенню.

Судові витрати понесені позивачем, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 525, 526, 612, 613, 875 ЦК України, 193 ГК України, 33, 34, 35, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Договором сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10- денного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено 04 березня 2013 року.

Суддя І.Д. Курдельчук