Рішення

від 20.02.2013 по справі 2-1209/12

КАМ’ЯНОБРІДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЛУГАНСЬКА

Справа №2-1209/12

ЗАОЧНЕ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.2013 року Кам'янобрідський районний суд м. Луганська, в складі:

головуючого - судді Бойко Н.В.,

при секретарі - Бондаренко А.І.,

за участю позивачки ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПП Плєшакова ОСОБА_2 про розірвання договору та стягнення боргу, стягнення моральної шкоди в порядку захисту прав споживачів,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась до суду із вказаним позовом. В обґрунтування своїх вимог вказала, що 27.10.2011 року між нею та відповідачем - приватним підприємцем ОСОБА_3 було укладено договір купівлі - продажу №00012345. Відповідно до умов договору відповідач повинен передати їй вироб (меблі) у строк, що не перевищує 35 робочих днів з моменту отримання передоплати. В день укладення договору позивачкою у якості передоплати було сплачено грошову суму у розмірі 5500 гривень. Крім того, між позивачкою та відповідачем 03 листопада 2011 року було укладено договір купівлі-продажу №00012345, у зв'язку з необхідністю придбати додаткові вироби (меблі) та сплачено відповідачу у якості передоплати 700 гривен. Відповідно до умов договору відповідач повинен передати їй вироби (меблі) у строк, що не перевищує 35 робочих днів з моменту отримання передоплати. Враховуючи умови першого договору, строк передачі меблів настав 15.12.2011року, а за умовами другого договору - 22.12.2011 року. Враховуючи те, що відповідач не виконав умови договору, меблі їй не передав, позивачка запропонувала йому повернути її гроші у сумі 6200 гривень, але до цього часу борг не повернутий, а відповідач ухиляється від добровільного повернення боргу. У зв'язку з чим діями відповідача їй завдано також і моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, яких вона зазнала внаслідок порушення її прав. Меблі, які вона замовила у відповідача, мали бути подарунком для її онуки та необхідні були для покращення побутових умов. Просить суд розірвати договір купівлі - продажу від 27.10.2011 року та договір купівлі - продажу від 03.11.2011 року, оскільки її права як споживача послуг були порушені, стягнути з відповідача 6200 гривень, що були сплачені за двома договорами як передоплата, а також моральну шкоду у розмірі 2000 гривень.

В судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала повністю, надала пояснення, аналогічні зазначеним у позовній заяві, просила позов задовольнити та розірвати договір купівлі - продажу від 27.10.2011 року та договір купівлі - продажу від 03.11.2011 року, оскільки її права як споживача послуг були порушені, стягнути з відповідача 6200 гривень, що були сплачені за двома договорами як передоплата, а також моральну шкоду у розмірі 2000 гривень.

Відповідач до суду не з'явився, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи маються повідомлення про вручення поштових відправлень, тому суд, відповідно до ч .4 ст. 169 ЦПК України, вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній даних та доказів без участі відповідача.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.

Вислухавши пояснення позивачки, свідка ОСОБА_4 дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Відповідно до ст.10 ч.3 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приймаючи рішення по справі, що розглядається, суд виходив з вимог ст. 60, 61 ЦПК України, які регламентують, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог та заперечень, крім випадків, коли мають місце підстави звільнення від доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Судом встановлено, що між позивачкою та відповідачем було укладено договір купівлі - продажу № 00012345 від 27.10.2011 року, згідно додатку до якого відповідач повинен виготовити та передати позивачці: шафу-купе, комп'ютерний стіл, мобільну тумбу, тумбу кутову під телевізор, книжкові полиці (а.с.4,47), а також договір купівлі - продажу № 00012345 від 03.11.2011 року, згідно додатку до якого відповідач повинен виготовити та передати позивачці: триляж з дзеркалом та тумбами та тумби з відкритими дверцятами. (а.с.3,46).

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 21.05.2009 р. була здійснена державна реєстрація фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (а.с. 26).

Згідно довідки з Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області - ОСОБА_3, який знаходиться на обліку у органах ДПС, як фізична особа-підприємець з 22.05.2009 року, здійснює підприємницьку діяльність на загальній системі оподаткування. (а.с.27).

Враховуючи те, що відповідач не виконав умови договору, позивачка запропонувала йому повернути їй її гроші у сумі 6200 гривень, сплачені у вигляді передоплати, але до цього часу кошти їй не повернуті та відповідач ухиляється від добровільного їх повернення.

Позивачка була змушена звернутися з заявою до Кам'янобрідського РВ ЛГУ ГУМВС України в Луганській області, за фактом неправомірних дій відповідача, але 02 червня 2012 року, її повідомили, що в порушенні кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченої ст. 190 КК України, відмовлено за відсутністю складу злочину (а.с.45).

В судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснила, що працювала у ПП ОСОБА_5, який займався виготовленням меблів. У жовтні та листопаді 2011 року між ним та ОСОБА_1 були укладені два договори купівлі - продажу меблів. ОСОБА_1 передала відповідачу передоплату у розмірі 6200 гривень. Відповідач повинен був виготовити меблі на протязі 35 днів, однак у цей термін меблі не були виготовлені та до теперішнього часу не передані ОСОБА_1

Згідно ст.655 ЦК України - за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст.665 ЦК України, у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з п.7 ч.1 Закону України "Про захист прав споживачів" договір це усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном або іншими документами.

З представлених до суду договорів купівлі-продажу від 27.10.2011 року та 03.11.2001 року вбачається, що відповідач ОСОБА_3 отримав 6200 грн. в якості передоплати за виготовлення, доставку та складання меблів, але меблі не виготовив та не передав покупцю.

Таким чином, суд вважає, що між сторонами у жовтні та листопаді 2011 року були укладені саме договори купівлі-продажу меблів. При цьому покупцем, тобто позивачкою зобов'язання щодо попередньої оплати замовлення були виконанні у повному обсязі. Разом з тим, продавець в особі ОСОБА_3 своїх зобов'язань не тільки в передбачений договорами купівлі-продажу термін, але і до теперішнього часу не виконав.

Крім того, згідно договорів купівлі-продажу передоплата покупцю не повертається, якщо продавець виготовив та доставив товар покупцю, а покупець відмовився прийняти вироби.

Наведені обставини щодо недотримання умов договору з боку відповідача були підтверджені матеріалами справи в судовому засіданні та позивачкою.

З преамбули Закону України "Про захист прав споживачів" вбачається, що цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності.

Пункт 17 ч.1 вказаного Закону визначає послугу як діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Оскільки за договорами, укладеними між сторонами, ОСОБА_1 виступала саме як споживач послуги, правовідносини, що виникли, регулюються саме Законом України "Про захист прав споживачів".

Відповідно до ч.2 ст. 10 Закону України "Про захист прав споживачів" якщо під час виконання робіт (надання послуг) стане очевидним, що їх не буде виконано з вини виконавця згідно з умовами договору, споживач має право призначити виконавцю відповідний строк для усунення недоліків, а в разі невиконання цієї вимоги у визначений строк - розірвати договір і вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення недоліків третій особі за рахунок виконавця.

Суд акцентує увагу на той факт, що сам відповідач в односторонньому порядку вирішив не надавати послуги позивачу щодо виготовлення та передачі меблів.

Згідно вимог ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зважаючи на викладені вище обставини, суд приходить до висновку про повну відповідність чинному законодавству вимог позивача про відшкодування завданих йому невиконанням даного договору збитків, тому що відповідач по теперішній час не тільки не виконав умови договору, а й у односторонньому порядку відмовився від їх виконання. При цьому реальними збитками суд вважає понесені ОСОБА_1 витрати в якості попередньої оплати замовлення - 6200гривень, які до теперішнього часу їй не повернуті.

Крім того, внаслідок невиконання договору з боку відповідача, позивачка зазнала також моральні страждання й переживання.

Згідно з ст.11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є завдання моральної шкоди іншій особі. Відшкодування моральної шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів. Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до положень ч.1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Як зазначено у пункті третьому частини другій та частині третій вказаної норми закону, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995р., зі змінами, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Визначаючи розмір моральної (немайнової) шкоди суд виходить з фактичних обставин справи. Моральна шкода в даному випадку - це втрати немайнового характеру, які позивач зазнав внаслідок моральних страждань, негативних наслідків, заподіяних незаконними діями відповідача, які виразилися у його хвилюваннях з приводу невиконання договору. Залежно від глибини душевних страждань позивачки, враховуючи вимоги розумності та справедливості, суд вважає, що розмір моральної шкоди в сумі 2000 гривень є занадто завищеним і не відповідає обставинам події.

Оскільки основним життєвим цінностям позивачки шкода не спричинена, виходячи з принципу розумності та справедливості, суд вважає, що з відповідача на користь позивачки в рахунок відшкодування моральної шкоди слід стягнути суму у розмірі 1000 гривень.

Згідно ст. 22 ч . 3 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав

Згідно зі ст. 88 ч. 3 ЦПК України, якщо позивач, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з 01.11.2011 року встановлені ставки судового збору, а саме за подання позовної заяви майнового характеру слід сплатити судовий збір у розмірі 1% ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати, що складає судовий збір у розмірі 214,60 гривень.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з 01.11.2011 року встановлені ставки судового збору, а саме за подання позовної заяви немайнового характеру слід сплатити судовий збір у розмірі 0,1 розміру мінімальної заробітної плати, що складає 107, 30 гривень.

Таким чином, з відповідача на користь держави слід стягнути судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 321,90 гривень.

На підставі викладеного, суд вважає необхідним позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково, розірвати договір купівлі - продажу № 00012345 від 27.10.2011 року та договір купівлі - продажу № 00012345 від 03.11.2011 року, укладені між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 Стягнути з відповідача на користь позивачки 6200 гривень, що були сплачені за двома договорами як передоплата, моральну шкоду у розмірі 1000 гривень, також стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 321,90 гривень.

Керуючись п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовом про відшкодування шкоди В» № 6 від 27.03.1992 року, зі змінами, п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995р., зі змінами, Законом України «Про захист прав споживачів», ст.ст.22, 23, 509,525,526, 665, 662,655, 1167 ЦК України, ст.ст.10, 11, 60, 212, 213, 214, 215, 224-226, 294 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Договір купівлі-продажу № 00012345 від 27.10.2011 року, укладений між ОСОБА_1»ю Іванівною та приватним підприємцем ОСОБА_3 - розірвати.

Договір купівлі-продажу № 00012345 від 03.11.2011 року, укладений між ОСОБА_1»ю Іванівною та приватним підприємцем ОСОБА_3 - розірвати.

Стягнути з ОСОБА_3, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, який мешкає та зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 6200 (шість тисяч двісті) гривень, що була сплачена за двома договорами як передоплата.

Стягнути з ОСОБА_3, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, який мешкає та зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 моральну шкоду у розмірі 1000 (одну тисячу) гривень.

Стягнути з ОСОБА_3, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, яки мешкає та зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь на користь держави судовий збір у сумі 321 (триста двадцять одна) гривню 90 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Заочне рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Луганської області через Кам'янобрідський районний суд м. Луганська шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Кам'янобрідського

районного суду м. Луганська Н.В.Бойко