Рішення

від 05.03.2012 по справі 5011-19/119-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-19/119-2012 05.03.12 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мосбуд»

До Українського колежу імені Сухомлинського Дніпровського району м. Києва

Про стягнення заборгованості 57 516,30 грн.

Суддя Шаптала Є.Ю.

Представники:

від позивача Сайко Ю.В. за дов. № б\н від 18.01.2012 р.

Від відповідача Василенко В.І. за дов. № 6 від 27.01.2012 р.

Шуман С.І. за дов. № 5 від 18.01.12 р.

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Мосбуд»до Українського колежу імені Сухомлинського Дніпровського району м. Києва про стягнення заборгованості в розмірі 57 516,30 грн..

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.01.2012 р. прийнято справу до провадження, розгляд справи призначено на 30.01.2012 р.

30.01.12 р. по справі оголошено перерву до 20.02.2012 р.

20.02.2012 до відділу діловодства суду від представника відповідача надійшло заперечення на позовну заяву, клопотання про призначення судової експертизи.

20.02.2012 року оголошено перерву до 05.03.2012 р.

Представник позивача в судовому засіданні 05.03.12 р. заявлені позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов в повному обсязі, заперечував проти задоволення клопотання про призначення експертизи.

Представник відповідача в судовому засіданні просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог, просив призначити проведення експертизи.

Судом визнано клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає до задоволення.

В судовому засіданні 05.03.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

21.12.2010 року між Українським колежем ім. В.О. Сухомлинського (Замовник) та ТОВ «Мосбуд»було укладено Договір № 33-12-10.

Згідно з п.п. 1.1 договору, замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання виконати власними силами і засобами роботи: поточний ремонт залізних та бетонних конструкцій на території Українського колежу (СШ № 272) на вул. Луначарського, 5а (п. 1.2 Договору), а замовник зобов»язується оплатити ці роботи відповідно до умов договору.

Загальна вартість (разом з матеріалами), що будуть виконані за цим договором, визначається розрахунком договірної ціни до Договору, яка є динамічною, та становить 49 213,20 грн., в тому числі ПДВ 20% - 8202,20 грн. (п. 2.1 Договору).

Пунктом 3.1, 3.2 Договору сторонами визначено строк початку виконання -не пізніше 5 робочих днів після підписання договору, строки здійснення робіт визначаються сторонами у термін до 31.12.2010 року.

Оплата виконаних робіт проводиться шляхом перерахування коштів на поточний рахунок підрядника у безготівковому порядку у національній валюті України. Акти виконаних робіт (форма КБ-2в) подаються Підрядником для перевірки і підпису Замовнику до 25 числа звітного місяця, а довідка форми КБ-3 до 29 числа цього ж місяця. Замовник зобовязується підписати акти та довідки до 5-го числа після звітного місяця, за умови виконання підрядником робіт відповідно до вимог договору.

На виконання взятих на себе зобов'язань за договором № 33/12/10 від 21.12.2010 року позивачем, було виконано роботи, що підтверджується підписаним між сторонами та скріпленим печатками Актом приймання виконаних підрядних робіт № 1 за грудень 2010 року на суму 49 213,20 грн.

Відповідачем зобов'язання за договором не виконано.

23.12.2011 року позивачем направлено в адресу відповідача претензію № 2 з вимогою про оплату боргу за вих.. № 125, про що свідчить копія фіскального чеку та опис вкладення у цінний лист з відміткою поштового відділення.

Станом на день розгляду справи заборгованість відповідача становить 49 213,20 грн..

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників позивача, представників відповідача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Внаслідок укладення договору підряду № 33/12/10 від 21.12.2010 між сторонами згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.. 526 ЦК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Стаття 837 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

У відзиві на позовну заяву відповідач посилається на той факт, що невиконання прийнятих на себе зобов'язань за договором відбулося за відсутності бюджетних.

З наданих відповідачем доказів, а саме довідки № 25 від 20.01.2012 року, вбачається, що відповідачу у 2010 році згідно кошторису по КФК 150110 КЕКВ 2143 було затверджено асигнування у сумі 300000,00 грн., які не були профінансовані.

Проте, з аналізу доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що з моменту підписання акту виконаних робіт № 1 від 21.12.2010 року і до направлення позивачем претензії від 23.12.2011 року на адресу відповідача, останній не повідомив позивача про неможливість проводити своєчасні розрахунки за виконані роботи.

Твердження відповідача що строк виконання зобов'язання за договором не настав, оскільки не надійшли бюджетні кошти не ґрунтуються на нормах закону.

Оскільки відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Ч. 1 ст. 530 ЦК України визначає, що строк виконання зобов'язання може визначатися подією, яка неминуче настане.

Вказана норма не може бути застосована до спірних правовідносин враховуючи, що подією є явище, що виникає незалежно від волі людей, а дією є життєвий факт, що є результатом свідомої, пов'язаної з волею, діяльності людей, які, у свою чергу, поділяються на правомірні, тобто такі, що відповідають правовим нормам, і неправомірні, які суперечать закону (правопорушення).

Фактично договір містить умову, відповідно до якої виконання зобов'язання з оплати коштів за виконані роботи пов»язано з дією особи, яка не є стороною договору.

Однак, за змістом ст. 511 ЦК України, зобов'язання не може створювати обов'язку для третьої особи.

Крім того, згідно з ч. 2 ст. 528 Цивільного кодексу України, у разі покладення виконання обовязку боржником на іншу особу, відповідальним за виконання зобов'язання залишається боржник, а не така особа.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Частиною 2 статті 530 ЦК України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У випадку, коли строк виконання не встановлений, або визначається моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати виконання такого зобов'язання є правило, а боржник має виконати свій обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення кредитором вимоги. Тобто пред'явлення кредитором вимоги є тільки початком строку виконання, і виконання боржником обов'язку в будь-який день семиденного строку буде вважатися належним виконанням.

Боржник буде вважатися таким, що порушив умову про строк виконання, а кредитор відповідно отримує право звертатися за захистом свого права до суду тільки на восьмий день після пред'явлення вимоги. Відлік семиденного строку починається з наступного дня після пред'явлення кредитором вимоги за загальним правилом обчислення строків.

Господарським судом міста Києва встановлено, що з вимогою про оплату заборгованості позивач до відповідача звернувся з претензією № 2 від 23.12.2011 року, про що свідчить копія фіскального чеку та опис вкладення у цінний лист з відміткою поштового відділення, згідно штампу поштового відділення 24.12.2011 року поштою прийняті зазначені документи. Таким чином, строк з якого починається прострочення оплати, враховуючи поштовий перебіг та вимоги вищезазначеної норми, настав 03.01.2012 року.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі в сумі 49 213,20 грн.

Щодо стягнення суми інфляційних втрат, 3% річних та пені суд зазначає наступне.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином

У відповідності ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Порушення зобов'язань за договором тягне за собою застосування встановлених законом мір відповідальності

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу у урахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).

Позивач нараховую та просить стягнути з відповідача 1 349,36 грн. -3% річних за період з 01.01.2011 року по 01.12.2011 року та інфляційні втрати в сумі 3 129,27 грн. за період з 01.01.2011 року по 01.09.2011 року.

Суд відмовляє в задоволенні позовної вимоги про стягнення 3% річних від простроченої суми та інфляційних нарахувань, оскільки зазначені нарахування проведені до моменту пред'явлення кредитором вимоги про виконання обов'язку за договором, та як наслідок до моменту виникнення у боржника обов'язку виконання договірного зобов'язання.

Також суд відмовляє в задоволенні вимог про стягнення 3 824,47 грн. пені з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається, таким, що прострочив , якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст.ст. 610,611 ЦК України, порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Відповідно до ст. ч.1,3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6.2 Договору, при несвоєчасній оплаті вартості виконаних робіт, замовник сплачує підряднику пеню за кожний день прострочення в розмірі облікової ставки Національного банку, що діяла у період, за який нараховується пеня, від несплаченої своєчасно суми, але не більше 10% несвоєчасно сплаченої суми.

Позивач нараховую та просить стягнути з відповідача суму пені 3 824,47 грн. за період з 01.01.2011 року по 01.12.2011 року, що є невірним, оскільки у відповідача зобов'язання з виконання договору виникло лише 03.01.2012 року, тому днем початку прострочення виконання буде 04.01.2012 року.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплати державного мита, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст. 258525,526,853,875,879, ЦК України, ст. 173,193, ГК України, ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, Договором сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Українського колежу ім.. В.О. Сухомлинського (спеціалізована школа № 272) (юридична адреса: 02002, м. Київ, вул.. Луначарського, 5-а, код 22875087) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мосбуд» (01004, м. Київ, вул.. Басейна, 9/3, код ЄДРПОУ 33150521), - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, суму основного боргу в розмірі 49 213 (сорок дев'ять тисяч двісті тринадцять) грн.. 75 коп., судовий збір в сумі 1 411 (одна тисяча чотириста одинадцять) грн.. 50 коп..

3. В іншій частині позову -відмовити

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Є.Ю. Шаптала

Дата складання повного рішення: 07.03.12 р.