Постанова

від 03.12.2013 по справі 5011-19/119-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2013 року Справа № 5011-19/119-2012

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

головуючого - суддів:Грейц К.В., Бакуліної С.В., Поляк О.І. (доповідач) розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги ТОВ "Мосбуд" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 15.10.2013 у справі № 5011-19/119-2012 господарського судуміста Києва за позовомТОВ "Мосбуд" доУкраїнського коледжу імені В.О. Сухомлинського Дніпровського району міста Києва простягнення заборгованості 57516,30 грн за участю представників: від позивача -не з'явився від відповідача -Василенко В.І.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.03.2012 (суддя - Шаптала Є.Ю.) позов ТОВ "Мосбуд" до Українського колежу імені В.О. Сухомлинського (спеціалізована школа № 272) задоволено частково. Стягнуто з Українського колежу імені Сухомлинського Дніпровського району міста Києва на користь ТОВ "Мосбуд" 49213,75 грн заборгованості. У частині стягнення 1349,36 грн 3% річних, 3129,27 грн інфляційних втрат та 3824,47 грн пені у позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.10.2013 (головуючий суддя - Отрюх Б.В., судді - Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.) вказане рішення місцевого господарського суду скасовано, прийнято нове рішення про відмову у позові повністю.

Не погоджуючись із зазначеною постановою суду апеляційної інстанції, ТОВ "Мосбуд" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить її скасувати, залишивши в силі рішення місцевого господарського суду у даній справі, посилаючись при цьому на неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального права, зокрема, ст. ст. 837, 853, 858, 882 ЦК України.

Розпорядженням заступника секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 02.12.2013 № 03-05/2682 для розгляду касаційної скарги у даній справі було сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Грейц К.В., судді - Бакуліна С.В., Поляк О.І. (доповідач).

Відзиву на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України подано не було.

У судове засідання 03.12.2013 з'явився лише представник відповідача, представник позивача своїм процесуальним правом на участь у призначеному судовому засіданні не скористався.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 21.12.2010 між Українським колежем ім. В.О. Сухомлинського (замовник) та ТОВ "Мосбуд" (підрядник) було укладено договір № 33-12-10 (далі - договір), відповідно до п. п. 1.1, 1.2 якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання виконати власними силами і засобами роботи: поточний ремонт залізних та бетонних конструкцій на території Українського колежу (СШ № 272) на вул. Луначарського, 5а, а замовник зобов'язується оплатити ці роботи відповідно до умов договору.

Вартість робіт (разом із матеріалами), що будуть виконані за цим договором, визначається розрахунком договірної ціни (додаток № 1) до договору, яка є динамічною та становить 49213,20 грн, у тому числі ПДВ 20% - 8202,20 грн. Договірна ціна визначається на підставі затвердженої кошторисної документації (додаток № 2) (п. 2.1 договору).

Згідно з п. п. 3.1, 3.2 договору початок виконання робіт - не пізніше 5 робочих днів після підписання договору. Строки здійснення робіт визначаються сторонами у термін до 31.12.2010.

Пунктом 4.1 договору сторони погодили, що оплата виконаних робіт проводиться шляхом перерахування коштів на поточний рахунок підрядника у безготівковому порядку у національній валюті України.

У п. 4.2 договору передбачено, що акти виконаних робіт (форма № КБ-2в) подаються підрядником для перевірки і підпису замовнику до 25 числа звітного місяця, а довідка форми № КБ-3 - до 29 числа цього ж місяця. Замовник зобов'язується підписати акти та довідки до 5-го числа після звітного місяця, за умови виконання підрядником робіт відповідно до вимог договору.

Звертаючись до господарського суду, позивач зазначив, що обумовлені договором роботи ним виконані належним чином та у погоджений строк згідно з актом приймання виконаних підрядних робіт № 1 за грудень 2010 року на суму 49213,20 грн, підписаним представниками сторін та скріпленим їх печатками. Однак, відповідач прийняті підрядні роботи не оплатив, у зв'язку з чим у нього утворилася заборгованість у розмірі 49213,20 грн, про сплату якої позивачем 24.12.2011 на адресу останнього була надіслана претензія № 2, залишена без відповіді та без задоволення.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення основного боргу, місцевий господарський суд виходив з того, що наявним у матеріалах справи актом № 1 за грудень 2010 року підтверджується виконання позивачем та прийняття відповідачем обумовлених договором робіт, а відтак у останнього виник обов'язок з їх повної оплати, строк виконання якого у розумінні ч. 2 ст. 530 ЦК України є таким, що настав.

У процесі перегляду даної справи судом апеляційної інстанції була призначена судова будівельно-технічна експертиза, згідно з висновком якої вид, кількість та вартість робіт по договору № 33-12-10 від 21.12.2010, а відповідно і по даних кошторисної документації та акта № 1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2010 року не відповідає виду, кількості та вартості робіт, які можливо було встановити під час проведення візуально-інструментального обстеження огорожі стадіону на території Українського колежу ім. В. О. Сухомлинського по вул. Луначарського, 5-А у м. Києві. Зокрема на об'єкті дослідження встановлено:

- 498 кв. м металевої сітки з квадратними чарунками № 45, а не 270 кв. м з квадратними чарунками № 12;

- металевих конструкцій сітчастих панелей для огорожі виготовлено 3,619348 т, а не 2,6025 т;

- кутика прокатного рівностороннього 4,5 використано 2,472288 т, а не 1,425192 т;

- арматури діаметром 6,5 мм використано 0,215800 т, а не 0,130032 т;

- труб профільних А=80мм, В=60мм використано 1,768672 т (видима частина труб), а не 0,130556 т;

- поґрунтовано 498 кв. м огорожі, а не 43 кв. м, як зазначено в акті № 1 приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2в за грудень 2010 року.

Виходячи з наведених обставин, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що роботи, виконані позивачем та прийняті відповідачем за актом № 1 за грудень 2010 року, не відповідають умовам договору № 33-12-10 від 21.12.2010, а відтак вказав, що у відповідача не виникло обов'язку з їх оплати, у зв'язку з чим у позові відмовив, зазначивши при цьому про наявність підстав вважати, що вищевказаний акт підписано помилково.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, однак вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з інших підстав.

Як правильно встановлено судами, між сторонами у справі виникли правовідносини з договору підряду, за яким одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ст. 837 ЦК України).

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (ч. 1 ст. 843 ЦК України). Відповідно до ст. 844 ЦК України ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником.

Таким чином, з аналізу наведених норм слідує, що вид, обсяг та вартість належних до виконання підрядних робіт можуть визначатися сторонами як безпосередньо у самому договорі, так і в кошторисі до нього.

При цьому виконання підрядником обумовленого виду робіт у більшому обсязі, ніж той, який визначений сторонами у договорі чи кошторисі до нього, не свідчить про те, що в цілому такі роботи були виконані не по договору, оскільки їх частина охоплюється умовам останнього та кошторису до нього, у той час як сторони не позбавлені можливості домовитися про виконання додаткових робіт.

Якщо виникла необхідність проведення додаткових робіт і у зв'язку з цим істотного перевищення визначеного приблизного кошторису, підрядник зобов'язаний своєчасно попередити про це замовника. Замовник, який не погодився на перевищення кошторису, має право відмовитися від договору підряду. У цьому разі підрядник може вимагати від замовника оплати виконаної частини роботи. Підрядник, який своєчасно не попередив замовника про необхідність перевищення приблизного кошторису, зобов'язаний виконати договір підряду за ціною, встановленою договором (ч. 4 ст. 844 ЦК України).

За змістом наведеної норми підряднику не дозволяється без відповідного погодження замовника змінювати (перевищувати) обумовлену кошторисом вартість підрядних робіт, проте не їх обсяги. Тобто виконання робіт у більшому обсязі, ніж той, що погоджувався сторонами у договорі чи кошторисі до нього, є ризиком самого підрядника, оскільки такі роботи підлягають оплаті замовником за тією ціною, яка попередньо була визначена сторонами.

Отже, враховуючи наведене, висновок суду апеляційної інстанції про виконання всього обсягу робіт, зазначеного в акті № 1 за грудень 2010 року, не по договору є неспроможним.

Так само є неспроможним і твердження суду апеляційної інстанції про наявність підстав вважати акт № 1 за грудень 2010 року таким, що підписаний помилково, оскільки у розумінні ст. 853 ЦК України виявлення замовником після прийняття роботи допущених у ній відступів, які не могли бути встановлені ним при звичайному способі прийняття, не свідчить про помилковість підписання сторонами акта приймання - передачі таких підрядних робіт.

Утім, як встановлено судом апеляційної інстанції, підписаний сторонами акт приймання виконаних робіт за грудень 2010 року, з самої лише наявності якого помилково виходив місцевий господарський суд, задовольняючі позовні вимоги в частині стягнення заборгованості, не свідчить про виконання підрядником та послідуючу здачу замовнику всього обсягу робіт, оскільки в якості огорожі стадіону підрядником фактично було встановлено металеву плетену сітку з квадратними чарунками № 45, а не металеву плетену сітку з квадратними чарунками № 12, як те погоджувалося сторонами у кошторисній документації до договору та зазначено в акті № 1 за грудень 2010 року, про що вказано експертом у висновку судової будівельно-технічної експертизи, проведеної у даній справі.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором (ст. 854 ЦК України).

Отже, зі змісту наведеної норми слідує, що за своєю правовою природою договір підряду є відплатним договором, при цьому право підрядника вимагати оплати робіт, якому кореспондується відповідний обов'язок замовника, обумовлене їх виконанням належним чином та у погоджений строк і, за загальним правилом, виникає після остаточної здачі робіт, якщо інший порядок оплати не погоджений сторонами у договорі.

Таким чином, враховуючи, що умовами договору сторони погодили саму лише наявність у замовника обов'язку з оплати виконаних підрядних робіт, проте не узгодили інший, ніж закріплений ч. 1 ст. 854 ЦК України, порядок її здійснення після остаточної здачі робіт, з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів передачі підрядником замовнику всього обсягу робіт, визначеного договором, так само як і доказів внесення сторонами змін до нього стосовно належних до виконання підрядних робіт, колегія суддів дійшла висновку про передчасність, а відтак і відсутність підстав для задоволення заявленої ТОВ "Мосбуд" вимоги, оскільки настання у замовника обов'язку з оплати вже прийнятої ним частини робіт за договором буде мати місце лише після їх виконання у повному обсязі, тобто встановлення металевої плетеної сітки з квадратними чарунками № 12, та остаточної здачі підрядником.

Отже, беручи до уваги, що резолютивна частина оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції про відмову у позові повністю є правильною, хоча відповідні висновки останнього й не були належним чином обґрунтовані у мотивувальній частині прийнятого судового рішення, а також враховуючи положення абзацу 5 п. 12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" (із змінами і доповненнями), який підлягає застосуванню і судом касаційної інстанції, колегія суддів вважає, що постанову суду апеляційної інстанції у даній справі слід залишити без змін із вищевикладених мотивів.

За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги ТОВ "Мосбуд" та скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 15.10.2013 у справі господарського суду міста Києва № 5011-19/119-2012.

В силу ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТОВ "Мосбуд" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.10.2013 у справі господарського суду міста Києва № 5011-19/119-2012 залишити без змін.

Головуючий суддя К.В. Грейц

Судді С.В. Бакуліна

О.І. Поляк