Рішення

від 23.01.2012 по справі 19/229

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 19/229 23.01.12

За позовом: Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг»

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТНК-ВР КОММЕРС"

про стягнення 51 431,15 грн.

Суддя Шаптала Є.Ю.

Представники сторін:

від позивача: Вдовенко М.В. за дов. № 85/140 юр від 11.05.2011 р.

від відповідача: Міщенко М.В. за дов. № 180 від 23.12.2010 р.

Обставини справи:

Позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "ТНК-ВР Коммерс" про стягнення 43 454,74 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.11.11 р. порушено провадження у справі № 19/229, розгляд справи призначено на 30.11.2011 року.

Представник відповідача в судовому засіданні 30.11.11 р. подав відзив на позовну заяву та клопотання про залучення документів до матеріалів справи.

Представником позивача 30.11.11 року подано до відділу діловодства суду заяву про збільшення позовних вимог, в заяві позивач зазначає, що при розрахунку суми збитків в розмірі вартості вагової нестачі допущену арифметичну помилку та при детальному розрахунку вартість збитків збільшилась та становить 51 436,31 грн.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Заява про збільшення позовних вимог прийнято судом до розгляду.

30.11.11 року по справі оголошена перерва до 28.12.11 року.

Представник позивача в судовому засіданні 28.12.2011 року подав заперечення на відзив на позовну заяву.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.12.2011 року продовжено строк вирішення спору до п'ятнадцяти днів.

28.12.2011 року по справі оголошена перерва по справі до 23.01.2012 р.

Представник позивача в судовому засіданні 23.01.12 року подав документи по справі, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні подав документи по справі, заперечував проти задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними у ній матеріалами.

В судовому засіданні 23.01.12 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

13.04.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТНК-ВР КОММЕРС (Продавець) та Публічним акціонерним товариством «АрселорМіттал Кривий Ріг»(покупець) було укладено Контракт № 99ПТБ/1745 купівлі-продажу.

Відповідно до умов якого (п. 1.1) продавець зобов'язується поставити і передати у власність покупця нафтопродукти, відповідно до умов контракту, а покупець -прийняти та оплатити товар на умовах даного контракту.

Згідно п. 3.1 Контракту продавець повинен поставити товар на адресу покупця залізничним транспортом на умовах СРТ ст. Кривий Ріг -Головний, Придніпровської залізниці.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

16.06.2011 року між сторонами було укладено Додаток № 6-ПТБ до контракту купівлі-продажу № 99 ПТБ від 13.04.2011 року.

Пунктом 3 вказаного додатку № 6-ПТБ встановлено, що базис поставки СРТ -залізнична станція Кривий Ріг - Головний, Придніпровської залізниці, код ст. 467004. У загальну вартість товару включається вартість наливу товару у залізничні цистерни та вартість доставки товару до станції призначення.

У відповідності до пункту 5.1 договору № 99ПТБ/1745 від 13.04.2011 р., покупець зобов'язується здійснити 100%-ву попередню оплату вартості товару, визначеної у додатку до цього договору, протягом 4 (чотирьох) банківських днів з моменту підписання сторонами відповідного додатку шляхом перерахування грошових коштів безготівково перерахування грошових коштів по банківським реквізитам продавця, зазначений в даному додатку.

16 червня 2011 р. відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру № ООU0010474 на оплату палива дизельного підвищеної якості (євро) марки С вид ІІ на загальну суму 20 642 016,00 грн.

Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг»сплатило за виставленим рахунком платіжними дорученнями № 153642 від 17.06.2011 р. грошові кошти в загальній сумі 20 642 016,00 грн.

26 червня 2011 р. на адресу позивача було поставлено відповідачем паливо дизельне підвищеної якості по залізничній накладній № 52686417 від 20.06.2011 р. у вагоно-цистерні № 79736260 кількістю 118,547 т.

Представник позивача пояснив, що під час приймання продукції на станції призначення було виявлено невідповідність маси вантажу перевізним документам, зокрема, було встановлено нестачу товару у 5,553 тон.

У зв'язку з наведеним позивач направив відповідачу телеграму № 315-03/06-3804 від 29.06.2011 р. з проханням направити компетентного представника для участі у складанні двостороннього акту приймання продукції по кількості.

Листом від 29.06.2011 р. відповідач на отриману телеграму повідомив, що направити представника для складання акту не має можливості, приймати вантаж запропонував згідно з Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України від 20.05.2008 р. № 281/171/578/155.

Нестача продукції також підтверджується актом експертизи № 1264-э від 29.06.2011 р. Дніпропетровської торгівельно-промислової палати Криворізьке представництво.

За проведену експертизу позивачу виставлено рахунок № 784 від 29.06.2011 року на суму 528,00 грн., сплачений позивачем, що підтверджується платіжним дорученням № 154371 від 01.07.2011 року

18.07.2011 позивачем в адресу відповідача направлено претензію про відшкодування вартості вагової недостачі продукції № 851-7/438 на суму 43 454,74 грн.. Однак відповіді не надав.

За таких обставин позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з даним позовом про стягнення з відповідача 43 454,74 грн. збитків у вигляді вартості відсутньої продукції.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до правил ІНКОТЕРМС в редакції 2000 р., під терміном "фрахт/перевезення оплачено до…"(СРТ) необхідно розуміти, що продавець здійснює поставку товару шляхом передання перевізнику, призначеному ним самим. Згідно із передбаченими умовами при здійсненні поставки на базисі СРТ ризик втрати вантажу переходить до покупця в момент передачі продавцем вантажу першому перевізнику.

У відповідності до пункту 3.3 договору № 99ПТБ/1745 від 13.04.2011 р. дата поставки товару на базисі СРТ ст. Кривий Ріг -Головний визначається правилами ІНКОТЕРМС для базису СРТ. Зобов'язання продавця по поставці товару вважаються виконаними, право власності на товар і ризик по його втраті (псуванню) переходить від продавця до покупця з дати поставки товару.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що зобов'язання відповідача з поставки нафтопродуктів на користь позивача за додатком № 6-ПТБ від 16.06.2011 р. до договору були виконані з моменту передачі відповідачем перевізнику -Донецькій залізниці нафтопродуктів. При цьому факт передачі відповідачем 20.06.2011 р. нафтопродуктів Донецькій залізниці підтверджується квитанцією про приймання вантажу № 52686417 (копія в матеріалах справи).

Крім того, слід зазначити, що залізнична накладна № 52686417, сертифікат кількості, складений при відвантаженні дизельного палива представниками ТОВ "Інспектора Україна" та квитанція про приймання вантажу свідчать про те, що товар було здано перевізнику у належній кількості.

Статтею 105 Статуту залізниць України передбачено, що матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами, несуть залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача.

Статтею 6 Статуту залізниць України встановлено, що вантажовідправником є зазначена у документі на перевезення вантажу (накладній) особа, яка довіряє вантаж залізниці для його перевезення.

У залізничній накладній № 52686417 від 20.06.2011 р. відправником вантажу визначено ЧАО «Линик».

Таким чином, відповідач не є перевізником, вантажовідправником, вантажоодержувачем, тому ТОВ "ТНК-ВР КОММЕРС" не може нести відповідальність за нестачу вантажу, яка виникла після його передачі перевізнику.

Крім того, варто зазначити, що позивач порушив порядок приймання нафтопродуктів, що надійшли залізничним транспортом. Саме ним не виконані умови договору (пункт 6.2.), де зазначено, що покупець приймання товару за кількістю, що прийшов в залізничній цистерні, здійснює у порядку, передбаченому Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів на підприємствах та організаціях України, затвердженою спільним наказом Мінпаливоенерго України, Мінтрансзвязку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України від 20.05.2008 р. № 281/171/578/155, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України від 02.09.2008 р. за № 805/15496 (надалі - Інструкція).

Зокрема, приймання нафтопродуктів відбулося на два дні пізніше встановленого Інструкцією строку, оскільки залізнична цистерна № 79736260 була видана позивачу 26.06.2011 р., про що свідчить відмітка про видачу вантажу на залізничній накладній №52686417, тоді як приймання вантажу було проведено позивачем лише 29.06.2011 р.

При цьому позивач не надав доказів дотримання п. 6.2 Договору, щодо визначення маси вантажу у вагоно-цистернах, не надав доказів створення комісії для приймання нафтопродуктів в порядку передбаченому вимогами Інструкції № 218, не надано доказів складання Акту за формою 5-НП.

Що стосується посилання на акт експертизи № 1264-э від 29.06.2011 р., то воно не приймається судом до уваги, оскільки складання такого акту при нестачі отриманого вантажу не передбачене Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів на підприємствах та організаціях України, затвердженою спільним наказом Мінпаливоенерго України, Мінтрансзвязку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України від 20.05.2008 р. № 281/171/578/155, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України від 02.09.2008 р. за № 805/15496.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, позивач не довів факт недостачі товару, а отже -і протиправну поведінку відповідача, що виключає відповідальність у вигляді стягнення збитків.

За таких обставин, а також зважаючи на те, що відповідач належним чином виконав взяте на себе зобов'язання з поставки нафтопродуктів шляхом їх передачі перевізникові, то за таких обставин Господарський суд міста Києва не вбачає підстав для задоволення позову Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг»до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТНК-ВР КОММЕРС" про стягнення 51 431,15 грн. збитків.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Є.Ю. Шаптала

Дата складання повного рішення: 27.01.12 р.