Рішення

від 26.02.2013 по справі 5011-50/18752-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-50/18752-2012 26.02.13 За позовом Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування»

до Приватного підприємства «Надія-Транс»

про відшкодування шкоди в порядку регресу у сумі 14 452,96 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники :

Від позивача не з'явився

Від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Приватне акціонерне товариство «ПРОСТО-страхування» (надалі - ПрАТ «ПРОСТО-страхування», позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до приватного підприємства «Надія-Транс» (надалі - ПП «Надія-Транс», відповідач) про стягнення 14 452,96 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, виплативши страхове відшкодування власнику автомобіля, пошкодженого при дорожньо - транспортній пригоді, винним у якій визнано водія іншого автомобіля, отримав в силу приписів статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України в межах виплаченого відшкодування право зворотної вимоги до відповідальної за збитки особи, якою є відповідач як страховик цивільної відповідальності винної у ДТП особи. Спір виник внаслідок того, що позивачем виконано свій обов'язок щодо виплати страхового відшкодування, а відповідач ухиляється від виконання свого обов'язку здійснити регресну виплату.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.12.2012 порушено провадження у справі № 5011-50/18752-2012, розгляд справи призначено на 16.01.2013.

Представник позивача в судове засідання 16.01.2013 з'явився, позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.

Представник відповідача, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання 16.01.2013 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, а тому суд ухвалою розгляд справи відклав на 30.01.2013.

30.01.2013 в судовому засідання було оголошено перерву на 14.02.2013 для подання додаткових доказів по справі.

Представник позивача в судове засідання 14.02.2013 не з'явився, але через канцелярію суду подав клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача в судове засідання 14.02.2013 з'явився та дав пояснення по справі. Розгляд справи відкладено на 26.02.2013

Представники сторін в судове засідання 26.02.2013 не з'явились, причин не явки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи, були належним чином повідомлені

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

04.04.2008 між ПрАТ «ПРОСТО-страхування» та Табіною Іриною Володимирівною (надалі - страхувальник) було укладено Договір страхування № АТК 149824, за яким позивач застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу легкового автомобіля «Citroen», д.н. АА 7354 НВ .

Предметом договору є майнові інтереси страхувальника пов'язані з володінням, розпорядженням та користуванням вказаним транспортним засобом на випадок настання страхових подій, а саме до страхових випадків відноситься: дорожньо-транспортні пригоди; незаконне заволодіння; протиправні дії третіх осіб; інші випадкові події (пожежа, вибух або самозаймання транспортного засобу, стихійне лихо чи природні явища і т.п.).

26.04.2008 на бул. Дружби Народів в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю двох транспортних засобів : застрахованого позивачем автомобіля «Citroen», д.н. АА 7354 НВ та «Богдан», д.н. 004 04 ХМ, що належить ПП «Надія-Транс», який знаходився під керуванням Руденка Івана Васильовича.

Згідно з постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 28.05.2008 (справа № 3-19398/3-2008) Руденка І.В. за вчинення вказаного ДТП було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Відповідно до ст. 354 Господарського кодексу України за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Тобто, за укладеним договором одна сторона за договором зобов'язалася за винагороду (страховий внесок), котра сплачується іншою стороною, відшкодувати їй збитки, завдані застрахованому транспортному засобові в результаті настання визначеного договором страхового випадку.

Застрахованим майном за вказаним Договором є автомобіль «Citroen», д.н. АА 7354 НВ , а страховим випадком крім інших, вважаються також збитки: пошкодження або знищення застрахованого транспортного засобу або його частини в результаті ДТП та ін.

Згідно до акту № 716/8515 товарознавчого дослідження від 20.05.2008, наданим ТОВ «Респект», вартість матеріального збитку, нанесеного власнику даного автомобіля в результаті його пошкодження при ДТП становить 14 962,96 грн. (копія в матеріалах справи).

На підставі заяви на виплату страхового відшкодування, страхового акту від 13.06.2008, розрахунку суми страхового відшкодування, позивач на виконання умов Договору страхування виплатив на рахунок, визначений страхувальником, страхове відшкодування у розмірі 14 962 (чотирнадцять тисяч дев'ятсот шістдесят дві) грн. 96 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 12675 від 18.06.2008.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч.1 ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина Руденка І.В. встановлена у судовому порядку, а тому шкода, заподіяна внаслідок експлуатації автомобіля «Богдан», д.н. 004 04 ХМ ним відшкодовується.

Оскільки, Руденко І.В. під час вчинення ДТП знаходився в трудових відносинах з ПП «Надія-Транс» та виконував свої трудові( службові )обов'язки, то саме ПП «Надія-Транс» відшкодовує завдану ним майнову шкоду в силу ст.1172 ЦК України.

Однак з матеріалів справи слідує та сторонами не заперечується, що станом на 26.04.2008 (дата вчинення ДТП) цивільно-правова відповідальність власника вказаного автомобіля була застрахована в АСТ «Вексель» за полісом ВС №475564 від 22.04.2008.

Відповідач вважає, що саме АСТ «Вексель» є відповідальною особою, яке згідно чинного законодавства повинно відшкодувати фактичні затрати , які позивач виплатив своєму страхувальнику .

З цією позицією суд також погоджується і приходить до висновку, що відповідальною особою за заподіяний збиток позивачу є саме АСТ «Вексель».

Пунктом 3 частини другої статті 11 ЦК України передбачено, що завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав і обов»язків.

Відносини у сфері обов»язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, і, зокрема, порядок виплати такого відшкодування та дії сторін при настанні страхового випадку регулюються Законом України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

За правилами п.22.1 ст.22 даного Закону ( тут і далі в редакції, чинній на момент виплати страхового відшкодування) обов»язок відшкодувати шкоду при настанні страхового випадку покладено на страховика, яким застраховано цивільно-правову відповідальність особи, винної у настанні такого випадку.

Відповідно до п.38.2.3 ст. 38 Закону страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страховика, якщо забезпечений транспортний засіб, що заподіяв шкоду, було встановлено та страховик був зобов»язаний, але не виплатив страхове відшкодування в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Окрім цього суд зазначає, що правовідносини сторін за даним позовом( вказаною ДТП) уже були предметом розгляду господарським судом м. Києва у справі №8/186.Рішенням від 20.10.2012 у справі 8/186 позов було задоволено повністю, стягнуто з ПП «Надія Транс» (відповідача у справі 5011-50/18752-2012) на користь ПАТ «Просто-страхування» франшизу в сумі 510,00 грн. та судовий збір. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2012 у справі №8/186 рішення в цій частині залишено без змін, скаргу без задоволення. У вказаній постанові суд апеляційної інстанції зазначив, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність ПП «Надія - Транс» (водій Руденко І.В.) була застрахована в ACT «Вексель» згідно Поліса ВС/475564 цивільно- правової відповідальності власника наземного транспорту. Постановою Господарського суду м. Києва від 18.05.2010р. ACT «Вексель» визнано банкрутом.

Відповідно до абз. 1, ч. 1, 2 ст. 14 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом З0 днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів даної справи позивачем не було дотримано вищевказаних вимог, передбачених ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», тобто не було надано ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду доказів своєчасного звернення до ліквідаційної комісії з заявою про вимоги до боржника - ACT «Вексель»(постанова КАГС додається)

Статтею 35 ГПК України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Тому суд вважає доведеним, що позивач, виплативши страхове відшкодування власнику автомобіля, пошкодженого при дорожньо - транспортній пригоді 26.04.2008, винним у якій визнано водія іншого автомобіля-водія ПП» Надія Транс» Руденка І.В., отримав в силу приписів статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України в межах виплаченого відшкодування право зворотної вимоги до відповідальної за збитки особи, якою є АСТ «Вексель» як страховик цивільної відповідальності винної у ДТП особи.

Також суд зазначає, що пунктом 37.4 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» (у редакції, чинній на момент виплати страхового відшкодування) (далі - Закон) передбачено право страховика у разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим із ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином, особою, відповідальною за завдані у цьому випадку збитки, відповідно до положень Закону, у межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, є саме АСТ «Вексель».

Статтею 38 Закону (у редакції, чинній на момент виплати страхового відшкодування) передбачено право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов.

Зазначена норма передбачає наявність у страховика права на пред'явлення регресного позову, а не вимоги до особи, відповідальної за завданий збиток.

Крім того, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

З огляду на викладене позивач отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування. Відповідно до зазначених вище норм ПрАТ "ПРОСТО-страхування" може реалізувати своє право шляхом подачі позову до суду.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, враховуючи норми ЗУ «Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» до ПП «Надія транс» про стягнення 14452 , 96 грн. відмовити.

2. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

5. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Л.Д. Головатюк

Дата підписання повного тексту рішення - 04.03. 2013