Постанова

від 06.08.2013 по справі 5011-50/18752-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2013 року Справа № 5011-50/18752-2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Плюшка І.А., суддівКочерової Н.О. (доповідач), Самусенко С.С., розглянувши касаційну скаргу приватного підприємства "Надія Транс" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 15.04.2013р. у справі№ 5011-50/18752-2012 господарського суду міста Києва за позовомприватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування" доприватного підприємства "Надія Транс" провідшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 14 452, 96 грн. за участю представників сторін:

від позивача: Брусника А.М., дов. від 10.01.2013

від відповідача: Петренко Т.С., дов. від 01.01.2013

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2012 року приватне акціонерне товариство "ПРОСТО-страхування" звернулося до господарського суду з позовом до приватного підприємства "Надія Транс" про стягнення в порядку регресу шкоди - затрат по виплаті страхового відшкодування в розмірі 14 452, 96 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що виплативши страхувальнику відповідно до договору добровільного страхування транспортних засобів № 149824 від 04.04.2008р. страхове відшкодування в розмірі 14 962, 96 грн., він зазнав збитків та набув відповідно до ст. ст. 993, 1191 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" право зворотної вимоги до винної особи, якою згідно ст.ст. 1172, 1187 ЦК України є відповідач, як власник автомобіля, учасника ДТП, та роботодавець особи винної у її вчиненні При цьому, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу затрати по виплаті страхового відшкодування в розмірі 14452,96 грн. за вирахуванням сплачених відповідачем коштів в сумі 510, 00 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.02.2013р. (суддя Головатюк Л.Д.) в задоволенні позову відмовлено.

При цьому місцевий господарський суд виходив з того, що відповідальною за заподіяний у даному випадку збиток особою є відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та у межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, акціонерне страхове товариство "Вексель", як страховик цивільно-правової відповідальності винної у вчиненні ДТП особи згідно полісу ОСЦПВ № ВС/475564, якого Постановою господарського суду міста Києва від 18.05.2010р. у справі № 44/282-б визнано банкрутом. Однак оскільки позивач, як конкурсний кредитор, своєчасно не заявив вимог до боржника - АСТ "Вексель", то такі вимоги відповідно до вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вважаються погашеними.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2013р. (колегія суддів у складі: Жук Г.А. - головуючий, Агрикова О.В., Остапенко О.М.) апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування" задоволено. Рішення господарського суду міста Києва від 26.02.2013р. скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено повністю. Стягнуто з приватного підприємства "Надія-Транс" на користь приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування" 14 452, 96 грн. страхового відшкодування в порядку регресу та 1 609, 50 грн. судового збору, сплаченого в суді першої інстанції та 860, 25 грн. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

Постанова апеляційного господарського суду мотивована тим, що положення ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України "Про страхування" передбачають саме право, а не обов'язок страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, звертатися до страховика цивільно-правової відповідальності особи, відповідальної за заподіяний збиток, з вимогою про отримання страхового відшкодування в межах ліміту відповідальності страховика, тобто позивач вправі звернутися за відшкодуванням шкоди або до особи, що її завдала, або до страхової компанії, в якій було застраховано цивільно-правову відповідальність цієї особи. Відтак, позивач правомірно, після виплати страхового відшкодування за договором страхування, скористався наданим йому ст. 27 Закону України "Про страхування", ст. 993 ЦК України правом звернення з позовом до ПП "Надія-Транс", як власника тз, учасника ДТП, та роботодавця винної у вчиненні ДТП особи, оскільки законодавство не обмежує право особи обирати спосіб захисту, не зобов'язує особу, що має право на відшкодування шкоди звертатися не до винної особи, а лише до її страховика у випадку наявності останнього, а страхування цивільно-правової відповідальності не може бути підставою для звільнення особи, що завдала шкоду, від відповідальності.

В касаційній скарзі приватне підприємство "Надія Транс" просить постанову апеляційного господарського суду скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін. При цьому, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Зі змісту статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій 04.04.2008р. між ЗАТ "ПРОСТО-страхування" (перейменовано на ПрАТ "ПРОСТО-страхування") (страховик, відповідач) та ОСОБА_9 (страхувальник) укладено договір добровільного страхування транспортних засобів АТК № 149824 (далі за текстом - Договір страхування), за яким страховиком застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, розпорядженням та користуванням наземним транспортним засобом - легковим автомобілем "Сіtroen С4", д.н. НОМЕР_1.

26.04.2008р. на бульварі Дружби Народів в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля "Citroen С4", д.н. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_9, та автомобіля марки "Богдан А-091", д.н. НОМЕР_2, що належить ПП "Надія-Транс", під керуванням ОСОБА_11.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 28.05.2008р. у справі № 3-19398/3-2008 водія автомобіля "Богдан А-091", д.н. НОМЕР_2, ОСОБА_11 визнано винним у вчинені ДТП, притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 68, 00 грн.

30.04.2008р. страхувальник - ОСОБА_9 повідомила позивача про настання страхового випадку та 10.06.2008р. звернулась із заявою про виплату страхового відшкодування.

Згідно акту товарознавчого дослідження № 716/8515 від 20.05.2008р., складеного ТОВ "Респект" за заявою позивача, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля "Citroen С4", д.н. НОМЕР_1, внаслідок пошкодження при ДТП склала 14 962,96 грн., що дорівнює вартості відновлювального ремонту вказаного тз.

Зазначена вище ДТП відповідно до умов договору добровільного страхування транспортних засобів АТК № 149824 від 04.04.2008р. та норм чинного законодавства України визнана позивачем страховим випадком, про що 13.06.2008р. складено страховий акт, відповідно до якого сума страхового відшкодування, що підлягає виплаті страхувальнику, склала 14 962, 96 грн.

На підставі заяви на виплату страхового відшкодування від 10.06.2008р., страхового акту від 13.06.2008р., розрахунку суми страхового відшкодування, позивач, на виконання умов договору страхування виплатив на рахунок, визначений страхувальником, страхове відшкодування у розмірі 14 962,96 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 12675 від 18.06.2008р.

За твердженням позивача відповідач відповідно до ст.ст. 1172, 1187 ЦК України, як власник автомобіля, учасника ДТП, та роботодавець особи винної у її вчиненні, є відповідальним за заподіяний внаслідок ДТП власнику автомобіля "Citroen С4", д.н. НОМЕР_1, збиток та зобов'язаний в порядку зворотної вимоги, передбаченої ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування", відшкодувати позивачу збитки - затрати по виплаті страхового відшкодування в розмірі 14452,96 грн., за вирахуванням вже сплачених відповідачем коштів в сумі 510, 00 грн.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1 ст. 1187 та п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є, зокрема, діяльність пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Отже, у випадку заподіяння шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, питання про її відшкодування вирішується за принципом вини.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, винним у вчинені 26.04.2008р. ДТП визнано відповідно до Постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 28.05.2008р. у справі № 3-19398/3-2008 водія тз "Богдан А-091", д.н. НОМЕР_2, ОСОБА_11.

Відповідно до ст. 1172 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обов'язків.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та не заперечується відповідачем, власником транспортного засобу "Богдан А-091", д.н. НОМЕР_2, за участю якого сталась ДТП, на момент його виникнення, було приватне підприємство "Надія Транс", з яким водій вказаного тз - ОСОБА_11 на час ДТП перебував у трудових відносинах.

Разом з цим, судами попередніх інстанцій також встановлено, що на момент вчинення ДТП цивільно-правова відповідальність будь-яких осіб, які експлуатують транспортний засіб "Богдан А-091", д.н. НОМЕР_2, була застрахована в АСТ "Вексель" згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/0475564 від 22.04.2008р. (тип договору 1). Строк дії полісу - один рік (з 22.04.2008р. до 21.04.2009р.); ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого) згідно зазначеного полісу склав 25 500,00 грн., франшиза - 510, 00 грн.

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів врегульовано Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Згідно ст. 3 вказаного Закону обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до п. 22.1. ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів", в редакції чинній на момент виникнення 26.04.2008р. ДТП, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Враховуючи вищенаведені норми Закону, у даному випадку особами, відповідальними за заподіяний власнику автомобіля "Citroen С4", д.н. НОМЕР_1, в результаті його пошкодження під час ДТП збитки, є АСТ "Вексель", як страховик цивільно-правової відповідальності водія тз "Богдан А-091", д.н. НОМЕР_2, відповідно до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" в межах передбачених полісом ОСЦПВ №ВС/0475564, та ПП "Надія Транс", як власник джерела підвищеної небезпеки та роботодавець винної у скоєнні 26.04.2008р. ДТП особи, відповідно до ст.ст. 1172, 1187, 1194 ЦК України.

Тобто враховуючи те, що на момент виникнення ДТП цивільно-правова відповідальність водія тз "Богдан А-091", д.н. НОМЕР_2, ОСОБА_11 була застрахована АСТ "Вексель" відповідно до полісу ОСЦПВ № ВС/0475564, то він є особою, відповідальною за шкоду, завдану автомобілю "Citroen С4", д.н. НОМЕР_1, внаслідок ДТП, в межах ліміту відповідальності страховика, передбаченого полісом, оскільки відповідно до укладеного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу відповідач взяв на себе відповідальність за свого страхувальника, тобто відповідач здійснив страхування такого страхового ризику, як відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, про що вірно зазначено місцевий господарським судом.

Натомість, відповідач - ПП "Надія Транс" є відповідальним за заподіяний збиток лише в частині тих збитків, які не підлягають відшкодуванню АСТ "Вексель", як страховиком. Отже, в силу вимог ст. 1194 ЦК України, оскільки цивільно-правова відповідальність будь-якої особи, яка експлуатує транспортний засіб "Богдан А-091", д.н. НОМЕР_2, була застрахована в АСТ "Вексель", то відповідач, як власник вказаного тз та роботодавець винної у скоєнні 26.04.2008р. ДТП особи, несе лише додаткову (субсидіарну) відповідальність, яка наступає тільки у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди.

При цьому, як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, згідно рішення господарського суду міста Києва від 20.10.2012р. у справі № 8/186 приватне підприємство "Надія Транс" вже було притягнуто до цивільної відповідальності у вигляді відшкодування приватному акціонерному товариству "ПРОСТО-страхування" 510, 00 грн. франшизи, передбаченої полісом ОСЦПВ АСТ "Вексель" № ВС/0475564, яка згідно вимог чинного страхового законодавства є частиною збитків, що не відшкодовується страховиком, тобто відповідач поніс субсидіарну відповідальність перед позивачем в тій частині збитків, які не підлягали відшкодуванню АСТ "Вексель", як страховиком.

Статтею 993 ЦК України та статтею 27 Закону України "Про страхування" визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, після сплати своєму страхувальнику страхового відшкодування за завдану внаслідок ДТП шкоду автомобілю "Citroen С4", д.н. НОМЕР_1, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

При цьому, реалізація позивачем, як страховиком, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, передбаченого ст. 993 ЦК України та статтею 27 Закону України "Про страхування" права зворотної вимоги, шляхом подання позову до власника джерела підвищеної небезпеки, учасника ДТП, та роботодавця винної у скоєнні ДТП особи, при наявності (на момент вчинення ДТП) страховика цивільно-правової відповідальності винної у вчиненні ДТП особи, суперечить меті здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних тз - захисту майнових інтересів страхувальників, які за страхування сплатили відповідні страхові платежі (внески, премії). Наведеним спростовується висновок апеляційного господарського суду що ПП "Надія Транс" є належним відповідачем у даній справі.

Крім того, як встановлено місцевим господарським судом, Постановою господарського суду міста Києва від 18.05.2010р. у справі № 44/282-б АСТ "Вексель" визнано банкрутом.

Згідно ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство.

Таким чином, з моменту порушення провадження у справі про банкрутство Акціонерного страхового товариства "Вексель", позивач (ПрАТ "ПРОСТО-страхування") набув прав конкурсного кредитора за вимогами про стягнення суми виплаченого ним 18.06.2008р. (до порушення провадження у справі про банкрутство) страхового відшкодування до АСТ "Вексель", як боржника.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 14, ч. 5 ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції чинній на момент винесення господарським судом постанови від 18.05.2010р. про визнання АСТ "Вексель" банкрутом, конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Копії зазначених заяв та доданих до них документів кредитори надсилають боржнику та розпоряднику майном. Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Однак, як встановлено місцевим господарським судом, позивач не надав доказів своєчасного звернення до боржника та розпорядника майна АСТ "Вексель" з грошовими вимогами про стягнення страхового відшкодування в розмірі 14452,96 грн., а в силу вимог ч. 2 ст. 14 та ч. 5 ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не підлягають розгляду і вважаються погашеними.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що ПП "Надія Транс" не є належним відповідачем у даній справі, оскільки на момент вчинення 26.04.2008р. ДТП цивільно-правова відповідальність його водія, винного у вчиненні вказаної ДТП, була застрахована акціонерним страховим товариством "Вексель", тобто останній відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та у межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності взяв на себе відповідальність за будь-яку особу, яка експлуатує забезпечений ним тз - "Богдан А091", д.н. НОМЕР_2, щодо відшкодування шкоди, заподіяної майну потерпілих внаслідок ДТП. У зв'язку з цим позивач, виплативши страхове відшкодування власнику автомобіля, пошкодженого 26.04.2008р. при ДТП за договором добровільного страхування транспортних засобів, отримав в силу вимог ст. 993, ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" право зворотної вимоги до відповідальної за збиток особи, якою в даному випадку є АСТ "Вексель".

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що прийнята у справі постанова апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, а рішення місцевого господарського суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного підприємства "Надія Транс" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2013р. скасувати, а рішення господарського суду міста Києва від 26.02.2013р. у справі № 5011-50/18752-2012 залишити без змін.

Стягнути з приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування" (04050, м. Київ, вул. Герцена, 10, ідентифікаційний код 24745673) на користь приватного підприємства "Надія Транс" (02217, м. Київ, пр-т 40-річчя Жовтня, 120, корп.1, ідентифікаційний код 31239487) 860, 25 грн. (вісімсот шістдесят гривен двадцять п'ять копійок) судового збору за подання касаційної скарги.

Доручити господарському суду першої інстанції видати відповідний наказ.

Головуючий І. Плюшко

Судді Н. Кочерова

С. Самусенко