Рішення

від 11.12.2006 по справі 183/17-05

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

183/17-05

     ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                     тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

11.12.06                                                                                           Справа №  183/17-05

За позовом  Колективного сільськогосподарського підприємства “Нове життя”,

                     с. Малополовецьке, Фастівський р-н

до                 Дочірнього підприємства “Малополовецьке”,

                    с. Малополовецьке, Фастівський р-н

третя особа, на стороні відповідача, без самостійних вимог на предмет спору

                    Акціонерне товариство закритого типу “ЛУКойл –Україна”, м. Київ

про               витребування майна з незаконного володіння

за зустрічним позовом  

                     Дочірнього підприємства “Малополовецьке”,

                     с. Малополовецьке, Фастівський р-н

до                  Колективного сільськогосподарського підприємства

                     “Нове життя”, с. Малополовецьке, Фастівський р-н

про               визнання акту опису та передачі на відповідальне зберігання майна від

                     11.03.2001р. про передачу на зберігання ДП “Малополовецькому”

                     сіносховища та гаража КСП “Нове життя” недійсним.

  Суддя  Суховий В.Г.

Представники:

позивач:       Романюк В.Г.; Вежичанин В.Є.;

відповідач:  Овсієнко Р.М.;

третя особа: не з'явився.

Суть спору:

 У вересні 2005р. в господарський суд Київської області звернулося з позовом Колективне сільськогосподарське підприємство “Нове життя” (далі - позивач) до Дочірнього підприємства “Малополовецьке” (далі - відповідач) про витребування майна з незаконного володіння, а саме зобов'язати відповідача повернути з незаконного володіння сіносховище по вул. Комінтерна 3, в с. Малополовецьке законному власнику.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що 01.03.2000р. постановою господарського суду Київської області по справі № 163/3б-99 боржника КСП “Нове життя” визнано банкрутом та призначено ліквідатора. 11 березня 2001р. ліквідаційною комісією КСП “Нове життя” було передано на відповідальне зберігання сіносховище по вул. Комінтерна 3, в селі Малополовецьке, балансовою вартістю 18 086 грн. 10 червня 2003р. ухвалою господарського суду Київської області по справі № 163/3б-99 затверджено мирову угоду від 06.05.2003р., провадження у справі про банкрутство КСП “Нове життя” припинено. Для виконання умов мирової угоди, поновлення роботи КСП “Нове життя” та погашення боргу перед кредиторами, виникла необхідність повернення власнику переданого відповідачу (ДП “Малополовецьке”) майна –сіносховища, у зв'язку з чим 25.02.2004р. на адресу останнього була направлена вимога про повернення майна. Однак відповіді позивачем отримано не було, за посиланням позивача ДП “Малополовецьке” продовжує користуватися сіносховищем. Таким чином, на думку позивача, ДП “Малополовецьке” з березня 2004р. незаконно володіє майном –сіносховищем, що йому не належить, та відмовляється повернути його власнику.

Відповідач у відзиві на позов № 25/10 від 31.10.2005р. позовні вимоги не визнає, вважає їх безпідставними та необґрунтованими, посилаючись на те, що позивачем не подано суду доказів про наявність у нього спірного майна станом на 11.03.2001р. На думку відповідача, позивачем не подано суду документів, які б свідчили про право власності, володіння чи оперативного управління спірним об'єктом та факт його передачі в натурі. Також відповідач посилається на те, що 11.03.2001р. саме АТЗТ “ЛУКойл-Україна” передало на зберігання позивачу об'єкт незавершеного будівництва –сіносховище. Крім того, відповідно до договору купівлі-продажу № 12/04-01 від 12.04.2001р. ДП “Малополовецьке” (відповідач) викупив у АТЗТ “ЛУКойл-Україна” об'єкт незавершеного будівництва –сіносховище площею 650 м.кв. Відповідач у відзиві на позов також посилається на пропущення позивачем строку позовної давності, оскільки факт продажу та передачі позивачем спірного майна було здійснено 31.03.2000р. на підставі договору купівлі-продажу № 14 від 31.03.2000р.

Ухвалою господарського суду від 31.10.2005р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, на стороні відповідача, без самостійних вимог на предмет спору - Акціонерне товариство закритого типу “ЛУКОЙЛ –Україна” (код 21593725). Відповідно до довідки головного міжрегіонального управління статистики у місті Києві № 12-1-7/1448 від 15.12.2005р. (а.с. 74, т.1) та довідки державного реєстратора Полтавської районної державної адміністрації № 541 від 28.12.2005р. (а.с. 104, т.1), наданих на відповідні судові запити, АТЗТ “ЛУКОЙЛ –Україна” 08.12.2003р. перереєстроване в Приватне підприємство “АРІ-2003” (код 21593725). 23.07.2004р. –припинено державну реєстрацію ПП “АРІ-2003” за рішенням господарського суду Полтавської області (визнання банкрутом).

Ухвалою господарського суду від 01.03.2006р. порушено провадження у справі за зустрічною позовною заявою Дочірнього підприємства “Малополовецьке” до Колективного сільськогосподарського підприємства “Нове життя” про визнання акту опису та передачі на відповідальне зберігання майна від 11.03.2001р. про передачу на зберігання ДП “Малополовецькому” сіносховища та гаража КСП “Нове життя” - недійсним.

Зустрічна позовна заява обґрунтована тим, що зазначений акт представником ДП “Малополовецьке” не підписувався, підпис в акті не відповідає підпису директора ДП “Малополовецьке” –Герасимова Д.О. Позивач за зустрічним позовом посилається також на те, що майно описане в акті ДП “Малополовецьке” на зберігання не приймалося, оскільки воно на час підписання оспорюваного акту перебувало у власності ДП “Малополовецьке” на підставі договору купівлі-продажу № 12/04-01 від 12.04.2001р., укладеного між АТЗТ “ЛУКОЙЛ –Україна” та ДП “Малополовецьке”, де серед придбаного майна зазначено і спірне сіносховище. Крім того, позивач за зустрічним позовом посилається на те, що наданий суду акт прийому-передачі, складений 11.03.2001р. між АТЗТ “ЛУКОЙЛ –Україна” та ліквідаційною комісією КСП “Нове життя” про передачу будівель є теж недійсним, оскільки складено з порушенням діючого законодавства. Акт підписано від АТЗТ “ЛУКОЙЛ –Україна” Герасимовим Д.О., який не мав на те повноважень, оскільки довіреність № 01.01 від 06.01.2001р. надана йому АТЗТ “ЛУКОЙЛ –Україна”, припинилася 06.03.2001р., тобто на 5 днів раніше ніж підписано акт.

КСП “Нове життя” зустрічні позовні вимоги не визнає та просить відмовити в задоволенні зустрічного позову, з підстав викладених у відзиві на зустрічний позов (а.с. 29, т.2) та доповненні до відзиву на зустрічний позов (а.с. 82, т.2). А саме, відповідач за зустрічним позовом посилається на те, що Герасимов Д.А. на час підписання оспорюваного акту діяв на підставі довіреності виданої АТЗТ “ЛУКОЙЛ – Україна” 06.02.2001р., а не від 06.01.2001р., тому на момент складання відповідного акту строк дії довіреності Герасимов Д.А. не закінчився і він мав право підписувати даний акт. Також, оскільки договірні відносини за Договором     № 14 були між сторонами розірвані в добровільному порядку і все майно від АТЗТ “ЛУКОЙЛ –Україна” передано до КСП “Нове життя”, тому АТЗТ “ЛУКОЙЛ –Україна” не був власником спірного майна, яке ним було продане ДП “Малополовецьке”, тому договір купівлі-продажу № 12 від 12.04.2001р. укладений між АТЗТ “ЛУКОЙЛ –Україна” та ДП “Малополовецьке” є недійсним. Крім того, відповідач за зустрічним позовом посилається на те, що в судовому порядку вже були визнані договори купівлі-продажу майна між КСП “Нове життя” та ДП “Малополовецьке” недійсними, а саме, 23.05.2001р. рішенням арбітражного суду Київської області був визнаний недійсний договір купівлі-продажу № 23 від 21.04.2000р. сільгосптехніки, укладений між КСП “Нове життя” та ДП “Малополовецьке”. 23.05.2001р. рішенням того ж суду визнано недійсним договір купівлі-продажу № 16 від 10.04.2000р. між тими ж сторонами. 13.06.2001р. визнано недійсним договір № 19.04.2000р. визнано недійсним договір купівлі-продажу             № 19 від 10.04.2000р. (копії в матеріалах справи (а.с. 57-62, т.2).

Крім того, відповідач за зустрічним позовом (КСП “Нове життя”) подав заяву від 13.03.2006р., в якій просить застосувати строк позовної давності до зустрічного позову ДП “Малополовецьке” по справі № 183/17-05.

Представником позивача за первісним позовом (КСП “Нове життя”) було подано клопотання від 11.05.2006р. про витребування виконавчого провадження з Фастівської ДВС, яке здійснювалося на підставі наказу арбітражного суду Київської області за № 163/3б-99 від 24.04.2000р. Суд задовольнив подане клопотання та здійснив відповідний запит. Листом-відповіддю державної виконавчої служби у м. Фастів та Фастівському районі Київської області № 4227/3 від 15.05.2006р., наданого на судовий запит, повідомлено, що всі виконавчі провадження, які завершені станом на 31.12.2002р. знищені, тому надати матеріали виконавчих проваджень по виконанню наказу арбітражного суду Київської області за № 163/3б-99 від 24.04.2000р. не є можливим.

Ухвалами суду від 25.04.2006р. та від 15.05.2006р. в судове засідання було викликано Герасимова Д.О. для дачі пояснень.

24.05.2006р. в судовому засіданні колишній директор ДП “Малополовецьке” - Герасимов Д.О. подав суду письмове пояснення, в якому зазначив, що про обставини щодо операцій, пов'язаних з купівлею-продажем сіносховища, які здійснювались між КСП “Нове життя”, ДП “Малополовецьке,” та Акціонерним товариством закритого типу “ЛУКойл –Україна”, повідомити не може у зв'язку з тим, що з дати зазначених дій пройшло більш, ніж п'ять років. Крім того,                     Герасимов Д.О. зазначив, що його підпис на документах, наданих йому для огляду судом, ідентифікувати не може, у зв'язку з тим, що пройшло багато часу з дати складання документів. В судовому засіданні були відібрані експериментальні зразки підпису Герасимова Д.О.        

Представником позивача було подано клопотання, в якому він просить викликати в судове засідання осіб, які підписали акт опису і арешту майна від 06.07.2000р., з метою надати суду письмові пояснення. Представник відповідача заперечив проти зазначеного клопотання. Після обговорення клопотання суд його задовольнив.  Ухвалою від 24.05.2006р. в судове засідання судом було викликано для дачі письмових пояснень осіб, які підписали акт опису і арешту майна від 06.07.2000р., а саме:  Чарупу В.А., Ніщемного В.А., Майсака Л.Д., Молієнка М.В., Левченка О.А. та державного виконавця –Кушнарьова О.І.

Ухвалою від 25.05.2006р. суд зобов'язав Державну виконавчу службу у                    м. Фастові та Фастівському районі подати суду засвідчені копії документів виконавчого провадження щодо виконання наказу Арбітражного суду Київської області № 163/3б-99 від 24.04.2000р., які підтверджують факти відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно КСП “Нове життя” та передачу його на зберігання, зокрема, ДП “Малополовецьке”, а також документи, на підставі яких було знято арешт з майна КСП “Нове життя”. У випадку відсутності таких документів подати суду письмові пояснення щодо знаходження майна КСП “Нове життя” під арештом на даний час. Якщо майно не знаходиться під арештом –документи, на підставі яких було знято арешт. У разі знищення матеріалів виконавчого провадження –акт знищення таких матеріалів та копії документів, прийнятих виконавчою службою у зв'язку з виконанням наказу арбітражного суду № 163/3б-99 від 24.04.2000р.

Крім того, ухвалою суду від 25.05.2006р. зобов'язано Національну акціонерну компанію “Украгролізинг” подати суду будь-які документи (оригінали і засвідчені копії),  які містять підпис Герасимова Дмитра Олександровича, який працював в названій компанії у період з 02.01.2002р. по 16.09.2002р. згідно з наказом № 2-к від 02.01.2002р. на посаді заступника начальника Управління повернення лізингових платежів.

У зв'язку з неявкою представників сторін, клопотаннями про відкладення, необхідністю витребування додаткових доказів та виклику в судове засідання посадових осіб для дачі письмових пояснень, розгляд справи неодноразово відкладався. В судових засіданнях оголошувалися перерви. В судовому засіданні 06.12.2006 було оголошено перерву на 11.12.2006р. о 10:00.

Позивачем за первісним позовом - КСП “Нове життя” подано до суду Доповнення до позовної заяви від 06.12.2006, згідно з яким, посилаючись на норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України позивач просить визнати недійсним Договір № 12 від 12.04.2001, укладений між АТЗТ “ЛУКОЙЛ –Україна” та ДП “Малополовецьке”, а також просить зобов'язати відповідача ДП “Малополовецьке” повернути з незаконного володіння майно позивача: - будівля сіносховища загальною площею 650 м2; будівля адміністративна 9,5*45 загальною площею 437 м2; будівля кормосховище 31*32 загальною площею 992 м2; будівля допоміжна 47*13 загальною площею 611 м2; будівля корівник 116*28 загальною площею 3248 м2; будівля корівник 110*28 загальною площею 3080 м2; будівля котельня 15*38 загальною площею 570 м2; будівля корівники 116-28 2-шт. загальною площею 6496 м2; будівля корівники 78*12 3-шт. загальною площею 2808 м2; будівля котельня 40*7 загальною площею 280 м2; будівля телятник 30*9 загальною площею 270 м2.

В Доповненні позивач також посилається на ст. 22 ГПК України, згідно з якою позивач, зокрема, вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог.

Проте, враховуючи, що у даній справі № 183/17-05 предметом первісного позову є витребування майна (будівлі сіносховища) з підстав незаконного володіння ним відповідачем, пред'явлення додаткової вимоги визнати недійсним договір з підстав його невідповідності закону не відповідає приписам ст. 22 ГПК України.

Пред'явлення додаткових вимог про витребування, крім будівлі сіносховища, ще 10-ти будівель також не відповідає ст. 22 ГПК України, оскільки за віндикаційним позовом (ст.ст. 387, 388 ЦК України) може бути витребувана лише індивідуально визначена річ, у даному випадку –сіносховище, а пред'явлення вимог щодо витребування інших 10 будівель не є збільшенням розміру позовних вимог, а є додатковими вимогами.

Виходячи з наведеного, заяву (Доповнення до позовної заяви від 06.12.2006) позивача, у якій він заявляє додаткові позовні вимоги, суд відхиляє.

11.12.2006р. в судовому засіданні було оголошено перерву до 11.12.2006р. о 12-30 для виготовлення повного тексту рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та представника відповідача, суд  в с т а н о в и в:

Ухвалою Арбітражного суду Київської області від 14.04.1999р. порушено провадження у справі № 163/3б-99 про банкрутство КСП “Нове життя” (т.3,                     а.с. 49).

Згідно з постановою Арбітражного суду Київської області від 01.03.2000 у справі  № 163/3б-99 КСП “Нове життя” визнано банкрутом і призначено ліквідаторів (т. 3, а.с. 50).

Виходячи з приписів абзацу четвертого розділу VII “Прикінцеві положення” Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (в редакції від 01.01.2000), розгляд справи № 163/3б-99 про банкрутство КСП “Нове життя” врегульовувався попередньою редакцією Закону України “Про банкрутство” від 14.05.1992, оскільки провадження було порушено до 01.01.2000р.

У ст. 15 Закону України “Про банкрутство” встановлено, що з моменту визнання боржника банкрутом до ліквідаційної комісії переходить право розпорядження майном банкрута і всі його права та обов'язки.

Також, згідно з рішенням загальних зборів уповноважених КСП “Нове життя” (протокол № 3 від 10.03.2000, т.2, а.с. 35-39) призупинено продаж будь-якого майна в зв'язку з розпаюванням.

Проте, на порушення ст. 15 Закону України “Про банкрутство” та рішення загальних зборів КСП “Нове життя”, 31 березня 2000 року між КСП “Нове життя” (в особі голови правління Журавля М.П.) та АТЗТ “ЛУКОЙЛ –Україна” укладено договір купівлі-продажу № 14 (а.с. 61, т.1), відповідно до якого КСП “Нове життя” (продавець за договором) зобов'язується передати у власність, а АТЗТ “ЛУКОЙЛ –Україна” (покупець) прийняти та оплатити товар, перелічений в п. 1.1 Договору                       № 14, у тому числі і предмет спору за первісним позовом у даній справі – будівлю сіносховища загальною площею 650 м.кв.

На виконання Договору № 14 від 31.03.2000 між сторонами складено акт прийому-передачі (т.1, а.с. 27).

24.04.2000р. ухвалою арбітражного суду Київської області у справі                  № 163/3б-99 (а.с. 51, т.3) заборонено КСП “Нове життя” с. Малополовецьке, Фастівського району вчиняти будь-які дії, пов'язані з відчуженням або передачею у власність майна, що належить останньому на праві власності. На виконання зазначеної ухвали суду видано наказ (а.с. 52, т.3) № 163/3б-99 від 24.04.2000.

На виконання цього наказу суду державним виконавцем районного відділу державної виконавчої служби Фастівського районного управління юстиції складено акт опису і арешту майна від 06.07.2000 (т.2, а.с. 40), згідно з яким в присутності заступника голови ліквідаційної комісії КСП “Нове життя”                   Левченка О.О. та представників: ДП “Малополовецьке” –Чарупи В.Ф., а також інших підприємств –Ніщемного В.А., Майсак Л.Д., Малієнка В.М. описано, накладено арешт та передано на відповідальне зберігання, зокрема, “об'єкти незавершеного будівництва в кількості 11 інвентарних об'єктів по вул. Комінтерна с. М.Половецьке вартістю 1 300 000 грн.

Згідно з Актом майно на зберігання отримали зазначені представники, у тому числі директор ДП “Малополовецьке” –Чарупа В.Ф.

Судом було витребувано від державної виконавчої служби в м. Фастові та Фастівському районі (ухвали суду від 25.05.2006 та 07.06.2006, т.2 а.с. 159 і 183) копії документів виконавчого провадження щодо виконання наказу арбітражного суду Київської області № 163/3б-99 від 24.04.2000р.

Згідно з наданим суду органом ДВС Актом від 30.12.2004 та додатком до нього (описи виконавчих проваджень 1999 –2001 р.р., т.3, а.с. 8-9) 30 грудня 2004 року було проведено знищення виконавчих проваджень (документів за 1999 –2001 роки) відділу ДВС Фастівського районного управління юстиції. В п. 332 опису значиться: “29 арк.; боржник - КСП “Нове життя”; стягувач –ліквідкомісія; характер виконання –арешт; примітка – 163/3б-99”.

Хоча органом ДВС не подано суду копії Акта опису і арешту майна від 06.07.2000 у зв'язку з його знищенням, суд на підтвердження обставин щодо опису, арешту і передачі на зберігання 06.07.2000 ДП “Малополовецьке” майна в кількості 11 інвентарних об'єктів вартістю 1 300 000 грн. (у тому числі будівля сіносховища) враховує таке.

Згідно зі ст. 30 ГПК України господарському суду надано письмове пояснення Левченка О.О. (т.2, а.с. 167), Кушнарьова О.І. (т.2, а.с. 168), Ніщемного В.А. ( т.2, а.с. 174), Маліенка М.В. (т.2, а.с. 175), Чарупи В.Ф. (т.2, а.с. 176), згідно з якими зазначені посадові особи підтвердили, що 06.07.2000 згідно з актом опису і арешту майна КСП “Нове життя” було описано, арештовано і передано на зберігання, зокрема, ДП “Малополовецьке” будівлю сіносховища в числі 11 інвентарних об'єктів, про що в Акті розписався директор ДП “Малополовецьке” - Чарупа В.Ф.

Зазначений Акт від 06.07.2000 також міститься в справі № 163/3б-99 господарського суду Київської області про банкрутство КСП “Нове життя”, провадження у якій припинено згідно з ухвалою від 10.06.2003 у зв'язку з затвердженням мирової угоди.

Цією ж ухвалою суду визнано такими, що втратили чинність, ухвалу арбітражного суду та Наказ від 24.04.2000 № 163/3б-99.

Зазначені в Акті опису і арешту майна від 06.07.2000 11 інвентарних об'єктів незавершеного будівництва вартістю 1 300 000 грн. повністю ідентифікуються з 11 об'єктами нерухомості вартістю 1 300 000 грн., у тому числі будівля сіносховища, які були предметом Договору купівлі-продажу № 14 від 30.03.2000.

Доказів про зняття арешту з переданого на зберігання ДП “Малополовецьке” майна КСП “Нове життя”, у тому числі будівлі сіносховища, сторонами та органом ДВС не подано суду.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що обставини перебування під арештом і на відповідальному зберіганні ДП “Малополовецьке” майна КСП “Нове життя”, у тому числі будівлі сіносховища, мали місце з дня складання Акту –06.07.2000 і до цього часу, оскільки доказів повернення будівлі сіносховища з відповідального зберігання у зв'язку з втратою чинності Ухвали суду та Наказу від 24.04.2000 № 163/3б-99 ДП “Малополовецьке” не подано суду.

Відповідно до ст.ст. 387 і 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:                1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;                  2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;                     3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Право власності КСП “Нове життя” на будівлю сіносховища підтверджується таким:

-          Рішенням виконкому Фастівської районної ради народних депутатів від 28.04.1986 № 81 (т.3, а.с. 73);

-          Витягом з книги основних фондів КСП “Нове життя” –будівлі рослинництва ( № п/п 15, інв. № 0021, т.3, а.с. 103);

-          Рішенням № 3 від 21.03.2001 виконкому Малополовецької сільської ради “Про оформлення права власності на майно КСП “Нове життя” (т.3, а.с. 95);

-          Свідоцтвом про право власності на майновий комплекс від 25.04.2001 (т.3, а.с. 98);

-          Рішенням № 5-25/4 від 05.01.2006 Малополовецької сільської ради “Про оформлення свідоцтва на право власності на об'єкти нерухомого майна КСП “Нове життя” (т.3, а.с. 120).

З урахуванням наведеного посилання відповідача на те, що КСП “Нове життя” не є власником будівлі сіносховища по вул. Комінтерну в с. Малополовецьке суд відхиляє, як необґрунтоване.

Доказів того, що судом відкрито провадження у справі за позовом ДП “Малополовецьке” до Малополовецької сільської ради про визнання недійсним рішення Малополовецької сільської ради про оформлення права власності на майно КСП “Нове життя” та свідоцтва про право власності, відповідачем на час прийняття цього рішення суду не подано.

Суд дійшов висновку, що на дані спірні правовідносини між сторонами не поширюються норми ч.1 ст. 388 ЦК України, якими встановлено умови, за яких власник може витребувати майно в добросовісного набувача, оскільки відповідач за первісним позовом - ДП “Малополовецьке” не є добросовісним набувачем виходячи з такого.

Відповідно до ст. 63 ЦК УРСР, чинної на момент укладання Договору № 14 від 31.03.2000, угода, укладена від імені другої особи, особою, не уповноваженою на укладання угоди або з перевищенням повноважень, створює, змінює і припиняє цивільні права і обов'язки для особи, яку представляють, лише в разі дальшого схвалення угоди цією особою. Наступне схвалення угоди особою, яку представляють, робить угоду дійсною з моменту її укладення.

Сторонами не подано суду доказів подальшого схвалення Договору № 14 від 31.03.2000.

Враховуючи, що Журавль М.П. не мав повноважень на укладання Договору про розпорядження майном КСП “Нове життя”, у тому числі щодо купівлі-продажу майна, Договір № 14 від 31.03.2000 не припинив права власності КСП на майно, яке було продане, у тому числі на будівлю сіносховища, оскільки такий Договір є недійсним з моменту його укладання і на підставі ст. 48 ЦК УРСР (чинної на момент укладання Договору) з урахуванням вимог п.1 ст. 83 ГПК України зазначений Договір підлягає визнанню судом недійсним з моменту його укладання.

Таким чином, оскільки АТЗТ “ЛУКОЙЛ –Україна” не набуло права власності на придбане за Договором № 14 від 31.03.2000 майно, назване товариство є особою, яка не мала права його відчужувати.

Однак, набувач (ДП “Малополовецьке”) за Договором купівлі-продажу № 12 від 12.04.2001 (т.1, а.с. 30) знав або повинен був знати те, що АТЗТ “ЛУКОЙЛ –Україна” не мало права відчужувати майно, у тому числі будівлю сіносховища.

Про це свідчать матеріали даної справи у їх сукупності, а саме:

-          наведені вище обставини щодо арешту і прийняття на відповідальне зберігання 06.07.2000 майна, у т.ч. будівлі сіносховища, директором ДП “Малополовецьке” Чарупою В.Ф.;

-          обставинами щодо передачі Герасимовим Д.О. 11 споруд-об'єктів незавершеного будівництва згідно з Актом прийому-передачі від 11.03.2001 (т.2, а.с. 127) від імені АТЗТ “ЛУКОЙЛ –Україна” –ліквідаційній комісії КСП “Нове життя”, підпис якого на Акті підтверджено висновком експерта (т.3, а.с. 46) за результатами призначеної судом експертизи.

Відповідачем заперечується правомірність передачі споруд КСП “Нове життя” Герасимовим Д.О., який був на той час директором ДП “Малополовецьке”. Проте, передачу майна здійснено АТЗТ “ЛУКОЙЛ –Україна” у зв'язку з розслідуванням у кримінальній справі № 74-781, порушеній 09.01.2001 Фастівської міжрайонною прокуратурою (т.2, а.с. 43) стосовно бувшого голови правління КСП “Нове життя” (Журавля М.П.), про що свідчить лист АТЗТ “ЛУКОЙЛ –Україна” від 08.02.2001 № 11 (т.2, а.с. 48), у якому зазначено про передачу приміщень у власність КСП “Нове життя”, що доручено здійснити директору ДП “Малополовецьке” Герасимову Д.О. (т.2, а.с. 49).

Що ж до посилання представника відповідача на те, що названі лист і акт прийому-передачі не створюють правових наслідків щодо виникнення прав і обов'язків щодо майна у зв'язку зі спливом строку довіреності (т.2, а.с. 125), виданої АТЗТ “ЛУКОЙЛ –Україна” Герасимову Д.О., то суд вважає, що відсутність повноважень у Герасимова Д.О. на час підписання ним Акту прийому-передачі майна від 11.03.2001 не спростовує факту його обізнаності на час підписання ним Договору купівлі-продажу № 12 від 12.04.2001 щодо причин та/або самого факту повернення АТЗТ “ЛУКОЙЛ –Україна” майна КСП “Нове життя” згідно з Актом від 11.03.2001 та листом від 08.02.2001 № 11.

Виходячи з наведеного, слід дійти висновку, що ДП “Малополовецьке”, як набувач за Договором купівлі-продажу № 12 від 12.04.2001, є недобросовісним набувачем.

З урахуванням приписів ст.ст. 387 і 388 ЦК України від недобросовісного набувача майно може бути витребуване власником в усіх випадках, тобто і тоді, коли воно вибуло з володіння власника за його волею, та незалежно від оплатності (безоплатності)придбання такого майна.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги за первісним позовом про витребування майна (будівлі сіносховища) з незаконного володіння підлягають задоволенню.

11.03.2001р. між позивачем та відповідачем складено Акт опису та передачі на відповідальне зберігання майна (оригінал а.с. 59, т.1), відповідно до якого заступник голови ліквідаційної комісії КСП “Нове життя” – Левченко О.О., який діє на підставі протоколу ліквідаційної комісії від 30.05.2000р., на виконання постанови Арбітражного суду Київської області про визнання банкрутом КСП “Нове життя” від 01.03.2000р. по справі № 163/3б-99 та Закону України “Про банкрутство” № 2343-ХІІ від 14.05.1992р., в присутності директора ДП “Малополовецьке” –Герасимова Д.О. та гр. Журавля М.П., описано і передано на відповідальне зберігання наступне майно: 1.Будівля гаража - вул. Молодіжна, 3;                 2.Сіносховище –вул. Комінтерна, 3.  

Позивач за зустрічним позовом ДП “Малополовецьке” просить визнати недійсним зазначений Акт від 11.03.2001, який за своєю правовою природою є договором схову, з тих підстав, що з боку ДП “Малополовецьке” Акт не підписувався уповноваженою особою, а від імені ДП “Малополовецьке” підпис Герасимова Д.О. виконано невідомою особою.

В судовому засіданні 24.05.2006 Герасимовим Д.О. подано письмове пояснення, в якому зазначено, що підпис Герасимова Д.О. на документах, наданих йому судом  для огляду, ідентифікувати не може, у зв'язку з тим, що пройшло багато часу з дати складання документів, повідомити обставини щодо операцій з купівлею-продажем сіносховища також не може з цієї ж причини.

Судом було призначено судову почеркознавчу експертизу підпису Герасимова Д.О. на Акті опису і передачі на відповідальне зберігання майна від 11.03.2001р.

Згідно з п.2 Висновку експерта (т.3, а.с. 46) встановити, чи виконано підпис від імені директора ДП “Малополовецьке” Герасимовим Д.О. в Акті від 11.03.2001,  - Герасимовим Д.О. з умисною зміною свого підписного почерку або іншою особою, не виявилось можливим з причин, наведених у п.3 дослідницької частини Висновку.

Клопотання позивача за зустрічним позовом про призначення додаткової експертизи було обговорено в судовому засіданні 29.11.2006 з викликом судового експерта Лисенкової В.В. За результатами обговорення та з урахуванням письмового пояснення судового експерта  Лисенкової В.В. (т.3, а.с. 86), суд відхилив клопотання про призначення додаткової судової експертизи.

Відповідачем за зустрічним позовом подано заяву про застосування строку позовної давності щодо вимог про визнання недійсним Акта опису від 11.03.2001р.

Суд дійшов висновку, що строк позовної давності за вказаною вимогою не можна вважати пропущеним, оскільки відсутні докази, що ДП “Малополовецьке” через повноважену особу знало про складання (підписання) оспорюваного Акту  починаючи з 11.03.2001, враховуючи, що висновком експерта не підтверджено підпис Герасимова Д.О. на Акті опису від 11.03.2001р.

Водночас, суд вважає, що в даному спорі питання щодо підтвердження чи спростування підпису Герасимова Д.О. на Акті опису від 11.03.2001р., не має юридичного значення, оскільки названий акт слід визнати недійсним з урахуванням приписів п.1 ст. 83 ГПК України та ст. 48 ЦК УРСР (чинної на момент складання оспорюваного Акта) з іншої підстави –тієї, що КСП “Нове життя”, а також Левченко О.О., як заступник голови ліквідаційної комісії, не мали будь-яких повноважень щодо розпорядження майном з огляду на те, що зазначене майно (будівля сіносховища) з 06.07.2000 перебувала під арештом і була передана на відповідальне зберігання ДП “Малополовецьке” державним виконавцем згідно з Актом опису і арешту майна від 06.07.2000р.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги за зустрічним позовом підлягають задоволенню з інших підстав.

Судові витрати у зв'язку з задоволенням первісного позову покладаються на ДП “Малополовецьке”, у зв'язку з задоволенням зустрічного позову –на КСП “Нове життя”.

Судові витрати на оплату судової почеркознавчої експертизи покладаються на обидві сторони в рівних частинах.

Керуючись ст. 49, п.1 ст. 83, ст.ст. 84 і 85 ГПК України, суд

                                                       ВИРІШИВ:

1.          Визнати недійсним з моменту укладання Договір купівлі-продажу № 14 від 31.03.2000р., укладений між КСП “Нове життя” і АТЗТ “ЛУКОЙЛ –Україна”.

2.          Первісний позов КСП “Нове життя” до ДП “Малополовецьке” про витребування майна (будівлі сіносховища) з незаконного володіння задовольнити повністю.

3.          Дочірньому підприємству “Малополовецьке” повернути власнику Колективному сільськогосподарському підприємству “Нове життя” будівлю сіносховища площею 650 кв.м., яка знаходиться за адресою: Київська область, Фастівський район, с. Малополовецьке,                                 вул. Комінтерну.

        Видати наказ.

4.          Зустрічний позов ДП “Малополовецьке” до КСП “Нове життя” задовольнити повністю.

5.          Визнати недійсним з моменту укладання Акт опису і передачі на відповідальне зберігання майна від 11.03.2001.

6.          Стягнути з Дочірнього підприємства “Малополовецьке” (04136, м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 3; код 30786191) на користь Колективного сільськогосподарського підприємства “Нове життя” (08555, Київська область, Фастівський район, с. Малополовецьке, вул. Колгоспна, 1;                   код 03756141) 180,86 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 152,55 грн. витрат на проведення судово-почеркознавчої експертизи.

        Видати наказ.

7.          Стягнути з Колективного сільськогосподарського підприємства “Нове життя” на користь Дочірнього підприємства “Малополовецьке” 102 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

        Видати наказ.

8. Копію рішення надіслати сторонам.

Суддя                                                                                          Суховий В. Г.