Постанова

від 05.03.2013 по справі 18/304-08/20/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" березня 2013 р. Справа № 18/304-08/20/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: судді:Прокопанич Г.К., Алєєва І.В. (доповідач), Євсіков О.О. за участю представників: від Київської обласної спілки споживчих товариств - Ситенок О.Д., дов. №01-124 від 31.10.2012р.; від Баришівського районного споживчого товариства - Мальчик Т.Ю., дов. №28 від 04.03.2013р. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуКиївської обласної спілки споживчих товариств на постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.11.2012р. у справі господарського суду№18/304-08/20/14 Київської області за зустрічним позовом Автотранспортного підприємства Баришівської райспоживспілки в особі ліквідатора Щербаня О.М., смт. Баришівка Київської області

до Приватного підприємства "КИТИ", с. Переяславське Переяслав-Хмельницького р-ну Київської обл.

за участю третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Київської обласної спілки споживчих товариств, м. Київ

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Баришівського районного споживчого товариства, смт. Баришівка Київської області,

про визнання права власності на цілісний майновий комплекс

за позовом третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору - Київської обласної спілки споживчих товариств, м. Київ

до 1. Приватного підприємства "КИТИ", с. Переяславське Переяслав-Хмельницького р-ну Київської обл.,

2. Автотранспортного підприємства Баришівської райспоживспілки в особі Ліквідатора Щербаня О.М., смт. Баришівка Київської області

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Баришівського районного споживчого товариства , смт. Баришівка Київської області

про визнання права власності на цілісний майновий комплекс

В С Т А Н О В И В:

Автотранспортне підприємство Баришівської райспоживспілки в особі ліквідатора Щербаня О.М. звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства "КИТИ" про визнання права власності на цілісний майновий комплекс автотранспортного підприємства, що включає в себе контору з гаражем площею 1199,6 кв.м, прохідну - 21,8 кв.м, майстерню 136,0 кв.м, прохідну 52,3 кв.м, столярну майстерню - 170,5 кв.м, склад будівельних матеріалів - 193,6 кв.м, АЗС - 21,6 кв.м, склад агрегатний - 233,7 кв.м, котельню з гаражем - 380,7 кв.м, що розташований за адресою: Київська область, Баришівський район, смт Баришівка, вул. Жовтнева, 138.

Третя особа - Київська обласна спілка споживчих товариств звернулась до господарського суду Київської області з самостійними позовними вимогами до Приватного підприємства "КИТИ", Автотранспортного підприємства Баришівської райспоживспілки в особі Ліквідатора Щербаня О.М. про визнання права власності на цілісний майновий комплекс автотранспортного підприємства.

Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.

Рішенням господарського суду Київської області від 25.02.2011р. у справі №18/304-08/20/14 у задоволенні зустрічного позову відмовлено у повному обсязі. Позовні вимоги третьої особи задоволено. Визнано право власності за Київською обласною спілкою споживчих товариств на цілісний майновий комплекс автотранспортного підприємства, що складається з контори з гаражем, А площею 1199,6 кв.м, прохідної, В площею - 21,8 кв.м, майстерні, Г площею 136,0 кв.м, прохідної, Д площею - 52,3 кв.м, столярної майстерні, Ж площею - 170,5 кв.м, складу будівельних матеріалів, Н площею - 193,6 кв.м, АЗС, З площею - 21,6 кв.м, складу агрегатного, Е площею - 233,7 кв.м, котельні з гаражем, К площею - 380,7 кв.м, що розташований за адресою: вул. Жовтнева, 138, смт Баришівка, Баришівський район, Київська область. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.11.2012р. у справі №18/304-08/20/14 зазначене судове рішення місцевого господарського суду скасовано. У задоволенні зустрічних позовних вимог Автотранспортного підприємства Баришівської райспоживспілки в особі ліквідатора Щербаня О.М. та позовних вимогах третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору Київської обласної спілки споживчих товариств відмовлено у повному обсязі.

Київська обласна спілка споживчих товариств з прийнятою постановою апеляційної інстанції не погодилась та звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову апеляційної інстанції та залишити без змін судове рішення місцевого господарського суду.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарським судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 30.01.2013р. зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду. Явка уповноважених представників сторін в судове засідання касаційної інстанції не визнавалась обов'язковою.

Ухвалою від 18.02.2013р. Вищий господарський суд України в порядку приписів ст.ст. 77, 111 5 ГПК України відклав розгляд касаційної скарги.

Ухвалами Вищого господарського суду України від 25.02.2013р. задоволено клопотання Київської обласної спілки споживчих товариств про продовження строку розгляду касаційної скарги у справі №18/304-08/20/14. Продовжено строк розгляду касаційної скарги на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд касаційної скарги.

В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 04.03.2013р. в порядку приписів ст.ст. 77, 111 5 ГПК України оголошена перерва до 05.03.2013р.

В призначене судове засідання касаційної інстанції 05.03.2013р. з'явились представники Київської обласної спілки споживчих товариств та Баришівського районного споживчого товариства, які підтримали вимоги касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга Київської обласної спілки споживчих товариств підлягає задоволенню.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 23.12.1991р. Виконавчим комітетом Баришівської районної ради народних депутатів було проведено державну реєстрацію статуту Автотранспортного підприємства Баришівської райспоживспілки, затвердженого постановою правління Баришівської райспоживспілки від 10.12.1991р. № 167.

В пункті 1.1 Статуту Автотранспортного підприємства Баришівської райспоживспілки зазначалось, що АТП є транспортним виробничим підприємством, створеним для повного забезпечення транспортними послугами господарств, організацій і підприємств райспоживспілки з метою виконання основних завдань споживчої кооперації.

Згідно з п. 1.2 зазначеного Статуту АТП є самостійним господарством Баришівської райспоживспілки з правами юридичної особи: має розрахунковий рахунок, самостійний баланс, штати, штамп, печатку із своїм найменуванням, свою територію, адміністративні, виробничі і побутові приміщення, транспортні засоби. АТП розміщене на земельній ділянці за адресою: смт. Баришівка, вул. Жовтнева, 138.

Пунктом 3.8. статуту визначено, що майно АТП формується за рахунок належних Баришівській райспоживспілці на правах власності споруд, транспортних засобів, обладнання, приміщень та інших матеріальних цінностей.

16.12.1998р. Баришівською районною державною адміністрацією було проведено державну реєстрацію змін та доповнень до Статуту Автотранспортного підприємства Баришівської райспоживспілки, затверджених Постановою Правління Баришівської райспоживспілки від 10.12.1998р. № 83.

Згідно п. 3.8 зазначеного Статуту (з урахуванням змін та доповнень) передані на баланс підприємства обігові кошти, фонди, будівлі, приміщення, обладнання, устаткування та інші види основних засобів є власністю райспоживспілки і передані в тимчасове користування підприємству на умовах оперативної оренди для здійснення господарської діяльності.

10.07.1998р. Виконавчим комітетом Баришівської селищної ради було прийнято рішення № 79.1 "Про видачу свідоцтва про право власності на цілісний майновий комплекс АТП райспоживспілки", згідно якого вирішено видати свідоцтво про право власності на цілісний майновий комплекс, який розміщений за адресою: смт Баришівка, вул. Жовтнева, 138, і знаходиться на балансі Автопідприємства Баришівської райспоживспілки; Баришівському бюро технічної інвентаризації зареєструвати свідоцтво про право власності на вищезазначений комплекс за АТП райспоживспілки.

Місцевий господарський суд з огляду на вищезазначене встановив, що майно було передано на баланс Автотранспортного підприємства Баришівської райспоживспілки, тобто фактично було передано у користування і не є власністю останнього.

При цьому господарським судом першої інстанції встановлено, що Автотранспортне підприємство Баришівської райспоживспілки не здійснило оформлення права власності на цілісний майновий комплекс, що розташований за адресою: Київська область, смт. Баришівка, вул. Жовтнева, 138, та посилався на довідку Баришівського бюро технічної інвентаризації №165 від 26.11.2002р., відповідно до якої станом на 14.10.2002р. спірне нерухоме майно не було зареєстровано ані за АТП Баришівської райспоживспілки, ані за будь-якою іншою особою.

Скасовуючи судове рішення місцевого господарського суду, апеляційна інстанція без врахуванням в комплексі всіх наявних в матеріалах справи доказів та хронології спірних правовідносин посилалась в обґрунтування підстав для скасування судового рішення місцевого господарського суду лише на свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 30.11.2007р., як на підтвердження набуття Автотранспортним підприємством Барищівської райспоживспілки права власності на цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: Київська обл., Барищівський р-н, смт. Барищівка, вул. Жовтнева, 138, а відтак дійшла до передчасного висновку, що дане право власності не потребує додаткового визнання за рішенням суду.

Однак, апеляційною інстанцією безпідставно не враховано, що відповідно до Постанови Правління Київської обласної спілки споживчих товариств від 18.12.2001р. (протокол засідання № 43, п. 13, 8) Київська обласна спілка споживчих товариств зобов'язала власні господарства та підприємства повернути їй, як власнику майна, основні засоби, які були передані на баланси організацій та підприємств облспоживспілки у тимчасове користування.

Тобто, як вірно зазначено місцевим господарським судом, Київська обласна спілка споживчих товариств як власник спірного нерухомого майна здійснювала його надання у тимчасове користування Баришівській райспоживспілці та приймала рішення про повернення цього майна з тимчасового користування.

З огляду на вищевикладене обґрунтованим є висновок господарського суду першої інстанції, що в даних спірних правовідносинах Київська обласна спілка споживчих товариств мала право захистити в судовому порядку свій статус власника спірного нерухомого майна, що і було останньої зроблено шляхом подання позову про визнання права власності.

Також місцевим господарським судом встановлений факт фінансування будівництва спірного нерухомого майна Київською облспоживспілкою у 1972-1980 р.р., прийняття його в експлуатацію з подальшим здійсненням правомочностей власника цього майна, зокрема, у вигляді надання його в тимчасове користування (що підтверджується наявними матеріалами справи).

Місцевим господарським судом вірно застосовані приписи ст. 128 ЦК Української РСР та приписи ч. 1 ст. 21 Закону України "Про власність" (в редакціях чинних на момент виникнення спірних відносин) та норми чинного на момент подання позову ЦК України.

Відповідно до приписів ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, проектно-кошторисної документації, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.

Приписами ст. 392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Апеляційною інстанцією безпідставно не були враховані встановлені місцевим господарським судом фактичні обставини, а саме те, що постановою господарського суду Київської області від 30.10.2007р. у справі №А14/234-07 визнано недійсним рішення Виконавчого комітету Баришівської селищної ради від 26.01.2001р. №6.34 "Про оформлення права колективної власності на цілісний майновий комплекс АТП по вул. Жовтнева, 138, в смт Баришівка" на підставі якого 23.01.2002р. Баришівським бюро технічної інвентаризації було видано свідоцтво про право власності на спірне нерухоме майно Баришівському районному споживчому товариству.

Також господарськими судами встановлено, що спірне нерухоме майно було включено до ліквідаційної маси Автотранспортного підприємства Баришівської райспоживспілки та передано останнім у власність ПП "КИТИ" в рахунок погашення заборгованості за мировою угодою, затвердженою ухвалою господарського суду Київської області від 22.08.2008р. у справі №61/14Б-02/11/3, яка в подальшому була скасована постановою Вищого господарського суду України від 02.07.2009р.

Відповідно до ст. 111 5 ГПК України у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.

Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Приписами ст. 111 7 ГПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним,вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 01.11.2012р. у справі №18/304-08/20/14 підлягає скасуванню, а рішення господарського суду Київської області від 25.02.2011р. у справі №18/304-08/20/14 - залишенню без змін.

Судові витрати підлягають розподілу, в порядку передбаченому ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49, 111 5 , 111 7 - 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Київської обласної спілки споживчих товариств - задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.11.2012р. у справі №18/304-08/20/14 - скасувати.

Рішення господарського суду Київської області від 25.02.2011р. у справі №18/304-08/20/14 - залишити без змін.

Стягнути з Приватного підприємства "КИТИ" (08400, Київська область, Переяслав-Хмельницький р-н, с. Переяславське, вул. Привокзальна, 27, ідентифікаційний код 34976807) на користь Київської обласної спілки споживчих товариств (01042, м. Київ, вул. П.Лумумби, 21, ідентифікаційний код 01753776) - 1725грн. витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Стягнути з Автотранспортного підприємства Баришівської райспоживспілки (07500, Київська область, смт. Баришівка, вул. Жовтнева, 138, ідентифікаційний код 03770187) на користь Київської обласної спілки споживчих товариств (01042, м. Київ, вул. П.Лумумби, 21, ідентифікаційний код 01753776) - 1725грн. витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Господарському суду Київської області доручити видати відповідний наказ.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич Суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя О.О. Євсіков