Постанова

від 05.03.2013 по справі 14/5005/7258/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" березня 2013 р. Справа № 14/5005/7258/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Т. Дроботової - головуючого Н. Волковицької Л. Рогач за участю представників: прокурораЛук'яненко В.В. - старший прокурор відділу Генеральної прокуратури України позивачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно) відповідачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно) третіх осібне з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Український науково-дослідний інститут технології машинобудування" на постановувід 13.12.2012 р. Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі№ 14/5005/7258/2012 господарського суду Дніпропетровської області за позовомПрокурора Кіровського району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради до Публічного акціонерного товариства "Український науково-дослідний інститут технології машинобудування" треті особи - Державна податкова інспекція у Кіровському районі м. Дніпропетровська - Управління Держкомзему у м. Дніпропетровську - Дніпропетровська регіональна філія ДП "Центр державного земельного кадастру" провнесення змін до договору оренди земельної ділянки від 14.08.2004р.

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2012 р Прокурор Кіровського району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ВАТ "Український науково-дослідний інститут технології машинобудування", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська про внесення змін до пунктів 2.3 та 4.1 договору оренди землі від 14.08.2004 року, укладеного між Дніпропетровською міською радою та ВАТ "Український науково-дослідний інститут технології машинобудування" шляхом викладення їх в наступній редакції:

"п. 2.3. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 14.06.2012 року становить 2 783 708 грн. 56 коп.".

"п. 4.1. Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі (у гривнях) у розмірі 83511 грн. 27 коп., не є сталою та може змінюватись у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки та встановлюється, обчислюється відповідно до Податкового кодексу України у мінімальному розмірі, що встановлюється цим кодексом".

Позовні вимоги з посиланням на приписи, зокрема, статей 632, 651, 652, 653, 654 Цивільного кодексу України обґрунтовані тим, що у зв'язку зі змінами у законодавстві, розмір орендної плати, визначений сторонами у договорів суперечить чинному законодавству, і оскільки на даний час розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, від якого залежить розмір земельного податку змінився, відповідно до даних ДПІ у Кіровському районі, необхідним є внесення змін до договору щодо розміру нормативної грошової оцінки землі.

Дніпропетровська міська рада просила задовольнити позовні вимоги, вказуючи на невідповідність умов договору оренди землі нормам чинного законодавства в частині розміру орендної плати та вказуючи на прийняття міською радою відповідних рішень з цього питання. Крім того, міська рада посилалась на постанови Верховного Суду України у справах № 27/15-10 та № 2-1/10068-2008 р., які є обов'язковими для виконання та правильного застосування Дніпропетровською міською радою.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.09.2012 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Управління Держкомзему у м. Дніпропетровську.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.10.2012 р. (суддя Панна С.П.) позо задоволено в повному обсязі, внесено зміни до пункту 2.3 та пункту 4.1 договору оренди земельної ділянки від 14.08.2004 року, укладеного між Дніпропетровською міською радою та ВАТ "Український науково-дослідний інститут технології машинобудування", посвідченого нотаріусом ДМНО Літаш І.П., зареєстрованого в реєстрі за № 5929 і зареєстрованого в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 10.12.2004 року за № 5919 шляхом викладення їх в наступній редакції:

"п. 2.3. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 14.06.2012 року становить 2 783 708 грн. 56 коп.".

"п. 4.1. Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі (у гривнях) у розмірі 83 511 грн. 27 коп., не є сталою та може змінюватись у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки та встановлюється, обчислюється відповідно до Податкового кодексу України у мінімальному розмірі, що встановлюється цим кодексом".

Мотивуючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку щодо доведеності та обґрунтованості позовних вимог.

За апеляційною скаргою ВАТ "Український науково-дослідний інститут технології машинобудування" Дніпропетровський апеляційний господарський суд (судді: Євстигнеєв О.С., Павловський П.П., Швець В.В.) переглянувши рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.10.2012 р. в апеляційному порядку, постановою від 13.12.2012 р. залишив його без змін з тих же підстав.

ВАТ "Український науково-дослідний інститут технології машинобудування" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить судові рішення у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судами норм матеріального права, вказуючи на невідповідність пункту 4.1 договору, у викладеній судами редакції, приписам статті 30 Закону України "Про оренду землі", частині 1 статті 203 та статті 651 Цивільного кодексу України, а також посилаючись на невідповідність пункту 4.1 договору пунктам 12.1 та 4.7 цього договору щодо зміни умов договору у письмовій формі за взаємною згодою сторін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні прокурора, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, 14.08.2004 року між Дніпропетровською міською радою (орендодавець) та ВАТ "Український науково-дослідний інститут технології машинобудування" (орендар) було укладено договір оренди землі, згідно пунктів 1.1, 1.3 та 2.1 якого орендодавець на підставі рішень міської ради від 18.02.2004 року за № 157/15 та від 14.07.2004 року за № 132/18 надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: пр. Кірова, 46 (Кіровський район) і зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:06:038:0051, загальною площею 0,2820 га.

Згідно з пунктом 2.3 договору оренди нормативна грошова оцінка земельної ділянки на час укладення цього договору становить 1269228 грн. 22 коп.

Договір укладено на п'ятнадцять років (пункт 3.1 договору оренди).

Відповідно до пункту 4.1 договору, річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі (у гривнях) у розмірі 1(%) відсотку від нормативної грошової оцінки та дорівнює розміру земельного податку.

Пунктом 4.2 договору оренди передбачено, що зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки та її індексація проводиться без внесення змін та доповнень до цього договору у порядку та у випадках передбачених законодавством України.

Згідно з пунктом 4.7 договору оренди розмір орендної плати переглядається щорічно, або у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; змін у цільовому використанні земельної ділянки; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 309-VI від 03.06.2008 р. внесені зміни до частин 4, 5 статті 21 Закону України "Про оренду землі", згідно з якими річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою:

- для земель сільськогосподарського призначення -розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю";

- для інших категорій земель -трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим законом.

Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки. При цьому у разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині. Вказаний закон набрав чинності з моменту опублікування 04.06.08.

У зв'язку з введенням в дію Податкового кодексу України з 01.01.11 Закон України "Про плату за землю" втратив чинність, а питання сплати податку на землю та оплати орендної плати за користування земельною ділянкою регулюється виключно цим Кодексом.

Здійснюючи судовий розгляд справи судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що з метою приведення рішень міської ради та проектів рішень міської ради, які погоджено виконавчим комітетом міської ради, у галузі земельних відносин у відповідність до вимог чинного законодавства, керуючись Земельним кодексом України, Податковим кодексом України та Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", Дніпропетровською міською радою було прийнято рішення № 216/8 від 02.02.2011 р. "Про приведення рішень міської ради та деяких проектів рішень міської ради, які погоджено виконавчим комітетом міської ради, у галузі земельних відносин у відповідність до вимог чинного законодавства", яким визначено, що до моменту прийняття міською радою рішення про визначення розміру річної орендної плати за земельні ділянки залежно від їх функціонального використання встановити розмір річної орендної плати за користування земельними ділянками у мінімальному розмірі орендної плати, визначеному Податковим кодексом України, незалежно від мети використання (пункт 1). Встановлено, що усі нормативні акти, які було прийнято міською радою до прийняття цього рішення, діють в тих частинах, що не суперечать положенням цього рішення (пункт 4 рішення).

Відповідно до оголошення у газеті "Наше місто" від 22.02.2011 року за № 26(3306) відповідача повідомлено про необхідність приведення спірного договору оренди землі до вимог чинного законодавства.

Відповідач на звернення позивача (вищезазначене оголошення у газеті "Наше місто") не відреагував, відповіді не надав, додаткову угоду не уклав.

Крім того, судами встановлено, що згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки по пр. Кірова, 46 (Кіровський район) № 701/217 від 27.01.2011 р., розрахунку податкової інспекції, довідки управління Держкомзему у м. Дніпропетровську від 18.07.2012 року №10/10-1494 та витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки по пр. Кірова, 46 (Кіровський район), затвердженому начальником Управління Держкомзему у м. Дніпропетровськ, станом на 22.10.2012 р., нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки склала 2 783 708, 56 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога прокурора в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради про внесення змін до пунктів 2.3 та 4.1 договору оренди землі від 14.08.2004 року, укладеного між Дніпропетровською міською радою та ВАТ "Український науково-дослідний інститут технології машинобудування" в частині зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки та розміру орендної плати, з підстав змін у законодавстві та з метою приведення договору до вимог чинного законодавства.

За приписами статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 628 вказаного Кодексу зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статей 651, 652 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Зокрема, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

Статтею 632 Цивільного кодексу України передбачено застосування у встановлених законом випадках цін (тарифів, ставок тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. При цьому зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

У разі не досягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Судами під час розгляду справи було встановлено, що положеннями спірного договору оренди та нормами чинного законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках встановлених договором або законом.

Оскільки сторонами в договорі оренди передбачена можливість внесення змін до договору, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи приписи законодавства та встановлені судами обставини справи, судова колегія погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог з огляду на те, що нормами чинного законодавства передбачене право сторін змінити умови договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках, встановлених договором або законом, і оскільки, сторонами в договорі оренди передбачена можливість збільшення розміру орендної плати, а орендна плата за користування земельними ділянками державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовам договору, а відтак і наявність у позивача підстав вимагати від орендаря приведення цього договору у відповідність до вимог законодавства шляхом внесення відповідних змін з метою усунення порушення сторонами договору вимог законодавства, обов'язкового для позивача та відповідача.

Беручи до уваги викладене, судова колегія вважає прийняті у справі рішення та постанову такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається, а доводи викладені у касаційній скарзі вважає непереконливими, такими, що не відповідають приписам чинного законодавства та встановленими судами першої та апеляційної інстанції обставинами.

Керуючись статтями 111 5 , 111 9 , 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.12.2012 р. у справі № 14/5005/7258/2012 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.10.2012 р. залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: Н. Волковицька

Л. Рогач