Рішення

від 01.03.2013 по справі 5015/4485/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.03.13 Справа№ 5015/4485/12

За позовом: Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах», м. Дніпропетровськ до відповідача 1: до відповідача 2:Товариства з обмеженою відповідальністю «Бродівське автотранспортне підприємство 14610», м. Броди Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто", м. Київ про: стягнення 32 805,00 грн., Суддя О.Долінська При секретарі Вашкевич Н. За участю представників: позивача: Жарський І.Р. - дов. №Э.37.7.0.0/Д-440 від 18.11.2011 року, відповідача 1: не з'явився, відповідача 2: не з'явився.

Представникам сторін, роз'яснено зміст ст.20, 22 ГПК України, а саме його процесуальні права та обов'язки, зокрема, право заявляти відвід. Заяв про відвід судді не поступало.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Публічним акціонерним товариствои «Страхова компанія «Інгосстрах» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бродівське автотранспортне підприємство 14610» про стягнення 32 805,00 грн. Ухвалою від 26.10.2012 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 05.11.2012р.

Ухвалою від 24.12.2012 р. за клопотанням представника позивача строк розгляду справи продовжено з 26.12.2012 р. на 15 календарних днів. За клопотанням представника відповідача ухвалою господарського суду Львівської області від 03.01.2013 р. у даній справі залучено до участі у справі в якості відповідача 2 - Публічне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Гарант-Авто"» (01042, м. Київ, Печерський район, провулок Новопечерський, будинок 19/3).

Розгляд справи відкладався з підстав, наведених у наявних матеріалах справи ухвалах суду.

В судове засідання 01.03.2013 р. представник позивача з'явився, позов підтримав з підстав викладених у позовній заяві,просить стягнути з відповідача 32 805,00 грн. у рахунок відшкодування витрат, пов'язаних зі сплатою страхового відшкодування в порядку регресу.

В судове засідання 01.03.2013 р. представник відповідача 1 не з'явився, причин не прибуття в судове засідання не повідомив. В матеріалах справи міститься відзив на позов, з якого вбачається, що позов не визнає і наводить підстави.

В судове засідання 01.03.2013 р. представник відповідача 2 не з'явився, причин не прибуття в судове засідання не повідомив. В матеріалах справи міститься відзив на позов, з якого вбачається, що позов не визнає і наводить підстави.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

У п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році", п. 23 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 18.03.2008р. № 01-8/164 „Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році", зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

01.03.2013 р. судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив таке.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем на підставі Договору №GGZ0N00044757 від 15.06.2007 р., внаслідок настання страхової події: дорожньо-транспортної пригоди (далі за текстом - ДТП), виплачено страхове відшкодування власнику пошкодженого автомобіля „Chery Tiggo", реєстраційний номер ВС 2713 ВВ, а тому у позивача відповідно до положень статті 27 Закону України „Про страхування" та статей 993, 1191 ЦК України, виникло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Судом встановлено, що Позивач: Закрите акціонерне товариство „Страхова компанія „Інгосстрах" на підставі рішення Загальних зборів акціонерів від 27.04.2011 р. (Протокол № 1/2011) змінив найменування з Закритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Інгосстрах" на Приватне акціонерне товариство „Страхова компанія „Інгосстрах" (далі - ПрАТ „СК" „Інгосстрах") є правонаступником ЗАТ „Страхова компанія „Інгосстрах", юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ: 33248430, місцезнаходження юридичної особи: 49094, м. Дніпропетровськ, Жовтневий район, вул. Набережна Перемоги, буд. 32, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 404130, Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серії ААБ № 483559, Довідкою з ЄДРПОУ Серії АА № 445533

15.06.2007 р. між ЗАТ „СК "Інгосстрах" (відповідно до протоколу №1/2011 від 27.04.2011р. перейменовано на ПАТ „Страхова компанія „Інгосстрах" та Горобцовим Олегом Юрійовичем укладено договір страхування наземного транспорту №GGZ0N00044757, за яким застраховано транспортний засіб ВАЗ 210994, реєстраційний державний номер ВС2713ВВ, 2007 р. випуску.

Пунктом 7.1.1. вказаного договору передбачено, що страховим випадком є пошкодження застрахованого транспортного засобу внаслідок ДТП за його участю.

Строк дії договору з 15.06.2007р. по 14.05.2008р. включно. При бажанні страхувальника застрахувати транспортний засіб на строк, більший за 12 місяців та сплаті страхового платежу, зазначеного у п.9 цього договору, цей договір діє 12 місяців (один рік) і щорічно лонгується на такий же строк -до повного погашення кредитної заборгованості -у разу сплати наступних страхових платежів. Таким чином, як вбачається із матеріалів справи, поданих на вимогу суду позивачем (кредитного договору і т.ін.) поданих на вимогу суду позивачем (кредитного договору т.ін.) поданих строк дії договору №GGZ0N00044757 продовжувався до 14.06.2010р.

24.08.2008 року у м. Червонограді на перехресті відбулася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю транспортного засобу ВАЗ 210994, реєстраційний державний номер ВС2713ВВ та транспортного засобу ПАЗ32054 реєстраційний номер ВС2282АА під керуванням Мартинюка В.І., що належить відповідачу.

Внаслідок порушення Мартинюка В.І. правил дорожнього руху було завдано майнову шкоду, пов'язану з пошкодженням транспортного засобу ВАЗ 210994 державний номер ВС2713ВВ, власником якого є Горобцов О. Ю.

Постановою Бродівського районного суду Львівської області від 07.10.2008р. водія автомобіля ПАЗ32054 реєстраційний номер ВС2282АА визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення. В даній постанові жодної інформації, проте, що Мартинюк В.І. на момент вчинення ДТП перебував з відповідачем в трудових відносинах немає. Суд оглянув в судовому засіданні матеріали справи№ 3-3146/08 Бродівського районного суду про притягнення Мартинюка В.І. до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпУ, яка витребовувалась по запиту.

В результаті Дорожньо-транспортної пригоди автомобілю страхувальника заподіяно матеріальну шкоду, яка у відповідності до Звіту №6232 від 17.10.2008 р. про оцінку автомобіля складає 33 210,00 грн. Сума страхового відшкодування до виплат страхувальнику з урахуванням визначеної Договором страхування франшизи на підставі страхового акту №И-1207 від 28.01.2009 р. складає 32 805,00 грн., яке було виплачене страхувальнику позивачем у даному розмірі, що підтверджується платіжним дорученням №1376 від 29.01.2009 р. на суму 3 2805,00 грн.

Ухвалою Бродівського районного суду Львівської області від 02.03.2012 р. у справі №2-169/12 за позовом позивача до Мартинюка І.В., про стягнення суми страхового відшкодування в порядку регресу, так як саме Мартинюк В.І. визнаний судом винним у ДТП, що сталось 24.08.2008 р., що є підставою і доказом цього позову в процесі розгляду справи №2-169/12 у Бродівському районному суді Львівської області, Мартинюка І.В. було замінено на належного відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Бродівське автотранспортне підприємство 14610» і даною ухвалою провадження у справі було закрито. Суд оглянув в судовому засіданні справу №2-169/12 Бродівського районного суду Львівської області за позовом Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» до Мартинюка І.В. про стягнення суми, що витребовувалась судом по запиту.

Крім цього 22.01.2008 р. між ВАТ» УСК «Дженералі Гарант та ВАТ «Бродівське АТП 14610» було укладено договір обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальністю власників наземних транспортних засобів, що підтверджує Поліс ВВ/4218587 із терміном дії від 23.01.2008 р. до 22.01.2009 р.

Відповідно до умов даного договору ВАТ «Бродівське АТП-14610» застрахувало відповідальність водіїв, які керують автомобілем ПАЗ д.н.з. ВС 2284АА перед третіми особами на суму 25 500,00 грн. за шкоду завдану майну та 51 000,00 грн. за шкоду за завдану життю і здоров'ю потерпілих.

Пунктом 9.2. статті 9 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який діяв на момент ДТП (далі - ЗУ «Про ОСЦПВВНТЗ», передбачено, що ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 25 500,00 грн. на одного потерпілого.

Частиною 2 ст. 12 ЗУ «Про ОСЦПВВНТЗ» регламентовано, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.

Тобто, Відповідач - 2 несе відповідальність за шкоду заподіяну водієм відповідача майну потерпілого у межах 24 990,00 грн.

Відповідно до 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Шкоду завдану понад 24 990,00 грн. повинен відшкодовувати страхувальник, в даному випадку - ТзОВ «Бродівське АТП - 14610».

28 серпня 2008 р., ВАТ «Бродівське АТП - 14610» звернулось до ВАТ «УСК «Дженералі Гарант» із заявою про настання страхового випадку, який мав місце 24 серпня 2008 р.

Потерпілий Горобцов О.Ю. до відповідача2 із заявою по настання страхового випадку не звертався.

Позивач, як особа , яка має право отримати страхове відшкодування відповідно до ст. 27 ЗУ «Про страхування» та ст.. 1191 ЦК України також не зверталось до відповідача 2 із заявою про виплату страхового відшкодування по даній справі (про виплату або відмову у виплаті). Це вбачається з відзиву на позов. відповідача 2.

Відповідач в процесі розгляду даної справи просить про застосування строку позовної давності при прийнятті рішення у дані йсправі.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Відповідно до ст. 27 ЗУ "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Аналогічне положення міститься і у ст. 993 Цивільного Кодексу України.

За змістом ч. 6 ст. 261 Цивільного Кодексу України, за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання. У зв'язку з цим із моменту виконання страховиком свого зобов'язання за договором добровільного страхування у нього виникає право пред'явити регресний позов до суду (постанова Верховного Суду України від 27 березня 2012 р. у справі № 3-20гс12). Відповідно до статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України; невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом

З огляду на викладене, після виплати 29.01.2009 року страхового відшкодування Страхувальнику, до Страховика (Позивача) перейшло право вимоги до відповідальної особи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Статтею 1187 ЦК України встановлено відповідальність за завдання шкоди особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Крім того, у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року надано приблизний перелік володільців джерел підвищеної небезпеки, до яких, зокрема, належать власники джерел підвищеної небезпеки (кооперативи, акціонерні товариства, громадяни тощо); організації, що володіють джерелами підвищеної небезпеки на праві повного господарського відання або на праві оперативного управління (державні підприємства та установи); організації та громадяни, що володіють джерелами підвищеної небезпеки на підставі відповідних договорів (договору оренди, підряду); громадяни, які мають доручення на керування транспортним засобом; організації, що володіють джерелами підвищеної небезпеки на підставі адміністративного акта про передачу їх у тимчасове користування.

Законом передбачені випадки, коли особа, яка фактично володіє (управляє, експлуатує) об'єктами зі шкідливими властивостями, не визнається володільцем джерела підвищеної небезпеки та не несе відповідальності перед потерпілим на підставі ст. 1187 ЦК України.

Відповідно до п. 4 вказаної вище постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки з зв'язку з трудовими відносинами з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо). Така особа може бути притягнена до відповідальності лише самим володільцем джерела підвищеної небезпеки в регресному порядку, враховуючи характер відносин, які між ними склалися.

Так, лише при розгляді Бродівським районним судом Львівської області справі № 2-169/12 за позовом Позивача поданим 10.08.2011 року до Мартинюка І. В., про стягнення суми, останнім була надана довідка від Відповідача за вих. № 110 від 06.12.2011 року, згідно якої судом встановлено, що винна особа Мартинюк І. В, в момент ДТП перебував у трудових відносинах з Відповідачем. Отже, відповідно до ст. 1172 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових "службових" обов"язків. Тобто, іншими словами, з огляду на викладене, відповідальною особою є саме Відповідач.

Це також підтверджується ухвалою Бродівського районного суду Львівської області про заміну неналежного відповідповідача на належного відповідача від 02.03.2012 року у справі № 2-169/12 за позовом Позивача до Мартинюка І. В., про стягнення суми, що є предметом цього позову, де останнього було проведено заміну Відповідача на ТзОВ "Бродівське АТП-14610". Іншою ухвалою Бродівського районного суду Львівської області від 2 березня 2012 року провадження по справі № 2-169/12 було закрито, так як спір між юридичними особами підлягає вирішенню за правилами господарського судочинства.

Додатково слід зауважити, що перебіг позовної давності відповідно до ч.2 ст.264 ЦК України був перерваним, а з врахуванням норм права ч.3 ст.264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Таким чином, вимоги до Відповідача є законними оскільки Позивач дізнався про належного Відповідача лише в процесі розгляду справи № 2-169/12, а саме 02.03.2012 року. Матеріали справи вказують на те, що відповідач змінював свою назву, це не заперечує і сам відповідач.

Отже, виходячи із викладеного, свої зобов'язання за договором майнового страхування Страховик (Позивач) виконав у повному обсязі виплативши Страхувальнику суму страхового відшкодування і з цього моменту та в межах фактичних затрат, тобто, в межах виплаченої суми страхового відшкодування, має право вимоги до відповідальної особи, якою є Відповідач. З метою досудового врегулювання Позивачем направлена претензія, однак, в порушення строків та порядку встановленого Законом, Відповідач не прийняв рішення про виплату або про відмову у здійснені такої на користь Позивача. Про результати розгляду зазначеної претензії не повідомлялося.

А отже, права позивача є порушеними. Стаття 16 ЦК України передбачає право особи на звернення до суду за захистом свої прав та інтересів.

Твердження відповідача-2, що даний спір не має права на існування, оскільки право позивача на отримання страхового відшкодування не є порушенним , так як останній не звертався до відпорвідача-2 з заявою в порядку ст 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" про відповідну виплату страхового відшкодування суперечить законодавству України, яке регулює дані правовідносини.

Стаття 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" урегульовано правовідносини страховика і страхувальника за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, на особу, яка виплатила страхове відшкодування за договором майнового страхування та звернулася з позовом про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу, положення зазначеної норми не поширюється, оскільки така особа не є суб'єктом договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Виходячи з положень статті 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 27 Закону України "Про страхування" страховик отримує право вимоги потерпілої особи, яке може бути реалізовано шляхом подання відповідного позову після виплати останній страхового відшкодування, і не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування (постанова Верховного Суду України від 28.08.2012р. у справі № 3-38гс12). Відповідно до статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України; невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом).

Суд вважає, права позивача з урахуванням ст. 27 ЗУ "Про страхування", ст. 993 Цивільного кодексу України є порушеними.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення 32805,00 грн. (тридцять дві тисячі вісімсот п"ять грн., 00 коп.) є обґрунтованими і підлягають до задоволення.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд вважає, що слід стягнути з відповідача 2 страхового відшкодування на користь позивача в сумі 24 990,00 грн., з врахуванням суми франшизи - 510,00 грн.

Відповідно до 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Шкоду завдану понад 24990,00 грн. повинен відшкодовувати страхувальник, в даному випадку - ТзОВ «Бродівське АТП - 14610», а тому з відповідача слід стягнути 7 815,00 грн. на користь позивача.

Судові витрати покладаються на відповідача 1 і відповідача 2 пропорційно до розміру задоволених вимог в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.27 Закону України "Про страхування", ст.ст.16, 993, 1166, 1187, 1188, 1191 ЦК України, ст.ст.33,43,49,82,84 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бродівське автотранспортне підприємство 14610» (адреса: вул. І. Франка, 57, м. Броди, Бродівський район, Львівська область, 80600; ідентифікаційний код 03114783 ) на користь Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» (адреса: вул. Набережна Перемоги, 32, м. Днімпрпетровськ, 49094, ідентифікаційний код 33248430) 7 815,00 грн. витрат пов'язаних зі сплатою страхового відшкодування та 386,28 грн. витрат понесених на сплату судового збору.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" (адреса: провулок Новопечерський, 19/3, м. Київ, 01042; ідентифікаційний код 16467237 ) на користь Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» (адреса: вул. Набережна Перемоги, 32, м. Днімпрпетровськ, 49094, ідентифікаційний код 33248430) 24 990,00 грн. витрат пов'язаних зі сплатою страхового відшкодування та 1 223,22 грн. витрат понесених на сплату судового збору.

4. Накази видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Повний текст виготовлено і підписано 07.03.2013 р.

Суддя Долінська О.З.