Рішення

від 28.02.2013 по справі 5011-48/16687-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-48/16687-2012 28.02.13

За позовомПублічного акціонерного товариства "Банк Кіпру" до 1. Приватного підприємства "Віртуоз-Центр" 2. Публічного акціонерного товариства "Чорноморський банк розвитку та реконструкції" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: 1. Концерну "Київоблагробуд" 2. Пененка Євгена Анатолійовича 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна архітектурна організація" прозвернення стягнення на предмет іпотеки та визнання права власності Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Катаєва У.С., Діденко Ю.О. від відповідачів:не з'явилися від третіх осіб:не з'явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Банк Кіпру" (надалі - "Банк") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна архітектурна організація" (надалі - ТОВ "Міжнародна архітектурна організація") та Публічного акціонерного товариства "Чорноморський банк розвитку та реконструкції" (ПАТ "ЧБРР") про визнання вищого пріоритету та звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позовні вимоги (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, яка за своїм змістом є заявою про зміну предмету позову в частині однієї із вимог) обґрунтовані тим, що Пененко Є.А. неналежним чином виконує взяті на себе грошові зобов'язання за кредитним договором №002-186/2007 від 11.12.2007 р. щодо сплати заборгованості у загальному розмірі 25 019 159,54 грн., а саме: залишку заборгованості за кредитом у розмірі 12 951 139,00 грн., простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 3 108 276,00 грн., нарахованих процентів за кредитом у розмірі 92 089,12 грн., прострочених нарахованих процентів за кредитом у розмірі 7 908 135,18 грн., пені за період з 25.03.2010 р. по 13.10.2011 р. у розмірі 959 520,24 грн., а також, відшкодуванню судових витрат Банку у розмірі 1 820,00 грн. що були стягнуті рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 07.12.2011 р. у справі №2-18/11, у зв'язку з чим позивач вказує на наявність підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки, укладеним 11.12.2007 р. між Банком та Концерном "Київоблагробуд", посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петровою С.М., зареєстрованим в реєстрі за № у-744, в рахунок погашення наведеної заборгованості шляхом визнання за Банком права власності на нього.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.11.2012 р. з урахуванням ухвали господарського суду міста Києва від 03.12.2012 р. порушено провадження у справі, залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: Концерн "Київоблагробуд" та Пененка Євгена Анатолійовича, розгляд справи призначено на 13.12.2012 р.

10.12.2012 р. через канцелярію суду представником ПАТ "ЧБРР" подано відзив на позовну заяву за змістом якого вказував, що ТОВ "Міжнародна архітектурна організація" не має будь-яких зобов'язань перед ПАТ "ЧБРР" та не є його позичальником, заставодавцем чи боржником, а також, просив здійснювати розгляд за відсутності повноважного представника ПАТ "ЧБРР".

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.12.2012 р. відмовлено Банку в задоволенні клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову та у зв'язку із неявкою представників відповідачів, третіх осіб, необхідністю витребування додаткових доказів розгляд справи відкладено до 27.12.2012 р.

20.12.2012 р. до канцелярії суду від Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" на виконання вимог ухвали суду надійшли відомості стосовно власника нежитлових приміщень (в літ А), що знаходяться за адресою м. Київ вул. Авіаконструктора Антонова, 5, загальною площею 3104,70 м. кв.

27.12.2012 р. через канцелярію суду представником позивача подано клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову в якому просить заборонити відповідачам та будь-яким іншим особам вчинять будь-які дії (продавати, передавати, в інший спосіб відчужувати чи розпоряджатись тощо) щодо нерухомого майна - нежилих приміщень (в літ. А), що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Авіаконструктора Антонова, 5, загальною площею 3 104,70 кв.м., та накласти арешт на таке майно.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.12.2012 р., залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2013 р., замінено відповідача 1 - ТОВ "Міжнародна архітектурна організація" на Приватне підприємство "Віртуоз-Центр" (надалі "Підприємство"), залучено ТОВ "Міжнародна архітектурна організація" до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів, частково задоволено клопотання Банку про вжиття заходів до забезпечення та накладено арешт на нежилі приміщення (в літ. А) загальною площею 3 104,70 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Авіаконструктора Антонова, 5.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.12.2012 р. у зв'язку із заміною відповідача 1 розгляд справи відкладено до 17.01.2013 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.01.2013 р. у зв'язку із клопотаннями представників відповідачів та третьої особи 3 розгляд справи відкладено до 11.02.2013 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.02.2013 р. у зв'язку із неявкою представників відповідачів та третіх осіб розгляд справи відкладено до 28.02.2013 р.

22.02.2013 р. через канцелярію суду представником позивача подано заяву про зменшення розміру позовних вимог за змістом якої просив: в рахунок погашення заборгованості в сумі 25 020 979,54 грн. за кредитним договором №002-186/2007 від 11.12.2007 р. звернути стягнення на предмет іпотеки - нежилі приміщення (в літ. А) загальною площею 3 104,70 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Авіаконструктора Антонова, 5, шляхом визнання права власності на них за Банком за вартістю, встановленою на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності; визнати за Банком право власності на предмет іпотеки - нежилі приміщення (в літ. А) загальною площею 3 104,70 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Авіаконструктора Антонова, 5, за вартістю, встановленою на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності.

Представники позивача в судове засідання з'явилися, позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог підтримують та просять задовольнити їх повністю.

Суд відзначає, що подана представником позивача заява про зменшення розміру позовних вимог за своїм змістом є заявою про зміну предмету позову в частині однієї із вимог, а враховуючи, що розгляд справи по суті не розпочинався, то в силу положень ст. 22 Господарського процесуального кодексу України підлягає прийняттю до розгляду.

Відповідачі своїх повноважних представників в судове засідання не направили, подавши через канцелярію суду клопотання про відкладення розгляду справи, що мотивовані неможливістю прибуття представників у зв'язку із їх участю в інших судових засіданнях.

Судом в задоволенні клопотань відповідачів про відкладення розгляду справи відмовлено з огляду на відсутність доказів на підтвердження викладених в клопотаннях обставин (участі представників в інших судових засіданнях) та те, що останні не позбавлені можливості на підставі ст. 28 Господарського процесуального кодексу України та ст. 244 Цивільного кодексу України уповноважити інших осіб для представництва власних інтересів.

Належне повідомлення відповідачів про час і місце розгляду справи підтверджується відміткою на звороті ухвали суду та рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та визнається їх представниками в клопотаннях про відкладення розгляду справи.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідачі були належним чином повідомлені, то на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Треті особи, повідомлені про час і місце судового розгляду належним чином, що підтверджується відміткою на звороті ухвали суду, своїх повноважних представників в судове засідання не направили.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачі та треті особи повідомлені про час і місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11.12.2007 р. між Акціонерним банком "АвтоЗАЗбанк" (після правонаступництва - Публічне акціонерне товариство "Банк Кіпру") та Пененком Євгеном Анатолійовичем (позичальник) було укладено кредитний договір №002-186/2007 до якого в подальшому були внесені зміни та доповнення згідно з додатковою угодою №1 від 14.10.2008 р. та додатковою угодою №2 від 27.04.2009 р. (надалі разом - "Кредитний договір").

Відповідно до п. 1.1 Кредитного договору Банк відкриває позичальнику кредитну лінію на поточні потреби в сумі 17 000 000,00 грн. строком з 11.12.2007 р. по 08.12.2017 р. зі сплатою 20% річних.

За змістом п. 2.2.2 Кредитного договору позичальник зобов'язується забезпечити повернення отриманого кредиту та процентів за користування ним шляхом надання в іпотеку нерухомості, а саме: нежитлові приміщення 1-го, 2-го, 5-го, 6-го, 7-го поверхів будинку за адресою: м. Київ, вул. Антонова, 5 (літера А), що належать майновому поручителю - Київському обласному проектно-будівельному концерну "Київоблагробуд".

На виконання умов Кредитного договору позивачем в якості надання відповідачу кредиту було перераховано на його рахунок грошові кошти в загальному розмірі 17 000 00,00 грн.

11.12.2007 р. з метою забезпечення виконання Кредитного договору між Акціонерним банком "АвтоЗАЗбанк" (після правонаступництва - Публічне акціонерне товариство "Банк Кіпру") (іпотекодержатель) та Концерном "Київоблагробуд" (іпотекодавець) було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петровою С.М., зареєстрований в реєстрі за № у-744 (надалі - Договір іпотеки).

У відповідності до абз. 1 п. 1.1 Договору іпотеки згідно з цим договором іпотекодавець відповідає за задоволення вимог іпотекодержателя нерухомим майном, що є предметом іпотеки, у разі порушення позичальником зобов'язань, що випливають з Кредитного договору та додаткових угод до нього, що укладені або укладатимуться між сторонами.

Згідно із п. 1.2 Договору іпотеки в іпотеку за цим договором передається нерухоме майно, що належить іпотекодавцю на праві власності - нежилі приміщення (в літ. А) загальною площею 3 104,70 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Авіаконструктора Антонова, 5.

Листом №04-227/2 від 29.01.2010 р. Банк звернувся до Пененка Є.А. з вимогою про усунення порушень за змістом якої просив погасити заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 825 000,00 грн. та нарахованої за прострочення виконання такого зобов'язання пеню у розмірі 36 065,97 грн.

Листом №04-227/4 від 29.01.2010 р. Банк повідомив Концерн "Київоблагробуд" про наявність заборгованості Пененка Є.А. за Кредитного договором по сплаті відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 825 000,00 грн. та нарахованої за прострочення виконання такого зобов'язання пеню у розмірі 36 065,97 грн.

Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 07.12.2011 р. у справі №2-18/11 за позовом Банку до Пененка Є.А. про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено позов Банку та стягнено з Пененка Є.А. на користь Банку заборгованість за Кредитним договором №002-186/2007 від 11.12.2007 р. в загальному розмірі 25 019 159,54 грн. в тому числі: залишок заборгованості за кредитом - 12 951 139,00 грн.; прострочена заборгованість за кредитом - 3 108 276,00 грн.; нараховані проценти за кредитом - 92 089,12 грн.; прострочені нараховані проценти за кредитом - 7 908 135,18 грн.; пеня за період з 25.03.2010 р. по 13.10.2011 р. - 959 520,24 грн., а також судові витрати: суму державного мита у розмірі 1 700,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 120,00 грн. Наведене рішення суду набрало законної сили 19.12.2011 р., що мало своїм наслідком видачу 13.02.2012 р. Солом'янським районним судом міста Києва виконавчого листа у справі №2-18/11 на його примусове виконання.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням позичальником грошового зобов'язання за Кредитним договором по поверненню кредиту, сплаті відсотків за користування кредитними коштами та нарахованої за прострочення по сплаті відсотків пені, у зв'язку з чим позивач вказує на існування підстав для звернення в рахунок погашення наведеної заборгованості стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки шляхом визнання за Банком права власності на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В даному випадку спірні правовідносин між сторонами виникли на підставі Кредитного договору та Договору іпотеки, а тому вони підпадають під правове регулювання в т.ч. § 6 Глави 49, Глави 71 Цивільного кодексу України та Закону України "Про іпотеку".

Вказані договори є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Факти надання Банком на виконання умов Кредитного договору Пененку Є.А. кредиту у розмірі 17 000 000,00 грн., прострочення Пенеком Є.А. виконання зобов'язання по сплаті процентів за користування такими коштами та їх поверненню були встановлені Солом'янським районним судом міста Києва при розгляді справи №2-18/11 за позовом Банку до Пененка Є.А. про стягнення заборгованості за кредитним договором за наслідками розгляду якої було прийнято рішення від 07.12.2011 р. яким вирішено стягнути з Пененка Є.А. на користь Банку заборгованість за Кредитним договором №002-186/2007 від 11.12.2007 р. в загальному розмірі 25 019 159,54 грн. в тому числі: залишок заборгованості за кредитом - 12 951 139,00 грн.; прострочена заборгованість за кредитом - 3 108 276,00 грн.; нараховані проценти за кредитом - 92 089,12 грн.; прострочені нараховані проценти за кредитом - 7 908 135,18 грн.; пеня за період з 25.03.2010 р. по 13.10.2011 р. - 959 520,24 грн., а також судові витрати: суму державного мита у розмірі 1 700,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 120,00 грн.

Частиною 4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Наведений факт має преюдиційне значення та не підлягає повторному доведенню.

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про незалежність судової влади" від 13.06.2007 р. №8 передбачено, що за змістом частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (див. рішення Суду у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25.07.2002; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007) (пункт 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини" від 18.11.2003 р. №01-8/1427).

Відповідно до пунктів 33, 34 рішення Європейського суду з прав людини від 19.02.2009 р. у справі "Христов проти України" одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. справу "Брумареску проти Румунії", п. 61). Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.

З урахуванням викладеного у суду відсутні підстави для повторного доказування наведених обставин (порушення Пененком Є.А. умов Кредитного договору та наявності його обов'язку по достроковому поверненню на користь Банку суми кредиту, сплаті нарахованих відсотків та пені, а також, відшкодуванню понесених Банком судових витрат у загальному розмірі 25 020 979,54 грн.), адже існування даних обставин підтверджує судове рішення, яке не може бути поставлене під сумнів.

Переоцінка факту наявності наведеного обов'язку Пененка Є.А. перед Банком за Кредитним договором буде свідчити про поставлення під сумнів судового рішення у справі №2-18/11, що є недопустимим.

Таким чином, факт наявності у Пененка Є.А. в силу положень ст. 1052 Цивільного кодексу України та п. 2.3.3 Кредитного договору зобов'язання по сплаті на користь Банку грошових коштів у розмірі 25 020 979,54 грн. належним чином підтверджується у встановленому законодавством порядку.

Доказів виконання рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 07.12.2011 р. у справі №2-18/11 Пененком Є.А. чи відповідачами не надано, а відтак, на момент звернення з даним позовом до суду його заборгованість за Кредитним договором перед Банком становить 25 020 979,54 грн.

Частиною 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності до ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно із ч. 1 ст. 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Положеннями ч. 1 ст. 574 Цивільного кодексу України встановлено, що застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про іпотеку " іпотека вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Із матеріалів справи вбачається, що з метою забезпечення виконання Пененком Є.А. взятих на себе за Кредитним договором зобов'язань між Банком та Концерном "Київоблагробуд" було укладено Договір іпотеки, яким було забезпечено: вимоги із повернення фактично наданого кредиту в розмірі до 17 000 000,00 грн. у строки, визначені Кредитним договором, з строком повного повернення до 08.12.2017 р.; вимоги із відшкодування збитків, завданих простроченням виконання зобов'язань; вимоги із сплати суми процентів, що визначається: при наданні кредиту в гривні за ставкою 19% річних у строки, встановлені пунктом 2.2.6 Кредитного договору, та за ставкою 24% річних у випадку порушення позичальником строків повернення кредиту; вимоги із сплати комісій банку, штрафів, передбачених Кредитним договором; вимоги щодо відшкодування можливих витрат, пов'язаних з пред'явленням до іпотекодавцю вимоги за зобов'язанням та зверненням стягнення на предмет іпотеки та витрат на утримання, збереження і страхування предмета іпотеки, а також можливих збитків, завданих іпотекодержателю порушенням іпотекодавцем цього договору та/або позичальником - умов Кредитного договору; витрати на здійснення забезпеченої іпотекою вимоги, включаючи судові витрати, витрати пов'язані з реалізацією предмета іпотеки, проведенням аукціону тощо.

Суд відзначає, що визнання рішенням господарського суду міста Києва від 13.04.2011 р. у справі №6/354-59/51 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Топінвест" до Концерну "Київоблагробуд" та Банку Договору іпотеки недійсним з огляду на скасування такого рішення постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.08.2012 р. за наслідками його перегляду за нововиявленими обставинами за заявою Банку та відмову в задоволенні позову ТОВ "Топінвест" не свідчить про припинення встановленого Договором іпотеки забезпечення виконання умов Кредитного договору.

При цьому, відчуження Концерном "Київоблагробуд" предмету іпотеки (нежилі приміщення (в літ. А) загальною площею 3 104,70 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Авіаконструктора Антонова, 5) згідно договору купівлі-продажу від 01.11.2011 р. на користь ТОВ "Міжнародна архітектурна організація", його передача останнім в іпотеку ПАТ "ЧБРР" на підставі іпотечного договору від 01.11.2011 р., звернення стягнення ПАТ "ЧБРР" на нього шляхом визнання права продажу та відчуження його ПАТ "ЧБРР" на користь Підприємства за час розгляду справи №6/354-59/51 не є перешкодою Банку для задоволення своїх вимог, які виникли на підставі Кредитного договору, шляхом звернення стягнення на таке майно на підставі Договору іпотеки з огляду на наступне.

Частиною 7 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

За змістом частин 1, 2 ст. 13 Закону України "Про іпотеку" попередня іпотека має вищий пріоритет над наступними іпотеками. У разі звернення стягнення на предмет іпотеки наступним іпотекодержателем попередній іпотекодержатель також має право звернути стягнення на предмет іпотеки, навіть якщо строк виконання основного зобов'язання перед попереднім іпотекодержателем ще не настав. Якщо попередній іпотекодержатель не скористався цим правом, попередня іпотека є дійсною до повного задоволення вимоги попереднього іпотекодержателя за основним зобов'язанням, а право власності на предмет іпотеки переходить до нового власника разом з обтяженням цього майна попередньою іпотекою .

У відповідності до ч. 5 ст. 13 Закону України "Про іпотеку" при зверненні стягнення на нерухоме майно, що є предметом декількох іпотек, вимоги кожного наступного іпотекодержателя задовольняються після повного задоволення вимог кожного попереднього іпотекодержателя згідно з пріоритетом та розміром цих вимог.

Згідно із частинами 1, 2 ст. 23 Закону України "Про іпотеку" у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

З огляду на викладені норми та враховуючи дати реєстрацій іпотек (11.12.2007 р. за Договором іпотеки; 01.11.2011 р. за іпотечним договором від 01.11.2011 р., укладений між ТОВ "Міжнародна архітектурна організація" та ПАТ "ЧБРР") вбачається, що Банк має вищий пріоритет на задоволення своїх вимог шляхом звернення стягнення на спірне майно перед ПАТ "ЧБРР", а проведення ПАТ "ЧБРР" звернення стягнення на спірне майно та набуття права власності на таке майно Підприємство не зумовлює втрату Банком такого статусу.

Більш того, з набуттям Підприємством права власності на спірне майно до останнього в силу положень ст.ст. 13, 23 Закону України "Про іпотеку" перейшли всі права і обов'язки іпотекодавця за Договором іпотеки (в т.ч. обтяження цього майна за попередньою іпотекою згідно Договору іпотеки).

Таким чином, забезпечення виконання Пененком Є.А. взятих на себе за Кредитним договором зобов'язань перед Банком у вигляді передачі останньому в іпотеку нежилих приміщень (в літ. А) загальною площею 3 104,70 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Авіаконструктора Антонова, 5, за Договором іпотеки є чинним.

При цьому, суд відзначає, що добросовісність набуття Підприємством права власності на спірне майно не впливає на вирішення даного спору, оскільки спір стосується не витребування майна із володіння Підприємства на підставі ст.ст. 388-390 Цивільного кодексу України, а звернення стягнення на нього згідно Закону України "Про іпотеку" (тобто, Банком не ставиться під сумнів правомірність набуття Підприємством права власності на спірне майно).

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про іпотеку " у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням, зокрема, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Пунктом 2.4.3 Договору іпотеки встановлено, що іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки відповідно до чинного законодавства України у разі, коли в момент настання терміну виконання позичальником будь-яких зобов'язань, забезпечених іпотекою за цим договором, вони не будуть виконані. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст. 12 Законом України "Про іпотеку".

Згідно із п. 2.4.5 Договору іпотеки іпотекодержатель має право у разі виникнення права звернення стягнення на предмет іпотеки самостійно обрати шляхи реалізації своїх прав з урахуванням положень п. 4 цього договору та чинного законодавства України.

У відповідності до п. 4.1.1 Договору іпотеки у разі порушення позичальником Кредитного договору та/або іпотекодавцем цього договору, іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення. У вимозі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш як тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки.

Матеріалами справи (лист від 29.01.2010 р. № 04-227/4, отриманий Концерном "Київоблагробуд" (іпотекодавець за Договором іпотеки на момент направлення такого листа) 03.02.2010 р.) підтверджується звернення Банку до іпотекодавцю за Договором іпотеки з вимогою про усунення порушень, що полягали в неналежному виконанні Пененком Є.О. умов Кредитного договору щодо сплати заборгованості по нарахованих за користування кредитними коштами процентах, протягом тридцятиденного строку та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.

Частиною 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

За змістом ст. 36 Закону України "Про іпотеку " сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому ст. 37 цього Закону .

Частиною 1 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Тобто, передбачений наведеними нормами договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, повинні відповідати загальним положенням про договір, установленим розділом II книги п'ятої Цивільного кодексу України. При дотриманні цих умов іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки з дотриманням умов звернення стягнення та порядку реалізації, передбачених Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрації обтяжень ".

Таким чином, у разі встановлення такого способу звернення стягнення у відповідному договорі іпотекодержатель на підставі ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України має право вимагати застосування його судом.

Вказаний висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 26.12.2011 р. у справі №3-139гс11, а тому в силу ст. 111-18 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковим для врахування судами при вирішенні подібних спорів.

У відповідності до п.п. 4.4, 4.4.1 Договору іпотеки за рішенням іпотекодержателя звернення стягнення на предмет іпотеки може відбуватись шляхом позасудового врегулювання на підставі цього договору та ст.ст. 36-38 Закону України "Про іпотеку". Позасудове врегулювання може відбуватись шляхом переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання вимог за Кредитним договором у порядку, встановленому ст.ст. 36-37 Закону України "Про іпотеку", передача у власність відбувається за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

Із змісту ч. 3 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

Відповідно до звіту про оцінку майна - нежилих приміщень загальною площею 3 104,7 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Авіаконструктора Антонова, 5, складеного 26.02.2013 р. суб'єктом оціночної діяльності ТОВ "Євро-Оцінка" (сертифікат №12557/11, виданий ФДМУ 17.10.2011 р.), ринкова вартість предмету іпотеки за Договором іпотеки станом на 01.02.2013 р. становить 24 301 286,00 грн., що не перевищує встановленої судом заборгованості Пененка Є.А. перед Банком за Кредитним договором (25 020 979,54 грн.).

Таким чином, вимоги Банку про звернення в рахунок погашення заборгованості Пененка Є.А. за Кредитним договором у розмірі 25 020 979,54 грн. стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки, ринкова вартість якого станом на момент прийняття рішення у справі становить 24 301 286,00 грн., шляхом визнання права власності на таке майна за Банком є правомірними та обґрунтованими.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних Банку до Підприємства у повному обсязі.

Будь-яких доказів на підтвердження порушення ПАТ "ЧБРР" на момент звернення з даним позовом до суду прав чи інтересів Банку щодо предмету позову матеріали справи не містять, а позивачем не надано, що в силу ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України свідчить про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.

Таким чином, в задоволенні позовних вимог Банку до ПАТ "ЧБРР" необхідно відмовити в повному обсязі.

Судові витрати підлягають розподілу за приписами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Банк Кіпру" до Приватного підприємства "Віртуоз-Центр" задовольнити повністю.

2. В рахунок погашення заборгованості у розмірі 25 020 979 (двадцять п'ять мільйонів двадцять тисяч дев'ятсот сімдесят дев'ять) грн. 54 коп. за кредитним договором №002-186/2007 від 11.12.2007 р., укладеним між Акціонерним Банком "АвтоЗАЗбанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Банк Кіпру" (ідентифікаційний код 19358784), та Пененком Євгеном Анатолійовичем, у тому числі: залишку заборгованості за кредитом у розмірі 12 951 139 (дванадцять мільйонів дев'ятсот п'ятдесят одна тисяча сто тридцять дев'ять) грн. 00 коп., простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 3 108 276 (три мільйони сто вісім тисяч двісті сімдесят шість) грн. 00 коп., нарахованих процентів за кредитом у розмірі 92 089 (дев'яносто дві тисячі вісімдесят дев'ять) грн. 12 коп., прострочених нарахованих процентів за кредитом у розмірі 7 908 135 (сім мільйонів дев'ятсот вісім тисяч сто тридцять п'ять) грн. 18 коп., пені за період з 25.03.2010 р. по 13.10.2011 р. у розмірі 959 520 (дев'ятсот п'ятдесят дев'ять тисяч п'ятсот двадцять) грн. 24 коп., витрат у розмірі 1 820 (одна тисяча вісімсот двадцять) грн. 00 коп., звернути стягнення на предмет іпотеки - нежилі приміщення (в літ. А) загальною площею 3 104,70 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Авіаконструктора Антонова, 5, реєстраційний номер: 34284510, та належать Приватному підприємству "Віртуоз-Центр" (01004, м. Київ, вул. Горького, 5 Б; ідентифікаційний код 36204443) на підставі договору купівлі-продажу від 26.11.2012 р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. та зареєстрованого в реєстрі за №9135, шляхом визнання права власності на нього за Публічним акціонерним товариством "Банк Кіпру" (03035, м. Київ, вул. Урицького, 45; ідентифікаційний код 19358784).

3. Визнати за Публічним акціонерним товариством "Банк Кіпру" (03035, м. Київ, вул. Урицького, 45; ідентифікаційний код 19358784) право власності на нежилі приміщення (в літ. А) загальною площею 3 104,70 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Авіаконструктора Антонова, 5, реєстраційний номер: 34284510.

4. Стягнути з Приватного підприємства "Віртуоз-Центр" (01004, м. Київ, вул. Горького, 5 Б; ідентифікаційний код 36204443) на користь Публічного акціонерного товариства "Банк Кіпру" (03035, м. Київ, вул. Урицького, 45; ідентифікаційний код 19358784) судовий збір у розмірі 64 380 (шістдесят чотири тисячі триста вісімдесят) грн. 00 коп.

5. В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Банк Кіпру" до Публічного акціонерного товариства "Чорноморський банк розвитку та реконструкції" відмовити повністю.

6. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення - 05.03.2013 р.

Суддя Р.В. Бойко