Постанова

від 28.02.2013 по справі 5006/27/12б/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2013 р. Справа № 5006/27/12б/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддівМіщенка П.К., Заріцької А.О., Поліщука В.Ю. розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби

на ухвалу та на постанову у справі господарського суду господарського суду Донецької області від 04.07.2012 року Донецького апеляційного господарського суду від 05.12.2012 року №5006/27/12б/2012 Донецької області

за заявою доТовариства з обмеженою відповідальністю "Елівест груп" Закритого акціонерного товариства "Центр наукових досліджень та інвестицій у вторинній металургії" провизнання банкрутом Представники сторін у судове засідання не з'явились.

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду Донецької області від 04.07.2012 року у справі №5006/27/12б/2012 (Суддя - Тарапата С.С.) затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс Закритого акціонерного товариства "Центр наукових досліджень та інвестицій у вторинній металургії" м. Донецьк.

Ліквідовано юридичну особу - Закрите акціонерне товариство "Центр наукових досліджень та інвестицій у вторинній металургії".

Провадження у справі №5006/27/12б/2012 припинено.

Зобов'язано ліквідатора повідомити про завершення ліквідаційної процедури державний орган з питань банкрутства.

Зобов'язано орган державної реєстрації виключити підприємство-банкрута з ЄДРПОУ.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 05.12.2012 року у справі №5006/27/12б/2012 (колегія суддів - Богатир К.В., Склярук О.І., Ушенко Л.В.) апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби на ухвалу господарського суду Донецької області від 04.07.2012 року у справі № 5006/27/12б/2012 залишено без задоволення.

Ухвалу господарського суду Донецької області від 04.07.2012 року про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, припинення провадження у справі № 5006/27/12б/2012 про банкрутство залишено без змін.

Не погодившись із наведеними процесуальними актами, Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, з проханням їх скасувати та припинити провадження у справі, посилаючись на порушення та невірне застосування судами приписів ст. ст. 1, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 78 Податкового кодексу України.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Частиною 2 ст. 4 1 ГПК України встановлено, що провадження у справах про банкрутство здійснюється в порядку, передбаченому цим Кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Частинами 1, 3 ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України. Провадження у справах про банкрутство окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності регулюється з урахуванням особливостей, передбачених розділом VI цього Закону.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступні обставини.

Ухвалою господарського суду Донецької області ухвалою від 30.01.2012 року, за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Елівест груп" порушено провадження у справі про банкрутство Закритого акціонерного товариства "Центр наукових досліджень та інвестицій у вторинній металургії ", на підставі ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" .

Постановою господарського суду Донецької області від 07.02.2012 року у справі №5006/27/12б/2012 ЗАТ "Центр наукових досліджень та інвестицій у вторинній металургії" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на 2 місяці до 07.04.2012 року, ліквідатором призначено ініціюючого кредитора.

Ухвалою суду від 11.05.2012 року строк ліквідаційної процедури продовжено до 07.06.2012 року.

На затвердження до господарського суду надійшов звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс.

Господарським судом Донецької області під час розгляду звіту ліквідатора встановлено, що на виконання вимог ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в ході ліквідаційної процедури ліквідатором проведено відповідні заходи, направлені на виявлення майна банкрута та погашення кредиторської заборгованості, однак, встановлено, що у банкрута відсутні майнові активи, необхідні для задоволення кредиторської заборгованості, що підтверджено даними звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу та іншими матеріалами справи.

Суд першої інстанції, затверджуючи подані ліквідатором звіт та ліквідаційний баланс банкрута, виходив з того, що ліквідатором вжито усіх передбачених законом заходів щодо виявлення можливих майнових активів банкрута та належним чином проведено ліквідаційну процедуру. Незадоволені кредиторські вимоги за недостатністю майна, вважаються погашеними, відповідно до ч. 6 ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" .

Оскільки майнових активів банкрута не виявлено, суд затвердив звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс банкрута, ліквідував банкрута та припинив провадження у справі.

Апеляційний господарський суд підтримав висновки суду першої інстанції щодо підставності затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу та послався на те, що господарським судом Донецької області встановлено вірно, що під час проведення ліквідаційної процедури ліквідатором здійснено всі заходи, передбачені ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" , зокрема, було здійснено усі можливі ліквідаційні заходи з пошуку майна банкрута, документів його фінансово-господарської діяльності тощо та виявлення його кредиторів, отже, виконані всі вимоги цього Закону.

Під час апеляційного перегляду ухвали, суд другої інстанції встановив, що на виконання вимог ч.5 ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ліквідатором було повідомлено всіх відомих йому кредиторів.

Апеляційним господарським судом встановлено, що Донецький міський центр зайнятості, Центральна міжрайонна у м. Донецьку Виконавча дирекція Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, УПФУ у Ленінському районі м. Донецька, ДПІ у Ленінському районі м. Донецька, Відділення виконавчої дирекції в Ленінському районі м. Донецька Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань повідомили про відсутність заборгованості банкрута перед цими органами.

Крім того, ліквідатор з метою виявлення майна у банкрута звертався до відповідних органів у м. Донецьку, про що свідчать відповіді цих органів про відсутність майнових активів банкрута (а.с.73-76, 81-90).

Із листів Донбаської філії ПАТ "Кредитпромбанк" від 30.05.2012 року та ПАТ "ПУМБ" № DON-52/1216 від 07.06.2012 року вбачається про закриття рахунків боржника.

Посилання ДПІ у Ленінському районі м. Донецька на неможливість проведення податкової перевірки банкрута у зв'язку з ненаданням ліквідатором документів, не взято апеляційним господарським судом до уваги, оскільки заявником не надано доказів поважності причин невиконання державним контролюючим органом покладених на нього функцій, матеріалами справи не доведено вжиття усіх необхідних та можливих заходів для проведення позапланової перевірки банкрута, в тому числі оскарження неправомірних дій ліквідатора щодо відмови у проведенні перевірки до суду, проведення перевірки непрямими методами шляхом дослідження через банк фінансових операцій банкрута з іншими господарюючими суб'єктами та інше.

Проте, колегія суддів Вищого господарського суду України із висновками щодо правомірності затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу та припинення, з цих підстав, провадження у справі про банкрутство Закритого акціонерного товариства "Центр наукових досліджень", погодитись не може, з огляду на наступне.

Вбачається, що провадження у даній справі про банкрутство Закритого акціонерного товариства "Центр наукових досліджень" порушено на підставі ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", як відсутнього боржника.

Статтею 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також, за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Інше передбачено ч. 1 ст. 52 Закону про банкрутство, яка визначає особливості банкрутства відсутнього боржника. Згідно з вказаною нормою заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру вимог до боржника та строку виконання зобов'язань боржником.

Отже, за приписами Закону про банкрутство для порушення справи про банкрутство як за загальною, так і за спрощеною процедурою (зокрема, процедурою банкрутства відсутнього боржника) грошові вимоги ініціюючого кредитора повинні мати безспірний характер.

Положеннями абз. 8 ст. 1 Закону про банкрутство встановлено, що безспірними вимогами кредиторів являються вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Саме з цього моменту грошові вимоги переходять в категорію безспірних.

Стаття 1071 Цивільного кодексу України визначає підстави списання грошових коштів з рахунка.

За приписами ч. 1 цієї статті банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.

Без такого розпорядження грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом (ч. 2 вказаної статті).

Враховуючи те, що списання коштів з рахунків боржника в безспірному порядку здійснюється державною виконавчою службою, то порушення справи про банкрутство можливе лише після відкриття останньою виконавчого провадження.

Таким чином, без порушеного щодо боржника виконавчого провадження відсутні ознаки його неплатоспроможності.

Виключний перелік виконавчих документів, які підлягають виконанню державною виконавчою службою, передбачено у статті 17 Закону України "Про виконавче провадження".

Як вбачається із матеріалів справи і встановлено судами, ініціюючий кредитор у підтвердження безспірності його грошових вимог до боржника надав лише оригінал простого векселя серії АА1187012 на суму 20 000 грн., щодо якого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Мангуш А.М. було вчинено протест про неоплату та виконавчий напис нотаріуса.

Однак вказані документи не є виконавчим в розумінні ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження", тобто, за такими документами чинне законодавство не передбачає можливості списання коштів з рахунків боржника у безспірному порядку.

Таким чином, ініціюючим кредитором не надано суду доказів безспірності грошових вимог до боржника, що відповідно до норм Закону про банкрутство є необхідною умовою для порушення провадження у справі про банкрутство, в тому числі і за ст. 52 цього Закону.

Із матеріалів справи вбачається, що здійснюючи апеляційний перегляд даної справи, Донецький апеляційний господарський суд, встановивши відсутність у матеріалах справи постанови державного виконавця, у своїх ухвалах від 29.08.2012 року та від 08.11.2012 року зобов'язав ініціюючого кредитора надати до суду апеляційної інстанції належним чином засвідчену копію постанови про відкриття виконавчого провадження, винесену до дати звернення кредитора до суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство, яка є свідченням безспірності кредиторських вимог ініціюючого кредитора.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Елівест груп" вимог наведених ухвал апеляційного господарського суду не виконало та не надало до суду апеляційної інстанції документи, що були витребувані.

Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що докази неспроможності боржника виконати зобов'язання, якими обґрунтовується заява ініціюючого кредитора про порушення справи про банкрутство цього боржника, повинні бути надані заявником господарському суду на момент порушення справи про банкрутство за спрощеною процедурою, яка передбачена ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки можливість витребування судом вказаних документів після порушення провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного провадження, спеціальним Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", не передбачена.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд другої інстанції, в порушення ст. 101 ГПК України, не надавши правову оцінку відсутності у матеріалах справи постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження щодо боржника на момент порушення провадження у справі про банкрутство, тобто, без з'ясування належних доказів безспірності вимог ініціюючого кредитора, залишив оскаржувану ухвалу без змін, безпідставно.

Отже, висновок суду апеляційної інстанції про законність затвердження звіту ліквідаційного балансу та, з цих підстав припинення провадження у даній справі про банкрутство, був зроблений передчасно за відсутності надання правової оцінки доказам, що лягли в основу порушення провадження у справі про банкрутство, за правилами ст. 52 Закону про банкрутство.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що, апеляційний господарський суд, у даному випадку, переглядаючи ухвалу підсумкового засідання у справі про банкрутство, в порушення ст. 43, 101, 103 ГПК України, не встановив чи було перевірено судом першої інстанції обставини обґрунтованості порушення провадження у справі про банкрутство при введенні ліквідаційної процедури, а за відсутності такої перевірки, чи надано таким обставинам відповідну оцінку в судовому засіданні при затвердженні звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Статтею 111 9 ГПК України передбачено, що касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

З урахуванням встановлених ст. ст. 111 5 , 111 7 ГПК України меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку про необхідність скасування постанови Донецького апеляційного господарського суду від 05.12.2012 року у справі №5006/27/12б/2012 та направлення справи на новий розгляд до господарського суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду справи апеляційному господарському суду слід взяти до уваги наведене в цій постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і, в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством, прийняти відповідне судове рішення.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 12 ГПК України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 05.12.2012 року у справі №5006/27/12б/2012 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до Донецького апеляційного господарського суду.

Головуючий П.К. Міщенко

Судді А.О. Заріцька

В.Ю. Поліщук