Постанова

від 05.03.2013 по справі 5011-35/4884-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" березня 2013 р. Справа№ 5011-35/4884-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Іоннікової І.А.

Гончарова С.А.

при секретарі Помаз І.А.

за участю представників:

від позивача: Гаркавенко С.В. - представник за довіреністю;

від відповідача: Кириченко П.Ю. - представник за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Державного підприємства «Будівельне управління ГУ МВС

України у м. Києві»

на рішення господарського суду м. Києва

від 18.06.2012р. (дата підписання - 25.06.2012р.)

у справі №5011-54/15550-2012 (суддя - Шкурдова Л.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до Державного підприємства «Будівельне управління ГУ МВС

України у м. Києві»

про стягнення 85 860,64 грн.

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2012р. Публічне акціонерне товариство «Київенерго» звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Державного підприємства «Будівельне управління ГУ МВС України у м. Києві» про стягнення заборгованості за спожиту протягом жовтня 2009р. - лютого 2012р. (включно) теплову енергію у розмірі 91 579,65 грн., з яких: 85 860,64 грн. основного боргу, 2 660,34 грн. інфляційної складової боргу, 1 721,36 грн. 3% річних, нарахованих за весь час прострочення, а також 1 337,31 грн. пені, нарахованої з урахуванням положень ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та ч.6 ст.232 ГК України.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за укладеним між сторонами Договором на відпуск теплової енергії у гарячій воді від 01.01.1991р. №530112 в частині повної та своєчасної оплати спожитої протягом спірного періоду теплової енергії.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 17.04.2012р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі за №5011-35/4884-2012.

Відповідач участі у судових засіданнях під час розгляду справи місцевим господарським судом не взяв, письмового відзиву на позовну заяву суду першої інстанції не направив.

Рішенням господарського суду м. Києва від 18.06.2012р. у справі №5011-35/4884-2012 (суддя - Літвінова М.Є.) позов задоволено повністю, визначено до стягнення із ДП «Будівельне управління ГУ МВС України у м. Києві» на користь ПАТ «Київенерго» 85 860,64 грн. боргу, 2 660,34 грн. інфляційних втрат, 1 721,36 грн. 3% річних.

За оцінкою місцевого господарського суду, на підставі чинного Договору на відпуск теплової енергії у гарячій воді від 01.01.1991р. №530112 між сторонами виникли цивільно-правові відносини поставки, з яких у відповідача виникли грошові зобов'язання по оплаті поставленої теплової енергії. На думку суду першої інстанції, правовим наслідком невиконання відповідачем грошових зобов'язань є примусове стягнення заборгованості з урахуванням інфляційних та трьох процентів річних.

Водночас, зі змісту мотивувальної частини судового рішення вбачається, що суд першої інстанції визнав обгрунтованими вимоги позивача про стягнення із ДП «Будівельне управління ГУ МВС України у м. Києві» 1 337,31 грн. пені за прострочення виконання грошового зобов'язання, однак у резолютивній частині рішення про стягнення вказаної суми не зазначив.

Не погоджуючись із мотивами та висновками місцевого господарського суду, відповідач у січні 2013р. звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати прийняте судом першої інстанції рішення від 18.06.2012р. у даній справі та прийняти новий судовий акт про відмову у задоволенні позову.

У доводах апеляційного оскарження відповідач вказував на допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття неправомірного судового рішення, яке підлягає скасуванню.

За оцінкою скаржника, господарський суд прийняв рішення при неповному дослідженні фактичних обставин справи, а також визнав обгрунтованими заявлені позивачем вимоги при відсутності належних та допустимих доказів у підтвердження виконання ПАТ «Київенерго» своїх зобов'язань за укладеним між сторонами Договором.

Водночас, разом із апеляційною скаргою відповідач подав клопотання про поновлення пропущеного з поважних причин процесуального строку на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду у даній справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.02.2013р. №5011-35/4884-2012 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Кропивна Л.В. (доповідач), судді: Іоннікова І.А., Гончаров С.А.) Державному підприємству «Будівельне управління ГУ МВС України у м. Києві» відновлено строк на подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу прийнято до провадження, судовий розгляд справи призначено на 06.03.2013р.

05.03.2013р. до початку судового засідання через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи довідки ДП «Будівельне управління ГУ МВС України у м. Києві» №1-37 від 04.03.2013р. про заборгованість мешканців будинку №18 по вул. І. Кудрі в м. Києві по сплаті комунальних платежів.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційного оскарження, просив рішення місцевого господарського суду у даній справі скасувати як незаконне та необгрунтоване, а у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Разом з тим, представник відповідача підтримав подане через канцелярію суду клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових документів, а саме: довідки №1-37 від 04.03.2013р. про заборгованість мешканців будинку №18 по вул. І. Кудрі в м. Києві по сплаті комунальних платежів, яка, на думку відповідача, підтверджує причини важкого фінансового стану підприємства. Представник відповідача просив судову колегію врахувати наведені у вказаній довідці відомості при розгляді законності судового рішення про стягнення із підприємства пені за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Представник позивача проти доводів апеляційного оскарження заперечив, просив оскаржене судове рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Позивач не заперечував проти приєднання до матеріалів справи поданої відповідачем довідки №1-37 від 04.03.2013р., однак зазначив, що заявлена до стягнення сума пені у розмірі 1 337,31 грн. не може вважатись такою, що значно перевищує розмір завданих позивачу збитків. До того ж, посилаючись на положення ч.2 ст.218 ГУ України, позивач просив судову колегію врахувати, що порушення мешканцями будинку зобов'язань по сплаті комунальних платежів і відсутність у відповідача необхідних коштів не можуть вважатися обставинами, що звільняють його, як учасника господарських відносин, від відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх грошових зобов'язань перед позивачем.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

В силу ч.ч. 1, 2 ст.714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 01.01.1991р. між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», правонаступником якої є Публічне акціонерне товариство «Київенерго» (далі - енергопостачальна організація, позивач) та Державним підприємством «Будівельне управління ГУ МВС України в м. Києві» (далі - споживач, відповідач, Підприємство) був укладений Договір №530112 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - Договір), за умовами якого енергопостачальна організація зобов'язувалася постачати споживачу теплову енергію у гарячій воді на потреби гарячого водопостачання та опалення, а споживач, в свою чергу, зобов'язувався своєчасно сплачувати за спожиту теплову енергію у встановлені цим Договором строки.

За змістом п.21, Договір, укладений строком до 31.12.1991р., вважається продовженим на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення поточного року від однієї із сторін не надійде заява про відмову від цього Договору або про його перегляд.

Оскільки докази припинення дії Договору відсутні, висновок суду першої інстанції про його чинність протягом спірного періоду є вірним.

В силу ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зі змісту п.6 Договору вбачається, що облік теплової енергії здійснюється на підставі показників приладів обліку, а за відсутності таких - кількість відпущеної споживачу теплової енергії визначається енергопостачальною організацією з урахуванням максимального обсягу використання води за договором, зміні температурних показників згідно температурного графіку та фактичних середньодобових у тепловій мережі. При відсутності автоматики розхід теплової енергії визначається по максимальному навантаженню.

Як випливає з наявних у справі табуляграм (облікових карток), на виконання умов укладеного між сторонами Договору позивачем поставлено відповідачу у період з жовтня 2009р. по лютий 2012р. (включно) на загальну суму 112 071,48 грн., а сплачено за цей же період - 31 638,93 грн.

Відповідно до п.13 Договору споживач зобов'язувався сплачувати вартість поставленої йому теплової енергії з 15 по 20 число місяця, наступного за розрахунковим періодом.

При цьому, у п.1 Додатку №1 до Договору (а.с.14) сторони домовились, що щомісячно 12-15 числа споживач направляє свого представника до енергопостачальної організації для отримання платіжних вимог-доручень по оплаті теплової енергії за поточний розрахунковий період (місяць). Сума оплати за теплову енергію визначається у відповідності з очікуваним споживанням у поточному періоді (виходячи із договірних навантажень та чинних тарифів) з урахуванням сальдо розрахунків за попередній період.

Отже, вартість спожитої у спірному періоді теплової енергії не була сплачена відповідачем у повному обсязі і станом на день звернення до господарського суду з позовом заборгованість становила 85 860,64 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок вартості поставленої теплової енергії з урахуванням чинних протягом заявленого періоду тарифів, дослідивши фактичні обставини справи, судова колегія погоджується із вірним висновком місцевого господарського суду про стягнення із відповідача 85 860,64 грн. боргу за теплову енергію, поставлену протягом жовтня 2009р. - лютого 2012р. (включно).

Водночас, судова колегія критично оцінює доводи скаржника про недоведеність заявлених позивачем у цій частині вимог, адже належне виконання позивачем, як енергопостачальною організацією за Договором, своїх зобов'язань по поставці відповідачу теплової енергії підтверджується обліковими картками за жовтень 2009р. - квітень 2011р., довідкою про надходження коштів за спожиту у спірному періоді теплову енергію (а.с.10-11, 51).

До того ж, факт постачання позивачем теплової енергії та наявності заборгованості перед енергопостачальною організацією відповідачем не заперечувався.

У судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення заявлених до нього вимог про стягнення пені, інфляційних та 3% річних. За поясненнями представника відповідача, подана апеляційному господарському суду довідка про заборгованості мешканців житлового будинку по сплаті комунальних послуг підтверджує ту обставину, що прострочення оплати вартості спожитої у спірному періоді теплової енергії відбулося не з вини Державного підприємства. Відтак, за оцінкою скаржника, переглядаючи справу у повному обсязі, апеляційний господарський суд вправі на підставі п.3 ст.83 ГПК України зменшити заявлені позивачем до стягнення суми пені, інфляційних та 3% річних, нарахованих за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання.

Утім, судова колегія критично оцінює такі доводи скаржника з огляду на таке.

За змістом ст.218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення із відповідача, як з боржника, який порушив свої грошові зобов'язання, пені, інфляційних та 3% річних є правомірними та такими, що не суперечать закону і умовам укладеного між сторонами Договору.

При цьому, важкий фінансовий стан боржника, невиконання своїх зобов'язань контрагентами боржника чи державою, і, як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, не звільняють боржника від передбаченої частиною другою ст.625 ЦК України відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Оскільки відповідач у встановлені Договором строки за спожиту протягом спірного періоду теплову енергію у повному обсязі не розрахувався, чим порушив взяті на себе за договором зобов'язання, судова колегія погоджується із вірним висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення із ДП «Будівельне управління ГУ МВС України в м. Києві» інфляційних втрат у розмірі 2 660,34 грн. та 3% річних у розмірі 1 721,36 грн.

Згідно п.3 Додатку №1 до Договору в разі відсутності надходження суми, вказаної у платіжній вимозі-дорученні, на розрахунковий рахунок енергопостачальної організації до 25 числа поточного місяця за кожен день прострочки нараховується пеня у розмірі 0,5% від несплаченої суми до моменту її остаточної оплати.

Враховуючи положення ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», згідно якого пеня нараховується у розмірі, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ, позивач просив стягнути із Державного підприємства 1 337,31 грн. пені, нарахованої в межах встановленого ч.6 ст.232 ГК України шестимісячного строку за кожен місяць виникнення заборгованості окремо (розрахунок - а.с.5).

На відміну від процентів, як плати за користування чужими грошима, неустойка є засобом забезпечення виконання зобов'язання і відповідальністю за порушення зобов'язання.

Як зазначив Вищий господарський суд України у п.3.17.4 постанови Пленуму від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Таким чином, оцінивши встановлені судом першої та апеляційної інстанцій фактичні обставини справи, судова колегія приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру нарахованої пені, адже вимоги у цій частині позову заявлені у відповідності до умов Договору та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» і за змістом ч.2 ст.218 ГК України порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, що звільняють учасника господарських відносин від відповідальності за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Відтак, неналежне виконання мешканцями житлового будинку своїх зобов'язань по оплаті за спожиту теплову енергію не може вважатися тією обставиною, яка у розумінні п.3 ст.83 ГПК України дає підстави для зменшення господарським судом заявленої до стягнення суми неустойки за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання.

За таких обставин справи, перевіривши арифметичну правильність та обґрунтованість вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 337,31 грн., судова колегія погоджується із висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення позову у цій частині вимог.

Водночас, судова колегія вважає, що при повному задоволенні судом позову і помилкова відсутність у резолютивній частині рішення суми стягнутої пені у розмірі 1 337,31 грн. не є підставою для скасування прийнятого господарським судом судового акту, адже таке виправлення може бути здійснене судом першої інстанції у порядку ст.89 ГПК України.

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладається на відповідача.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Керуючись ст.ст. 12, 33, 34, 43, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Будівельне управління ГУ МВС України у м. Києві» на рішення господарського суду м. Києва від 18.06.2012р. у справі №5011-35/4884-2012 залишити без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 18.06.2012р. у справі №5011-35/4884-2012 - без змін.

2. Матеріали справи №5011-35/4884-2012 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів.

Головуючий суддя Кропивна Л.В.

Судді Іоннікова І.А.

Гончаров С.А.