Постанова

від 11.09.2013 по справі 5011-35/4884-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2013 р. Справа№ 5011-35/4884-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Федорчука Р.В.

суддів: Лобаня О.І.

Майданевича А.Г.

при секретарі судового засідання Марчуку О.Л.,

за участю представників сторін:

від позивача: представник за довіреністю Кравчик С.М.;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши матеріали апеляційної скарги

публічного акціонерного товариства «Київенерго»

на рішення господарського суду міста Києва від 05.07.2013 року

у справі №5011-35/4884-2012 (суддя Мельник В.І.)

за позовом публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до державного підприємства «Будівельне управління ГУ МВС України в місті Києві»

про стягнення 85 860,64 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Справа неодноразово розглядалася різними судовими інстанціями.

За наслідками розгляду даної справи, рішенням господарського суду міста Києва від 05.07.2013 року у справі №5011-35/4884-2012 в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач подав до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 05.07.2013 року у справі №5011-35/4884-2012 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що суд першої інстанції при прийнятті рішення дійшов невірного висновку про відмову в задоволенні позову на підставі відсутності договірних відносин між сторонами стосовно подання теплової енергії до будинку за адресою: вул. Івана Кудрі, 18. При цьому, скаржник посилається на те, що за період дії договору від 01.01.1991 року №530112 жодних документів, які б підтверджували вимоги відповідача стосовно розірвання чи зміни умов договору надано не було, а тому він є діючим в тій редакції в якій був підписаний 01.01.1991 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.07.2013 року апеляційну скаргу ПАТ «Київенерго» прийнято до провадження та призначено її до розгляду в судовому засіданні 07.08.2013 року за участю уповноважених представників сторін.

05.08.2013 року до Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить відмовити у задоволенні скарги, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Представник позивача у судовому засіданні 11.09.2013 року надав пояснення, якими підтримав доводи викладені в скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити; представник відповідача у судовому засіданні 11.09.2013 року надав пояснення, якими заперечив проти доводів викладених в скарзі та просив апеляційну скаргу залишити без змін.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 01.01.1991 року між ПАТ «Київенерго» (далі - енергопостачальна організація) та ДП «Будівельне управління ГУ МВС України в місті Києві» (далі - споживач) було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №530112 (далі - договір), відповідно до умов якого енергопостачальна організація зобов'язується поставити споживачу в період з 01.01.1991 року по 31.12.1991 року теплову енергію в гарячій воді в кількості 1665 Гкал в рік з максимальним тепловим навантаженням 0,410 Гкал/год. (п. 2. договору).

Відповідно до п. 11. договору сторонами передбачено, що споживач сплачує енергопостачальній організації за поставлену теплову енергію для будинку №8 по вул. Військовий проїзд.

Як слідує із матеріалів справи, позивачем заявлено позов до відповідача про стягнення вартості поставленої теплової енергії у гарячій воді за адресою: м. Київ, вул. Івана Кудрі, 18 за період з 01.10.2009 року по 01.03.2012 року.

При цьому, як стверджує апелянт, зазначена заборгованість виникла на підставі неналежного виконання відповідачем умов договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №530112 від 01.01.1991 року.

Приписами ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (далі - закон) встановлено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору та оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Виконавець зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором (ст.ст. 20, 21 закону).

Згідно з п. 8 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005 року, послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Відповідно до п. 4 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1198 від 03.10.2007 року, визначено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва.

За договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається (ст. 275 Господарського кодексу України).

В підтвердження своїх вимог та доводів позивач надав суду лише лист з проханням про укладання тимчасового договору на відпуск теплової енергії за адресою: м. Київ, вул. Івана Кудрі, 18, строк дії якого встановлено з 01.01.1993 року по 01.12.1993 року.

Проте, зазначений лист не може бути належним доказом укладання договору між ПАТ «Київенерго» та ДП «Будівельне управління ГУ МВС України в місті Києві» в силу зазначених вище приписів.

Також, судом першої інстанції вірно встановлено, що період вказаний в зазначеному листі на який бажають укласти договір (з 01.01.1993 року по 01.12.1993 року), не входить в позовний період (з 01.10.2009 року по 01.03.2012 року).

Разом з тим, дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила, що інших доказів наявності договору на постачання теплової енергії у гарячій воді між сторонами у даній справі за зазначеною вище адресою позивачем суду не надано.

Крім того, суду не надано доказів які підтверджували б вчинення сторонами дій спрямованих на укладання договору на постачання теплової енергії у гарячій воді за адресою зазначеною вище.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення з відповідача заборгованості по сплаті вартості поставленої теплової енергії у гарячій воді за адресою: м. Київ, вул. Івана Кудрі, 18, оскільки між сторонами відсутні договірні правовідносини з постачання теплової енергії за вказаною адресою.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 07.08.2013 року у справі №925/361/13-г.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доводи скаржника зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, що не впливає на результат розгляду справи.

Отже, враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення господарського суду міста Києва від 05.07.2013 року у справі №5011-35/4884-2012 відповідає обставинам справи, є законним та обгрунтованим, а тому не підлягає скасуванню. У зв'язку з цим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Київенерго» на рішення господарського суду міста Києва від 05.07.2013 року у справі №5011-35/4884-2012 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 05.07.2013 року у справі №5011-35/4884-2012 залишити без змін.

3. Справу №5011-35/4884-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

4. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Федорчук Р.В.

Судді Лобань О.І.

Майданевич А.Г.