Постанова

від 28.02.2013 по справі 2а-10877/12/0170/4

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 лютого 2013 р. о 10:48 Справа №2а-10877/12/0170/4

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Циганової Г.Ю., при секретарі судового засідання Кузьміні О.В., за участі представників:

від позивача - Андруцька Г.О., Колмиков І.В., Шпакович К.В.;

від відповідача - Винятинський М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "ОРЕН-КРИМ" до Державної податкової інспекції у м. Євпаторії АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Санаторій "ОРЕН-КРИМ" (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим із позовом до Державної податкової інспекції у м. Євпаторії АР Крим Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.09.2012 року: №0000582304 в сумі податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 289947,35 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 232911,40 грн., за штрафними санкціями у розмірі 57035,95 грн.; №0000592304 стосовно зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 17426,00 грн.; №0000602304 у сумі податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів - 191528,25 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 155875,00 грн., за штрафними санкціями у розмірі 35653,25 грн.

Позов мотивовано помилковістю висновків відповідача про заниження податку на прибуток та податку на додану вартість, завищення від`ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток по правовідносинам з сумнівними контрагентами, що мають ознаки фіктивності та безтоварність зазначених господарських операцій.

Ухвалами суду від 05.10.2012 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою від 01.11.2011 року призначена у справі судово-економічна експертиза та зупинено провадження у справі.

Ухвалою суду від 25.01.2013 року провадження у справі поновлено з 25.02.2013 року.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали повністю, надали пояснення по суті спору.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні, зауважив, що перевіркою встановлено заниження задекларованого позивачем податку на прибуток, та податку на додану вартість, завищення від`ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток по правовідносинах з сумнівними контрагентами, усі операції з постачання товарів (надання послуг) з якими не спричиняють реального настання правових наслідків, є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши висновки проведеної судово-економічної експертизи, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач у справі є юридичною особою, ідентифікаційний код 13786640, зареєстрований у якості платника ПДВ, перебуває на податковому обліку в у м. Євпаторії АР Крим (а.с.17-19 т.1).

Видами діяльності позивача за КВЕД та відповідно до Статуту є діяльність санаторно-курортних закладів, медична практика (а.с.12-13,18 т.1).

Посадовими особами податкового органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток, податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з КП «Альянс» (код ЄДРПОУ 32468182), БВП «Строитель-плюс» (ЄДРПОУ 31263808), ПП «Севелітетрой» (код ЄДРПОУ 35096833), ПП «Пан Буд» (код ЄДРПОУ 37081614), ТОВ БК «Акрополь» (код ЄДРПОУ 32841299), ПП Базіс Торг» (код ЄДРПОУ 36165986) за період з 1.01.2009 року по 31.03.2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 05.09.2012 року №1343/22-03/13786640 (далі - Акт) (а.с.21-77 т.1).

За висновками акту встановлено порушення позивачем:

- п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.8.1, п.8.2 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року №334/94-ВР (далі - Закон №334), п.44.1 ст.44, п.138.1, п.138.2, п.п.138.8.1, п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст139 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року із змінами і доповненнями (далі - ПК України), в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 155875,0 грн., у тому числі за періоди: за 3 квартали 2009 року - на 3530,00 грн.; за 2009 рік - на 9245,00 грн.;за 1 півріччя 2010 року - на 10568,00 грн.; за 3 квартали 2010 року - на 130220,00 грн.; за 2010 рік - на 133368,00 грн.; за півріччя 2011 року - на 13262,00 грн.; за 3 квартали 2011 року - на 13262,00 грн.

Крім того, встановлено завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств на суму 17426,02 грн. за періодом 1 квартал 2012 року.

- п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР року (із змінами та доповненнями, далі - Закон №168/97-ВР) та п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 розділу V ПК України в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 232911,41 грн., в тому числі за періоди: за серпень 2009 року - на 2439,84грн.; за жовтень 2009 року - на 40685,30грн.; за березень 2010 року - на 9618,46грн.; за квітень 2010 року - на 63552,86грн.; за травень 2010 року - на 979,62грн.; за липень 2010 року - на 5445,41грн.; за серпень 2010 року - на 47062,46грн.; за вересень 2010 року - на 52207,80грн.; за березень 2011 року - на 2188,69грн.; за квітень 2011 року - на 5657,00грн.; за березень 2012 року - на 3073,97грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 20.09.2012 року: №0000582304 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 289947,35 грн., у тому числі 232911,40 грн. за основним платежем та 57035,95 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; №0000592304 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 17426 грн.; №0000602304 від 20.09.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів на загальну суму 191528,25 грн., у тому числі 155875 грн. за основним платежем та 35653,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.78-80 т.1).

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

В ході проведеної перевірки позивача було встановлено порушення позивачем законодавства в частині оподаткування податком на прибуток підприємств, податком додану вартість та відображення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за період з 1.01.2009 року по 31.03.2012 року.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Розділом ІІІ цього Кодексу визначений порядок оподаткування податком на прибуток підприємств.

Проте, в п.1 Розділу ХІХ Прикінцеві положення ПК України зроблено зауваження про те, що Розділ ІІІ цього Кодексу набирає чинності з 01.04.2011 року.

До набрання чинності Розділом ІІІ ПК України порядок оподаткування податком на прибуток підприємств було врегульовано нормами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"№334/94-ВР від 28.12.1994 року (зі змінами і доповненнями, далі -Закон №334),(в редакції, чинній на час спірних правовідносин).

Таким чином, при визначенні суми податку на прибуток та інших показників декларації за І квартал 2011 року та за весь попередній період позивач мав керуватися нормами саме цього нормативно-правового акту, а за всі наступні періоди - нормами розділу ІІІ Податкового кодексу України.

Відповідно до ст.3 Закону №334 об'єкт оподаткування визначений як прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до п.5.1. ст.5 Закону№334, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В силу п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону №334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Вичерпний перелік витрат, які не відносяться до складу валових, наведений у п.5.3 ст.5 Закону №334. Відповідно до п.5.11 ст.5 Закону №334 установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому Законі, не дозволяється.

Згідно з п.6.1. ст.6 Закону №334 якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Згідно з п.п.8.1.1. п.8.1 ст.8 Закону №334 під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Амортизації підлягають витрати на:

придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення;

самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів;

проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів;

капітальні поліпшення землі, не пов'язані з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі. (п.п.8.1.2. п.8.1 ст.8 Закону №334).

Відповідно до п.п.8.7.1. п.8.7. ст.8 Закону №334 платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Поняття господарської діяльності наведено у п.1.32 ст.1 Закону №334, в силу якого господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Норми аналогічного змісту встановлено й розділом IV Податкового кодексу України,, яким врегульовано порядок оподаткування податком на прибуток підприємств з 01.01.2011 року.

Згідно з п.п.14.1.191. п.14.1. ст.14 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Згідно з п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.138.8 ст.138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат;

прямих витрат на оплату праці;

амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу п.138.2 ст.138 ПК України).

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З аналізу вищенаведених норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Податкового кодексу України слідує, що підставою для включення витрат з придбання товарів (отримання робіт, послуг) до складу валових з метою обчислення об'єкта оподаткування є належним чином оформлені розрахункові, платіжні та інші первинні документи.

Необхідність підтвердження проведеної господарської операції відповідними документами було встановлено також нормами Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР.

Цим Законом передбачалось право платника податку на отримання податкового кредиту, яким, відповідно до п.1.7. Закону № 168 є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Виникнення права на податковий кредит, порядок його нарахування та визначення передбачались ст.7 Закону № 168.

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з п.п.7.2.3 Закону №168 податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Аналогічні положення встановлені розділу V Податкового кодексу України, яким врегульовано порядок оподаткування податком на додану вартість з 01.01.2011 року.

Так, згідно із ст.198 ПК України передбачено право платників податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, яким є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду (п.п.14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України).

Згідно з п.198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно п.п.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону №168 у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду». Починаючи з 01.01.2011р. згідно п.199.1 ст.199 розділу V ПК України діє аналогічна норма: «У разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях».

Отже, зі змісту норм Закону України "Про податок на додану вартість" та Податкового кодексу України слідує, що необхідним первинним документом, який дає право платнику податків на формування податкового кредиту, є належним чином оформлена податкова накладна.

Однак, суд зазначає, що наявність у покупця податкової накладної, є достатньою, але не безумовною підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Згідно з ч.2 ст.3 цього Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.ч.1-2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність").

Під час розгляду справи встановлено, що у позивача наявні необхідні первинні документи, що підтверджують здійснення господарських операцій з КП «Альянс, БВП «Строитель-плюс», ПП «Севелітетрой», ПП «Пан Буд», ТОВ БК «Акрополь», ПП Базіс Торг» за період з 1.01.2009 року по 31.03.2012 року, у тому числі:

По правовідносинам з КП «Альянс» за договорами поставки №221/1397 від 20.08.2009 року (а.с.102 т.1); №267/1643 від 12.09.2009 року (а.с.109 т.1); підряду №596 від 25.05.2010 року (а.с.120-124 т.1); №992/210 від 07.07.2010 року (а.с.134-137 т.1); №1086 від 01.07.2010 року (а.с.147-152 т.1); №1134/228 від 01.08.2010 року (а.с.156-157 т.1); №4252/240 від 21.08.10 року (а.с.176-17 т.1); №1353/250 від 06.09.2010 року (а.с.206-210 т.1) всього на суму 639 468,79 грн., у т.ч. ПДВ 106578,13 грн., зокрема: накладні №2903 від 31.08.2009 року, №2467 від 24.11.2009 року, №2487 від 04.12.2009 року, №3313 від 28.10.2009 року, №2906 від 29.10.2009 року, акти приймання виконаних будівельних робіт за травень, липень, вересень 2010 року; акти приймання виконаних проектних робіт (а.с.99, 103-106, а.с.110-117, 125-131, 138-144, 153, 158-168, 180-187, 190-201 т.1); платіжні доручення та копії банківських виписок (а.с.101,108, 119,133,146,155, 170-173, 175, 189, 204-205 т.1).

По правовідносинам з ТОВ «БК «Акрополь» за договорами підряду №552 від 25.09.2009 року (а.с.42-44 т.2), №622 від 29.10.2009 року (а.с.58-60 т.2), №853 від 10.11.2009 року (а.с.74-77 т.2), №942 від 02.12.2009 року (а.с.89-95 т.2), №941 від 02.12.2009 року (а.с.105-113 т.2), №947 від 01.12.2009 року (а.с.122-126 т.2), №959 від 18.12.2009 року (а.с.135-136 т.2), №33 від 19.01.2010 року (а.с.145-149 т.2) всього на суму 380 505,20 грн., у т.ч. ПДВ 63417,53 грн., зокрема: акти приймання виконаних будівельних робіт за жовтень, листопад, грудень 2009 року, за січень 2010 року (а.с.29-37, 45-53, 61-69, 78-86, 95-102, 114-119, 127-132, 137-142 т.2); платіжні доручення та копії банківських виписок (а.с.41,39,55,57,71-73,88,104,121,134,144 т.2).

По правовідносинам з БВП «Строитель-Плюс» за договорами підряду №613 від 26.10.2009 року (а.с.176-180 т.2), №612 від 14.10.2009 року (а.с.213-220 т.2) всього на суму 282122,72 грн., у т.ч. 47020,46 ПДВ грн., зокрема: акти приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2009 року (а.с.156-169,181-189, 194-208 т.2); платіжні доручення (а.с.171, 173, 175, 191, 193, 210, 212 т.2).

По правовідносинам з ПП «Базис-Торг» всього на суму 86070,00 грн., у т.ч. 14345,00 грн. ПДВ, у т. ч за договором поставки №268/84 від 10.11.2009 року (а.с.227 т.2) зокрема: накладні №984 від 09.12.2009 року, №1009 від 24.12.2009 року (а.с.222, 228 т.2); платіжні доручення (а.с.224,226,230 т.2).

По правовідносинам з ПП «Севелітстрой» всього на суму 8722,00 грн., у т.ч. 1453,67 ПДВ, у т.ч за договором про надання послуг №159 від 12.04.2010 року (т.2, а.с.234-235 т.2), зокрема: акт виконаних робіт від 15.04.2010 року (а.с.231 т.2), накладна №1246 від 09.09.2010 року (а.с.236 т.2); платіжні доручення (а.с.233,238 т.2).

По правовідносинам з ПП «ПАН БУД» за договором купівлі-продажу №39 від 25.03.2011 року (а.с.242-243 т.2), договором підряду №245 від 14.03.2012 року (а.с.250 т.2, т.3, а.с.1-2 т.3) всього на суму 74054,16 грн., у т.ч. 12342,36 ПДВ грн., зокрема: накладна №РН-271 від 25.03.2011 року (а.с.239 т.2), акт приймання виконаних будівельних робіт за березень 2012 року (а.с.244-247 т.2), платіжні доручення (а.с.241,249 т.2).

Право позивача на отримання податкового кредиту по вказаним господарським операціям з вищезазначеними контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними, виданими: КП «Альянс» №2990 від 25.08.2009, №3314 від 14.10.2009 року, №1348 від 31.05.2010 року, №2320 від 13.07.2010 року, №2259 від 28.07.2010 року, №2860 від 05.08.2010 року, №3040 від 31.08.2010 року, №3441 від 30.09.2010 року, №3107 від 17.09.2010 року, №3237 від 22.09.2010 року, №3454 від 30.09.2010 року (а.с.100, 107, 118, 132,145,154,169,174, 188, 202-203 т.1); ТОВ «БК «Акрополь» №1501 від 08.10.2009 року, №2121 від 28.10.2009 року, №1671 від 30.10.2009 року, №1871 від 16.11.2009 року, №1846 від 12.11.2009 року, №1970 від 30.11.2009р року, №2007 від 03.12.2009 року, №2006 від 03.12.2009 року, №2047 від 15.12.2009 року, №2062 від 21.12.2009 року, №41 від 20.01.2010 року (а.с.38,40, 54,56,70,72,87,103,120,133,143 т.2); БВП «Строитель-Плюс» №4703 від 29.10.2009 року, №6023 від 01.12.2009 року, №5945 від 21.12.2009 року, № 4704 від 29.10.2009, №6026 від 21.12.2009, №5098 від 12.11.2009, №5944 від 21.12.2009 (а.с.170,172,174, 190, 192, 209, 211 т.2); ПП «Базис-Торг» №984 від 12.11.2009 року, №984 від 09.12.2009 року, №1009 від 24.12.2009 року (а.с.223,225,229 т.2); ПП «Севелітстрой» №363 від 26.04.2010 року, №1246 від 07.09.2010 року (а.с.232,237 т.2); ПП «ПАН БУД» №52 від 25.03.2011 року, №1 від 24.03.2012 року (а.с.240, 249 т.2).

Використання у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача одержаних від зазначених контрагентів товарів, робіт та послуг підтверджується: Актами приймання-передачі, актами на приймання основних засобів (внутрішнього переміщення), актами списання, інвентаризаційними описами, накладними на внутрішнє переміщення, журналами - ордерами та Відомостями рахунку 631, Актами приймання - передачі та довіреністю (а.с.214-224, 229-250 т.1, а.с.1-14, 18-21, 24-25,27,151-154 т.2, а.с.6-38, 40, 44-48,51-53,55-66 т.3).

Крім того, фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та КП «Альянс, БВП «Строитель-плюс», ПП «Севелітетрой», ПП «Пан Буд», ТОВ БК «Акрополь», ПП Базіс Торг» за період з 1.01.2009 року по 31.03.2012 року та фактичне використання в подальшій господарській діяльності товарів/робіт/послуг, отриманих позивачем за угодами від цих контрагентів підтверджується висновком проведеної у справі судової економічної експертизи (а.с.112-162).

Як зазначалось вище, висновок податкового органу про заниження позивачем об'єкту оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість, завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток заснований на тому, що правочин, укладений між позивачем та вищезазначеними контрагентами має ознаки "нікчемності" та "безтоварності".

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3,5,6 ст.203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за ст.228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Всупереч цьому, відповідачем не було надано суду доказів, які б вказували на нікчемність правочинів, укладених між позивачем та КП «Альянс, БВП «Строитель-плюс», ПП «Севелітетрой», ПП «Пан Буд», ТОВ БК «Акрополь», ПП Базіс Торг», зокрема доказів умисного укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Не надано відповідачем також рішення суду у цивільній чи господарській справі про визнання правочину недійсним, не надано вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій.

Посилання відповідача в акті перевірки на результати досудового слідства у кримінальній справі не є належним доказом у справі, оскільки у відповідності до положень ст.72 КАС України таким доказом може бути лише вирок суду, який набрав законної сили.

Невиконання зобов'язань перед бюджетом контрагентом позивача є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до такого контрагенту, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

У зв'язку із цим суд зазначає, що законодавство України, чинне на час виникнення спірних відносин, не ставить виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит та право на декларування понесених витрат в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Подібної думки дотримується Вищий адміністративний суд України в Ухвалах від 24.01.2012 року №К/9991/2491/11, від 10.04.2012 року №К-19705/10, від 25.04.2012 року №К/9991/75974/11, від 12.07.2012 року №К-14542/08, від 22.08.2012 року №К/9991/43010/12, від 06.09.2012 року №К/9991/90896/11.

Зазначений висновок узгоджується із позицію, викладеною у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справах №21-42а10 та 21-47а10, за позовами Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, які є обов'язковими для всіх судів України, в силу положень частини першої статті 244-2 КАС України.

Крім того, правомірність такої позиції підтверджується практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Так, у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи. Згідно з п.2 ст.3 цього Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Позивач при проведені господарських операцій зі своїми постачальниками оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось податковими органами. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена. Документи про стан розрахунків з бюджетом інших платників податків не відносяться до первинних документів позивача, в зв'язку з чим не підлягають врахуванню в його обліку. Вони взагалі позивачеві невідомі.

Платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

Таким чином, обставинами, встановленими під час розгляду справи, спростовано висновки перевірки щодо заниження позивачем податку на прибуток підприємств, податку на додану вартість та завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств по взаємовідносинам з КП «Альянс, БВП «Строитель-плюс», ПП «Севелітетрой», ПП «Пан Буд», ТОВ БК «Акрополь», ПП Базіс Торг».

Застосування санкцій у податкових повідомленнях-рішеннях від 20.09.2012 року №0000582304, №0000602304 обумовлено визначенням суми грошового зобов'язання за результатами документальної перевірки. Оскільки судом встановлено помилковість відповідних висновків податкового органу, то і для застосування штрафних санкцій не має правових підстав, тож позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи викладене, адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі, а податкові повідомлення - рішення від 20.09.2012 року: №0000582304 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 289947,35 грн., у тому числі 232911,40 грн. за основним платежем та 57035,95 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; №0000592304 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 17426 грн.; №0000602304 від 20.09.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів на загальну суму 191528,25 грн., у тому числі 155875 грн. за основним платежем та 35653,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями визнаються протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Враховуючи висновок суду про задоволення позову, суд вважає можливим стягнути на користь позивача суму сплаченого ним судового збору у розмірі 2146,00 грн.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.87 КАС України витрати, пов'язані з проведенням судових експертиз належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Частиною 5 ст.92 КАС України передбачено, що граничний розмір компенсації витрат, пов'язаних із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з наданою суду калькуляцією вартості роботи судового експерта по виконанню судової експертизи, експертом проведено експертизу особливої складності за нормативної вартості експертогодини 73,70 грн. і витрачено на її проведення 470 годин.

Зазначений розмір вартості проведення судової експертизи не перевищує граничних розмірів, встановлених ст.ст.87,92 КАС України з урахуванням вимог Постанови Кабінету Міністрів України №590 від 27.04.2006 року і наказу Міністерства юстиції України "Про встановлення нормативної вартості однієї експертогодини у 2012 році" №172/5 від 30.01.2012 року, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 31.01.2012 року за №153/20466.

Банківською випискою док.№2037 від 11.12.2012 року підтверджується перерахування позивачем вартості витрат на проведення судово-економічної експертизи в сумі 34639,00 гривень.

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845 встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, оскільки судом задоволено позовні вимоги позивача, а відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, звільнений від сплати судових витрат, судові витрати на проведення судової експертизи підлягають стягненню із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - відповідача, як зазначено Вищим адміністративним судом України у листі від 21.11.2011 року №2135/11/13-11 "Щодо стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ".

В судовому засіданні 28.02.2013 року оголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі складено 05.03.2013 року.

Керуючись статтями 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Євпаторії АР Крим Державної податкової служби №0000582304 від 20.09.2012 року про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Санаторій "ОРЕН-КРИМ" (ідентифікаційний код юридичної особи 13786640) суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 289947,35 грн., у тому числі 232911,40 грн. за основним платежем та 57035,95 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Євпаторії АР Крим Державної податкової служби №0000592304 від 20.09.2012 року про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Санаторій "ОРЕН-КРИМ" (ідентифікаційний код юридичної особи 13786640) суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 17426 грн.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Євпаторії АР Крим Державної податкової служби №0000602304 від 20.09.2012 року про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Санаторій "ОРЕН-КРИМ" (ідентифікаційний код юридичної особи 13786640) суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів на загальну суму 191528,25 грн., у тому числі 155875 грн. за основним платежем та 35653,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

5. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "ОРЕН-КРИМ" (ідентифікаційний код юридичної особи 13786640) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2146 грн. з Державного бюджету України (шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби).

6. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "ОРЕН-КРИМ" (ідентифікаційний код юридичної особи 13786640) витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, у розмірі 34639 грн. з Державного бюджету України (шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби).

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення постанови. У разі оголошення в судовому засіданні вступної і резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Циганова Г.Ю.