Ухвала

від 24.02.2014 по справі 2а-10877/12/0170/4

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2014 року м. Київ К/800/24330/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Євпаторії Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

на ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2013

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.02.2013

у справі № 2а-10877/12/0170/4

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій «ОРЕН-КРИМ»

до Державної податкової інспекції у м. Євпаторії Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Санаторій «ОРЕН-КРИМ» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Євпаторії Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 20.09.2012 № 0000582304, № 0000592304, № 0000602304.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.02.2013, яка залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2013, позов задоволено, визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.11.2013 здійснено заміну відповідача - Державної податкової інспекції у м. Євпаторії Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на правонаступника - Євпаторійську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ «Санаторій «ОРЕН-КРИМ» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з КП «Альянс», ТОВ «БК «Акрополь», БВП «Строитель-плюс», ПП «Базис-Торг», ПП «Севелітстрой», ПП «Пан Буд» за період з 01.01.2009 по 31.03.2012, складено акт № 1343/22-03/13786640 від 05.09.2012, в якому зафіксовано порушення: п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. 8.1, пп. 8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 44.1 ст. 44, п. 138.1, п. 138.2, пп. 138.8.1, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України , що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 155 875 грн.; пп. пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України , в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 232 911,41 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 20.09.2012 податковим органом були прийняті податкові-повідомлення рішення:

- № 0000582304 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 289 947,35 грн., у т.ч.: 232 911,40 грн. основного платежу та 57 035,95 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0000592304 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 17 426 грн.;

- № 0000602304 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 191 528,25 грн., у т.ч.: 155 875 грн. основного платежу та 35 653,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Також судами встановлено, що у позивача наявні необхідні первинні документи, які підтверджують здійснення господарських операцій з контрагентами за період з 01.01.2009 по 31.03.2012, зокрема:

- по правовідносинам з КП «Альянс» за договорами поставки № 221/1397 від 20.08.2009; № 267/1643 від 12.09.2009; договорами підряду № 596 від 25.05.2010; № 992/210 від 07.07.2010; № 1086 від 01.07.2010; № 1134/228 від 01.08.2010; №4252/240 від 21.08.2010; № 1353/250 від 06.09.2010 всього на суму 639 468,79 грн., у тому числі податок на додану вартість 106 578,13 грн., що підтверджується відповідними накладними, актами приймання виконаних робіт, платіжними дорученнями та банківськими виписками;

- по правовідносинам з ТОВ «БК «Акрополь» за договорами підряду № 552 від 25.09.2009, № 622 від 29.10.2009, № 853 від 10.11.2009, № 942 від 02.12.2009, № 941 від 02.12.2009, № 947 від 01.12.2009, № 959 від 18.12.2009, № 33 від 19.01.2010 всього на суму 380 505,20 грн., у тому числі податок на додану вартість 63 417,53 грн., що підтверджується актами приймання виконаних робіт, платіжними дорученнями та банківськими виписками;

- по правовідносинам з БВП «Строитель-Плюс» за договорами підряду № 613 від 26.10.2009, № 612 від 14.10.2009 всього на суму 282 122,72 грн., у тому числі 47 020,46 податок на додану вартість, що підтверджується актами приймання виконаних робіт, платіжними дорученнями;

- по правовідносинам з ПП «Базис-Торг» всього на суму 86 070 грн., у тому числі 14 345 грн. податок на додану вартість, зокрема, за договором поставки № 268/84 від 10.11.2009, що підтверджується накладними, платіжними дорученнями;

- по правовідносинам з ПП «Севелітстрой» за договором про надання послуг № 159 від 12.04.2010 всього на суму 8 722 грн., у тому числі 1 453,67 податок на додану вартість, що підтверджується актом виконаних робіт, накладною, платіжними дорученнями,

- по правовідносинам з ПП «Пан Буд» за договором купівлі-продажу № 39 від 25.03.2011, договором підряду №245 від 14.03.2012 всього на суму 74 054,16 грн., у тому числі податок на додану вартість 12 342,36 грн., що підтверджується накладною, актом приймання виконаних робіт, платіжними дорученнями.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Згідно з пп. 11.2.1. п. 11.2 ст. 11 зазначеного Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, що припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів із банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України , який набрав чинності з 01.01.2011, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу ; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу .

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Норми вказаних Закону та Кодексу передбачають як підставу для невключення до витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових платіжних документів, а тому неможливість віднесення до витрат підприємства сум, що не підтверджені будь-якими документами взагалі.

Однак, як встановлено судами, всі необхідні первинні бухгалтерські документи на оплату товарів (робіт) були у позивача в наявності та надані для перевірки; договори, укладені між позивачем та контрагентами про купівлю-продаж, поставку товарів не були визнані недійсними в установленому законодавством порядку.

Установлення додаткових обмежень щодо складу витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому розділі, не дозволяється (п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 1.7. ст. 1, абз. 1, 2 пп. 7.4.1. п. 7.4., абз. 3 пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом; податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п. 1.8. ст. 1 цього Закону бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до пп. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 зазначеного Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1. цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1. цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з пп. «а» пп. 7.7.2 п. 7.2. ст. 7 вказаного Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1. цього пункту, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу .

Згідно з п. 198.3 ст. 198 цього Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. п. 200.1-200.3 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пп. «а» п. 200.4 ст. 200 зазначеного Кодексу якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг.

Таким чином, визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість в даному випадку є фактична оплата ним сум такого податку контрагентам у попередніх податкових періодах, яка позивачем здійснена, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами. При цьому, будь-які порушення такими контрагентами вимог податкового законодавства стосовно податку на додану вартість не впливають на право платника податку - покупця отримати бюджетне відшкодування за умови дотримання останнім цих вимог.

За встановлених обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим відхилити.

Ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2013 та постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.02.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний