Постанова

від 28.11.2006 по справі 9/156/06

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"28" листопада 2006 р.

Справа № 9/156/06

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії

суддів:

головуючого Журавльова О.О.,

суддів

Тофана В.М., Михайлова М.В.

при секретарі судового засідання   Друзенко К.В.

за участю представників сторін у судовому засіданні

17.10.2006р.:

від

позивача  ОСОБА_2 за довіреністю від

01.09.2005р.

від

відповідача Пірога С.В. за довіреністю від 19.05.2006р. №164

від

третіх осіб Білецький В.І. за довіреністю від 16.01.2006р. №09/24 (від ВАТ

„МТЕЦ”)

за участю представників сторін у судовому засіданні

31.10.2006р.:

від

позивача  не з'явився

від

відповідача Пірога С.В. за довіреністю від 19.05.2006р. №164;

                          Спічак Ю.Ю. за довіреністю від

30.10.2006р. №418

від

третіх осіб Білецький В.І. за довіреністю від 16.01.2006р. №09/24 (від ВАТ

„МТЕЦ”)

за участю представників сторін у судовому засіданні

28.11.2006р..:

від

позивача  не з'явився

від

відповідача Пірога С.В. за довіреністю від 19.05.2006р. №164;

                          Спічак Ю.Ю. за

довіреністю від 30.10.2006р. №418

від

третіх осіб не з'явилися

розглянувши  у

відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Госпрозрахункової

Житлово-експлуатаційної дільниці Миколаївської облспоживспілки

на рішення господарського суду Миколаївської

області від  01 серпня 2006 року  

у справі №9/156/06

за позовом  Суб'єкта

підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1

до Миколаївської облспоживспілки

Госпрозрахункової 

Житлово-експлуатаційної дільниці

третя особа без самостійних вимог на боці відповідача:

Відкрите акціонерне товариство „Миколаївська теплоелектроцентраль”

третя особа без самостійних вимог на боці відповідача:

ЖЕК №10

про стягнення 18472 грн. збитків,

- 

В С Т А Н О В И В:

          СПД-фізична особа ОСОБА_1 звернувся

до господарського суду Миколаївської області з позовом про стягнення з

Госпрозрахункової Житлово-експлуатаційної дільниці Миколаївської

облспоживспілки  18472 грн. збитків на

підставі підпункту „б” пункту 5.1.2. 

укладеного між сторонами договору здачі в оперативну оренду основних

фондів ВТО „Миколаївкоопавтомех” від 06.02.2003р.

          В процесі розгляду справи

господарський суд Миколаївської області залучив до участі у справі в якості

третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -ВАТ

„Миколаївська теплоелектроцентраль” і ЖЕК №10, про що 02.06.2006р. виніс

відповідну ухвалу.

          Рішенням господарського суду

Миколаївської області від 01 серпня 2006 року у справі №9/156/06 (суддя Філінюк

І.Г.) позов СПД-фізичної особи ОСОБА_1 задоволений. З Госпрозрахункової

Житлово-експлуатаційної дільниці Миколаївської облспоживспілки   на користь СПД-фізичної особи ОСОБА_1

стягнуто 18472 грн. збитків, 184,72 грн. державного мита, 118 грн. витрат по

оплаті послуг на ІТЗ судового процесу.

          Приймаючи рішення суд першої

інстанції виходив з того, що за умовами підпункту „б” пункту 5.1.2.  укладеного між позивачем і відповідачем

договору відповідач прийняв зобов'язання нести цивільну відповідальність за

завдані збитки внаслідок аварії інженерних комунікацій; що відповідач належними

і допустимими доказами не довів суду відсутність своєї вини у порушенні

зобов'язання, наявність вини третіх осіб у заподіянні збитків, а також не довів

причинний зв'язок між заподіянням шкоди майну позивача діями третіх осіб.

          Відповідач із судовим рішенням не

згодний і  в апеляційній скарзі просить

його скасувати.

          За доводами відповідача,  питання про чинність договору не було

предметом спору, а договір вважається таким, що втратив свою чинність з

06.02.2006р. у зв'язку із закінченням терміну його дії і наявністю попередження

відповідача про розірвання договору від 05.01.2006р. НОМЕР_1 та додаткової

угоди про розірвання договору оренди НОМЕР_2 Цю додаткову угоду відповідач

просить витребувати у позивача. 

Також відповідач  посилається на те, що суд першої інстанції не

врахував, що затоплення відбулося 25.04.2005р., а експертизу проведено лише

через місяць після затоплення 23.05.2005р. і на протязі місяця позивачем не

вжиті заходи по збереженню майна, що знаходилося у приміщенні. Відповідач

вважає, що відповідно до підпункту „б” пункту 5.1.2. договору відповідач несе

відповідальність за завдані збитки внаслідок аварії інженерних комунікацій що

знаходяться за межами даного приміщення і повинні знаходитися на балансі

відповідача. В порушення вимог п.2 ст.771 ЦК України та п.4.1. підпункту 4.1.6.

договору, позивач не застрахував орендоване майно на користь відповідача. Окрім

того, відповідач вважає, що так як прорив відбувся в теплотрасі яка знаходиться

на балансі ЖЕК №10 з вини Миколаївської ТЕЦ, то судом першої інстанції порушені

вимоги ст.1166 ЦК України де сказано, що завдана шкода повинна відшкодовуватися

в повному обсязі особою, яка її завдала.

У відзиві на апеляційну скаргу за

вх.№2847-Д2 від 17.10.2006р. позивач просить оскаржуване судове рішення

залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача -без задоволення, з

посиланням при цьому на те, що майно позивача було затоплене під час дії

договору оренди, а повідомлення про розірвання договору від 06.02.2003р. не

надано відповідачем до суду першої інстанції і позивач не підписував жодної

додаткової угоди про розірвання договору; що судом вірно визначено шкоду саме

за договірним зобов'язанням, оскільки приміщення є підвальним та для

забезпечення своєї діяльності позивач наполягав на умовах відшкодування збитків

при затопленні приміщення; що при розгляді справи представники третіх осіб

надавали пояснення та зазначили, що причиною затоплення майна позивача є

неналежна герметизація вводу опалення з боку відповідача; що страхування

приміщення ніяк не пов'язано з відшкодуванням збитків, завданих майну

позивача.  

Представник від третьої особи (ВАТ

„Миколаївська теплоелектроцентраль”) у судовому засіданні підтримав вимоги

представника позивача щодо залишення без змін оскаржуваного судового рішення і

без задоволення апеляційної скарги відповідача, з посиланням при цьому на те,

що ВАТ „Миколаївська теплоелектроцентраль” попередило ЖЕК №10 про проведення

випробувань, випробування проводилися з дотриманням всіх технічних умов, а тому

вина ВАТ „Миколаївська теплоелектроцентраль” у заподіянні збитків майну

позивача відсутня.

Представник від третьої особи

(Житлово-експлуатаційна контора №10) у судове засідання не з'явився, про час і

місце судового засідання ЖЕК №10 повідомлена 

належним чином. 

Відповідно до ст.85 ГПК України, у

судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Перевіривши матеріали справи,

правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та

матеріального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський

суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги

відповідача, з огляду на таке:   

Матеріалами справи встановлено і

відповідачем не заперечується, що 25.04.2005р. відбулося затоплення підвального

приміщення будівлі гуртожитку, яке розташоване у АДРЕСА_1 Даний факт

підтверджується також і складеним відповідачем актом обстеження будівлі

гуртожитку по АДРЕСА_1 від НОМЕР_5

При цьому, затоплення цього

підвального приміщення відбулося саме під час дії укладеного між позивачем

(Орендар) і  відповідачем (Орендодавець)

договору, за яким   відповідач передав

позивачу в строкове платне користування нежитлове підвальне приміщення під

розміщення більярдної строком на 3 роки. Відповідно до умов  цього договору, він діє  з 06.02.2003р. до 06.02.2006р., а у випадку

відсутності заяви від однієї із сторін про припинення договору  після закінчення його строку протягом одного

місяця він вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, що

були передбачені договором.

Згідно з наданою до апеляційної

скарги заявою відповідача про припинення дії цього договору НОМЕР_1 від

05.01.2006р., яка тією ж датою отримана позивачем, на момент звернення позивача

до суду з даним позовом, укладений між позивачем і відповідачем договір

припинив свою дію.  

Між тим, як вище встановлено

апеляційним господарським судом, затоплення орендованого позивачем приміщення

відбулося саме під час дії укладеного 

між сторонами договору, підпунктом „б” пункту 5.1.2.  якого встановлено, що  відповідач несе відповідальність за завдані

збитки позивачу внаслідок аварії інженерних комунікацій, що знаходяться в приміщенні

або за його межами.

Таким чином, при укладанні цього

договору сторони встановили  правову

відповідальність відповідача за збитки, що 

завдані позивачу внаслідок аварії інженерних комунікацій, які знаходяться

в орендованому позивачем приміщенні або за його межами. При цьому, за

поясненнями представника позивача у засіданні апеляційного господарського

суду,  включення цієї умови до умов

укладеного з відповідачем договору пов'язане з тим, що існував великий ризик затоплення

орендованого позивачем приміщення, оскільки це приміщення  є підвальним.

Наявний у матеріалах справи

висновок експерта Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області

№120-822 від 23.05.2005р. свідчить, що розмір збитків майну позивача внаслідок

затоплення становить 18472 грн.   

Згідно з наданим відповідачем  на вимогу 

апеляційного господарського суду Статутом  Госпрозрахункової житлово-експлуатаційної

дільниці Миколаївської облспоживспілки, відповідач у справі являється

структурним підрозділом Миколаївської облспоживспілки і здійснює санітарне і

технічне обслуговування житлового фонду, який знаходиться на його балансі,

планування і організацію ремонтів жилих будинків.  При цьому, відповідно до п.4.1. цього

Статуту, майно відповідача формується за рахунок належних Миколаївської

облспоживспілці на праві власності і переданих відповідачу будівель.

Апеляційним господарським судом

встановлено, що  власником будівлі   гуртожитку у м. Миколаєві по АДРЕСА_1

являється Миколаївська облспоживспілка, якою будівля гуртожитку передана на

баланс  Госпрозрахункової

житлово-експлуатаційної дільниці Миколаївської облспоживспілки, тобто

відповідачу у справі.

Отже,  встановлені обставини свідчать, що відповідач

у справі є не тільки Орендодавцем за укладеним з позивачем договором, а й особою,

яка здійснює технічне і санітарне обслуговування будівлі гуртожитку,

розташованої у АДРЕСА_1.

Відповідно до п.4 Прикінцевих та

перехідних положень ЦК України до спірних правовідносин підлягають застосуванню

положення цього Кодексу, оскільки орендні правовідносини сторін, що  виникли до набрання чинності ЦК України, не

припинялися і після набрання чинності ЦК України.  Одночасно з набуттям чинності ЦК України

набув чинності і ГК України, положення якого також підлягають застосуванню до

вирішення даного спору відповідно до п.4 Прикінцевих положень ГК України. 

Відповідно до ч.1 ст.216 ГК

України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову

відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування

до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених

цим Кодексом, іншими законами та договором. 

Частиною 2 статті 217 ГК України передбачено, що відшкодування збитків є

одним із видів господарських санкцій, які застосовуються у сфері

господарювання, а відповідно до ч.1 ст.224 ГК України, учасник господарських

відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо

здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки

суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені.

Разом з тим, за загальним принципом

цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її

цивільного права, має право на їх відшкодування (ч.1 ст.22, ст.611, ч.1 ст.623

ЦК України).

Виходячи із наведених  законодавчих норм, апеляційний господарський

суд вважає що для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування

збитків, потрібна наявність повного складу правопорушення, як-то: протиправна

поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки);

причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками, вина правопорушника.

При цьому, протиправна поведінка виявляється у невиконанні або неналежному

виконанні стороною свого обов'язку.

Приймаючи рішення суд першої

інстанції виходив з того, що відповідач належними і допустимими доказами не

довів суду відсутність своєї вини у порушенні зобов'язання, наявність вини

третіх осіб у заподіянні збитків, а також не довів причинний зв'язок між

заподіянням шкоди майну позивача діями третіх осіб.

Але апеляційний господарський суд

не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Як вище встановлено апеляційним

господарським судом, відповідач у справі одночасно є  Орендодавцем за укладеним з позивачем

договором, та особою, яка здійснює технічне обслуговування будівлі гуртожитку,

в якому знаходиться орендоване позивачем приміщення.

За умовами укладеного між сторонами

договору, обов'язок своєчасного здійснення за свій рахунок поточного ремонту

орендованих основних засобів покладений на позивача у справі, а проведення

капітального ремонту здійснюється за домовленістю сторін (п.4.1.3.

договору).  Більш того, саме позивач за

умовами укладеного договору зобов'язаний застрахувати орендоване майно на

період оперативної оренди на користь відповідача (п.4.1.6. договору), що до

речі, позивачем здійснено не було.  

Тобто,  обов'язків Орендодавця за

укладеним з позивачем договором відповідач не порушував.

Разом з тим, згідно з наданим

відповідачем на вимогу апеляційного господарського суду актом обстеження санітарно-технічного

обслуговування будівлі гуртожитку по АДРЕСА_1 до експлуатації у весняно-літній

період від НОМЕР_3, комісією, призначеною розпорядженням голови правління

Миколаївської облспоживспілки від НОМЕР_4, проведений огляд будівлі гуртожитку

на предмет підготовки до експлуатації у весняно-літній період і встановлено, що

герметизація будівлі не порушена, 

технічне оснащення в задовільному стані, каналізаційні, водопровідні

труби і труби теплопостачання знаходяться у задовільному стані, підвальні

приміщення сухі.  Тобто, цей акт, а

також  копія витягу з Технічного журналу

експлуатації будівлі по АДРЕСА_1 свідчать про здійснення відповідачем своїх

обов'язків щодо технічного обслуговування будинку гуртожитку по АДРЕСА_1

Таким чином, вищевстановлені

обставини справи свідчать про відсутність протиправної поведінки відповідача, а

отже, і про відсутність однієї складової правопорушення,  яка є підставою для настання правової

відповідальності відповідача у формі відшкодування спричинених майну позивача

збитків.

Більш того, як  свідчить наявний у матеріалах справи план

теплотраси (а.с.26) і сторони у справі не заперечують, затоплення орендованого

позивачем приміщення відбулося внаслідок прориву теплотраси, яка знаходиться на

балансі ЖЕК №10,  під час проведення іспитів

ВАТ „Миколаївська теплоелектроцентраль”, у зв”язку з тим, що у тепловій камері

не були закриті засувки, які відсікають теплотрасу ЖЕК №10 від теплотраси

відповідача.

Такі обставини свідчать також і про

відсутність вини відповідача у затопленні орендованого позивачем

приміщення. 

Оскільки встановлені обставини

справи доводять відсутність  двох  складових правопорушення -протиправна

поведінка і вина,  які є підставою для

настання правової відповідальності відповідача, то апеляційний господарський

суд вважає необґрунтованим задоволення судом першої інстанції позовних вимог

СПД-фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення збитків з відповідача.

Разом з тим, підставою позовних

вимог позивача є відшкодування збитків, і в процесі розгляду справи позивач не

змінював підставу своїх позовних вимог, а тому 

апеляційний господарський суд вважає неможливим залучити до участі у

справі ВАТ „Миколаївська теплоелектроцентраль” і ЖЕК №10 в якості відповідачів

за означеним позовом, оскільки таке залучення змінює підставу позовних

вимог  позивача,  що відповідно до вимог ч.5 ст.22 ГПК України

є правом позивача, а відповідно до вимог ст.101 ГПК України, зміна позивачем

підстав своїх позовних вимог в апеляційній інстанції є недопустимою.  

Не заслуговують на увагу доводи

позивача про те, що відшкодування спричинених позивачу збитків є договірним

обов'язком відповідача, оскільки за укладеним між сторонами договором

відшкодування спричинених позивачу збитків є відповідальністю відповідача для

застосування якої необхідно наявність чотирьох складових правопорушення. 

З огляду на викладене, рішення суду

першої інстанції на підставі п.3 ч.1 ст.104 ГПК України слід скасувати і на

підставі п.2 ч.2 ст.103 ГПК України прийняти нове рішення, яким відмовити

СПД-фізичній особі ОСОБА_1 у задоволені позовних вимог.

Керуючись ст.ст.99,101-105

Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу

Госпрозрахункової Житлово-експлуатаційної дільниці Миколаївської

облспоживспілки  задовольнити.

2.Рішення господарського суду

Миколаївської області від 01 серпня 2006 року у справі №9/156/06 скасувати.

3.Відмовити Суб'єкту

підприємницької діяльності -фізичній 

особі  ОСОБА_1у задоволені

позовних вимог про стягнення з 

Госпрозрахункової Житлово-експлуатаційної дільниці Миколаївської

облспоживспілки збитків в розмірі 18472 грн.

4.Визнати таким, що втратив

чинність наказ господарського суду Миколаївської області від 01 вересня 2006

року у справі №9/156/06 на виконання рішення господарського суду від 01 серпня

2006 року.

Постанова набирає законної сили з

дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

 Головуючий суддя

 О.О. Журавльов 

Судді

 В.М. Тофан

М.В. Михайлов