Рішення

від 12.03.2013 по справі 918/182/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" березня 2013 р. Справа № 918/182/13-г

Суддя Торчинюк В.Г. розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного підприємства "Астра-Захід"

до відповідача Державного підприємства "Зарічненське лісове господарство"

про стягнення заборгованості в сумі 125 417 грн. 57 коп..

В засіданні приймали участь:

Від позивача: Дубич Т.В. (посвідчення № 650 від 09 грудня 2008 року).

Від відповідача: Троневич В.В. (довіреність № 33 від 18 лютого 2013 року).

Суть спору: позивач - Приватне підприємство "Астра-Захід" звернулося в господарський суд Рівненської області з позовом до відповідача - Державного підприємства "Зарічненське лісове господарство" про стягнення 113 990 грн. 04 коп. основного боргу, 5 057 грн. 91 коп. інфляційних та 6 369 грн. 62 коп. 3% річних. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь судові витрати, в тому числі 14 500 грн. 00 коп. витрат на правову допомогу адвоката.

В судовому засіданні 12 березня 2013 року представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав вказаних у позовній заяві, а представник відповідача визнав позовні вимоги в повному обсязі.

Суд вбачає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду заяви відповідно до статті 75 ГПК України.

В результаті розгляду матеріалів справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

22 січня 2009 року між Приватним підприємством "Астра-Захід" (Повірений декларант) та Державним підприємством "Зарічненське лісове господарство" (Довіритель) був укладений договір-доручення № 01/09 про надання послуг з декларування вантажів (надалі - Договір, а.с. 24-26), відповідно до умов якого Повірений декларант зобов'язався за рахунок і за дорученням Довірителя самостійно здійснювати операції в галузях митної справи, виконувати інформаційно-консультаційні послуги необхідні для оформлення вантажів Довірителя у митних режимах, які передбачені чинним митним законодавством України та виконувати комісійні доручення Довірителя, а Довіритель зобов'язався оплатити ці послуги у відповідності до даного Договору.

Пунктами 5.1. та 5.2. Договору визначено, що вартість послуг за даним Договором зазначається у тарифах, які додаються до даного Договору і становлять його невід'ємну частину (а.с. 27). Оплата здійснюється шляхом перерахування коштів в повному розмірі на рахунок Повіреного декларанта на протязі десяти днів з моменту проведення митного оформлення та передачі представнику Довірителя ВМД засвідчених печатками Рівненської митниці та отримання рахунків і підписання акту приймання-передачі за наданні послуги по оформленню вантажів Довірителя на Рівненській митниці.

У відповідності до пункту 6.1. Договору, факт надання послуг підтверджується примірниками відповідних митних документів, які Повірений декларант видає представнику Довірителя у місці виконання робіт (надання послуг) та оформлюються актами прийому-передачі.

На виконання умов Договору позивач за період з березня 2009 по грудень 2011 року надав відповідачу послуги митно-брокерського обслуговування, а відповідач прийняв виконання вказаних послуг на загальну суму 150 921 грн. 36 коп., що підтверджується актами виконаних робіт та рахунками-калькуляціями (а.с. 28-105).

Відповідач, в свою чергу, частково сплатив за надані послуги в сумі 36 931 грн. 32 коп., що підтверджується довідкою позивача та актом звірки взаєморозрахунків підписаним представниками сторін та скріпленим відтисками їх печаток (а.с. 23, 127).

01 лютого 2012 року, 30 травня 2012 року та 13 листопада 2012 року позивач звертався до відповідача з письмовими вимогами щодо сплати заборгованості (а.с. 106-124), які залишені відповідачем без задоволення.

Таким чином, станом на час розгляду справи в суді, заборгованість відповідача перед позивачем становить 113 990 грн. 04 коп..

Крім того, на підставі частини 2 статті 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу 3% річних за період з 10 лютого 2010 року по 13 листопада 2012 року (по окремим актам виконаних робіт) в розмірі 6 369 грн. 62 коп. та інфляційні за період з 10 лютого 2010 року по 13 листопада 2012 року (по окремим актам виконаних робіт) в розмірі 5 057 грн. 91 коп. (розрахунок а.с. 128-131).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, встановивши обставини справи і давши їм оцінку, господарський суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно із статтею 526 ЦК України та статтею 193 ГК України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі вищевикладеного вимога позивача про стягнення з відповідача 113 990 грн. 04 коп. заборгованості стверджуються Договором, іншими матеріалами справи і підлягають задоволенню на підставі ст.ст. 509, 526, 530, 615 ЦК України та ст.ст. 173, 193 ГК України.

Згідно статті 625 ЦК України боржник не звільняється за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі частини 2 статті 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу 3% річних за період з 10 лютого 2010 року по 13 листопада 2012 року (по окремим актам виконаних робіт) в розмірі 6 369 грн. 62 коп. та інфляційні за період з 10 лютого 2010 року по 13 листопада 2012 року (по окремим актам виконаних робіт) в розмірі 5 057 грн. 91 коп. (розрахунок а.с. 128-131).

Суд погоджується з вірністю зробленого позивачем розрахунку 3% річних та не погоджується з вірністю зробленого позивачем розрахунку інфляційних.

Згідно розрахунку інфляційних зробленого судом інфляційні за період з 10 лютого 2010 року по 13 листопада 2012 року (по окремим актам виконаних робіт) становлять 4 945 грн. 15 коп..

Таким чином, задоволенню підлягають вимоги позивача про стягнення з відповідача 6 369 грн. 62 коп. 3% річних та 4 945 грн. 15 коп. інфляційних, а вимога в частині стягнення інфляційних в розмірі 112 грн. 76 коп. не підлягає задоволенню.

З огляду на вищевикладене в сукупності вбачається, що задоволенню підлягають вимоги позивача про стягнення з відповідача 125 304 грн. 81 коп., з яких 113 990 грн. 04 коп. заборгованості, 6 369 грн. 62 коп. 3% річних та 4 945 грн. 15 коп. інфляційних.

Відповідно до частини 1 статті 49 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На відповідача на підставі частини статті 49 ГПК України покладаються витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 506 грн. 10 коп..

В позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 14 500 грн. 00 коп. витрат на правову допомогу адвоката.

Щодо витрат позивача на послуги адвоката суд зазначає, що статтею 44 ГПК України до судових витрат віднесено, зокрема, витрати на оплату послуг адвоката, пов'язаних з розглядом справи. При цьому, згідно норм ч. 5 статті 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката, пов'язані з розглядом судового процесу, покладаються при задоволенні позову на відповідача.

Частиною 3 статті 48 ГПК України передбачено, що витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Закон України "Про адвокатуру" втратив чинність згідно із Законом України від 5 липня 2012 року N 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (надалі - Закон).

В розумінні даних статей судовими витратами є лише оплата тих послуг, які надаються адвокатами, що відповідають вимогам статті 6 Закону та здійснюють свою діяльність у організаційних формах, зазначених у статтях 13, 14, 15 Закону.

Згідно статті 30 Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Судом встановлено, що 14 лютого 2013 року між позивачем (клієнтом) та адвокатом Дубичем Тарасом Володимировичем, що діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю виданого Рівненською обласною КДК адвокатури № 650 від 26 січня 2009 року, укладено договір б/н про надання правової допомоги (надалі - Договір).

Договором визначено, що за надання правової допомоги за цим Договором Клієнт зобов'язується виплатити адвокату гонорар (винагороду та оплатити фактичні витрати необхідні для виконання Договору в обсязі та на умовах визначених цим Договором.

Гонорар за цим Договором визначено сторонами виходячи з принципів розумності та з врахуванням витраченого адвокатом часу на надання правової допомоги за цим Договором і погоджено сторонами у фіксованому розмірі і сумі 14 500 грн..

Сторонами погоджено сплату частини гонорару авансом в розмірі 14 500 грн. не пізніше 2 робочих днів з дня укладення цього Додатку.

Матеріалами справи, а саме платіжне доручення № 1331 від 18 лютого 2013 року, підтверджується, що позивачем сплачено адвокату 14 500 грн. 00 коп..

Пунктом 6.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

З огляду на те, що матеріалами справи підтверджено правовий статусу адвоката, якому здійснено оплату, наявність доказів фактичного перерахування йому коштів позивачем на підставі договору, суд дійшов висновку, що позивачами понесені витрати в сумі 14 500 грн. 00 коп. на оплату послуг адвоката в розумінні статті 44 ГПК України.

Разом з тим, суд вважає за необхідне використати надане йому право обмежити розмір сум, які підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача в порядку частини 5 статті 49 ГПК України.

Враховуючи, що надані до прийняття рішення у справі документи про сплату судових витрат на адвокатські послуги не є доказами по суті позовних вимог, суд вбачає за необхідне зазначити, що при визначенні суми витрат на послуги адвоката, що підлягає до стягнення слід дотримуватись принципу "розумного обґрунтування" розміру оплати юридичної допомоги, закріпленого в Правилах адвокатської етики (схвалено Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України протоколом № 6/VI від 01.10.99р.). Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

Відповідно до статті 33 Правилах адвокатської етики, гонорар є єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту.

Гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром.

Фактори, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, включають в себе:

1) обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення; ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення; необхідність досвіду для його успішного завершення;

2) вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі;

3) необхідність виїзду у відрядження;

4) важливість доручення для клієнта;

5) роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт;

6) досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає клієнт;

7) особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення;

8) характер і тривалість професійних відносин даного адвоката з клієнтом;

9) професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката.

Жодний з факторів, вказаних у частині третій цієї статті, не має самодостатнього значення; вони підлягають врахуванню в їх взаємозв'язку стосовно до обставин кожного конкретного випадку.

Так, суд наголошує на тому, що договір б/н про надання правової допомоги між позивачем та адвокатом Дубичем Тарасом Володимировичем був укладений 14.02.2013р., тоді як позовна заява Приватного підприємства "Астра-Захід" до Державного підприємства "Зарічненське лісове господарство" подана до суду 08 лютого 2013 року.

Даний факт свідчить проте, що адвокат Дубич Т.В., роботи по підготовці матеріалів позовної заяви Приватного підприємства "Астра-Захід" до Державного підприємства "Зарічненське лісове господарство" про стягнення заборгованості в сумі 125 417 грн. 57 коп. не проводив, а відтак не витрачав на це свій час. Дана обставина також з'ясована і підтвержена в судовому засіданні 26.02.2013 р. адвокатом Дубичем Т.В., що в свою чергу унеможливлює існування будь-яких фактичних витрат адвоката Дубича Т.В. по підготовці матеріалів вказаної позовної заяви, а відтак і можливість грошової винагороди адвоката Дубича Т.В. по підготовці матеріалів позовної заяви.

В одночас, суд зазначає, що адвокатом не надано, витребуваного судом, акта виконаних робіт між ним і клієнтом (щодо наданих правових послуг), надано лише односторонній розрахунок суми гонорару за надану правову допомогу.

З матеріалів справи, зокрема з протоколів судових засідань від 19 лютого 2013 року, 26 лютого 2013 року та 12 березня 2013 року, вбачається, що правова допомога надана адвокатом Дубичем Т.В. позивачу, полягала виключно в його присутності на судових засіданнях 19 лютого 2013 року, 26 лютого 2013 року та 12 березня 2013року, на яких він підтримував позовні вимоги з підстав вказаних у позовній заяві.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Зважаючи на відсутність в матеріалах справи вартості економних транспортних послуг, вартості оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; відомостей органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; а також враховуючи здатність кожної юридичної особи бути позивачем та відповідачем у суді відповідно до частини другої статті 80 ЦК України, отримання позивачем юридичних послуг, пов'язаних з представленням інтересів останнього, не є обов'язковими витратами, які особа має зробити для відновлення свого порушеного права, а вибір конкретного адвоката, який представлятиме його інтереси є його особистим правом; беручи до уваги ціну позову, тривалість розгляду і складність справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 14 500 грн. 00 коп. є неспіврозмірними та завищеними.

Дослідивши матеріали справи, а також враховуючи вищезазначені приписи законодавства України, суд дійшов висновку про зменшення вищезазначеної суми до 4 500 грн. 00 коп..

Оскільки, суд частково задовільняє даний позов в частині стягнення з відповідача 125 304 грн. 81 коп., з яких 113 990 грн. 04 коп. заборгованості, 6 369 грн. 62 коп. 3% річних та 4 945 грн. 15 коп. інфляційних, на підставі частини 5 статті 49 ГПК України витрати на оплату послуг адвоката підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 4 495 грн. 95 коп..

Правова позиція суду щодо обмеження відшкодування за рахунок відповідача витрат позивачів на послуги адвоката кореспондується з позицією Вищого господарського суду України викладеною у постанові від 25 липня 2011 року по справі № 5002-22/3663.1-2010(2-23/5545-2009).

Керуючись ст.ст. 49, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Зарічненське лісове господарство" (34000, Рівненська область, смт. Зарічне, вул. Центральна, буд. 78, код ЄДРПОУ 00992823) на користь Приватного підприємства "Астра-Захід" (34100, Рівненська область, м. Дубровиця, вул. 1000-ліття Дубровиці, буд. 2, кв. 115, код ЄДРПОУ 33794122) - 113 990 грн. 04 коп. заборгованості, 6 369 грн. 62 коп. 3% річних, 4 945 грн. 15 коп. інфляційних, 2 506 грн. 10 коп. витрат по сплаті судового збору та 4 495 грн. 95 коп. витрат на правову допомогу адвоката.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення підписане суддею "12" березня 2013 року.

Суддя Торчинюк В.Г.