Рішення

від 13.03.2013 по справі 911/283/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" березня 2013 р. Справа № 911/283/13-г

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперія-Агро», м. Київ;

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон», с. Красне Київської області,

про стягнення 31686,13 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

представники сторін:

від позивача: Ботлаб В.В. (довіреність б/н від 03.01.2013 р.);

від відповідача: Мікульський К.В. (довіреність № 1522 від 03.09.2012 р.).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Імперія-Агро» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон» (далі - відповідач) про стягнення 31686,13 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки № КВ-12/12 від 09.08.2012 р. в частині несвоєчасної оплати отриманого товару, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість в сумі 24495,64 грн., з огляду на наявність якої позивачем нараховані пеня за прострочку платежу в сумі 672,63 грн., штраф - 4899,13 грн. та 36 % річних у розмірі 1618,73 грн.

Ухвалою суду від 23.01.2013 р. порушено провадження у справі № 911/283/13г та призначено до розгляду в судовому засіданні на 04.02.2013 р.

Ухвалою від 04.02.2013 р. суд відклав розгляд справи на 25.02.2013 р., у зв'язку з неявкою в судове засідання повноважного представника відповідача та неподанням витребуваних судом доказів.

Присутнім у судових засіданнях 04.02.2013 р. та 25.02.2013 р. представником позивача вимоги підтримані у повному обсязі, а також надані витребувані судом документи.

Представник відповідача у судовому засіданні 25.02.2013 р. надав витребувані судом документи, за виключенням відзиву на позовну заяву. При цьому, представник відповідача позовні вимоги в частині основного боргу не оспорював, проте заперечив в частині нарахування штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України, в засіданні суду була оголошена перерва до 13.03.2013 р.

У відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглянута за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

09.08.2012 р. між позивачем (за договором - постачальник) та відповідачем (за договором - покупець) був укладений Договір поставки № КВ-12/12, згідно п. 1.1. якого в терміни, визначені договором, продавець зобов'язується передати у власність покупця продукцію виробничо - технічного призначення (далі - товар), а покупець зобов'язується прийняти та сплатити за нього грошову суму.

Умовами п. 2.1. договору передбачено, що за даним договором постачається виключно оригінальна продукція, виробництва провідних компаній світу, асортимент, кількість, ціна якої визначаються додатками та/або накладними та/або рахунками - фактурами, що є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п.п. 2.2., 2.3. договору, ціна продукції, що поставляється за договором, вказується у додатках в національній валюті та визначається, в залежності від виду товару (засоби захисту рослин (ЗЗР), насіння, насіння вітчизняного виробництва, міндобрива та мікродобрива). Для товару (ЗЗР, насіння та мікродобрива) сторони встановлюють ціну та його вартість у гривнях, а також визначають їх еквівалент у доларах США.

Загальна сума договору визначається сукупністю додатків та/або накладних та/або рахунків - фактур, що зазначені в п. 2.1. договору, та які є невід'ємною частиною цього договору. У випадку розбіжностей даних у додатках щодо кількості та ціни товару в порівнянні з даними у відповідній видатковій накладній, перевагу має видаткова накладна. Видаткова накладна є невід'ємною частиною договору та підписується з боку покупця особою, уповноваженою довіреністю на отримання товарно - матеріальних цінностей (товару).

Згідно п. 3.1. договору, порядок розрахунків за поставлений товар визначається в додатках до даного договору.

Договір набуває чинності з дня його підписання представниками обох сторін і діє до повних розрахунків (п. 11.2. договору).

Крім того, сторонами погоджено та підписано Додаток № 1 від 09.08.2012 р. до договору поставки № КВ-12/12 від 09.8.2012 р., відповідно до умов якого:

- поставці підлягають товари в наступному асортименті, кількості, ціни та вартості: насіння ріпаку ДК Секвоя на суму 30619,55 грн. без ПДВ, вартість в доларах США без ПДВ - 3757,00 (п. 1 додатку);

- загальна сума товару за даним додатком становить 85 086,00 грн. (п. 2 додатку);

- покупець сплачує постачальнику в порядку попередньої оплати 20% вартості товару, що складає 6123,91 грн., зазначеної в п. 3 цього додатку та рахунку(-ах) - фактурі(-ах) шляхом її перерахування на розрахунковий рахунок постачальника в строк до 10.08.2012 р. (п. 3.1. додатку);

- залишок суми 80%, що складає 24495,64 грн. оплачується покупцем до 25.10.2012 р. (п. 3.2. додатку).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов п. 3.1. додатку до договору поставки, 10.08.2012 р., відповідачем було перераховано на розрахунковий рахунок позивача попередню оплату 20% вартості товару, що складає 6123,91 грн. та підтверджується відповідною банківською випискою, копія якої наявна в матеріалах справи.

16.08.2012 р. позивач поставив, а відповідач прийняв товар, загальною вартістю 30619,55 грн., що підтверджується підписами та відбитками печаток сторін на видатковій накладній № 1564, копія якої залучена до матеріалів справи.

Факт отримання відповідачем товару за видатковою накладною № 1564 від 16.08.2012р. також підтверджується довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей (типова форма М-2) № 268 від 15.08.2012 р., копія якої також залучена до матеріалів справи.

Проте, відповідач свої обов'язки за договором в частині своєчасної оплати 80% вартості поставленого товару у строк до 25.10.2012 р. не виконав.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар на день розгляду справи становить у загальній сумі 24495,64 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статі 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Під час розгляду справи відповідачем не надано суду доказів оплати отриманого товару або його повернення позивачу на загальну суму 24495,64 грн.

Таким чином, на день розгляду справи фактична сума заборгованості відповідача перед позивачем за отриманий товар становить 24495,64 грн., а отже, судом позовні вимоги в цій частині визнаються обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 4899,13 грн., а також пеню в сумі 672,63 грн. та 36% річних у сумі 1618,73 грн., нарахованих за час прострочення платежу, тобто за період з 26.10.2012 р. по 31.12.2012 р.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Умовами пп. 7.1.1. договору встановлено, що покупець за несвоєчасну оплату продукції сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожний день прострочення, а також, додатково штраф 20% від суми несплаченого боргу.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування пені, задовольняє її в сумі 672,63 грн., згідно з розрахунком, наведеним позивачем у позовній заяві, який є арифметично вірним.

Крім того, відповідно до умов пп. 7.1..1. договору, позивач також просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 20% від суми несплаченого боргу, що становить 4899,13 грн.

Згідно ч. 4 ст. 213 Господарського кодексу України, штраф як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Отже, пеня і штраф є різновидами неустойки, які не можна ототожнювати.

Оскільки сторони самостійно передбачили додатково крім сплати пені ще й штраф, та враховуючи те, що положення пп 7.1.1. договору не суперечить нормам законодавства, так як його зміст встановлює механізм одноразового обчислення розміру штрафу на суму неоплаченого у встановлений строк вартості товару, і є правовим наслідком прострочення оплати продукції з вини відповідача, що не має нічого спільного із постійним нарахуванням пені за весь період неналежного виконання грошового зобов'язання, суд зазначає, що вимога позивача про стягнення штрафу є обґрунтованою.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, пені та штрафу не суперечить статті 61 Конституції України.

Зазначена правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 р. № 06/5026/1052/2011.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, суд встановив, що він є арифметично вірним, а тому позовні вимоги в цій частині також визнаються обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, у зв'язку із простроченням грошового зобов'язання, позивач просить суд стягнути з відповідача 36% річних в сумі 1618,73 грн., нарахованих за період з 26.10.2012р. по 31.12.2012р.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

При цьому, у п. 7.7. договору сторони передбачили, що в разі невиконання покупцем зобов'язань щодо оплати отриманого товару та невиконання зобов'язань передбачених розділом 3 договору, покупець, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості, 36% річних, якщо інший розмір не встановлений відповідним додатком до договору. Річні нараховуються на загальну суму простроченої заборгованості.

Таким чином, оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 36% річних ґрунтуються на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України) та п. 7.7. договору, а відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання, тому позовні вимоги в частині стягнення 36% річних підлягають задоволенню в сумі 1618,73 грн., згідно з розрахунком позивача, наведеним у позовній заяві, який є арифметично вірним.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно ст. 49 ГПК України, на відповідача покладаються витрати по сплаті судового збору в сумі 1720,50 грн.

Крім того, позивач просить суд також стягнути з відповідача 1500,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката. На підтвердження зазначених витрат до позову додані копія Договору № 02/2013 про надання адвокатських (правових) послуг від 03.01.2013 р., укладеного між ТОВ «Імперія - Агро» (замовник) та фізичною особою - підприємцем Бонтлабом Василем Васильовичем (виконавець), що є платником податку та основним видом діяльності якого є діяльність у сфері права, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується надати замовнику комплекс адвокатських правових послуг щодо аналізу правовідносин між замовником та ТОВ «Регіон», які виникли на підставі Договору поставки № КВ-12/12 від 09.08.2012 р.

Крім того, суду надані копії Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В 03 № 164362 від 30.10.2008 р., Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 24.04.2008 р. № 3280, акту здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських (правових) послуг від 15.01.2013р. на суму 1 500,00 грн. та оригінал платіжного доручення від 10.01.2013 р. № 88, яким позивач сплатив на рахунок ФОП Бонтлаба В.В. 1500,00 грн. Щодо зазначених вимог суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 29 листа Вищого господарського суду України від 18.03.2008р. №01-8/164 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році» витрати, понесені стороною у зв'язку з реалізацією процесуальних прав у розгляді справи в господарському суді, відносяться до судових витрат, то вони відшкодовуються згідно зі статтею 49 ГПК, і їх не може бути стягнуто за позовною вимогою про відшкодування збитків.

Пунктом 5 листа Вищого господарського суду України від 14.07.2004р. №01-8/1270 «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2003 р. щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України», визначено, що статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. У контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.

Судовими витратами є лише оплата тих послуг, які надаються адвокатами, що відповідають вимогам ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та здійснюють свою діяльність у організаційних формах, зазначених у ст.ст. 4, 13, 14, 15 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Отже, статус адвоката характеризується певними елементами, зокрема, права і обов'язками, які перебувають у нерозривному взаємозв'язку. Так, право адвоката представляти за плату інтереси довірителя, пов'язано із можливістю довірителя віднеси плату за послуги адвоката до судових витрат. При цьому адвокат має отримати таку суму гонорару.

Відповідно до ст. 1 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до частини першої ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно з ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Водночас, пунктом 14.1.226 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що незалежною професійною діяльністю є участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, адвокатів, аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Отже, адвокати не можуть займатися підприємницькою діяльністю. Їх діяльність відповідно віднесено до незалежної діяльності.

Згідно листа Національного банку України від 25.07.2006 р. № 11-111/2790-7749, Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах (п. 4.5), яка затверджена постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 № 492 (зі змінами), встановлено окремий порядок відкриття поточних рахунків адвокатам для здійснення їх професійної діяльності, а також передбачено, що кошти за цими рахунками використовуються згідно з порядком, установленим для використання коштів за поточними рахунками суб'єктів господарювання. Відповідно до п. 11 Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 17.06.2004 № 280, кошти адвокатів відображаються у класі 2 Плану рахунків і обліковуються за балансовим рахунком 2620 "Кошти на вимогу фізичних осіб" (роз'яснення надано листом Національного банку України від 29.04.2005 № 25-111/668-4449).

З вищезазначених норм вбачається, що у адвоката має бути відкритий балансовий рахунок 2620, на який і має перераховуватися його гонорар.

В підтвердження сплати позивачем адвокатських витрат надано до матеріалів справи, платіжне доручення № 88 від 10.01.2013 р. про перерахування 1500,00 грн. на рахунок фізичної особи-підприємця Бонтлаба В.В. в якості оплати за адвокатські послуги згідно договору № 02/2013 про надання адвокатських (правових) послуг від 03.01.2013 р.

Отже, Бонтлаб В.В. виступає у відносинах із позивачем в двох різних статусах, як адвокат, що надає правові послуги, та як суб'єкт господарювання, що отримує від довірителя кошти.

Для того, щоб гонорар адвоката був віднесений до складу судових витрат такий гонорар має бути сплачено саме адвокату, а не підприємцю. Оскільки позивачем сплачено 1500,00 грн. не адвокату, то вказана сума не може бити віднесена до судових витрат та не підлягає поділу між сторонами спору за правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон» (07612, Київська область, Згурівський район, с. Красне, вул. Леніна, 19, код ЄДРПОУ 31590250) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперія-Агро» (03038, м. Київ, вул. Ямська, 28-А, код ЄДРПОУ 35472893) 24495 (двадцять чотири тисячі чотириста дев'яносто п'ять) грн. 64 коп. - боргу, 672 (шістсот сімдесят дві) грн. 63 коп. - пені, 4899 (чотири тисячі вісімсот дев'яносто дев'ять) грн. 13 коп. - штрафу, 1618 (одну тисячу шістсот вісімнадцять) грн. 73 коп. - 36% річних, 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 13.03.2013 р.

Суддя Карпечкін Т.П.