Ухвала

від 01.12.2014 по справі 911/283/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

У Х В А Л А

"01" грудня 2014 р. Справа № 911/283/13-г

За скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперія-Агро»;

на дії Відділу державної виконавчої служби Згурівського районного управління юстиції Київської області;

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперія-Агро»;

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон»;

про стягнення 31686,13 грн.

Суддя Т.П.Карпечкін

За участю представників сторін:

від скаржника (позивача):не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

від ДВС: Сташук Н.Ф. (посвідчення № 00682 дійсне до 30.10.2015 року).

обставини справи:

Рішенням Господарського суду Київської області від 13.03.2013 року у справі № 911/283/13-г, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2014 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперія-Агро» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон» про стягнення 31686,13 грн. задоволено повністю.

На виконання рішення Господарського суду Київської області від 13.03.2013 року у справі № 911/283/13-г був виданий наказ від 20.05.2013 року.

31.10.2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Імперія-Агро» звернулось до Господарського суду Київської області зі скаргою на дії Відділу Державної виконавчої служби Згурівського районного управління юстиції Київської області № 22/10/1 від 22.10.2014 року.

Відповідно до ст. 1212 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень.

За таких обставин, та враховуючи, що скаржником обгрунтовано поважність причин пропуску строку на звернення зі скаргою, скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперія-Агро» № 22/10/1 від 22.10.2014 року на дії Відділу Державної виконавчої служби Згурівського районного управління юстиції Київської області булла призначена до розгляду на 11.11.2014 року.

В судове засідання, яке відбулось 11.11.2014 року представник боржника та Відділу Державної виконавчої служби не з'явилися, Відділ Державної виконавчої служби вимоги ухвали Господарського суду Київської області від 03.11.2014 року не виконав, у зв'язку з чим розгляд справи відкладався до 24.11.2014 року.

В судовому засіданні 24.11.2014 року розгляд скарги відкладався до 01.12.2014 року.

Розглянувши в судовому засіданні 01.12.2014 року скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперія-Агро» на дії Відділу державної виконавчої служби Згурівського районного управління юстиції Київської області судом встановлено наступне.

Як зазначає скаржник, який є стягувачем за виконавчим документом, ним було пред'явлено наказ Господарського суду Київської області у справі №911/283/13-г від 20.05.2013 року для примусового виконання до Відділу державної виконавчої служби Згурівського районного правління юстиції, у зв'язку з чим, 07.03.2014 року було відкрите виконавче провадження.

03.10.2014 року Відділом державної виконавчої служби Згурівського районного управління юстиції, винесено постанову Про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п. 2 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».

Крім того, спірною постановою Про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» безпідставно припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.

В поданій до суду скарзі на дії Відділу державної виконавчої служби Згурівського районного управління юстиції Київської області скаржник (стягувач) просить суд скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Згурівського районного управління юстиції Про повернення виконавчого документа стягувачеві від 03.10.2014 року; визнати дії Відділу державної виконавчої служби Згурівського районного управління юстиції стосовно припинення чинності арешту майна боржника та скасування інших заходів примусового виконання рішення при примусовому виконанні наказу Господарського суду Київської області у справі №911/283/13-г від 20.05.2013 року незаконними; зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Згурівського районного управління юстиції відновити виконавче провадження ВП №42363754 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області у справі №911/283/13-г; зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Згурівського районного управління юстиції виконати наказ Господарського суду Київської області у справі №911/283/13- г у відповідності до норм Закону України «Про виконавче провадження».

В ході розгляду скарги Відділом державної виконавчої служби Згурівського районного управління юстиції були надані письмові заперечення з підтверджуючими доказами, в яких виконавча служба пояснила, що в 2013 році вже перебувало на виконанні зведене виконавче провадження по стягнення з ТОВ «Регіон» заборгованості, в тому числі й за наказом Господарського суду Київської області №911/283/13-г від 20.05.2013 року.

З метою перевірки майнового стану боржника державним виконавцем вчинялись всі передбачені чинним законодавством дії, за наслідками вжитих заходів державним виконавцем встановлено, що рухоме та нерухоме майно за ТОВ «Регіон» не зареєстроване, земельні ділянки у власності та оренді відсутні, за адресою, яка вказана у виконавчому документі та в Свідоцтві про державну реєстрацію юридичної особи ніяких споруд взагалі немає, така адреса фактично не існує.

12.02.2013 року державним виконавцем накладено арешт з забороною відчуження на все майно боржника. 02.04.2013 року арештовано кошти на всіх відкритих боржником рахунках в банках (згідно чинного законодавства банки зобов'язані повідомляти про відкриття боржником нових рахунків, боржник нових рахунків не відкривав), кошти на арештованих рахунках виявлено не було. Всі накладені арешти при поверненні виконавчого документа стягувачеві за п.2 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» 25.12.2013 року не знімались і є чинними.

Наказ Господарського суду Київської області №911/283/13-г від 20.05.2013 року повторно надійшов на виконання 04.03.2014 року за вх.№212/03-20/2, 07.03.2014 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП342363754).

У відповідності з заявою стягувача разом з відкриттям виконавчого провадження накладено арешт з забороною відчуження на все майно боржника. 12.03.2014 року державним виконавцем в ЄДРВП направлено запит до ДПС України щодо відкритих боржником рахунків, 13.03.2014 року отримано відповідь щодо відкритих 33 рахунків в 9 банках, порівняно з 2013 роком нових рахунків боржник не відкривав. 03.07.2014 року повторно винесено постанови про арешт коштів боржника, які 04.07.2014 року повторно направлено до всіх банківських установ. Коштів, за рахунок яких було б можливо погасити заборгованість боржника перед стягувачем, згідно отриманих відповідей від банків на арештованих рахунках не виявлено.

Державним виконавцем неодноразово направлялись запити до Державної інспекції сільського господарства в Київській області, відділу Держземагенства у Згурівському районі, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Баришівського МРЕВ ДАІ ГУ МВС України в Київській області управління державної автомобільної інспекції. Згідно отриманих відповідей на запити рухомого та рухомого майна у боржника не виявлено.

Виходами за адресою реєстрації боржника 27.05.2014 року та 28.08.2014 року повторно встановлено, що піприємство в с.Красне по вул.Семенова (Леніна), 19 фактично не знаходиться, такої адреси взагалі не існує, за цією адресою знаходиться автобусна зупинка, майна, що належало б боржнику, також не виявлено, про що складено Акти, Відповідно до пояснень директора ТОВ «Регіон» Гусинського В.Д. підприємство господарської діяльності не проводить з 2010 року і ніякого майна не має.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження - як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів ( посадових осіб)- це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Як передбачено ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме:

закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону;

повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону;

повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.

Державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до п. 2 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Враховуючи, що державним виконавцем вжито всіх передбачених законом заходів по примусовому виконанню наказу суду, однак не виявлено майна боржника, на яке може бути звернуто стягнення, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними і визначений ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» шестимісячний строк для проведення виконавчих дій закінчився, державним виконавцем правомірно винесено постанову, якою на підставі п. 2 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повернуто стягувачеві.

При цьому, скаржник викладені в скарзі обставини щодо бездіяльності державної виконавчої служби не підтвердив належними доказами, скарга здебільшого ґрунтується на припущеннях та неправомірності зняття арешту з майна боржника.

Щодо зазначення в п. 2 резолютивної частини спірної постанови Про повернення виконавчого документа стягувачеві від 03.10.2014 року про припинення чинності арешту майна боржника та скасування інших заходів примусового виконання рішення і застосування при цьому ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», Відділ державної виконавчої служби Згурівського районного управління юстиції в своїх поясненнях зазначив, що відповідний пункт помилково внесено до постанови у зв'язку з застосуванням типового шаблону.

Таким чином, Відділ державної виконавчої служби Згурівського районного управління юстиції стверджує та визнає помилковість, від так і неправомірність п. 2 резолютивної частини постанови Про повернення виконавчого документа стягувачеві від 03.10.2014 року про припинення чинності арешту майна боржника та скасування інших заходів примусового виконання рішення і застосування при цьому ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», однак доказів виправлення відповідної помилки та усунення її наслідків суду не надано.

Стаття 50 Закону України «Про виконавче провадження» наслідки завершення виконавчого провадження, зокрема, передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

У разі закінчення виконавчого провадження внаслідок офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури виконавчі документи можуть бути повторно пред'явлені до виконання у визначені статтею 22 цього Закону строки, якщо у зв'язку із припиненням провадження у справі про банкрутство вимоги, підтверджені такими документами, не були задоволені повністю або частково та не вважаються погашеними (списаними, прощеними) відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Таким чином, з огляду на норму ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» в разі застосування такого способу завершення виконавчого провадження, як повернення виконавчого документа стягувачеві, зокрема, на підставі п. 2 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», що передбачає можливість повторного звернення з таким виконавчим документом, не передбачено застосування визначених ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» наслідків у вигляді зняття арешту, накладеного на майно боржника, та скасування інших вжитих державним виконавцем заходів примусового виконання рішення.

Таким чином, за наслідками розгляду скарги суд дійшов висновку про неправомірність зазначення в п. 2 резолютивної частини постанови Про повернення виконавчого документа стягувачеві від 03.10.2014 року про припинення чинності арешту майна боржника та скасування інших заходів примусового виконання рішення і застосування при цьому ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження».

У зв'язку з чим, скарга підлягає частковому задоволенню шляхом скасування п. 2 резолютивної частини постанови Про повернення виконавчого документа стягувачеві від 03.10.2014 року про припинення чинності арешту майна боржника та скасування інших заходів примусового виконання рішення. Також, скарга підлягає задоволенню в частині визнання неправомірними дій Відділу державної виконавчої служби Згурівського районного управління юстиції стосовно припинення чинності арешту майна боржника та скасування інших заходів примусового виконання рішення при примусовому виконанні наказу Господарського суду Київської області у справі №911/283/13-г від 20.05.2013 року.

В решті вимог скарга задоволенню не підлягає, оскільки скаржником не обґрунтовано неправомірність безпосередньо повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п. 2 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», не наведено обставин, які свідчать про відсутність підстав застосування п. 2 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», від так і необхідність відновлення виконавчого провадження.

Частино 5 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Таким чином, скаржник не позбавлений права повторно подати наказ Господарського суду Київської області у справі №911/283/13-г від 20.05.2013 року для примусового виконання.

Щодо посилань скаржника на відсутність в спірній постанові Про повернення виконавчого документа стягувачеві від 03.10.2014 року роз'яснення про порядок повторного пред'явлення наказу Господарського суду Київської області у справі №911/283/13-г від 20.05.2013 року, це є недоліком складення відповідного процесуального документа, однак не впливає на результат розгляду скарги виходячи з поставлених в ній вимог.

Як вбачається з поштового конверту, у якому від ВДВС Згурівського районного управління юстиції направлено стягувачу постанову Про повернення виконавчого документа стягувачеві від 03.10.2014 року та наказ Господарського суду Київської області у справі №911/283/13-г, спірна постанова отримана стягувачем лише 21.10.2014 року, тому причини пропуску строку для її оскарження визнаються судом поважними і строк для оскарження підлягає відновленню.

Щодо обставин відправлення зазначеної постанови з іншого населеного пункту, Відділ державної виконавчої служби Згурівського районного управління юстиції в своїх пояснення обґрунтував таке надіслання технічними причинами, які не свідчать про неправомірність дій.

Відповідно до п. 9.13. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України (зі змінами та доповненнями)» за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 86, 1212 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

1. Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперія-Агро» на дії Відділу Державної виконавчої служби Згурівського районного управління юстиції Київської області № 22/10/1 від 22.10.2014 року у справі № 911/283/13-г задовольнити частково.

2. Скасувати п. 2 резолютивної частини постанови Відділу державної виконавчої служби Згурівського районного управління юстиції Про повернення виконавчого документа стягувачеві від 03.10.2014 року про припинення чинності арешту майна боржника, скасування інших заходів примусового виконання рішення та посилання на ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження».

3. Визнати неправомірними дії Відділу державної виконавчої служби Згурівського районного управління юстиції стосовно припинення чинності арешту майна боржника та скасування інших заходів примусового виконання рішення при примусовому виконанні наказу Господарського суду Київської області у справі №911/283/13-г від 20.05.2013 року.

4. В задоволенні решти скарги відмовити.

Суддя Т.П. Карпечкін